25 503
Анотація до книги "Намалюю тобі щастя"
Поглинений самотністю та скорботою, Павло малює портрети покійної дружини, щоб вгамовувати біль від утрати.
Байдужий до всесвіту та життя, він дізнається, що в нього закохана дівчина. Її почуття не допомагають позбутися привидів минулого, а навпаки, лише погіршують ситуацію.
Історія Павла та Анни губиться в закутках великого й жорстокого міста, де кохання межує з відчаєм, а щастя — зі стражданням…
*ЯКЩО ВИ ЧИТАЄТЕ КНИГУ НЕ НА САЙТІ booknet.ua — ВОНА ВКРАДЕНА ПІРАТАМИ*
Байдужий до всесвіту та життя, він дізнається, що в нього закохана дівчина. Її почуття не допомагають позбутися привидів минулого, а навпаки, лише погіршують ситуацію.
Історія Павла та Анни губиться в закутках великого й жорстокого міста, де кохання межує з відчаєм, а щастя — зі стражданням…
*ЯКЩО ВИ ЧИТАЄТЕ КНИГУ НЕ НА САЙТІ booknet.ua — ВОНА ВКРАДЕНА ПІРАТАМИ*
“Чи можна відобразити щастя, якщо саме життя знищило його малюнок?Залишивши всі фарби в минулому...чи можна робити це з кимось іншим? З тим, хто є тепер.
Життя, як полотно, а ти малюй, твори, люби, живи.
Дуже торкає ❤”
Зміст книги: 27 глав
154 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДійсно, розділ дуже болючий та емоційний... Ніби шкода Аню, а часом не можу жаліти, тому що вона сама обрала собі такий шлях, а він не обирав...
Дар, Оу, тоді надихайтесь)))❤️❤️❤️❤️
Павло все вірно сказав Ані! Правду! Доки є час, вона не повинна втратити свою душу, однак… Аня вже віддала йому своє серце й думки! Дуже, неймовірно емоційно!
Анна зрозуміла, що зробила помилку, коли зізналася, сказала про свої почуттям, проте вона настільки сильна, що все одно готова боротися за нього, й навіть із ним самим!) Тяжко сказати, чи вірно вона робить! Кохання інколи не рятує…
Дякую, мила за продочку) Чекала)))
Ірина Кузьменко, Вона настирна) Поки не планує здаватися. Кохання - сильна штука. Дякую за відгук та наганяй))
Павла жаль. Туга за коханою потроху вбиває його. Йому світ не милий. Та розумію і закохану Аню,яка хоче витягти його з депресії, повернути до повноцінного життя. Буде дуже важко та їй вдасться, бо він вже помаленьку відкривається їй.
Дякую за прожовження! Мирної п'ятниці!
Наталья Русанова, О, ви помітили, що у ньому вже щось змінилося! Клас! Чудово, коли читач вміє так гарно відчувати героїв! Але все ще попереду, Павло ще "проявить" себе. Дякую за відгук, Наталочко!
Дуже емоційно! Обом тяжко! Читаючи, відчула їхню напругу, ніби сама була поряд з ними та спостерігала за розмовою!
Аня дійсно відчайдушна, однак, чи вистачить її сил, знову задаюся цим питанням! Павло зміг прогнати її, однак частково впустив у свій «світ відчаю та болю»!
Дякую, мила ❤️
Ірина Кузьменко, Мене дуже тішить, коли читачі кажуть, що були ніби поряд з героями)) Значить, мені вдалося передати атмосферу. Напруга між ними, безумовно, присутня. І це доволі складно для обох.
Щиро дякую за відгук та за приділений час))
Як б сказала, що вони обоє відчайдушні)). Не тільки Павло, який в своєму відчайдушному стремлінні жити минулим намагається, але й Аня, що відчайдушно намагається ввійти в його теперішнє, і навіть майбутнє...
Інна Турянська (Innaturianska), Ви тонко підмітили, бо я теж так думаю про них обох)) Щиро дякую за відгук!
Аня намагається до нього пробитися, якось розбурхати від цього летаргічного сну... Йому не подобається її настирність, її наполегливість залізти в його душу...
''Душа людини, як кімната з дверима. В одних гарні двері, але в кімнаті порожньо і тісно. У багатьох двері обшарпані, а в кімнаті - весь Всесвіт!Не треба дивитися лише на те, що вам видно, подивіться на те, що усередині. Дивіться серцем, а не очима.''
Вера, Я вже обожнюю ваші коментарі й постійно чекаю чогось такого... як зараз, щоб аж дух захопило!
Анна - як спалах у темряві, в якій він живе. Так, неприємно, боляче, важко дивитися на це світло... Але воно вже тут))
Щиро дякую!
Це, звісно, ще той ризик скрізь шукати зустрічі з ним... Ще більше може відштовхнути...
Анні Ксандр, Ризик, так, безсумнівно. Але як інакше? Він же не погодиться на щось поступове, спокійне. Тут потрібна кардинальна зміна)))
Дякую за відгук та увагу, це дуже приємно!
А я розумію Пашу, бо сама не люблю настирливих, безцеремонних, нав'язливих прилипал, які лізуть в душу.)) Дякую тобі, сонечко, за сьогоднішню продочку. Дуже хочеться дізнатися, що буде далі.))))
Анна Багирова, Можливо, саме така приліпала і зможе вивести його із темряви?))) Дякую за відгук, Анюто!
Двояке відчуття від Павла та його поведінки! Розумію, що йому дуже сильно болить, він не бажає більше біля себе бачити нікого, й навіть спілкуватися з людьми! Навіть Аня його дратує…
Й Таке собі вибачення від Павла, якщо чесно!
Ох, шкода обох!(
Аня також страждає через нерозділене кохання(
Дякую, мила ❤️
Ірина Кузьменко, Він вважає, що такою поведінкою буде відштовхувати людей, тим самим роблячи легше собі - щоб ніхто не діставав і не ліз у душу.
Дякую, мила, за відгук та емоції!
Ох, Павла шкода, але ж не можна себе так мордувати й усіх навкруги...
Анні Ксандр, Він не хочу приймати того, що іншим також може бути боляче. Але для цього має свої причини...
Щиро дякую за відгук, Анні!))
Схоже у Ані дійсно сильні та справжні почуття до Паші. Бо тільки любов може проковтувати усі образи та болючі слова на свою адресу, а холод перетворювати на тепло. Ставитися з розумінням до іншого ❤ та прожитого ним горя. Любов вміє чекати, а ще вона зцілює...я сподіваюся зцілить і Павла.
Інна Турянська (Innaturianska), Гарно сказано - холод перетворити на тепло! Дуже сподобалося))
Може і вона зможе його відігріти...
Дякую за відгук, Інно!
Як же тяжко йому на душі...
В житті кожен з нас вибирає свій шлях... Хтось хоче "забути", хтось хоче "вернути"...В нетрях кожної душі шукаємо «страшний секрет»…Знищуючи, що є, віримо в те, чого немає...
Після сотень помилок і тисячі спроб... Жаль, не кожен з нас зміг засвоїти урок...
Вера, Він точно не засвоїв урок. Просто здався і живе минулим... Щиро дякую за відгук))
Божечки, я думаю про Пашу, неначе це мій знайомий. Як же допомогти йому вийти на світло з тої темряви, яка поглинула його і не відпускає??? Він, навіть, просив пробачення у Ані, а в очах була порожнеча! Дідько!)) І навіть брат йому непотрібен!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, зірочко, за сьогоднішню проду.))))
Анна Багирова, І я тобі дякую за відгук)) Павло не розуміє, як насправді складно йому допомагати, з таким ставленням до оточуючих. Але, можливо, це прийде з часом))
Зараз Павло не розуміє, що накоїв, однак, як він відреагує, коли прокинеться… Головне, щоб не став ображати Анну, адже від нього у такому стані можна очікувати все завгодно!
Дякую, мила ❤️ Дуже щемливо!
Ірина Кузьменко, О, так, з похмілля можна і сказати зайвого... Подивимося) Дякую за відгук, Іринко!
Спокійно читати неможливо... Всередині такий роздрай...
Від душевного болю немає анестезії...Його треба пережити...
Вера, знаю, що складно читати... саме тому книги і не було на сайті дуже довго...
Дякую за ваш відгук та емоції!
Я навіть не знаю, якими словами описати свої відчуття. Здається, таких, як Паша, мабуть, буває один на мільйон, це ж треба таке кохання було до жінки. У мене декілька знайомих є, які, втративши дружину, вже через два - три місяці мали інші стосунки. Я нікого не засуджую, просто констатую факт.) Дякую тобі, зірочко, за сьогоднішню продочку. Чекаю на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Є такий тип людей "однолюб". Вони присвячують себе лише одній людині. Але навіть такі можуть від болю почати нові стосунки, щоб заглушити почуття. А є такі, як Павло, хто обирає закритися взагалі від усіх.
Щиро дякую за відгук та за те, що поділилася історією з життя!))
Навіть не знаю кому з них важче... Ані чи Павлу...
Анні Ксандр, Ви маєте рацію! У більшості, співчувають "жертві". Мало хто задумується, як важко тим, хто цю "жертву" намагається підтримувати та повертати до життя. Дякую, Анні!
Я, навіть не знаю, як реагувати! От чесно!
Йому дуже боляче! Він втратив кохану жінку та сенс життя, а Аня, своєї присутністю лише потривожила його ще не загоєні рани (для мене Анна все одно найкраща)!
Дуже сумно, що Павло не може вибратися із такої затяжної депресії( Дуже сумно, що Він так страждає! Душевний біль інколи набагато болючий, ніж фізичний!
Дякую, мила) Дуже щемливо :-) ❤️
Ірина Кузьменко, Дуже потривожила... Навиворіт вивернула все, що і так його тривожило. Повністю згодна стосовно душевного болю... Дякую за підтримку, мила!
Ну що за впертюх??! Павло зовсім втратив сенс життя!!! Як його вирвати з того депресивного полону???)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, зірочко, за продочку.))))
Анна Багирова, Дякую і я тобі за відгук та увагу! Впертюх - влучно сказано. Але він так бачить, лише крізь темні кольори. Чи будуть і яскраві, дізнаємося далі))
Без допомоги йому буде важко... Сподіваюсь, він приймає Аніну допомогу...
Анні Ксандр, Ви правильно підмітили - аби захотів прийняти допомогу! Щоб не було дарма все.
Щиро дякую за відгук! Дуже тішить, що ви читаєте))
Це не життя, це справжній морок... і він навіть не намагається вийти з нього, а навпаки... Хто не відчував, тому і не поясниш, а хто знає, тому і розказувати не треба...
Вера, Ви маєте рацію! Він обрав страждати, згадувати, жаліти. Поява Ані лише погіршила стан, у якому він звик перебувати. Дякую за ваш відгук!
Не хочу філософствувань, однак скажу: всі ми по різному сприймаємо біль, втрату, негативні почуття та емоції!
Павло, після загибелі дружини, побудував навколо себе стіну, мур, й за ці роки він, ніби «звик» жити з болем. Воно повільно отруює, руйнує його зсередини, однак таким чином він лише може жити, хоча ні, не жити, а існувати…
А тут з'являється Аня, яка намагається пробитися до нього! Момент з кавою та дотиком рук, просто неймовірні. Такі маленькі, невинні моменти, однак такі важливі! Аня чудова, мила та ніжна героїня. Проте, чи її кохання зможе зруйнувати його «побудовану стіну болю?» Дуже багато питань, думок та емоцій!)
Дякую, мила ❤️ Книга, яка змушує задуматися… У героїв емоції, які вибухають від одного погляду, чи навіть невинного дотику!) Чекаю продовження :-)
Ірина Кузьменко, Ти абсолютно права! Його стіна будувалася з кожним днем, місяцем, роком. Вона міцна та болюча. Її буде складно здолати.
Щиро дякую, мила, за те, що приділила увагу)))
Йому дуже пощастило, що в його житті з'явилася така як Ання.
Так, йому не пощастило, бо втратив дружину, ту яку кохав більше всіх на світі. Але його життя ще в його руках. Тільки треба знову його оживити, додати в нього фарб. Для цього потрібні такі як Ання. Щирі та прямі, але сильні. Бо не всім під силу знести образи холодного хворого серця.
Інна Турянська (Innaturianska), Цілком згодна з вашими словами! Треба внести нові емоції, щоб "оживити" їх взагалі. А це може зробити людина, якій вистачить терпіння та почуттів! Щиро дякую за відгук, Інно)))
Чомусь мені нехочеться аби Аня так нав'язувалася, може зробити лише гірше, адже це дуже Павла дратує. Навіть не знаю як можна йому допомогти вийти з депресії, яка вже потроху перетворюється у хворобу! Та все-таки сподіваюся, що Паша впорається з усіма своїми проблемами.)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, сонечко, за сьогоднішню продочку.))))
Анна Багирова, Вона як шокова терапія для нього)) Раптова та енергійна. Але ти маєш рацію, потрібно бути обережною з кроками до Павла, щоб не зробити гірше.
Щиро дякую за відгук, Анюто! Дуже приємно))
Нелегко вийти зі свого кокону...але життя не стоїть на місці. Коли нічого не виходить - це не страшно, страшно, коли вже нічого не хочеться... Сподіваюсь, що Аня все ж проб'є цю щільну оболонку.
Вера, Для нього життя наче зупинилося. Нічого не цікавить, окрім роботи, бо вона допомагає відволіктися від думок та буття. А Аня ще постарається пробитися)) Дякую за емоційний відгук!
Коли вважаєш, що у тебе в житті все правильно, все ідеально, з тобою кохання всього твого життя, а потім бац...і ти ''руїна''! Після твого особливого життя зостався попіл, порожнеча, морок... І тепер твоє життя набуло іншого кольору, значення, цінностей... Депресія, апатія, самотність...це стан буття.
''Хто не відчував, тому і не поясниш... А хто знає, тому і розказувати не треба...''
Вера, Як гарно сказано... Аж сльози навертаються. Дякую!
Ох, цей Павло... Треба ж так Анні потонути в ньому...
Анні Ксандр, а як же без тарганів? Без них нудно. А так, бігають собі, щось придумують)) хах) Дякую)
Дякую...чуттєва,хвилююча,захоплююча історія...
З нетерпінням чекаю на продовження..
Гарного вам вечора та плідного натхнення ♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Ніна Дудніченко, І я вам щиро дякую! Завжди радію, отримуючи відгук, що історія викликає емоції))) Буду з нетерпінням чекати вашої думки про наступні глави!
Ох, як же подобається мені ця історія. І дуже сподобався Павло, чомусь я прониклася його стражданнями і байдужістю до всього, що відбувається навколо нього. Звичайно ж життя продовжується і не потрібно ставити на собі хрест, але для Паші те життя стало на паузу. Нехочеться йому поки-що розпочинати щось нове, не готовий він.)) Дякую тобі, зірочко, за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження.))))
Анна Багирова, Я дуже рада, Анно! І що ти читаєш, і що підтримуєш Павла. Він закрився від всесвіту, а це до добра не завжди приводить. Робота зараз для нього як порятунок. А люди - як завада. Щиро дякую за відгук!
Перше знайомство з Анею, й скажу відверто, як героїня, вона мені сподобалася!) Павло також особливий герой: скільки болю у ньому від втрати коханої ( сумно… Однак історія захоплює))) ❤️
Ірина Кузьменко, Вона звичайна дівчинка. Проста, щира. Але сильна. Подивимося, як витримає)) Щиро дякую, мила моя!
Ох, щось я проспала трохи))) з цими відключеннями навіть писати не встигаю. В любому випадку щиро прищиро вітаю з новою емоційною історією, яка з першого розділу хапає за душу. Емоційно, як завжди... І саме в цьому є твоя родзинка. Історії написані серцем, завжди мають свою особливу душу. ❤️❤️❤️ Обіймаю та посилаю хвилю позитиву!!!
Олександра Спаська, Дякую-дякую))) Хвилю отримала))
Щастя поміж них л'ється через край. Шкода,що Маша не хоче народжувати, адже час йде і всіх грошей не заробити,а життя таке непередбачуване...
Дякую за продовження!❤️
Наталья Русанова, Є такі люди, які бажають спочатку налагодити життя, реалізуватися, а вже потім присвячувати себе дітям, а не собі. Дякую за вашу увагу до книги! Це надихає)))
Радію новій зустрічі з Вами! Натхнення і наснаги! Чекаю продовження.
Друге дихання, це Ви книгу редагуєте, перекладаєте чи переписуєте наново? Просто цікаво, якщо не таємниця)
Елена Коростылева, Цілком з вами згодна щодо "вчимося з ним жити"... Це так і є. Тому, і книга про чоловіка, який живе з болем.
З новинкою! Щиро вдячна, що ділишся такою історією.
Мартіна Зоріна, О, так... Та мить буде емоційною... І я тобі дякую, що приділила час та почитала!
Обожнюю книги написані душею! Обкладинка передає емоції та драму сюжету. Берусь читати!)
Тетяна Котило, Я буду неймовірно рада бачити вас серед читачів)) Дякую!
«Per aspera ad astra» — мій улюблений латинський вислів!)
Початок сумний, за душу бере, а потім чуттєвий, романтичний спогад!) Невже є дійсно таке щире кохання?))) Скільки емоцій, й це лише початок історії)))
Ще раз вітаю з новинкою:-) Натхнення, мила! Чекаю продовження ❤️
Ірина Кузьменко, Мені також цей вислів подобається))
Початок контрастний, щоб показати різницю між до та після... Я вдячна за те, що ти приділила увагу)))
Вітаю з новинкою, сонечко:) Нехай пишеться легко:))
Початок захоплюючий. Таке кохання рідко зустрічається, адже вже багато років разом. Обкладинка супер.)) Чекаю на продовження.))))
Анна Багирова, Дякую, Анюто! Продовження буде скоро. Буду рада знову отримати від тебе відгук, бо це дуже надихає))
Супер! Я читала колись цю книгу. Дуже емоційно. А нова обкладинка - просто неймовірна. Успіхів тобі, Даріє.
Лана Іссан, Щиро дякую, Лано)) Я теж пам'ятаю твої відгуки до історії, які дарували натхнення)))
Пам'ятаю цю історію! Дуже хочу, щоб вона знайшла відгук у серцях читачів❤️
Леся Найденко, О, приємно, що ти пам'ятаєш)) Рідне Запоріжжя, емоції... ех, буду вірити, що знайде відгук у серцях)) Дякую!
Вітаю з новинкою, Дашунь! Натхеннячка та успіхів!
Рина Мир, Дякую, мила! Дуже приємно! Сподіваюся, книга знайде свого читача))
Вітаю! Успіхів книзі! Натхнення на нові історії!
Лія Тан, Ідеальне побажання - натхнення на нові історії! Влучно, в серденько! Бо саме його і не вистачає. Сподіваюся, це зміниться))) Дякую!
Дякую за новинку! Дуже атмосферна обкладинка і анотація історії!
Єва Райн, І я дякую за підтримку!)) Буду рада бачити серед читачів))
Успіхів і багато нових читачів новинці! Як класно, коли автор ще й може самостійно зробити таку круту обкладинку до свого роману))
Христина Маніль, Змусили всміхнутися, дякую)) Буду рада, якщо і про саму історію згодом залишите тепле слово))
Вітаю з новинкою! Натхнення вам та вдячних читачів! Обкладинка вогонь!))
Анні Ксандр, Дякую за підтримку!)))
Ще тут привітаю. Нехай це буде щасливий шанс для історії!
Рома Аріведерчі, Дякую, Ромо)) Твої б слова та богові у вуха)))
З новинкою! Успіхів та натхнення!))❤️ Обкладинка - шикарна!))
Юлія Міхаліна, Вдячна за привітання та побажання! Дуже-дуже приєно))))
Щиро вітаю з новинкою :-) Кожній історії можна, й головне потрібно дати ще один шанс :-) ❤️ Обкладинка супер)))
Ірина Кузьменко, Дякую, мила! Сподіваюся, що не пожалкую про це рішення)))
З новинкою)
Каміла Дані, Дякую, Камі!))
З новинкою, люба! ❤️ Натхнення тобі і активних, відданих читачів ) Мирного неба і тихої ночі.
Оксана Мрійченко, Дякую, Оксаночко! Дуже-дуже приємно! Навзаєм мирного неба!
Успіхів новинці.
Ivanna Pingas, Щиро вам дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати