24 233
Анотація до книги "Ти є..."
Упродовж сімдесяти років звичайна сільська родина відчуває на собі усю гірку правду життя, сповнену трагізму й радості, болю й миттєвостей щастя, любові та ненависті. В її непростий побут вриваються інтриги кохання, зрада та дні, коли доводиться робити важкий вибір на життєвих шляхах-дорогах.
Головний персонаж – напівкровний нащадок циганського роду. Незважаючи на підступну зраду батька, у своєму житті зумів знайти незрадливе кохання і створити міцну родину. Але шлях до істинного щастя він пізнав завдяки синові, який за покликом серця прийняв рішення захищати свою землю, взявши участь в боях на Сході України. Донбас залишив незагоєну рану в кожному представникові всіх чотирьох поколінь.
Ця книга для тих, хто вірить, що зустріч зі смертю – це ще не кінець.
Головний персонаж – напівкровний нащадок циганського роду. Незважаючи на підступну зраду батька, у своєму житті зумів знайти незрадливе кохання і створити міцну родину. Але шлях до істинного щастя він пізнав завдяки синові, який за покликом серця прийняв рішення захищати свою землю, взявши участь в боях на Сході України. Донбас залишив незагоєну рану в кожному представникові всіх чотирьох поколінь.
Ця книга для тих, хто вірить, що зустріч зі смертю – це ще не кінець.
Зміст книги: 27 глав
59 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПерш ніж я залишу свій відгук,хочеться щиро подякувати автору Світлані Анатоліївні за створення такого неймовірного,сімейного шедевру.Читала захоплено,але без сліз не змогла.Згадалося і своє не просте дитинство тих часів......
Дуже прикро,що лише з часом,я дізналася,завдяки читанню цієї книги,про таку не справедливу долю свого однокурсника Анатолія Циганка(Коля).
Попри своє таке не легке студенське життя він ніколи не звертався про допомогу.Здобувши вищу освіту впевнено йшов до своєї мети ,не зважаючи на свої життєві негаразди,але ще незнав ,що попри свій не простий шлях ще доведеться пережити втрату найціннішого - це втрату своєї дитини.
Клята війна-забирає найдорожчих.
Хочеться побажати родинів Циганків-Божої опіки під нашим мирним небом!
Всім якнайшвидшої Перемоги!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Валентина Власенко, спасибі, що прочитали роман. Мені завжди приємно, коли його читають татові однокурсники. Він теж радіє, коли дізнається про це. Його природня скромність не дозволяла не те що просити про допомогу, він взагалі не знав, що її можна отримати від сторонніх. Тепер хоч тішуся ти, що розповіла про його життя. Також приємно усідомлювати, що вже стільки років Ви підтримуєте зв'язки і не упускаєте з виду один одного. Ваша студентська група надзвичано дружна. Можна на писати ще одну книгу, стільки розповідей накопичилося про Ваше студентське життя.
Ще раз дякую Вам, що познайомилися й перенялися долями моїх героїв.
Я теж прочитала Вашу книгу з рекомендації Хелени Власенко. Сказати ,що книга цікава - це нічого не сказати . Книга - неймовірна, надзвичайна ! Сюжет написало саме життя ,а Ви майстерно виклали це на" папері" ..Від першого рядочка і до останнього прожила разом із героями . Історію кожного з них пропустила через своє серце і впустила у свою душу. Роман емоційно важкий але захоплюючий, грамотно написаний
тому читати було легко.Щиро дякую за книгу.!
Доземний уклін нашим захисникам і
тим ,хто захищає нас ,і тим ,хто віддав своє життя ... Щирі співчуття Вам, Вашій родині і усім сім'ям котрі втратили рідних у цій війні.
У кінці книги , де описано святкування 70-ти річчя Колі присутні діти ,внуки, а
про Таню вже не згадується ...
Якщо книга буде друкована хотіла б собі придбати. Творчого натхнення Вам, легкого пера! Чекаю на Ваші книги!
Оксана Кіс, так, обсолютно праві
Прочитала Вашу книгу за рекомендацією однієї з моїх улюблених авторок на Букнеті, Хелени Власенко. Дуже задоволена, що не пройшла, так би мовити, повз...
Хто ще так придумає сюжет, як не саме життя?) Книга бомбезна і написана дуже майстерно, кажу це як філолог). Знаєте, можна написати коментар-рецензію на всі символи, але я просто кажу Вам "Дякую!!!" і бажаю не зупинятися, а писати ще, бо прихильників Ви вже маєте)
Світлана Вітряченко, я в школі добре вчилася, а от твори... То або маму просила допомогти, або збірник з готовими творами використовувала, то сама якесь речення насилу "витискала". Ох, важко давалось((( А от вигадувати сюжети, то ще зі школи пам'ятаю за собою.
Про те, що я пишу теж довго не зізнавалась нікому. Написала, виклала в мережі, не зганьбилася, тож уже сильно не приховую)))
Неймовірна книга. Переживала кожний момент разом з героями. Душа ридає за несправедливі страждання людей, які нічого поганого в житті не зробили. Читала книгу і паралельно згадувала розповіді своєї бабусі про часи війни і післявоєнного голоду, радянського союзу. Які страшні часи пережили наші предки і чому ще дивуються нинішній цивілізації…
Дякую Вам, що поділились непростою історією життя родини. Це було вражаюче, плакала разом з героями…
Світлана Вітряченко, ♥️♥️♥️
Так міг написати тільки той, хто сам пережив все це. Сльози душать. Дякую за книгу
Чита, І Вам дякую, що прочитали. Не було б Вас, мені не було б для кого писати, аби розповісти цю історію.
Ох, скільки болю і страждань, скільки сліз пролито під час прочитання! Стільки різних емоцій і глибокого жалю. Але читається дуже легко і кожне слово має значення.
Ще хотіла зауважити, що дуже подобається назва роману і обкладинка. Дуже тонко передані суть. В назві багато глибини, а в обкладинці світла. Здається парадокс, але все стає на свої місця, коли прочитати. Просто в саме серце!
Дорога Авторко, дякую, що знайшли сили і поділились своїми переживаннями. Як шкода, що такі події стали нашим сьогоденням.
Всього Вам доброго і ще раз дякую!
Єлизавета, Безмірно дякую Вам за такий щедрий коментар. Я навіть не знаю, що відповісти! Ви прям все розгледіли! І дійсно, поки не дочитаєш до кінця, поки і не дізнаєшся. Мене і в житті питають часто, чого саме так назвала роман. Завжди відповідаю, що потрібно почитати і самому зрозуміти, бо одним словом це не пояснити.
Спасибі Вам за біль і сльози, що пролили. Здавалось би, чому радіти? А я радію зараз, як автор. Це перша моя спроба писати, і я завжди думала, хоч якийсь епізод викличе у читача сльози, навіть не епізод, а моє вміння передати словами ті події так, щоб читач відчув їх на собі.
Вибачте, що не відповідала довго, Їздила до батьків. Зараз книга ожила і я там думала, чи залишив хтось коментар? Стояла під грушею і мимоволі спливали картинки з роману. Я вже і сама плутаю, чи з роману чи з мого життя. Все що я знала, зустрічала, бачила, чула я виклала на папір. Героїв своїх надзвичайно сильно любила, може тому зараз і отримую такі схфальні відгуки. Спасибі Вам, що не пройшли мимо них, і познайомилися з їхнім життям.
Люба авторко ,прочитала Вашу книгу за рекомендацією Хелени.Що можу сказати ,книга вивернула мені душу ,читаючи я просто плакала і ще не можу прийти до тями ,тому пишучи цей коментар я плачу. В мене просто не вистачає слів,щоб описати ті всі емоції ,що я відчувала коли читала про ту чи іншу подію в житті цієї родини.Доля не шкодувала якраз самих добрих людей з цієї сім'ї ,але вони якраз достойно пронесли свої випробування і не зламалися ,а навпаки наступне покоління своїх нащадків виховували в глибокій повазі і любові.Ця книга ,то просто вибух,так доступно і просто описані події ,передані емоції.Дякую Вам і бажаю здоров'я ,натхнення і витримки.Я так розумію,що Ви родичка - сестра полеглого Героя? Тому прийміть щирі співчуття вашій тяжкій втраті.Вічна пам'ять Герою!
Хелена Власенко, Дякую, що відповіли. Я посміхалася, читаючи.
Емоційна,чутлива,просто описані всі почуття,природа.Дякую Світлано за роман.Удачі Вам!
Люда, як приємно, що Ви перша звернули увагу на природу. Я буквально сьогодні йшла на роботу і думала, чого ніхто не звертає уваги на описи природи? Вона мені найбільше тяжко вдавалася. Хоча я сама не люблю читати їх))), але трохи сумую, що вони лишаються непоміченими. З кожного коментаря я дізнаюся для себе щось нове і нове, і цим неймовірно тішуся. Спасибі вам, Людмила, що уважили мій твір, познайомилися з моїми героями і залишили коментар. В кожному коментарі я дякую за це, але шановні мої читачі, я несказанна вам рада, що ви читаєтк книгу "Ти є..."
Це дуже і дуже …сильно… емоційно…я плакала коли читала. Можна купити паперовий варіант?
Oksana Kolybaba, http://teren-lutsk.com
Якщо виникне бажання придбати книгу, то за посиланням можете замовити паперовий екземпляр книги.
Я Вам безмежно вдячна за те, що прочитали книгу. Я кожного разу тішуся, коли читач залишає коментар))). Я їх завжди чекаю. Оксана, спасибі Вам. Я посміхаюся зараз.
Дуже цікава книга. Серед виданих у нашому видавництві - справжня окраса. Сюжет неймовірно захоплює. Раджу прочитати.
Андрій Криштальський, Нарешті я особисто можу подякувати Вам за дизайн обкладенки моєї книги. Навіть я сама не могла поянити, що чого ж хочу. А Ви ніби відчули мій стан. Я не знаю, як так вийшло, але Ви наче заглянули мені в душу. Спасибі Вам. Книга надзвичайно гарна!!!
І спасибі, що так високо оцінили її. А ще мені неймовірно приємно, шо я Вас тут зустріла.))))
Після рекомендації Хелени Власенко, відразу ж підписалася та додала в бібліотеку... думала пізніше розпочну. Але... цікавість дьорнула одним оком глянути і... глянула так, що учора вночі, з туманними від сліз очима, я зустріла Сергійка. Правда один раз, після 12 глави, довелось відкласти читання. Просто у голові не вкладається...
Не можу не сказати, наскільки мені подобається Ваша манера, стиль, спосіб подачі своєї історії. Це по детально гарно, колоритно, навіть ароматно. Ніби сама ходила босими ногами тією долівкою... їла борщ, з тієї печі... ходила через пшеничне поле. Та найбільше.... Вам вдалося передати саме людські почуття. Весь той біль... відчай... тугу... зраду... жаль... кінець.
Коля... я так раділа, що у меншого народився син! Бо навіть уявити не можу, як би далі жив старий. Всі люди плачуть, коли їм боляче... Кажуть, що є три способи цього. Одні плачуть сльозами.... Другі плачуть криком... кричать, підвищують голос, намагаючись якось повідомити, докликатись. От тільки до кого? Треті ж... плачуть мовчки, сльозами всередину, кам'яніючи зовні, втрачаючи чутливість. І це, як на мене, найстрашніше. У цих сльозах найменше надії бути почутими. Дякую! Міцного здоров'ячка!
Віра Вікторівна, Саме так)))
Авторко, ВИ молодець!!!!!!! Слава Герою!!!! коли читала історію, то думала про її назву, чому така назва історії де розповідається про життя хлопчика, про його біль і радощі, аж поки не дочитала до кінця. я просто плачу......., це ж так тяжко і страшно. Коля великий молодець, не зломився,все виніс на свої плечах у дитинстві та юності і Боженько його нагородив такою гарною Танею. і все у них було і радість і діти і обістя. а от Степана...., хай вибачать мене усі, но горіти йому в пеклі. тяжко мамі і татові ховати свою таку молоду дитину, але життя продовжується і їм Боженько дав знову Сергійка. дякую автору!
Наталія Онищук, І Вам дякую, що на власному прикладу відповіли. Мабуть моя сестра щось схоже відчула, бо вона просто наполягла так назвати. Ти є. Вона ніби говорила цим, що він є. Бо куди б ми не подивилися, ми все одно бачемо його сліди. Навіть та лавочка, що стоїть під хлівом, нагадує про нього. Спасибі Вам.
На мою читацьку пам'ять припадає декілька романів, які буквально вивернули мені душу навиворіт. Що ж, список тільки що поповнився. Дякую Вам!!!!!! Передати неможливо, що в душі твориться; які глибокі струни сколихнула ваша історія. Тепер треба прийти до себе. Опам'ятатися. Дякую!!!!!
Хелена Власенко, Ваші коментарі подарили мені кусочок щастя!!!
Як читати книгу, якщо немає доступу до інтернету?
Як можна купити цю книжку?
Світлана Вітряченко, Дякую
Сказати що книга дуже хороша, це просто нічого не сказати. Словами це неможливо передати. Я безмежно вдячна авторці за чудово і доступно подані події, за прекрасне художнє оформлення твору. Читаючи, я пережила кожен момент цієї сім'ї, кожну подію. Перечитавши книгу, не втрималася і порадила прочитати своїм сусідкам ( жіночкам 75 і 70 років). Шкода що не можу передати їх емоції і враження. Тут пережиті і радість і сльози, порівняння із подіями власного життя. Хочу побажати авторці не зупинятися, а продовжувати творити. Здоров'я Вам і натхнення!
Оксана Обертинская, Ох!!! Дякую за настільки високу оцінку. Що я маю відповісти? Я старалася. Знаєте стільки разів я сумнівалася, чи взагалі когось зацікавлю? А тепер, отримуючи такі схвальні відгуки, відверто радію. Мені не тільки хотілося розповісти історію, я намагалася занурити читача в епоху трьох поколінь. І я вірю, що Вашим сусідкам сподобалося, вони ж мабуть, читачуючи, згадували свою молодість. Передайте їм вітання.
А Вам безмежно дякую, що залишили відгук. Для мене це надзвичайно важливо. В такі хвилини відчуваю, що недаремно сиділа за ноотбуком сім років поспіль.
У захваті від книги. Читала і емоції вирували разом з героями. Книга написана простою мовою і читається дуже легко, але в одночас і важко від всіх тих подій, які описані в книзі. Багато епізодів викликали сльози, а розділ "Перший полковник" взагалі лезом по серцю, бо мій син також зараз воює і я теж дуже за нього переживаю. Авторці натхнення і чекаємо на нові історії.
Світлана Вітряченко, Дякую за відповідь, дійсно проживала з героями всі негаразди та досягнення. А з сином ми завжди на зв'язку і не перестаю повторювати, що люблю його та чекаю, так як і дві його доньки та дружина. Ще раз дякую за твір і з задоволенням буду чекати на наступний.
Книга просто Бомба!!! І це без перебільшення. Прочитав її на одному подиху , не зміг зупинитися аж доки не дочитав до кінця. Ця книга написана про Батька з великої літери, авторка (молода і красива) передала і пережила всі ті почуття , всі переживання людини яка виростила і виховала своїх дітей гідними людьми. Саме більше вразило те що Коля і Таня в такі скрутні і тяжкі часи не зламалися і пронесли свою любов до теперішніх часів. Бажаю автору не зупинятися на досягнутому, розвивати свій талант і надалі. І я бажаю людям прочитати цей роман, хто прочитає той не пошкодує це 100 відсотків.
Світлана Вітряченко, В мене склалося таке враження Світлано що ви і раніше писали романи, але не публікували їх. Дебютна книга і зробила такий фурор, ну це просто космос!
Маючи брата, я відчувала кожну емоцію та нестерпний біль від втрати Світлани. А ставши мамою, просто не можу уявити яку втрату пережила Тетяна. Читаючи, я переносилися власними почуттями до світу героїв, знаючи як це важко втрачати близьку людину.
І знаєте, для себе зробила висновок, що важливо цінувати кожен момент з близькими, адже ніхто не знає, що принесе завтрашній день. Це було глибоке та емоційно вражаюче читання від самого початку і до кінця, а кожна сторінка висвітлювала важливість любові та сімʼї.
Дякую Вам!❤️ Це не просто книга, а важливий урок життя!
Анастасия Витряченко, І Вам дякую, шановний мій читач. Важливо усвідомлювати, що це не просто історія звичайної сім'ї, а історяя з якої можна зробити висновок. При написанні книги, я часто задавала собі питання, чи зможу я передати стороннім свій біль? Але читаючи відгуки на сайті і слухаючи їх в житті, я усвідомлюю, що мені це вдалося. Я сумнівалася в собі, але зараз скажу, що тепер тішуся тим, що мій роман подобається читачам і на 200% впевнена, що байдужим нікого не залишає.
Сльози, що котилися по щоках, можуть слугувати відгуком на непросту долю, яку пережив головний герой. Авторка так майстерно передала турботи, радощі та болі сім'ї, роблячи кожен момент настільки особливим, скільки й саме життя. Дуже вдячна за книгу!
Ruslana Vasylenko, І Вам дякую, що не пошкодували часу й прочитали мій роман. Дуже приємно усвідомлювати, що ця історія подобається й не залишає читача байдужим до долі героїв. При написанні книги я завжди маялася питаннями, чи зможу я викликати в читача жалість. Зараз же Ваші сльози розвіюють всі мої сумніви.
Не можу втримати емоції та слова, що вирували в мене після цієї книги. Прочитуючи кожну сторінку, відчував щастя та горе точно так само, як і мій найкращий друг - головний персонаж цієї історії. Його доброта та мужність у важкі моменти — це те, що робить його таким винятковим. Читаючи, я відчував кожну його перемогу і переживав втрати, як свої власні.
Окрема вдячність від "Володя" за спогади про студентське життя та моряцьке синє платтячко.
Дуже дякую за цю книгу!
Світла пам'ять моєму хрещеннику, герої не вмирають!
Володимир, Неймовірно вдячна за теплий відгук. Завжди тривожно отримувати відгуки від людей, що стали прототипами моїх героїв. Не всім подобається моя історія.
Окремо хочу подякувати Вам за те синє моряцьке платтячко. Шкода, що я його не пам'ятаю і дізналася про його існування зовсім випадково, з листування моїх батьків, але дізнатися, що я отримала від Вас подарунок, будучи немовлям, було безмірно приємно, цікаво й щемливо для душі.
Емоційно зачепила до глибини душі. Класно передані емоції і почуття героїв, що читаючи ти ніби проживаєш їх життя, їх біль. Складно уявити прірву болю, яку довелось пережити цим людям. Тяжко від того, що наша країна знову змушена проживати воєнний досвід. Сподобалось закінчення книги, що, попри біль, життя триває далі і завжди є надія на світле майбутнє.
Людмилка Сергіївна, дякую за коментар. завжди приємно почути, що сюжет та події, які описані в книзі, зацепили. Вдячна також за співчуття і за те, що помітили мій натяк на те, що попривесь пережитий біль, життя має циклічність і воно продовжується завдяки нашим нащадкам.
Дякую за книгу. Емоції через край. Важко знайти слова для опису цієї книги. Її варто прочитати. Захоплює все і сюжет який не відпускає, і чудова мова написання, і теми які беруть за душу та відправляють тебе до спогадів про дитинство юність сімейне життя. Авторка вміло занурює тебе в життя та події минулого. Ти знайомишся з родиною та проживаєш кожну мить - радісну або болючу, всміхається або плачеш з ними. Плакати правда прийдеться багато. Може комусь книга буде важка емоційно але після того як її дочитаєте відчуєте легкість у души - бо віра в людей в любов та життя наповнить ваше життя сенсом.
Olga Nadopta, Неймовірно гарно!!! Читаючі такі схвальні відгуки, розумієш, що не шкода того витраченого часу й відвертості своєї душі, яку не кожному й покажеш. Дякую за рясні сльози, за розуміння і за спогади, які повертають в минуде, де ми колись всі були щасливі.
ваша книга дуже цікава та емоційна. Дякую.
переживала разом з героями і часто плакала.
пишіть і далі у Вас гарно виходить творити
Ольга Гурц, Це я Вам дякую за те, що прочитали мій твір й лишили позитивний коментар. І для мене надзвичайно важливо почути, що моїх героїв полюбили.
Ще раз прийміть вдячність за коментар і за те, що серед неймовірного різноманіття творів, Ви вибрали саме мою книгу, таким чином довірившись невідомому дебютанту.
Дуже цікава та гарна книга, читається на одному подиху, раджу всім ✨
Катя Шпукал, Безмежно дякую за коментар моєму юному читачеві. Неймовірно сильно тішуся тим, що мій роман читає підростаюче покоління! А ще окрема подяка за рекомендацію твору до читання. Надіюся, що це допоможе привабити якомога більше читачів.
Коментар видалено
Коментар видалено
Прочитала книгу, прожила разом з нею, важко усвідомлювати, що це реальність, коли читаєш художній твір зовсім не таке враження. Не можу сказати, що прочитала дуже швидко, того, що після кожної трагедії робила паузу(сльози, переживання), хоча читається дуже легко і коли усвідомлюєш, що це історія цілої родини з важкою долею, емоції переповнюють. Пані Світлано, безмежно вдячна вам за ваш твір, за те, що так майстерно висвітлили долю та героїзм своєї родини,щиро співчуваю за біль, за втрату і впевнена, що Ваш брат-ГЕРОЙ пишається такою сестрою, ви зберегли пам'ять про нього назавжди для багатьох поколінь. Своїми враженнями про книгу поділилася з батьком, якому 83 роки він читає книгу з задоволенням. Надіюся, що такі твори будуть у шкільній програмі, а поки буду радити для читання колегам та дітям! Миру Вам та творчих успіхів!
Людмила Гнатенко, дякую Вам за такий щирий та душевний відгук. Після Ваших слів захотілося й собі почитати й спробувати пережити такі ж емоції. Знаєте, я ще не читала його цілком, в остаточному варіанті і в ролі читача. І ще, що неймовірно зворушило, так це те, що твір читає Ваш тато. Мені було б цікаво послухати і про його враження. А ще, окремо хочу подякувати, що порадите своїм знайомим. Шість років я витратила на написання цього ромату, тож тепер, як автору, хочеться аби його почитало якомога більше людей. Тішуся зараз тим, що твір Вам сподобався.
Ех, знаєте відео-відгуки про книги, які починаються словами: "Ця книга знищила мене, розтрощила, змусила плакати, не відпускала до останньої сторінки.....але також стала одним з найкращого прочитаного"? Тооож...ця книга саме така! Я прочитала її, прожила з нею, але вона мене вже більше тижня не відпускає. Для мене це книга-відкриття. В ній немає нічого складного і нічого простого в одночасно.
Чого вам варто прочитати її? Бо там є купа тем для роздумів. Автор описує важкі долі, але люди на них не жаліються; двозначні герої, але любити чи засуджувати їх - на ваш вибір. Там моральна дилема на моральній дилемі, трагедія на трагедії, але про них розповідається як про буденність. Віддати свою дитину заради її добробуту правильно? А жити потрібно подружньою обітницею чи серцем? А чи самогубство може бути хоч якимось виходом? І це тільки 3 моральні дилеми із всіх. Що найголовніше, то в романі автор зображає всіх героїв з любов'ю, і не дає оцінку діям. Робіть висновки самі. Персонажі тут багатогранні, сюжет простий, але динамічний і насичений.
Думаєте буде важко читати? Нііііі, відчуття наче ти десь випадково підслухав плітки і піддивився у шпаринку чуже життя.
Svetlana Kravchenko, безмірно дякую за такий щедрий, змістовний відгук, а також за високу оцінку мого твору. Неймовірно тішуся, що роман сподобався. Дуже приємно усвідомлювати, що звернули увагу на підняті теми, які часто зустрічаються і в житті простих людей, що нас оточують, але в силу заклопотаності власним життям ми на них мало звертаєм увагу. Окрема вдячність за пораду, що мою книгу варто прочитати. Відверто надіюся й щиро сподіваюся, що хтось скористається цією порадою й так само зуміє підгледіти чуже життя.
Дякую Вам, шановна авторко, за Вашу працю! Твір чудовий!!! Вперше зустрічаю тут твір такого високого рівня. Ваша сімейна сага вражає майстерно виписаними людськими характерами, драматизмом доль персонажів, морально- етичними проблемами. Хочу відзначити також багату. образну мову твору. Щастя Вам і подальших творчих успіхів.
Olesia Tsiupka, Навіть важко передати словами, як приємно отримати настільки високу оцінку мого твору. А також неймовірно приємно зізнавати, що мені вдалося відрізнити героїв один від одного саме завдяки виписаних характерів! Зрозумійте, це мій перший твір, тож це дуже важливо.
Безмірно Вам дякую, що підмітили всі підняті питання. І за побажання творчих успіхів також кажу Вам спасибі. Гадаю вони мені скоро знадобляться.
книга легка в читанні, але дуже важка емоційно. Життя простих людей описано так ніби сам проживаєш їхні життя. Навіть страшно подумати скільки всього довелося пережити Миколі Степановичу в дитинстві та юності - здавалося б що його діти повиростали в безмежній батьківській любові і вже можна отримувати насолоду від цього, як клята війна забирає найдорожче - сина. Ця рана в батьківських душах не загоїться ніколи. Я читала і плакала. ДЯКУЮ Вам за книгу.
Оксана Ковеня, Мої читачі сьогодні мене неймовіоно радують! Два відгуки за один день!!! Безмежно дякую Вам, Оксано, що не просто прочитали книгу, а й знайшли час для написання відгуку. Для мене це настільки важливо, що важко описатити словами відчуття, які отримую від Вас. До сліз мені приємно, що Ви пожаліли мого Колю. Саме цього я і домагалася. Так хотілося, аби його нарешті пожаліли за те, що довелося пережити. Ви правильно підмітили: здавалося б зараз тільки радіти, та клята війна заберає найдорожче. І це не тільки в сім'ї Колі, зараз таких родин нажаль дуже багато. І батьківське горе не всі здатні побачити, зазвичай найрідніші люди плачуть потай. Тож я тішуся, що Вам вдалося це розгледіти і щиро полюбити й пожити серед моїх героїв.
Проковтнула книгу за три вечори. Порадила мені її знайома, молода дівчина. Тепер ми "підсадили" на неї всіх родичів: в нас черга серед старшого покоління за паперовою книгою (щиро раді, що вона потрапила до рук), молодші читають ел.версію. Надзвичайно цікаво стежити за життям однієї української родини. Але це історія цілого нашого багатостраждального народу, який платить за волю життями кращих... Болісно усвідомлювати, що це реальна історія, і таких тисячі, особливо за останній рік... Щиро співчуваю героям цієї історії..
.Відвертість розповіді підсилюється емоціями авторки, яка все це прожила і відчула... Стиль оповіді легкий, невимушений. Чимсь повіває від реалізму класиків прози ХІХ ст. Мова проста й зрозуміла. В тексті яскраво змальований побут і традиції українців, дуже реалістично розкрита тема сільського післявоєнного життя. Що ж до подій теперішньої війни - серце розривається від болю...
Пані Світлані дякую за те, що знайшла в собі сили відкрити своє особисте людям. Вірю, що ця книга не згубиться серед сотень сучасних новинок літератури.
Щиро раджу всім українцям !
Наталія Бойко, Принаймні раз в день я обов'язково перевіряю кількість переглядів і те, чи залишив хто коментар. Якщо бачу відгук, то читаю його з намаганням усвідомити, що саме хоче сказати читач. Сьогоднішній коментар змусив замислитися перед тим, як надати відповідь. Дуже приємно, що немаленька книга "проковтнулася" за 3 дні. Це свідчить, що Вас дійсно поглинули події й життя героїв. А те, що за нею черга стоїть серед родичів, неймовірно тішить моє самолюбство! Для людини, яка за 3 дні прочитала роман, Ви багато на що звернули увагу. Моя відвертість, в реальному житті "вилазить мені боком", але без неї неможливо було б на-писати твір, який "зачепить". Зараз я часто чую в свою адресу критику і поради, що це чи інше, можна було б не писати. І коли я мислено приймаю всі ці поради, то книга виходить на дві сторінки. Але я свято вірю, що лише завдяки щирості, я маю своїх читачів і такі схвальні відгуки, а інакше б нічого не вийшло. А побут, традиції - це розповіді мого тата, які несподівано спливли в пам'яті, коли почала писати твір. Також хотілося освітлити і горе, яке тепер часто поселяється в сім'ях наших українців, тож я дякую Вам за такий змістовний відгук, мій шанований читач.
Якось так співпало, що саме сьогодні, 09 березня, я закінчила читати цю історію - 8 років пройшло з дня похорону нашого Сергія.
Багато хейту є в соц. мережах про книгу, але вона писалася не для того, щоб когось образить, а для того, щоб розповісти про нелегке життя героїв.
Написання цієї книги, автору допомагало справлятись з горем та пережити складні емоції, а також таким чином ще продовжував "жити" наш Сергій після того, як загинув.
Знаю, як важко було автору її закінчувати писати, і 24 лютого 2022 сидячі під обстрілами, смс були про те, що якщо щось станеться, щоб я змогла видати її.
Спасибі, Марусино, за книгу і за те, що все ж таки назвала її, як я хотіла.
Татьяна Цыганок-Шпукал, і я теж дякую, що змогла подолати важкі емоції і дочитати історію до кінця.
Я не знаю, що відповісти, просто хочеться, аби коментарі читачів, які прочитали роман, зацікавили тих, хто ще шукає, що почитати, і в такий спосіб якомога більше людей познайомиться з моїми героями.
Прочитала я книгу …. Читається бистро , легко . Таке враження, що я не читала ,а ти мені розказувала .Ти переживала за опис природи , все ок я наче ходила тими полями і сиділа під грушею ховаючись від палючого сонця . А коли Поля витягувала з печі борщ то я почула запах того борщу. Коли книга закінчилася то мені наче чогось не вистачало .з героями зріднилася і переживала разом з ними . Пиши далі буду чекати щось новеньке.
Ирина Бережняк Юзвенко, Спасибі, моя подружко, що все таки наважилася написати коментар. Неймовірно приємно, що сподобалося, і відповила на мої потаємні запитання. Найбільше побоювалася за описи природи, зазвичай їх пропускають, але рада, що ти впіймала настрій, який вона передає.
Дуже цікава книга. Рекомендую усім.
Марія Сологуб, Дякую за комента. І Ви перший мій читач, який порекомендував її для читання. Надіюся, що хтось дослухається до Ваших рекомендацій і познайомиться з моїми героями та їхньою життєвою історією.
Дуже цікава книга читав на одному диханні, тим більше коли знаєш людей про яких вона і ще більше взнаєш про нелегке їхнє життя. Тримайтеся ....
Світлана Вітряченко, Дякую, постараюсь.
Читала книгу швидко і з великим захопленням. Линула думками до героїв та співпереживання за їх долі.
Світлана Анатоліївна, Ви взяли на себе нелегку місію. Про те з часом усе владнається і стане на свої місця. Творчого Вам злету! З нетерпінням чекаю на нові видання!
Аня Лещенко- Топчій,
Коли я бачу - "Анатоліївна", то усвідомлюю, що читач знає мене особисто. А ще неймовірно приємно, що знайомі ми лише пару місяців, а вже настільки сильна підтримка й переживання за моїх героїв. Це варте уваги, аби безмежно подякувати за теплий відгук і підтримку.
Прочитав. Дуже сподобалось. Всіх дорослих взнав-згадав.
(дорослі - то ті, що до 70-х років народились)
Велика, велика Вам, Світлано, подяка.
А чому Горби - Глухівка, а Ківшовата - Калинівка?
Напочатку читаю Коля, Коля... А де ж Толя? Дальші Таня. А де ж Тоня? Але такі питання ,то для таких як я, що їх знають, а іншим читачам головне зміст і ті переживання , що неодмінно появляються читаючи. А вони такі, наче ти десь там поруч і разом з героями плачеш та деколи смієшся.
І тепер таке життя , що тільки плач із України повзе по всій її землі.
І горе мають всі дорослі і їхні діточки малі...
Іван Володимирович, Зізнаю щиро, що побачивши Ваш відгук, серце тріпонулося від напруги. Чомусь підсвідомо очікувала на негативний відгук. Але, прочитавши його, отримала похвалу. А отримати її від Вас, людини, що тісно знає героїв і є автором віршів, то для мене неймовірно високе визнання мого твору.
Ви праві, Ваші питання, то для таких, які знають персонажів. Ви не перший, хто їх задає. І Ви самі собі відповіли на власне запитання - головне переживання, що появляються, коли починаєш знайомитися з героями.
Дякую Вам за час, який провели поряд з ними.
Дякую за чудову, сильну книгу. Давно такої гарної не читала. Щойно закінчила,наплакалася біля неї...Світлана,натхнення вам і всяких гараздів!
Галина Вітряк, І вам щиро дякую за пережиті емоції. Мені неймовірно важливо отримувати від Вас, читачів, відгуки. Я кожним відгуком дорожу і тішуся, а ще по декілька разів їх перечитую.
Спасибі Вам, за співпереживання до моїх героїв, а також за те, що приділили час і розповіли мені про свої враженння.
Обов'язково перечитаю книгу ще раз...Але пізніше, щоб знову пережити настільки гострі емоції.
Світлано, Ваша книга міняє світогляд. Неймовірно, що це Ваш дебют, як автора! Здається, що Ви народилися, щоб розповісти нам вражаючу історію своєї родини. І зробили це дуже щиро та майстерно. Дякую Вам за це.
Мені соромно, що досі я ніколи не чула про полковника Циганка...і ще про тисячі відважних і сміливих воїнів, наших ангелів охоронців, які не пошкодували найціннішого - життя, для того, щоб усі ми мали МАЙБУТНЄ.
Низький уклін Вашим батькам за те, що виховали гідного сина.
Світлана Супрун-Яцента, І що я маю відповісти? Це перше, що прийшло мені в голову, коли почала читати настільки схвальні слова.
Як, стукаючи по клавіатурі, можна виразити свої емоції і вдячність кожному, хто познайомився і познайомиться з моїми героями та їхньою історією життя? Мабуть, що ніяк. Але просто знайте, що я вдячна Вам.
Я хочу, аби якомога більше людей прочитали мою книгу і познайомилися з історією полковника Циганка і його родиною. Адже зараз, особливо тепер, під час війни в країні, читаючи його історію, ми бачимо, яке горе посиляється в родинах тих воїнів, які загинули. Не хочеться аби вони пішли безслідно, тому і народжуються такі історії, бо це біль, що на шматки розриває душу.
Вам, Світлано, вдячна за те, що настільки високо оцінили мій талант і те, що помітили й відчули, що намагалася писати щиро. Я хотіла показати іншу сторону медалі - біль батьків, який захований від людського ока.
Неймовірно сильно тішуся, що Ви полюбили моїх героїв.
Коментар видалено
Неймовірна книга, неймовірної авторки❤️
Після прочитання книги вже минув час, але мене досі переповнюють враження! Історія різних поколінь однієї родини яка вражає до душі, до сліз... Книга читається легко, поринувши в життя простої сільської сім'ї, відчуття ніби проходиш все поряд з ними бо бачиш кожну дрібничку, все що їх оточує. Останній розділ читала і плакала...
Світлана Анатоліївна ви неймовірна авторка.
Я дякую Вам за цю книгу.
З нетерпінням чекаю ваших нових видань!
Ольга Вюн, Дякую за настільки високу оцінку мого твору і мого таланту. Це неймовірно приємно, а особливо тоді, коли книга дебютна. Кожного разу відкриваю коментар із завмиранням серця і, читаючи його, неймовірно радію. Також маю надію, що схвальні відгуки заохотять нових читачів і спонукають їх на читання.
Безмежно дякую Вам, Оля, за любов до моїх героїв і за той час, який Ви прожили разом з ними.
Невимовно жаль, що причиною для написання цієї книги стали загибель мого сина та інших воїнів, які віддали свої життя за волю і незалежність Батьківщини.
Анатолий Цыганок, Нажаль усе має свій початок і кінець. Але мій брат і воїни, що загинули, навіки-віків житимуть в наших серцях.
Дякую вам,Світлана,за гарну змістовну книгу.Прочитала на одному диханні,в багатьох епізодах зі сльозами на очах. А на завершальних сторінках книги плакала.Тільки в людей,які дійсно кохають один одного народжуються і виростають красиві і талановиті діти. Наше життя ніби книга, яка продовжується в дітях. Дякую за прожиті емоції! Вітаю з дебютом! Вдячних читачів !
Любов Троян, Неймовірно сильно тішуся, коли отримую відгуки, а особливо приємно, коли вони ще й схвальні. Ваші сльози та емоції для мене, як для автра-початківця, цінніші за золото. Дякую Вам, за те, що прочитали мій твір і за те, що ділитеся своїми враженнями з друзями та знайомими.
Дякую авторці за емоційну красиво написану книгу. Як щиро описане життя родини, їхні почуття і відносини. Останні розділи дуже зачепили і змусили плакати, дочитуючи книгу. Слава нашим воїнам і вічна память... Перемоги і сил нашим захисникам. Бережіть себе і дякуємо вам за все.
Успіхів автору. Щиро дякую за пережиті емоції під час читання книги. Шукатиму ваші твори ще
Vika, Дякую, що вірите в мене. Повірте, підтримка мені лишньою не буде
Читаю повільно, кожного разу зупиняючись на різних ситуаціях ...деякі моменти переживаються важко, деякі навіть з гумором. Історія українського народу, української держави і української родини....до сліз! Написано сильно! Дякую, Світлана Вітряченко! Це безцінний внесок в історію!
Юленька Литвин, І знову новий коментар і висока оцінка. Відчуття двояке. Я радію і в той же час тривожуся.
Коли читач насолоджується твором, що може стати цінніше для автора? Мабудь, що нічого.
Також приємно усвідомлювати, що в цьому коментарі я вперше побачила згадку про гумор, адже він мені найважче вдався.
Дякую Вам, мій шанований читач, що не пошкодували свого вільного часу і приділи увагу твору, моїм героям та історії їхнього життя.
Творче досягнення Світлани Вітряченко мені нагадує творчість І.Нечуя-Левицького. Звичайне українське село Круті Горби. Ми зустрічаємось з головним героєм Анатолієм Циганком. Перед нами проходять образи його роду, розмаїття тогочасного життя, від давнини до сучасності. Реалістичне поєднання особистих характкристик, побуту, багатий життєвий зміст. А головне життя його і дружини, а також їх дітей було сповнене піднесень і драматичних подій. Але основа всього їхнього життя - це був рух вперед.
Марія, Ви залишили дуже гарний відгук. І високо оцінили мій семирічний труд. За порівняння з Нечуя-Левицьким окрема вдячність. Завжди приємно отримувати такі схвальні відгуки. Від цього серце неймовірно тішиться! Я дуже рада, що Вам сподобався твір. Це моя перша книга, тож кожного разу сильно нервую, коли бачу новий коментар.
Прочитала книжку з великим задоволенням. Читається легко, бистро, емоції переповнюють. Батько полковника - це мій однокурсник і одногрупник по інституту. Я дуже вдячна дочці за те, що багато дізналась про свого одногрупника, про його нелегке дитинство, юність. Без сліз не могла читати про загибель його сина. Дякую. Дуже цікава книга.
Тамара Гримовська, Важко відповідати на коментарі, коли їх залишають читачі, які безпосередньо знайомі з прообразами героїв мого роману. Це дуже велика відповідальність. Я Вам безмежно вдячна зе те, що виділили час на прочитання роману. Маю щиру надію, що Вам вдалося повернутися в минуле, згадати свою молодість та студентські роки і отримати від цього задоволення. І дякую, що до сьогодні товаришуєте і не втрачаєте зв''язок з моїм татом.
Емоції переповнюють....
Юленька Литвин, Дякую, за твої емоції. Надіюсь, я не розчарую.
Написано талановито і від душі. Дуже сильно!
Уляна Бойко, Дякую за коментар і за високу оцінку мого твору. Мені неймовірно приємно, що Ви, як автор, поділилися зі мною своїм враженням.
Книга дуже сподобалась. Читається легко, на одному диханні. Автор яскраво висвітила сільське життя, по - своєму щасливих людей, сімейні цінності, кохання, біль, сльози і скорботу. Останні частини читала і плакала. Світлано, Ви дуже талановита. Дякую за цікаве видання.
Людмила Циганок, Щиро дякую за теплий відгук. Неочікувано й неймовірно приємно усвідомлювати, що читачеві подобається мій твір. А ще, пані Людмило, Ви мене збентежили аж настільки завищеною оцінкою мого таланту.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати