25 183
Анотація до книги "Намалюю тобі щастя"
Поглинений самотністю та скорботою, Павло малює портрети покійної дружини, щоб вгамовувати біль від утрати.
Байдужий до всесвіту та життя, він дізнається, що в нього закохана дівчина. Її почуття не допомагають позбутися привидів минулого, а навпаки, лише погіршують ситуацію.
Історія Павла та Анни губиться в закутках великого й жорстокого міста, де кохання межує з відчаєм, а щастя — зі стражданням…
Байдужий до всесвіту та життя, він дізнається, що в нього закохана дівчина. Її почуття не допомагають позбутися привидів минулого, а навпаки, лише погіршують ситуацію.
Історія Павла та Анни губиться в закутках великого й жорстокого міста, де кохання межує з відчаєм, а щастя — зі стражданням…
“Чи можна відобразити щастя, якщо саме життя знищило його малюнок?Залишивши всі фарби в минулому...чи можна робити це з кимось іншим? З тим, хто є тепер.
Життя, як полотно, а ти малюй, твори, люби, живи.
Дуже торкає ❤”
Зміст книги: 27 глав
154 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую! За таку печальну та повну болю і щему історію. Я навіть не знаходжу слів... Дуже емоційно з надривом...
Натхнення вам та поцілунків долі!
Valentina, Свого часу написання цієї історії врятувало мене (або просто допомогло) у переживанні нестерпного болю... І зараз я щиро вдячна кожному читачеві, хто разом зі мною "пережив" цю книгу. Дякую за ваші теплі слова та відгук!
Чудова, прекрасна історія))) Тужлива, з відбитком печалі, але тим і чіпляє. Атмосфера витримана впродовж всієї оповіді.
Єдине, що могло врятувати Павла, то це справжня любов, про яку йдеться в епіграфі до епілогу. Тільки така: безкорисна, терпляча, віддана любов здатна відроджувати і вертати до життя. Навіть всупереч власному бажанню, як сталось з Павлом. Кожного з цієї пари було шкода по-своєму і кожного я розуміла.
Дякую щиро за отримані емоції і за так гарно, талановито написаний текст, що як естетична насолода для душі)))
Хелена Власенко, Боже, як же тішать мою душу такі відгуки! Я щиро вдячна за пережиті вами емоції та теплі слова! Дякую!
Емоційно. Дуже. Дякую і натхнення Вам.
Цяпа Валентина, Дякую!
Книга гарна)
Але всі нещасні (((
Так хотілося від нього справжніх почуттів, а не страху лишитися одному.
Брата дуже шкода.
Хотілося б щоб він був щасливим)
Світлана Опришко, Дякую за відгук!
Так, книга саме про нещастя та біль. Не хотілося награних а-ля щасливих людей. Не завжди в житті так буває...
Книга супер. Маєте талант дарований Богом?
Ната Грін, Дякую! Прям до сліз ваші слова...
Я дуже люблю читати...
В Моїй електронній бібліотеці більше 500 прочитаних книг.
В Мене є любимі АВТОРИ , твори яких Я обожнюю...
Та Вашу книгу , Дар'я , Я вважаю НЕПЕРЕВЕРШЕНОЮ. !!!
Вона від першого до останнього слова тримала Мене в шаленій напрузі...
Я по кілька разів перечитувала окремі епізоди , вислови ,абзаци...
Пережила весь спектр емоцій ,які тільки можна було пережити.
Думала , що Мене вже не можна нічим здивувати, в ВИ ЗДИВУВАЛИ...
БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНА ВАМ , МОЯ ХОРОША ,ЗА ЦЕЙ ШЕДЕВР !!!
Пишіть і радуйте надалі нас , своїх читачів , НЕПЕРЕВЕРШЕНИМИ ІСТОРІЯМИ..
Це надзвичайно важливо в наше тривожне сьогодення...
Удачі Вам і Натхнення , МИРНОГО НЕБА НАД ГОЛОВОЮ і вдячних читачів , ВЕЛЬМИШАНОВНА АВТОРКО !!!
Анна Казімірова, Дякую! Від усього серця дякую, за ваші емоції та за те, що поділилися ними зі мною! Не уявляєте, наскільки це важливо для мене!
Усім нам бажаю скорішого миру, щоб жодна родина ніколи не знала горя... Ще раз дякую за теплі слова та підтримку!
Успіхів кожній книзі цього автора, натхнення колезі та побільше відгуків у коментарях, щастя всім читачам!
Ангеліна Кріхелі, Неймовірно приємний коментар! Дякую, та приєднуюсь до побажання щастя всім))
Мені подобається нова обкладинка ❤️ Дуже гарно та атмосферно!) Передає емоції та щемливість книги!)
Ірина Кузьменко, Дякую,моя мила!
дякую
Татьяна Левчук, І я вам щиро дякую за увагу та прочитання!
(попередня моя відповідь вам чомусь не опублікувалася)
Кохання буває різне, у кожного по-своєму. Не думала, що Павло повернеться... Дякую за шанс стати щасливими для них. А Олексія чого жаліти? Аже кохання це дар, навіть невзаємне. Він теж буде колись щасливим!
Вітаю із закінченням роману! Чекатиму нових. Натхнення і наснаги, Дашо. Нам всім Перемоги!
Елена Коростылева, Щиро дякую, що ви зі мною!
Скажу чесно, це найкраща книга, яку я прочитала тут.. просто мурахи по тілу.. кожну емоцію проживала наче свою.. ви велика молодчинка, натхнення вам❤ ви перша кому захотілось залишити відгук ❤❤❤
Катя Сухова, Я навіть не знаю, які слова підібрати, щоб вам відповісти... Аж сльози виступають на очах. Мені дуже приємно, я тішуся, що саме ця книга припала вам до душі! Вона особлива для мене, й коли її настільки емоційно сприймають читачі - більше не шкодую, що дала історії другий шанс. Дякую, дякую, дякую!
Дякую за цю історію, те що треба для моєї «весняної депресії»))) Така тонка межа між грубою жорстокістю і витонченим 'виточеним' болем, який в кінці кінців винагороджується. Красиво і стильово написано, читати – насолода!
Sisters Production, Дякую за такий цікавий відгук! Дуже приємно його отримати! Знаю, що книга доволі "депресійна", але яка є. У ній життя та щирі емоції, навіть мої власні (біль від утрати брата). Ще раз дякую за ваш час, увагу та коментар!
Було складно читати, дуже гарні фрази які запам’ятались десь у глибині душі, багато сліз було, але добре що все склалось так в історії героїв, тепер я хочу знову перечитати книгу і відродити надію що хепі енд буде і у мене ❤️
Galia Kozlovska, Щиро дякую за ваші емоції! Я буду вірити разом з вами, що хеппі енд у вас обов'язково буде! Сил вам, терпіння та любові, яка здатна подолати всі труднощі!
Дякую! Натхнення для створення неменш прекрасних творів
Diana Tsoneva, Дякую за побажання та привітання! )))
Дякую за ХЕ, за таке вистраждане кохання!
Оля Пасічник, Гарні останні слова - вистраждане кохання... це дійсно так!
Щиро дякую за підтримку!
Як же складно все було, але як солодко закінчилось! Олексій обов‘язково зустріне свою жінку, я впевнена) дякую за таку чуттєву історію!
Вікторія Прудка, І я вам щиро дякую! За емоції та підтримку!
Читала, а сльози текли й текли...просто не плакати не виходило! Історія захоплююча і разом з тим виснажлива у моральному плані. Усіх героїв шкода, навіть, не знаю кого більше, хоча ні, знаю! Мені дуже шкода Олексія, от він, дійсно, кохав! Може наступна історія буде про Олексія!?? Треба пристроїти гарного хлопця в хороші і люблячі руки, аби тепер він не страждав, як брат!)) Дякую тобі, зірочко за чудову історію! Творчого натхнення бажаю та невтомної музи. Чекатиму на нові книжки від чудової Дар'я Новицька!❤️✨❤️
Анна Багирова, Я знаю, що книга складна. Саме тому довго вагалася, чи потрібно давати історії другий шанс на життя. Але як і Павло заслуговує на нього, так і його історія теж)))
Щиро дякую за постійну підтримку, за емоції та відгуки!
Написати про Олексія... доволі цікава пропозиція. Хоча я не люблю перетягувати героїв із книги в книгу, якщо це не цикл. Подумаю)) Ще раз дякую!
Вітаю і дякую за цю історію кохання! Аня, як вибух наднової щірки увірвалася в диття Павла і осяяла навіть найтемніші закутки
його душі та окрасила різнобарв'ям. Любов довготерпить, любов милосердить, любов зцілює.
Наталья Русанова, І я вам щиро дякую, що були поруч та підтримували!))
Вітаю із завершенням і дякую за гарну життєву історію!
Рома Аріведерчі, Щиро дякую, Ромо!: Дуже приємно!
Вітаю з завершенням. Прекрасна розповідь вийшла, про щиру любов, справжню. ❤
Інна Турянська (Innaturianska), Я щиро вдячна вам за те, що були зі мною! Ця книга особлива для мене, і я рада, що вона знайшла таких читачів, як ви!
Вітаю з завершенням щемливої, дуже емоційної та життєвої книги!)
Я одночасно розгублена й щаслива від такого фіналу!)
Олексія дуже шкода!
Павло та Анна пройшли довгий шлях. Між ними була прірва, проте вони знайшли міст, який об’єднав їх!
Ще раз вітаю ❤️
Дуже рада, що пережила разом з тобою та читачами таку неймовірну історію!)
❤️
Ірина Кузьменко, Олексій був, як доленосний знак, і для Ані, і для Павла. Можливо, якби не він, все склалося б інакше.
Щиро дякую за постійну підтримку! Це допомагало не опускати руки!
Чудова історія, Даринко! Хоча найбільше мені шкода Олексія...
Вітаю з завершенням!! Нехай ваші книги ніколи не втрачають душі!!
Анні Ксандр, Дякую, Анні! Сподіваюся, ніколи такого не станеться, щоб у моїх книгах не було душі)) Вдячна за підтримку!
Ох який важкий і несподіваний розділ. Тепер ще більше розумію Павла. А Анічка все ж не здається, сильна вона жінка, я б мабуть так не змогла.
Інна Турянська (Innaturianska), Уже не вперше чую слова: "Я б так не змогла"... Впертість це, або егоїзм, або справді кохання - відомо лише долі))
Я трішки вгамувала свій пил, проте все одно тяжко коментувати! Зараз не хочу писати про поведінку Павла, чи дії Ані...
В глибині душі навіть я вірю, що вони можуть бути разом! Мій скептицизм говорить, що вони не дві половинки одного цілого, однак серце вірить у диво! У нашому житті й так зараз багато негативу та страждання! Нехай у героїв все буде добре!
Дякую за емоції :-) Дякую за щемливу історію :-) Чекаю продовження)))
Ірина Кузьменко, Дякую за постійну підтримку!
Кожного разу дуже важко писати коментар на продочку! Розумію Павла, це жахливо втратити дружину і ненароджену дитину, але....чорт.... неможна так жорстоко поводитись з близькими і люблячими людьми!!! Неможна!!! Це шокує!!! Аня має відпустити Павла! Вона мучить і себе, і його!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, сонце, за сьогоднішню продочку.))))
Анна Багирова, Він жорстокий навмисно. Відштовхує людей теж навмисно. Спокій для нього лише на самоті. Дякую за відгук, Анюто!
Аня сказала, що піде... коли поверне його до життя. Я навіть не знаю, скільки на це потрібно часу... І весь цей час їй потрібно буде принижуватись, це слова Павла не мої, доказувати свою любов, відстоювати... Він в пориві сказав свою точку зору... але вона його не чує, впевнена що зможе... Чесно, не вірю... хай я помилюсь, але не вірю в майбутню ідилію, нажаль.
''Навчи мене, щоб серце не боліло,
Щоби не терпло від самотності вночі...
Щоб від любові більше не горіло
Так, як у тебе... Любий мій, навчи!..
Навчи не думати про тебе, не любити,
Віддай від мого серденька ключі,
Навчи мене тепер без тебе жити,
Навчи байдужості, коханий мій, навчи!..
Навчи спокійно в очі розсміятись,
З життя твого навіки ідучи...
Від крил, дарованих тобою вивільнятись
Без болю... Я молю тебе: навчи!..'' / взято з мережі
Вера, Йому шкода дівчину. Бо знає, що робить боляче...
Я ще й досі не відійшла від попереднього розділу, тому вагалася, чи писати коментар до оновлення...
Не кривлячи душею, скажу так: Анна вірно зробила, що без скандалу пішла від Павла! Мою думку з приводу їхніх стосунків ти знаєш, не вірю у їхній щасливий фінал! Між ними прірва, велика, дуже велика прірва! Павло говорив, що він її не кохає, Анна розуміла, що, можливо, взаємності все одно не буде, проте, впевнена, що жіноче серце вірило у надію... Вона врятувала Павла, проте втратила себе... А його слова про Олексія, це було жорстоко сказано, цинічно! Не знаю, чого ще можна чекати від Павла! Навіть не здогадуюся, які будуть подальші дії Ані!
Проте я сподіваюсь, що Анна зустріне своє кохання, або зрозуміє, хто її дійсно кохає!
Ірина Кузьменко, Вона готова його відпустити... Але бути з тим, кого не кохаєш - то і є біль душевний. Краще бути самій, ніж з некоханим. Те ж стосується і Павла. Бути самому, а не з "ким попало"... Побачиш, що буде далі.
Сталося те, що повинно було статися... Остання крапля... Я не стверджую, що на цьому буде крапка...її не буде. Павло до неї вже звик, просто як до ще однієї живої душі в його просторі існування... І можливо там, в Америці, його мислення буде не раз до неї повертатись, але... наразі все так... він її не кохає. Як сам сказав, дозволив бути коло нього...
''Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Просто взяв що тоді
Опинилось мені під рукою.
Випадкове весло
І мій човен кудись понесло,
І за зіркою я загадав
Хай пливе...'' / уривок із мережі /
Дар, ♥️☘️
Чорт, чому так буває....той, хто тобі подобається, йому байдуже на тебе, а кому небайдужа ти, зовсім не викликає якихось почуттів??! І у Павла, і у Ані одинаковий діагноз - залежність від кохання!) Він від кохання до Марії, вона від кохання до нього!!!)) Дякую, сонце, за сьогоднішню проду. Чекатиму на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Це витівки долі. На жаль, трапляється подібне часто в житті. А стосовно діагнозу - змусила мене всмхіннутися)) Щиро дякую за підтримку, Анюто!
Ну ось, нарешті забрала все і пішла! Давно було пора! треба було дати шанс собі з Ооексієм, а ніт,. сама прирекла на муки, як кажуть насильно милим не будеш, то точно... .А поради Олексію масиву давати! Мабуть сам знає, що робити і без Павла. Цікаво куди він його повіз
Оля Пасічник, Це і є шокова терапія... Нехай тепер відчує різницю. Можливо, якось допоможе зрозуміти власні почуття.
У продовженні ви дізнаєтеся, куди вони поїхали. А я хочу висловити щиру подяку вам за підтримку книги! Дуже приємно))
Не розумію зараз такої реакції від Ані. Хіба це не чого вона хотіла?) Бути з ним попри все...ну ось і ціна.
Паша їй нічого не обіцяв, одразу був відвертим. Це Аня собі щось нафантазувала як на мене. Мені її щиро жаль, от дуже. Але може вже досить мучити себе і його). Може варто помітити когось іншого. Того хто поруч)
Інна Турянська (Innaturianska), Може й нафантазавула, не буду з цим сперечатися)) Але хоч ви розумієте, що він дійсно нічого їй не обіцяв та попереджав. Як кажуть - очі бачили, що брали! Щиро дякую за відгук, Інно! Мені дуже приємно!
чашку розбила вона, але те що вона хотіла донести, йому байдуже і не треба було їй ставати нянькою. Якщо він так відкрито все говорив, просто треба було переступити через себе, викинути, , як кажуть клин клином вибивають.А Олексій її точно б не зробив боляче...
Оля Пасічник, Вона хотіла цього, хотіла бути нянькою та "повернути його до життя". Але, мабуть, не врахувала, що буде настільки складно та боляче. Можливо, вони поводяться егоїстично обидвоє. А, можливо, це все-таки щось змінить... Побачимо))
Вдячна за ваші щирі емоції та відгук!
Як боляче!
Мені дуже боляче за Аню!
Й також мене розриває гнів зсередини…
Взаємне кохання Анна не відчула, а насправді воно завдало їй болю! Можна кохати людину більше всього на світі, проте з таким коханням можна також з розуму зійти, особливо тоді, коли ти «лише запасний аеродром»… а Павло скористався нею, як би не грубо це звучало!
Павло вже зробив свій вибір???
Дар, Я дуже сильно засмучена! Прочитала розділ й не можу вгамувати свої емоції!
Ех, тезко, і вгораздило ж її покохати чоловіка, якому байдуже до неї!!!) Шкода дівчину, але вона повинна знати, що серцю ж не накажеш кого кохати!)) А Паша, це ж треба, який він однолюб!!!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, люба, за сьогоднішню продочку.)))
Анна Багирова, Однолюб, яких світ не бачив)) І ця його риса відкриває всі інші боки такого становища. Хтось може за місяць знайти нове кохання, а хтось - усе життя страждає...
Щиро дякую за підтримку, Анютко!
Тааак, жорстокості Павла немає межі! Хіба так можна? Наполегливо показує, що не кохає Аню. В той же час якось недобре повідомив Ані, що помітив закоханвсть Олексія до неї. Навіщо так мучити дівчину? Хоча, Аня сама показує, що згодна на все, аби він був поряд... Ну справді цікаво чиї почуття переможуть: Ані? Павла? може Олексія?
Diana Tsoneva, Він її попереджав із самого початку, що місця в серці не матиме для неї. Попереджав, що зробить їй боляче... Але, мабуть, десь у глибині душі й сам захотів знову стати потрібним. А зрозумівши, що одному краще - щиро про це каже, не бреше. Так, це боляче... І Аня мала бути готовою. Захотіла - отримала))
Вдячна за ваш відгук та підтримку!
Часом люди які втратили сенс життя, на їхню думку, бувають надто жорстокими до інших...Вони живуть у своєму, замкнутому існуванні... А Аня жертвує, згорає, віддає, кохає...
''Заздрю…
…всім очам, котрі бачать тебе…
Заздрю…
…всім хто може слухати тебе…
Заздрю…
…усмішкам, котрі не для мене…
Заздрю…
…всім тим хто поруч з тобою…
Заздрю…
…і роблю це зовсім не навмисно…
Заздрю…
…тому, що дуже кохаю тебе!''
/ інет /
Вера, Так, він справді жорстокий. Зненавидів людей, після тієї байдужості під час трагедії. Думаю, це зрозуміло. А у все інше, що воно може бути справжнім, поки не вірить.
Щиро дякую за неймовірні вірші та відгук!))
Павло розбитий, але це не привід розбивати інших. Можливо, такий вчинок Ані наштовхне його хоч на якісь думки. Бо мені здається, що в нього теж вже є до неї почуття, просто він боїться собі зізнатися
Вікторія Прудка, Я з вами згодна. Має трапитися якийсь шок-мотив, який змусить його переглянути власні принципи та почуття. Подивимося, чи зможе Аня це зробити або все-таки здасться від безвиході...
Щиро дякую за відгук!))
Нарешті помітна схожість між Олексієм і Павлом, як братами)). Що один, що інший
намагаюся внушити собі почуття до дівчат. Намагаються і самі бути щасливими роблячи щасливими, тих хто їх кохає) ну а дівчатка теж не здаються, вхопилися за своє щастя)....цікаво до чого чи до кого їх це все приведе.
Дякую за чудову емоційну книгу ❤
Інна Турянська (Innaturianska), Як ви гарно сказали))) Клас! Хтось щось намагається, а щастя так і не має.
Брати вони двоюрідні, тож і не дуже схожі. Можливо, навіть зовсім різні... стали, через обставини.
Хочу щиро подякувати за підтримку книги!))
Я перед цим вже зазначала... шкода всіх трьох, але Олексія найбільше. Він бореться зі своїми емоціями... бореться зі своїми почуттями. Він б’ється об реальність... над усім, що несе фантазія. Він бореться з власною інтуїцією... логікою... серцем. І саме страшне, що він не зможе виграти цю битву. Війну, яку не можна зупинити...
''Ось так буває б'єшся зі снігами...
Сплативши за фантом шматком душі...
Ось так любов, блукаючи між нами,
Лишає тільки шрами та вірші''
/ інет /
Вера, Вера, Дякую за нові гарні вірші)) Завжди чекаю їх!
Олексій опинився заручником долі: з одного боку брат, з іншого - дівчина. Тут або по совісті, або егоїзм. Побачимо)) Щиро дякую за підтримку книги!
Чорт....як же мені шкода Льошу! Це просто капець!!! Ех....досада!!!
Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, сонечко, за сьогоднішню проду.)))
Анна Багирова, Шкода, бо на фоні Павла він здається хорошим та кращим варіантом...
Дякую, Анютко, що ти зі мною!
Ось чомусь стає шкода саме Олексія після прочитання цієї проди. Чи усвідомить колись Аня, що Олексій відчуває приблизно те, що й Аня - надію: Аня надіється завоювати кохання Павла, а Олексій - Ані. Дійсно, серцю не накажеш! Дчкую за проду та історію
Diana Tsoneva, Ви дуже точно підмітили про схожість почуттів Ані та Олексія! Саме так і є. Щиро дякую за відгук та підтримку книги!
Дякую за продочку ❣️ Аня все придумала! Молодець!) ❣️ Павло помітив, що Олексій має почуття… це вже перший крок до його повернння до життя!)
Ірина Кузьменко, Вона не здається)))
Мені зараз шкода три душі... і кожну по-своєму. Аню, яка віддала всю себе Павла і чим її самовідданість закінчиться невідомо... Олексія, який волею долі покохав Аню і навряд чи вийде отримати позитивну відповідь від неї... Пашку, який глибоко занурений в свій світ минулого...
Дар, ♥️☀️
Навіть не знаю вже кого шкода більше Пашу чи Аню? Так поводитись, як Аня, я б не змогла! Віддавати все йому - кохання, душу, всю себе до останку....і отримувати лише беземоційну увагу, розуміти, що тебе просто терплять! Як надовго її вистачить аби не стався нервовий зрив??!)) Дякую, сонце, за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження.))))
Анна Багирова, На сто відсотків погоджусь! Не моя ''форма'' життя... Бабуся, вона була моя ''мудриця''), сказала б...ніколи не ставайте бинтом чужої душі, рана загоїться, а бинт викинуть.
А далі… а далі Анна може сама душевно згоріти!?
Це насправді так страшно…
Віддати своє серце та душу людині, яка не цінить тебе!
Бачити, як коханий чоловік мучиться!
Й вибір невеликий: або його врятувати, або… потім самій лікуватися від душевної травми!
Нелегкий та тяжкий вибір!
Проте, я не знаю, це чомусь моя думка: Павло так і не зможе прийняти Аню, як кохану жінку!
Його серце і душа ще й досі плаче лише за однією жінкою…
Як кажуть: ми кохаємо тих, хто нас не кохає, й губимо тих, хто за нас готовий життя віддати!
Дуже складно та боляче!
Дякую, мила за хвилюючу та душевну історію)
❤️❤️❤️ Чекаю продовження!)
Ірина Кузьменко, Поки Аня тримається. Так, їй складно та боляче. Але якщо вона піде, то він повернеться до колишнього стану, або навіть гірше. Зараз їй важливіше допомогти Павлу, попри всі власні переживання. Щиро дякую за такі гарні та чуттєві роздуми!)))
Розумію, що Ані складно. Бо любити, коли тебе відкидають і постійно порівнюють з іншою складно. Але як на мене Павлові важче. Бо намагатися полюбити і при цьому не мати можливості розлюбити ще складніше.
Інна Турянська (Innaturianska), "намагатися полюбити і при цьому не мати можливості розлюбити" - та це готовий слоган до книги! Дякую, що ви залишаєтеся тією, хто й досі підтримує Павла!
Павлу байдуже на Аню, для нього вона лише «дівчина у ліжку», яка відволікає від поганих думок! (Чомусь саме так я сприймаю стосунки Павла до Анни)
Олексій закоханий у Аню, проте не може зізнатися у своїх почуттях, адже любить брата й бачить, як сама Анна відноситься до Павла!
Олені подобається Олексій, проте він, як справжній чоловік не дає їй надії, адже не хоче бути, як Павло…
Ох, як все складно!
Всіх героїв шкода! Всі мають право на взаємне кохання та щастя! Проте серцю не накажеш! Анна обрала! Олексій також! Тільки дуже сумно, що кожен з них страждає!
Дар, Мені не прийшло повідомлення про твою відповідь((( якби не заглянула, не побачила б…
Дуже проникливо, так вдало передаєте емоції болю та відчаю. Наче бачиш все перед собою. Ту долоньку з колечком, ту розбиту пляшку вина і роздавлене серце Павла. Наче померла не тільки його дружина, але й він сам(
Інна Турянська (Innaturianska), Щиро дякую за ваш відгук! Навіть не знаю, що ще можна додати до ваших слів...
Знаєш... Почитала і годину збиралась... Клубок душить... Навіть не знаєш, що сказать... Найбільша іронія долі полягає в тому, що перша людина, про яку ти думаєш вранці і остання людина, про яку ти думаєш вночі, це або причина твого щастя або причина твого болю... Хтось сказав, що зломлена людина народжується двічі... Неправда... Зломлену не відновити... Просто одного разу прокинеться зовсім інша людина, яка більше ніколи не буде мати нічого спільного з колишнім. А зараз... Все, що залишається, це самотня тиша, наповнена спогадами, а серце щодня вчиться жити сьогоденням. І до такої тиші починаєш звикати...тиші, яка стає твоєю мовчазною тінню...
Вера, От саме це і трапилося в житті Павла. Він занурився у темряву, щоб сховатися. Дякую за відгук та щирі емоції!
Реву, важко писати коментар, літери розпливаються! Це просто нестерпно, і складно уявити стан Павла! Марія була для нього всесвітом, який в одну мить зруйнували якісь кончені тварюки!)) Я неможу зібратися...незнаю, що писати! Ще хвилює отой альбомний лист з надрукованим текстом, що там? Заключення лікарів? Хто Марії телефонував і чому вона була напружена??! І чи точно їздила на пошту?)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, сонечко, за сьогоднішню дуже сумну главу.))))
Анна Багирова, Він все пояснить далі...
Щиро дякую за такі емоції, Аню!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати