Обраниця Червоного Дракона: Із Демонів в Дракони

Lydmila

18.02.2026, 09:09:40

Отак переслідуючи ельфійку ,Ельза завдала їй шкоди ,тепер потрібно її визволяти з капкана.Таке враження ,що неприємності самі знаходять драконесу.☀️❤️❤️

Анна Стоун

16.02.2026, 23:01:48

Чекаю на продовження) Дуже цікаво)

Віслон Веймер

16.02.2026, 00:48:59

Відчуваю, як цей розділ наповнений напругою, що не вибухає, а повільно стискає груди зсередини. У мені лишається тепло від близькості, яка щойно сталася, і водночас холод від того, як швидко все знову ховається за дисципліною та контролем. Це дивне тремтіння під шкірою, коли тіло ще пам’ятає дотик, а розум уже наказує забути. І з’являється відчуття самотності серед натовпу: шум, запахи, сміх живуть навколо, а всередині лише прискорений пульс і бажання втекти від себе.
Коли вона виходить у ніч, я ніби сам вдихаю той холод, який повертає ясність, але не приносить спокою. Відчувається чесна потреба зникнути з людського шуму, розчинитися в темряві й нарешті почути власні думки. Разом із цим народжується тонке відчуття небезпеки, що робить тишу густішою, майже живою.

Юлія Василькова

13.02.2026, 11:12:16

Дякую

Віслон Веймер

13.02.2026, 09:46:31

Від сцени лишається відчуття гарячого збою під шкірою, який героїня намагається сховати за холодною маскою. Його присутність ще відлунює в тілі, а втеча в ніч виглядає не слабкістю, а спробою повернути собі рівновагу. Коли ж у темряві з’являється постать ельфійки, напруга змінює форму: замість романтичного тремтіння приходить тривожна тиша, і страх у її очах звучить сильніше за будь-які слова.

Марія Залевська

13.02.2026, 00:41:22

Інтригуюча обкладинка й анотація! Бажаю удачі ❤️

Ганна Літвін

12.02.2026, 13:57:13

Чудова обкладинка✨️
Успіхів книзі❤️

Ольха Елдер

12.02.2026, 13:11:31

❤️❤️❤️

Юлія Василькова

02.02.2026, 18:16:30

Дякую цікаво

Олеся Тиха

03.02.2026, 14:49:30

Успіху книзі!)

Анна Стоун

04.02.2026, 22:40:48

Цікаво) Чекаю на продовження)

Олена Лук'янова

04.02.2026, 22:41:41

Дуже захоплива історія, дякую)) ❤️

Lydmila

05.02.2026, 11:28:36

Сарказм для Ельзи як броня ,а язвити вона готова ,щоб не побачив ніхто ,що їй боляче ,страшно ,неприємно.А Каріган таки молодець ,не дав їй піти з бальної зали,а повів танцювати.Хоч хтось в цій бальній залі ставиться до неї майже по дружньому.Цікаво ,чого це Грейтак пильно відслідковує кожен рух Ельзи ,і стає з нею в пару ,невже щоб сказати знову ,що їй тут не місце.☀️❤️❤️

Юлія Василькова

06.02.2026, 19:17:55

Дякую цікаво

Анна Стоун

07.02.2026, 22:36:39

Цікаво. Тільки почала читати, але захоплює)

Влад Вірт

09.02.2026, 15:52:44

Дякую за проду ковтаю за вечір)

Олеся Тиха

10.02.2026, 09:08:01

Візуали чудові, самі як історія!

Олена Лук'янова

12.02.2026, 11:36:54

Цікаво, коли вже продовження?

Віслон Веймер

02.02.2026, 14:39:36

Цей уривок відчувається як момент абсолютної свободи і водночас неминучої тяжкості реальності. Політ на спині Реда — не просто техніка, не просто вправність, це стан єдності, коли світ знизу зменшується, а всередині — тиша і ясність. Контраст між легкістю польоту і холодною присутністю Грея на землі додає відчуття подвійності: тут є і щастя, і контроль, і очікування оцінки. Взаємодія з драконом — це дзеркало власної сутності, момент, коли тіло і магія слухають тебе без примусу, а душа відчуває спорідненість і тепло. Одночасно присутній гострий нюанс несправедливості і напруження: свобода, яку дає Ред, не визволяє від правил, від очікувань, від чужого погляду. Текст майстерно передає це подвійне відчуття: екстремальна легкість польоту і тяжкість того, що називають «академічним життям», неможливість повністю сховатися від вимог і оцінок. І в цьому — вся філософія моменту: щастя завжди сусідить із тягарем, а розуміння себе — із болем усвідомлення, що навіть гармонія має межі.

Lydmila

31.01.2026, 19:43:12

Не чекав Грей ,що Ельза і дракон можуть спілкуватися на ментальному рівні отак відразу,що Ред так швидко прийняв Ельзу як вершницю,як одне ціле з ним .Для Ельзи цей перехід від ейфорії польоту ,і нищівні слова Грея ,такий контраст ,такий удар по психіці ,що годі й витримати.
Дякую, чекаю на продовження ❤️❤️❤️

Юлія Василькова

28.01.2026, 19:19:16

Дякую цікаво

Lydmila

28.01.2026, 16:06:51

Ой який удар по психіці Грея - побачив Ельзу напів роздягнену,а не потрібно вриватися в дівочу кімнату без стуку.Як тепер Ельза ,після такого повідомлення витримає цілу годину,адже її чекає дракон.☀️❤️❤️

Віслон Веймер

26.01.2026, 23:43:53

Як читач, я дуже чітко відчуваю тут стан підвішеності, коли життя ніби поставили на паузу, але внутрішній шум нікуди не зник. Оця метафора з папером і верхньою полицею - болюче точна, вона одразу задає тон розділу, і далі ти вже читаєш не про академію, а про людину, яку акуратно, ввічливо, майже чемно ізолювали. Мені подобається іронія оповідачки - вона рятує, не дає тексту провалитися в суцільну сірість, але під цим гумором добре відчувається втома і злість. Оці нескінченні «не можна» давлять сильніше за будь-яку пряму загрозу, і це дуже впізнавано, аж трохи не по собі.

Lydmila

26.01.2026, 16:01:59

Це ж буде не бал ,а випробування для Ельзи ,ще гірше ,ніж перша зустріч в Академії Бронзових.Хоч би Ілона не зірвалася і не нашкодила собі.☀️❤️❤️

Lydmila

20.01.2026, 22:38:39

Вітаю з новинкою,тільки сьогодні мені вискочило повідомлення про нову вашу книгу.Відірватися не могла від перших розділів .Завтра наздожену всіх читачів ,бо сітла не має.Дякую☀️❤️❤️

Lydmila

26.01.2026, 07:49:35

Дякую , чекаю на продовження ❤️

Lydmila

22.01.2026, 15:54:34

Таки правда - пригоди ,це друге Я для Ельзи ,і це тільки початок
Дякую, чекаю на продовження ❤️❤️

Юлія Василькова

18.01.2026, 16:20:01

Дякую

Юлія Василькова

16.01.2026, 13:40:24

Дякую

Юлія Василькова

12.01.2026, 21:44:48

Дякую

Юлія Василькова

10.01.2026, 17:01:03

Дякую, цікаво

Неба Крайчик

28.12.2025, 03:30:01

дивний цей лордик, добре що ред встиг спіймати дівчинку, і от щодо її крил сумно насправді, можливо це пов'язано з її кров'ю, в кінці кінців не всім бути чистокровками, а напівкровки можуть виявитись талановитішими і кращими в чомусь іншому, отримала задоволення від прочитаного, і чекаю на продовження. дякую ❤️

Неба Крайчик

28.12.2025, 03:07:05

Круто, коли проявляється зв'язок між драконом і нею, а ще й цей сіроокий нахаба)) А потім виявляються кровні зв'язки... і луска. Підозрюю все буде далеко не просто, окрім божевільного коханнячка, ще й мабуть захочуть зжити її зі світу

liza

26.12.2025, 12:07:14

дуже чекаю продовження!!!

Неба Крайчик

19.12.2025, 01:56:12

Ой, така милота, той дракон і всі ті перелякані викладачі, але Ельза взагалі лапочка)))

Неба Крайчик

19.12.2025, 01:50:05

Почала, легко читається, оповідь тече плавно, приємно читати. Дерев'яна академія, цікава ідея, як здається і світ, і Ельза)) дякую

Неба Крайчик

18.12.2025, 23:33:50

Цікаво! ❤️ ❤️ ❤️

Ганна Літвін

18.12.2025, 23:33:31

Який крутий дракон на обкладинці!✨️✨️✨️

Аріда Демоніар

18.12.2025, 22:29:51

Історія захоплює з перших сторінок ❤️❤️❤️ Головні герої, їх характер, поведінка, те як вони виясняють одне з одним стосунки, це щось неймовірне(⁠ʘ⁠ᴗ⁠ʘ⁠✿⁠)

Христина Вілем

18.12.2025, 21:48:12

Ельза така язиката. Буде весело ❤️❤️❤️

Анна Лінн

18.12.2025, 21:32:05

Вітаю з новинкою! ♥️♥️♥️

Маргарита Сухина

18.12.2025, 21:31:09

Вітаю з новинкою. Бажаю книзі успіху й вдячних читачів.✨️✨️✨️

Mary J

18.12.2025, 21:28:23

Анотація захоплює ♥️♥️♥️

Morwenna Moon

18.12.2025, 21:16:56

Чудова історія! Автору натхнення, а книзі багато читачів! ❤️

Ольха Елдер

18.12.2025, 21:16:49

Вітаю! Бажаю успіху книзі та гарних постійних читачів! ❤️❤️❤️

Віслон Веймер

15.12.2025, 15:12:14

Тут дім не рятує, а стискає, і мовчання батька важить більше за будь-якого дракона, бо в ньому вже є вирок. Атмосфера буденності — капуста, трави, скрип сходів — боляче контрастує з внутрішньою випаленою пустелею героїні, і саме це робить розділ таким чесним: магія не ззовні, вона вже проросла всередині страхом і напругою. Сарказм Ельзи звучить як броня, тонка й подряпана, за якою ховається дитяче бажання, щоб «не проявилось» справді не проявилось — ні сила, ні правда, ні чужі очікування. Читаєш і відчуваєш: це момент перед обривом, коли ще можна сидіти на табуреті й жартувати, але вже ясно — після цього в родині, як і в житті, нічого не буде «як завжди».

Анна Лір

18.12.2025, 21:41:21

Бажаю цій чудовій книзі успіху на конкурсі!))

Соломія Вейра

12.12.2025, 16:11:24

вітаю! бажаю книзі успіху❤️❤️❤️

Віслон Веймер

09.12.2025, 12:15:38

Відчуття після цього твору — ніби стоїш на краю світу, де все старе вже зітліло, але нове ще не народилося. Ельза сидить на даху, наче на власному троні з гнилих дощок, і дивиться вниз на місто, яке давно здалося. І в цій занепалості є дивна краса: сире дерево, запах свічкового попелу, сіре небо, що нависає, мов чужа доля. Усе здається зламаним, але саме на цих уламках народжується характер — гострий, прямолінійний, з тим тихим бунтом, що відчувається навіть у її лінивих репліках. І хоч світ навколо зруйнований, від самої героїні віє живістю, яка проростає крізь тріщини реальності.