Шторм жахів
РОЗДІЛ 21
Мітка
Коло на руці почало змінюватися.
Воно більше не світилося — воно рухалося, ніби під шкірою щось жило. Марта намагалася не дивитися, але відчуття було неможливо ігнорувати. Ліс кликав її щогодини. Не словами. Сном.
Їй снилося, що вона йде між деревами, а за нею — тіні з людськими голосами. Вони кликали по імені. Просили. Погрожували.
Одного ранку вона прокинулася з чітким усвідомленням:
наступною буде вона.
Марта пішла до галявини сама. Без ножа. Без свічок. Лише з пам’яттю, що рвала її зсередини.
— Я знаю, чого ти хочеш, — сказала вона в темряву. — Але я не віддам більше нікого.
Сутність з’явилася повільно. Вона стала чіткішою, ніж раніше. Майже людською.
— Ти вже віддала, — відповіла вона. — Себе.
— Ні, — сказала Марта. — Я повернулася.
Сутність нахилилася ближче.
— Тоді ти станеш межею, — прошепотіла вона. — Тим, хто стоїть між.
Марта зрозуміла, що це означає. Не жертва. Не втеча.
Залишитися. Назавжди.
Коло на руці перетворилося на знак — складний, глибокий. Мітка не вибраної, а обраної.
Коли вона вийшла з лісу, село виглядало інакше. Спокійніше. Порожніше.
І Марта знала:
ліс більше не братиме випадкових.
Тепер він братиме через неї.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
