44 265
“Шлях до щастя”
Анотація до книги "Продовження не буде "
— Продовження не буде? — питає з легкою іронією.Я зупиняюся.
І вперше не відповідаю одразу. Не тому що не знаю. А тому що не хочу поспішати. Я дивлюся на нього довше. Наче перевіряю.
— Я ще не вирішила, — кажу спокійно. І повертаюся до своїх речей. Наче це дрібниця. Але це не вона. Я беру телефон. Затримую його в руці на секунду. Піднімаю погляд.
— Буде, — додаю так само рівно. Коротка пауза. — Але за моїми правилами. — Він мовчить. Слухає. — Без імен. Без історій. Без зайвих питань, — продовжую. — Просто зустрічі. — Я дивлюся прямо. — І без обов’язків. — Тиша. Він дивиться уважно. Я простягаю телефон. — Диктуй. — Він піднімається, бере свій. Обмін короткий. Без зайвих слів. Я ховаю телефон у сумку. — Не ускладнюй, — кидаю спокійно.
— Ти вже це зробила.— Він ледь усміхається.
І вперше не відповідаю одразу. Не тому що не знаю. А тому що не хочу поспішати. Я дивлюся на нього довше. Наче перевіряю.
— Я ще не вирішила, — кажу спокійно. І повертаюся до своїх речей. Наче це дрібниця. Але це не вона. Я беру телефон. Затримую його в руці на секунду. Піднімаю погляд.
— Буде, — додаю так само рівно. Коротка пауза. — Але за моїми правилами. — Він мовчить. Слухає. — Без імен. Без історій. Без зайвих питань, — продовжую. — Просто зустрічі. — Я дивлюся прямо. — І без обов’язків. — Тиша. Він дивиться уважно. Я простягаю телефон. — Диктуй. — Він піднімається, бере свій. Обмін короткий. Без зайвих слів. Я ховаю телефон у сумку. — Не ускладнюй, — кидаю спокійно.
— Ти вже це зробила.— Він ледь усміхається.
фіктивний шлюбвід байдужості до коханняпристрасть та протистояння характерів
Зміст книги: 32 глави
23 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже сподобалася книга! Дякую!
Galynka Kievska, Дякую вам за такі теплі слова! Мені дуже приємно, що книга вам сподобалася
Ця книга балансує на цій тонкій межі: авторка показує нам, що справжнє кохання — це не казка без плям, а шлях через спільне руйнування і зцілення. І це найпрекрасніше в романі - шлях до змін ! Вміння прощати і відпускати старі образи — це не про слабкість чи поступку комусь іншому. Це наймогутніший акт турботи про себе, який руйнує старі пастки й будує широкий міст у нове, щасливе майбутнє. Коли зникає внутрішнє «вигризання» себе за старі помилки, болісний досвід чи колишні поразки, звільняється величезна кількість енергії.
Поки людина тримається за образу, вона ніби крокує вперед обличчям до минулого, раз у раз чіпляючись за старі шрами. А прощення й відпускання дозволяють нарешті розвернутися обличчям до сьогодення, впустити у своє серце диво, довіру та справжню любов — так само, як це зробила Тая. Щиро дякую авторці за її письменницьку працю та задоволення від прочитаного ! Щиро рекомендую прочитати цю книгу та пройти шлях зцілення разом з її героями !
Рія Тас, Дякую за задоволення від книги. Бажаю вам натхненного Муза !!!
Дякую за чудову історію, отримала максимальне задоволення.
Жанна Каспаржак, Дякую Вам, що прожили цю історію разом із моїми героями! Мені безмежно приємно, що роман залишив такі гарні враження. Нехай у Вашому житті буде якомога більше історій, які дарують щирі емоції та торкаються самого серця!
Прощення Давида насправді було прощенням самої себе за той давній біль у 20 років, за вирок лікарів і за всі роки життя в «оборонній фортеці». Натомість Тая отримала найбажаніший подарунок долі вагітність.
Але і прощення Давида відбулося не просто за гарні очі, а за турботу, піклування, за повернення відчуття безпеки і персики о другій ночі. І Давид став вже не той що на початку відносин, він також пройшов свій шлях змін та зцілення. Я задавала собі питання : Чи є цей сценарій прощення життєвим ? Мабуть, коли жінка з високим рівнем самоповаги, фінансовою незалежністю та захисними механізмами після такого розкриття назавжди викреслила таку людину як Давид зі свого життя.
Я би припустила позитивний сценарій за наявності кількох залізобетонних умов:
• Кардинальна й щира розплата чоловіка, абсолютне розкаяння.
• Поява довгоочікуваної дитини у реальному житті часто змінює оптику. У реальності багато жінок дають другий шанс саме через усвідомлення, що вони створюють нову сім'ю, де дитина потребує обох батьків — за умови, що чоловік повністю змінився.
• Прощення можливе тоді, коли обидва партнери знімають маски.
Чи життєво це? У кожного своя відповідь.
Спрацювала сліпа зона травми. Травма прагне до відтворення, доки не буде усвідомлена і пройдена. Цей шлях Тая проходить разом з Давидом, який починає бачити в ній не той початковий образ «розбещеної мажорки», який він склав собі напочатку свого плану, а тендітну зранену жінку, яка ховається під обладунками контролю. Холод слова КОНТРОЛЬ у першій половині книги відчувається фізично.
Давид, людина з сильним внутрішнім стержнем , холодним інтелектом, звичкою усе контролювати. Він кинув Таї виклик і вона прийняла його. Її притягнула його сила, він зміг не тільки скласти конкуренцію її власному масштабу але і дати підтримку. Давид стає для неї водночас і порятунком (бо щиро покохав і дав відчуття безпеки), і найбільшим ударом, коли Тая дізнається про початковий план використати її. Це повторення старого родинного сценарію . Але саме цей шоковий біль стає переломним моментом. Тая проходить крізь біль та розрив до справжнього дорослішання.Як же хотілося голосно прокричати : «Додік ти ідійот!», але ця отрута зрадництва від Давида стала ліками порятунку для Таї від власних травм.
. А ще в її житті триває постійна боротьба між її власними бажаннями та «ідеальною донькою». Тримати «високу планку представниці сім'ї» — це не про гроші, це про внутрішній панцир і лояльність роду. Цей внутрішній наглядач сидить у її голові набагато міцніше, ніж будь-які реальні батьківські заборони. Постійний контроль - єдиний спосіб відчувати себе захищеною від світу. Розслабитися для неї означає оголити старі травми, відчути самотність і той самий дитячий біль, від якого вона роками ховалася за дорогими костюмами та макіяжем. Намагаючись втекти від токсичного сценарію свого дитинства, вона підсвідомо обирає точно таку саму людину і той самий сценарій, просто в іншій упаковці. Вона тікає від батька, але обирає таку саму павутину Давида, який розглядає її як фігуру на своїй шахматній дошці проти її батька. Тая отримує урок, коли обираєш не з любові та самоцінності - дістаєш повне дзеркало відносин. Прагнучи заглушити внутрішню порожнечу та створити власну «незалежну історію» вона втратила пильність там, де найменше очікувала.
Як шкода, що продовження не буде ! Я читала цей роман ніби перегортала альбом з фотографіями, чорно-білими на початку і кольоровими в кінці. Стиль написанні авторки рубаний, клацає короткими реченнями від першої особи, ніби спалах фотоапарата. Зовнішня форма тексту здається «колючою», але всередині ховається величезний океан болю, пристрасті і зрештою – тепла. Кожне речення вихоплює з темряви деталь, погляд , емоцію. Головна героїня Тая – професійний фотограф, горда, самодостатня жінка із «сталевими дзвіночками». Вона з дитинства знає, як це коли оцінюють за статус, тому в роботі завжди шукає живі, щирі, природні емоції. Книга не просто любовний роман, це історія зцілення від глибокої травми. Тая, жінка яка розплатилася за свій вибір у 20 років зламним тілом. Вона сама сформувала для себе найглибшу внутрішню в’язницю, бо материнство здавалося для неї навіки за зачиненими дверима. Глибини додає історія її подруги Олі, яка у такій самій ситуації народила дитину. Тая пишається її сміливістю та щиро підтримує, попри власний біль. Це показує величезну душевну велич Таї.
мені 34. це перший роман у моєму житті. я прочитала його за дві ночі. дякую вам. це було дуже цікаво, захоплююче.я ще довго буду пам'ятати цей сюжет. і хоч недосип дає про себе знати всеодно приємно. я мама двох доньок і третю ношу під серцем, вкотре розумію яка я щаслива. ще раз дякую автору, вам Бог дав гарний талант, бажаю вам використати свій талант правильно і принести в цей світ тільки хороше для людей.
Рія Тас, Дякую
❤️❤️❤️
Дякую за цікаву емоційну книгу і бажаю натхнення
Nadya, Дякую
Розчарування страшна річ,а людська підлість знищуюча.Дай Боже сили Таї не зламатися.
Ліда Мандибура, Згодна з вами. Але Тая не з тих, хто легко здається. Вона має сильний і впертий характер, все зможе подолати.
Дякую вам за те, що так щиро переживаєте за героїню та читаєте книгу. Це дуже цінно.
дякую,читалось легко одержала задоволення
Алла Лузіна, Дякую! Мені дуже приємно, що вам було цікаво читати.
дякую,за гарну книгу
Лариса Індик, Щиро дякую вам за теплі слова! Дуже рада, що книга вам сподобалася і подарувала приємні емоції. Нехай кожна наступна історія також знаходить відгук у вашому серці. Гарного читання!
Легка, і дуже цікава книга❤️
Успіхів Вам, і чекаємо книгу про Романа ❤️❤️❤️
Ольга, Щиро дякую! Мені дуже приємно, що книга вам сподобалася. Історія Романа вже в планах, тож сподіваюся, зовсім скоро зможу вас нею потішити
Дякую, це дуже цікава та емоційна історія, пройшовши перешкоди вони дійсно знайшли своє щастя.
Чи буде історія про Романа?
Inna, Щиро дякую! Мені дуже приємно це чути. Сподіваюся, історія про Романа вам також сподобається
Що ж, Давиде, крок за кроком...Помилки потрібно виправляти. Добре, що на суді "виторгував" три місяці на примирення..."Поп'є крові" Тая трішки ), так це на користь...Головне, що вона щаслива своїм майбутнім, бути матір'ю...
Tamara Polovinska, Дякуємо за ваші думки. Попереду ще багато несподіванок, тож сподіваюся, продовження вас приємно здивує ?
Нехай про кохання їй скаже, ''бовдур''))). Кохання і прощення. Щоб Тая зрозуміла, що вона для нього центр Всесвіту, а діти - бажані, вони їхнє продовження, їхня любов і відповідальність.
Tamara Polovinska, Ох, якби ж наш «бовдур» умів говорити про почуття так гарно, як це бачать читачі. Але хто знає — можливо, саме кохання, прощення та спільний шлях допоможуть йому знайти правильні слова. Дякую за ваші думки та емоції!
Дякую авторе, інтрига ще та. Думаю, що Таєчка наша вагітна. Чекаю продовження
Алена Войткевич, Дякуємо вам! Ви дуже уважний читач, і ваша версія має право на життя. Але попереду ще чимало несподіваних моментів та відкриттів. Не перемикайтеся
Імена чоловіків варто перевірити в останньому розділі. Бо по смислу Руслан, а написано Давид...
Tamara Polovinska, Дякую за коментар. Помилку виправила
В самому кінці 23 розділу помилка. Не Давид, а Руслан.
Тамара Анісімова, Дякую за зауваження все виправили
З
Дуже зацікавила анотація ? Люблю історії, де між героями є напруга, іронія і оте «ніби все просто, але емоції вже киплять». Назва теж чіпляє одразу. Бажаю книзі багато вдячних читачів, натхнення автору та гарного просування ❤️ Заглядайте і до мене, буду рада новому знайомству ✨
Юлія Чумаченко, Дуже дякую за такі теплі слова. Мені неймовірно приємно, що анотація вас зацікавила й відгукнулась саме цією атмосферою напруги, іронії та емоцій, які ось-ось вибухнуть. Сподіваюся, сама історія теж не розчарує. Дякую за побажання та підтримку книги. Із задоволенням загляну до вас у відповідь — люблю знаходити нові цікаві історії та знайомства
Вітаю з новинкою. Бажаю успіхів книзі
Наталья Храпакова, Дуже дякую вам за теплі слова й підтримку
Мені надзвичайно приємно, що ви розділяєте цю новинку разом зі мною. Сподіваюся, історія відгукнеться вам і подарує багато емоцій
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати