Розділ 18

Розділ 18

Нармін

Фуад, який дбає про коней так само дбайливо, як і про людей, віддав мені ключі від стайні. Як сам пояснив: ґьозеллєр ґьозелі Бахтіяра-аґи — у такій радості він просто не здатен відмовити.

Я взяла їх, знаючи, що це буде наш із ним маленький секрет. І що я порушую правила Бахтіяра.

Це вже не показна впертість, але, певно, сваволі й бунту в мені значно більше, ніж дозволено добрій доньці. Смиренній мусульманці. Покірній майбутній дружині.

Я приїжджаю до Турана частіше, ніж тричі на тиждень.

Під час цих таємних візитів я не заходжу через будинок. Не повідомляю ані Бахтіяра, ані свого інструктора. Часто хочеться забрати Турана й помчати геть, щоб ніхто не знав.

Зламаю собі шию — так і буде. Це лякає менше, ніж вабить вітер, що б’є в обличчя, коли ми летимо пагорбами. Удари копит об землю, які Туран гасить власним тілом. Спалахи азарту й захвату, коли притискаєшся грудьми до могутньої шиї, і тебе несе. Несе-несе-несе.

До побитих сідниць і гулу вітру у вухах, який ще довго не стихає.

І що ближче наше з Бахтіяром весілля — то сильніше мене тягне здійснювати один за одним непомітні втечі.

Щоб побути з Тураном, я вдаюся до багатошарової брехні. Усім кажу, що в нас із Марьям чергова примірка, пошук обручок або дегустація тортів. Бахтіяру — що займаюся на скрипці, хоча уроків у Наталії Дмитрівни в мене вже давно не було і, навряд чи, колись будуть. Марьям — що погано почуваюся й хочу побути вдома.

Сідаю на рейсовий автобус і їду до найближчого до маєтку Теймурових селища, а звідти ще двадцять хвилин іду пішки.

Переодягаюся. Сідлаю Турана. Розмовляю з ним.

Тут, серед величних тварин, розум бодай ненадовго очищується від рою думок, які не просто заважають жити, а агресивно жалять то страхами, то незнанням, то жалем.

Мені дуже-дуже шкода Севіль. І зовсім не тішить самолюбство той факт, що свого часу я все розуміла правильно. Розуміла — і що далі?

Ні їй не допомогла, ні собі.

Тепер у сестри є Кямал. Можливо, з Ельвіном у неї теж складеться нормальна родина. Боюся, не щаслива, але така, як у багатьох. Може, чоловік захоче більше старатися для Севіль. Може, її смирення принесе спокій, а не роздратування. Я не знаю. Як не знаю й того, що буде з нами.

Ще одна причина, з якої я не хочу йти до стайні з боку маєтку, полягає в тому, що весілля наші родини вирішили святкувати саме тут.

Тисяча гостей — це зовсім не жарт. Серед запрошених будуть найбагатші й найвпливовіші люди країни. У величезному саду встановлять шатра. Днями приїжджав технік, і вони з Марьям робили розмітку: де стоятимуть столи, де буде сцена для артистів, де облаштують простір для танців — адже танці у нас дуже люблять.

Окремо узгоджують маршрут, яким на візку повезуть торт. А перш ніж ми з Бахтіяром підемо в одну зі спалень, у небо злетить каскад із п’ятнадцятихвилинних спалахів феєрверку.

День мого весілля розписаний по хвилинах. Що буде після — мені також відомо.

Наступного ранку ми з Бахтіяром вирушимо в весільну подорож на острови, назву яких я ніяк не можу запам’ятати. Повернувшись звідти — одразу до Баку.

Одна зі столичних квартир Аскера Теймурова готується для молодят.

Це цілком логічно, адже в нашій провінції перспективному Бахтіяру робити особливо нічого. Можливо, якби він не приїхав сюди цього літа, не побачив мене й не взяв собі в голову, що на мені можна було б одружитися, я ще на рік відтягнула б цю неминучість. А то й узагалі її уникла. Але сталося інакше.

Переїзд до Баку для мене означає, що втекти до мами, якщо зовсім зле, як це робить Сева, у мене не вийде.

Чим займатиметься Бахтіяр — відомо. Чим я — вирішувати вже не мені.

Аскер Ваґіф огли наполегливий у своєму прагненні якнайкраще познайомити синів із їхньою величезною сімейною справою.

Ще в ресторані, спілкуючись із Саміром, я дізналася, що кожен із братів займається однією з важливих складових імперії Теймурових. Самір будує готельні й житлові комплекси по всій країні. Бахтіяр, з огляду на знання іноземних мов і зацікавленість різними культурами, працює в міжнародному відділі батьківської корпорації. Допомагає залучати інвестиції та шукає можливості участі в закордонних проєктах.

Це й Емірати, і Туреччина, і Казахстан, і Японія з Францією.

Звісно, я розумію, що для мене Самір міг перехвалювати Бахтіяра, але в майбутньому свого нареченого я анітрохи не сумніваюся. Він стане великою людиною, а я…

Можливо, якщо сімейне життя не складеться, я з радістю проводжатиму Бахтіяра у відрядження. І там… Та хай навіть зраджує. А раптом і мені від цього стане легше?

Сама собі не вірю. Зітхаю.

Знявши з гачка вуздечку Турана, розвертаюся й із невгасним захватом дивлюся на могутню кінську голову.

Туран фиркає і, струснувши нею, розсипає по шиї гриву.

Якось він дозволив нам із Фуадом заплести собі безліч кумедних кісок. Ходив так тиждень, а потім ми їх розплели й отримали кучерявого коня.