Навіть в пітьмі я бачу твою душу 2

Точка, яка стала початком….

Я довго думала, коли саме людина змінюється. Не зовні, і не для інших. А в середині себе і остаточно.
Раніше мені здавалось, що нас змінює біль. Потім я думала, що нас змінює любов. А зараз я знаю, нас змінює правда, від якої ми більше не тікаємо.
Я втрачала і знаходила. Я трималася за тих, кого боялася відпустити. І відпускала тих, за кого колись готова була віддати все.
Я вчилась жити без відповідей. Вчилась прокидатись в ранці і дихати, навіть коли в середині була тиша, в якій боляче було чути власні думки.
Я помилялась…
Любила не так, як потрібно було. шукала тепло там, де воно було тимчасове. І водночас…я вчилась бути чесною із собою.
Я більше не хочу жити з почуття страху.