— Я не стану твоєю з доброї волі! Можеш узяти силою!
Ми з Бахтіяром знайомі з дитинства, але я зовсім не знаю свого нареченого як людину. І не розумію, навіщо він погодився на це одруження.
— Я обіцяю бути хорошим чоловіком, Нармін. — Його впевнені слова не заспокоюють, а змушують гнів вибухати зсередини.
За стіною — наші батьки. Між ними все домовлено. Я, як хороша донька, маю підкоритися. Але замість цього вибухаю:
— Ти слабак, якщо коришся волі старших! Чи хочеш сказати, що це все ти? І що ти мене кохаєш?!
Бахтіяр мовчить у відповідь. Його щелепи стискаються. Я ж закидаю голову і голосно сміюся.
Він дивиться на мене і чекає. Коли сміх переривається — робить крок назустріч:
— Хочеш силою — візьму силою.