963 481
“Смак кохання”
Анотація до книги "Терпкий смак кохання"
— Поїхали, я відвезу тебе додому.
— Ти нормальних слів не розумієш, так? — починаю дратуватись. — Гадаєш, що тобі все можна?
— А що, ні? Не все? — зупиняється, усміхаючись.
— Люди тобі не належать.
— Серйозно? — удавано дивується, насолоджуючись моїм сум’яттям.
Не звертаю уваги на його погляд, продовжую вбивати адресу, щоб знайти найближче таксі.
— Ти таки смілива, — протягує. — Добре, я зрозумів, поміняємося місцями. Сьогодні тобі можна все. Обирай, що завгодно, я виконаю, але за однієї умови.
Цей вечір міг завершитись інакше, однак я зробила вибір і погодилася на його авантюру.
— Ти нормальних слів не розумієш, так? — починаю дратуватись. — Гадаєш, що тобі все можна?
— А що, ні? Не все? — зупиняється, усміхаючись.
— Люди тобі не належать.
— Серйозно? — удавано дивується, насолоджуючись моїм сум’яттям.
Не звертаю уваги на його погляд, продовжую вбивати адресу, щоб знайти найближче таксі.
— Ти таки смілива, — протягує. — Добре, я зрозумів, поміняємося місцями. Сьогодні тобі можна все. Обирай, що завгодно, я виконаю, але за однієї умови.
Цей вечір міг завершитись інакше, однак я зробила вибір і погодилася на його авантюру.
Зміст книги: 27 глав
561 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПрочитала все на одному видиху. Як шкода, коли у стосунки вмішуються інші. Пішла за продовженням)
Ерін Кас, Нажаль пропустила. Але я ще наздожену, згодом.
Повівся Ярослав ну зовсім не як дорослий, хоча від Віки вимагав розуміння. Далі хай вона положить його на лопатки. Дякую на одному диханні
Книга бомбезна! Читається на одному диханні, точно потрапить у скарбничку тих книг які хочеться перечитати ще раз. З часом точно до неї повернусь.
Дуже рада що розпочала знайомство з автором саме з цієї книги. Надіюсь решта книг будуть такими ж цікавими та захоплюючими. Дякую!
Наталі Токар, У четвер зранку буде)) Дякую!
Ерін, дякую щиро за цікаву історію, прочитала на одному диханні, дуже цікаво, почала читати продовження, жду з нетерпінням наступного розділу, удачі вам у вашій роботі. Скорішої нам Перемоги!
Ольга Маирко, У четвер)) Дякую вам!
Коментар видалено
далі.....
Таня Александрова, Далі переходьте до книги "П'янкий смак кохання". Дякую!
Трагічно, боляче. сильні емоції... Дякую, що є 2 частина. Надіюсь на позитив...
Тамара Шугайло, Буде позитив, Віка заслужила своє щастя)) Щиро дякую!
Оце так новина! Біжу читати далі))) Дякую!!!
Inna, Далі їх ще більше буде)) Щиро дякую!
спасибі за милих героїв.
Таня Александрова, Дякую вам!
Читала затамувавши подих!Історія супер!Йду на продовження...
Лідія Кучма, Дуже дякую! Мені неймовірно приємно))
таак... раптом що - не хочу спойлерити здогадками, але інтуїція кричить, що двері Віці відчинить не Ярослав і саме це станем кінцем. Я ще з сьогоднішнього ранку готую себе до цього. Страшно. Читаючи цю історію, я, здається, почала страждати на якусь особливу форму обсесивно-компульсивного розладу: постійно чекаю на якусь підставу чи розчарування. Щиро сподіваюся, що в другій частині вилікуюся))
Nata, Будемо ростити))
Бракує слів...! Козел той Яр. А Макар- сонечко, як завжди:))))))))) В мене йде паралель з історією Алі і Макара. Проте Макар у свої 18-20 був набагато доросліший, хоча і егоїст!!! Там відчувалося кохання з його сторони. А тут, з Яром - велике питання!!!
З цікавістю лечу до 2ї частини!!!
Юлія, Хіх, знову усміхаюся. Мабуть, слово Макар на мене так діє)) Так, щодо Яра велике питання? Усі відповіді будуть, я постараюся)) Дякую вам! Приємного читання))
В мене аж мурашки по всьому тілу пішли... Оце ефект ти на мене справила! Ну Ярослав, бл......... Він дуже шкодуватиме, особливо як дізнається про свою дитину. Чи може його теж трішечки тою лопатою прикласти? Скажемо так, пробний запуск перед Євгеном. Ти не перестаєш дивувати своїми книгами у найкращому сенсі цих слів! Дякую тобі дуже за все!!! Люблю і міцно обіймаю!!!
It It, Так, будемо розкривати таємниці, а їх багато)) Дякую!
Все ковтаю одним залпом, і ось майже до фінішу, і аж самій хочеться надерти харю тому Євгену Таких друзів гнати в шию, мстиве стерво, зруйнував все. Навіть не шкода, що він його так місив.
А помста, і нова пасія полегшення йому точно не дадуть.Єдине радує, що отримала подарунок! Дякую Ерін, таку історію нам придумала, чи реально є прототипи! Але так життєво!
Оля Пасічник, О, так, я теж трималася, як могла... Прототипів немає, але в реальному житті таких історій, мабуть, багато... Шкода тільки, що в книзі легше усе виправити) Щиро дякую!
Перша частина справила враження.Неочікувано.Останне речення просто вбило.Як ?ще і це.Шкода ,що так сталось.Дякую.
Станіслава Барабошко, На Вікусю випало багато випробувань, але вибору у неї немає. Вже можна читати продовження, щоб розбавити терпкий смак після першої частини)) Щиро дякую за підтримку!
Дякую за дуже цікавий твір. Творчих успіхів вам і натхнення!!!! Мирного неба над головою нам усім!!!!
Любовь Демидович, Мирного неба та скорішої перемоги! Тримаймось! Щиро дякую вам! Запрошую до другої частини))
Ваааауууууу, сонечко)) Я під враженнями... Серце вистрибувало нереально!! І тут остання фраза!! Взагалі, як контрольний... Уууууух, і це тільки кінець перед великим початком!! Суперррррр!! Ти моя неймовірна!!! Ооо, поскакала за продовженням))) Цьом-цьом)))❤️❤️❤️
Аля, Моя ти киця))) Поскакала аж бігом?))) Тримай серденько на місці, бо гойдалки тільки починаються))) Ото колихатиме нас)) Дякую, за підтримку, сонечко! Обіймаю)) Цьом-цьом))
книга просто супер
Алина Пашинская, Щиро дякую!
Яке емоційно-сумне завершення першої книги... Дякую, Ерінко, що вже сьогодні виклала початок наступної частини, бо серце розривається від страждань Вікторії. Швидко ж Ярослав забув про своє кохання. Гівнюк.
Побігла читати продовження❤️
Оксана, Не можу змушувати вас чекати)) Тим паче мені є що розповісти, я приготувалася)) Яка емоція, Ксю!))) Бідний Ярослав, сьогодні не його день)) Дякую, сонечко! Обіймаю))
Книга, файна, можна, читати.
Ганя Кльоц, Дякую!
Вітаю з Різдвом! Дякую за проду. Сродіваюсь на пекельний вогонь для жені( тварина заздрісна). Чотири довгих роки пройдуть... Років із спаленими серцями, жахливим болем. Завдяки тому, що Яр не знайшов сил та бажання з Вікою поговорити. Так, викинув та ноги витер
Ерін Кас, Дякую. Чекаю
Ерін,коли буде продовження?Ми переживаємо,сил чекати немає.Дуже хвилюємося.
Ерін Кас, Дякую вам.
Я в шоці…!!! В дикому…!!! Це у нього… така помста??? Козел!!!
У самої серце в клапті…!!! Як же її шкода…!!!
Дякую вам за такі живі, справжні емоції!!!
Олена Гушпит, Мені так важко відповідати на коментарі, бо деякі моменти я не можу озвучити, але дуже хочу. Це нестерпно!))) Можна вважати то запоєм, принаймні виглядає воно саме так. Далі будемо розбиратися)) Щиро дякую вам за підтримку! Запрошую на продовження))
Дуже вдячна вам за книгу.Ви зуміли зачепити мою душу так,що я проживала історію разом з героями.
Anna Pobegay, Мені надзвичайно приємно! Щиро дякую за підтримку!
Чорт... все-таки буде пам'ять про Білецького! Я шокована!!! І реву!!!
Дякую тобі, моя дорогенька, за дуже сумну проду. Ох, боляче...)))
Анна Багирова, Моя мила киця)) Не пий ту гидоту, краще підсолоди життя цукерками))
що ж... я цього чекала... готувалася! і так - Ярослав мене розчарував: йому то вірити треба, а як треба вірити комусь, то він пихатий та ображений... Ерін, пам'ятаєш, я тобі казала про повітряну кульку в грудях? здається, вона і ребра поламала... загалом, для мене найбільш напруженими емоційно були "Мить, що змінила нас", "Вітер змін" і "Нічого особистого", але тут... я була в напрузі з самого початку. Щойно для себе зрозуміла, що дилогії - то емоційна буря. Мабуть, варто будувати греблі, якщо ти й далі їх писатимеш. Якщо чесно, то я ніколи не була мстивою, але зараз щиро сподіваюся, що правда для Ярослава стане відром крижаної води і йому ой як довго доведеться виринати. Де там та Катя з лопатою? Я теж з нею!
Nata, Охо-хо... Я знала, що всі розчаруються, але ж щось мною командувало у той час написати саме так. Я не помічала, що саме дилогії так виносять мозок, просто ця книга сама по собі дуже емоційна. Повір, Ярославу доведеться складно, особливо тоді, коли приховане почне випливати на поверхню його теперішнього життя. А лопата Каті стане символом цієї дилогії і точно знадобиться для Євгена)) Щиро дякую, сонечко! Мій позитив))
Ого-го, нічого собі.... оце так поворот
Мирного неба
Наталія, Ага, залишилася Віка у цікавому положенні)) Дякую!
Миру, спокою, затишку і світла!
Дякую Дуже цікава книга
Nadya, Щиро дякую! Мені приємно!
Отак найкращий друг помстився Яру. А Яр,навіть не розібравшись в тій ситуації, розбив серце,знищив всі почуття і собі, і Віці, тільки залишив згадку про себе - дитину під серцем, про яку він не знає
Дякую за надемоційне завершення першої книги дилогії! Переходжу до читання другої книги, бо дуже хочеться дізнатися подальшу долю головних героїв.
Бажаю творчого натхнення та легкого написання!❤️2❤️
Наталья Русанова, А Яр поняття не мав, що за спиною стоїть ворог, а не друг. Повівся на емоції і знищив стосунки... Вікторії знадобиться багато сил, щоб відпустити ситуацію і жити далі, виховуючи його копію. Щиро дякую вам! Чекатиму у другій частині)) Гарного вечора!
Дякую за неймовірну історію кохання! Обов'язково буду читати другу частину.
Nata Krygna, Дуже приємно, що ви зі мною)) Щиро дякую!
Справжнє кохання невмируще!!!
Воно розквітає квітами!!!
Навіть в цій ситуації даю Ярові шанс....емоції - емоції...різні характери...і,знову,ж....доля...тільки Всевишньому відомо за ЩО,ЧОМУ і ДЛЯ ЧОГО.....❤❤❤❤
Дуже дякую за надзвичайно емоційну хвилюючу і терпку історію кохання...
Лечу на крилах до другої частини щоб не розірвати ту тетяву, яка не відпускає,напружує,вібрує....зорепад емоцій...
Галина Рихлівська, Який красномовний коментар! Ви даруєте й мені це відчуття невагомості, коли радісно пурхаєш, махаючи різнобарвними крильцями, насолоджуючись емоціями. І нехай вони зараз терпкі, але ж ми знаємо, що наступна частина закрутить голову ще більше))) Дякую, моя дорога!
Скільки років тому егоістичному придуркуватому Ярославу? Дитячий садок якийсь! Просто жах!!!
Коли чоловік ображений і не підіймає слухавку - це просто ***.
Юлія, Коли ви згадуєте про Макара, на моєму обличчі з'являється усмішка від вуха до вуха))) От запав він мені у серце)) ДЯКУЮ!
Я насилу дочитала главу і вже була настроєна,що слідуюча глава хоч щось тай роз'яснить!!!Невже ж він не зрозумів що то була підстава від дружка довбаного,і зради там аж ніяк не могло статися!!!
Козел той Ярик!!!!Бабій!!!Щоб зразу ,не розібравшись привести шльондру і розважатися!!!!
Якщо в продовженні,то я навіть змінила б життя Віки ,нехай би зустріла гідного чоловіка,котрий піклувався б про неї,і про майбутню дитину....
Я злопам'ятна....Він зробив дуууже велику помилку,не поговоривши після тієї підстави з Вікою...Дуже образливо....
Дякую за історію....дуууже хвилююча...на даний момент всю тіпає....
Плідного вам натхнення...
Ніна Дудніченко, Ой, моя люба, не хвилюйтесь! Я вас дуже прошу, заспокойтесь і чекайте оновлень)) Усе розставимо на місця і покараємо винних. Не одразу, звісно, але таємниці будуть відкриватися вже скоро)) Щиро дякую за ваші неймовірні емоції!
Ось так, вирішив забутись з іншою... Питань більше не маємо, тепер вони мають нас. Читала цю главу зі сльозами на очах...як, як можна бути такими жорстокими? Як можна ламати чуже життя? І я впевнена на всі 100%, що Яру теж не солодко. А ще тепер ця вагітність... звичайно це радість, щастя, це ж від коханої людини...але ж... Бідна дівчинка, серце кров'ю обливається. Часто ми втрачаємо дуже потрібних і дорогих через нашу впертість, дурість, гордість, через те, що не можемо вислухати до кінця...і тоді ця образа буде тривати довжиною в життя, бо кожен буде чекати, хто перший вибачиться...
Ерін Кас, ❤️❄️⭐
Дякую, квіточко, за емоційну історію терпкого кохання. А так солодко починалося і дуже тяжко і боляче припинилося, надіюсь що це тимчасово, і всі крапки над "і" будуть поставлені. Гарного та тихого тобі дня. Обіймаю ❤️❤️❤️
Любов, Обов'язково розставимо усе по місцях)) Ти ж мене знаєш)) Дякую, моя неймовірна! Обіймаю))
дякую, миру та натхнення
Ira, Дуже дякую вам! Запрошую до другої частини)) Мирного вечора!
Бідна Віка, так жорстоко, але поселилось маленьке чудо..!!!! Біжу читати далі....
Svetlana Mischenko, Переходимо до позитиву)) Щиро дякую за підтримку, моя люба!
Таки добив.Як боляче Віці.Але і залишив,те що дійсно дасть сили жити і витримати все.
Оксана Кіс, На жаль, кохання зруйнували "добрі" люди та образа...
Звикла зранку читати продовження,а тут нема...
Iruna Gural, Вже є)) І новий розділ, і нова частина теж)) Щиро запрошую!
Студентські гріхи Ярослава а постраждала Віра...
Капець....
Ніна Дудніченко, Він теж не очікував такої підстави, бо вважав Євгена другом... Вже є продовження. Щиро запрошую!
В мене шок!!! Ярослава треба не тільки лопатою, а ще й щипцями щось чік-чік.....
Все, побігла до другої частини)))
Аж не віриться, що підказка лежить на поверхні, а Яр свідомо не захотів нею скористатися: Женя- падло вирішив помститися другу і прямим текстом про це сказав. То як можна вірити словам такої людини про зустрічі, ліжко та ін.? Дуже короткий час Віка і Ярослав знають одне одного. Між ними ще не встигли встановитися довірливі стосунки. Інакше б в пріоритеті ставили слова коханої людини над тим, що скажуть треті особи.
Дякую щиро, люба Ерінко. Дуже боляче за Віку. А ще ж стражданням кінця-краю не видно?
Оксана, Для нас час пролетить швидко. Завтра будемо у минулому, а вже за кілька митей, опинимось у теперішньому часі)) А от для героїв мине достатньо часу, що подумати мільйон разів. Довіра - крихка штука, навіть якщо вона почала з'являтися, це не допоможе впоратися з емоціями та образою. Дякую, сонечко! Обіймаю))
Не хочу спойлерити, але мабуть їй доведеться так жити... Люба моя лисичко, ще ніколи не було сильнішим бажання так когось прикласти лопатою як Євгнія- похідне від Жені і слова гній) згадую Макара, Бережного і тішусь, що настане момент, коли навіть Ярослав переступить через якісь свої принципи, образи та гордість, і гарненько затисне нашу Вікусю у якомусь темному куточку))) Я, бляха, якась оптимістка біля тебе стала))) Але це таке класне відчуття)))
Kate Mag, Проведе для нас екскурсію))
Вітаю з Різдвом! Обіймаю Ярослава!!! Обіймаю Віку! У них багато недомовок і тільки справжні почуття допоможуть їм з усім розібратися. Але хочу, щоб ти знала - лопата для Євгена вже готова!
Kate Mag, Я майже готова))
А я не зовсім згодна з тим, що Яр сякий-такий... закидайте мене тапками) Він тільки ввійшов і з порогу побачив картину, де його дівчина обіймається з іншим. Вона його відпихувала, а виглядало це по-іншому. Алкоголем від неї не несло. Навіть Катя сказала, що збоку все виглядало саме так. А перед цим була у них сварка... Я не кажу, що він зробив вірно, але і ''спускати всіх собак'' на нього теж не варто. Та і чи нам, жінкам, не знати які чоловіки власники? Ви навіть уявити не можете, що у нього там, в середині, твориться! А ще гірше буде потім, коли правда вийде на поверхню. І я вірю...він кохає.
''Найважче сперечатися з власними думками...
Одного разу ти з жахом усвідомлюєш, що нічого б не зрозумів, якби не ці страждання, якби не ці невдачі, не цей біль...''
Вера, Дякую вам щиро!)) Скоро стане легше))
Наче сама відчуваю цей біль. Важко їм буде обом. Емоції переважають зараз, не дають зрозуміти... Чекаю вже подій сьогодення! Думаю, що помудрішали, пережили вже ті події, але не розлюбили. Натхнення та мирного неба!
Olena Staruschenko, Вибачайте за сумні емоції... У сьогоденні буде жвавіше і додасться позитив)) А почуття, якщо вони щирі, нікуди не зникнуть)) Щиро дякую вам! Мирного неба та гарних новин!
Ох, тяжко...) Навіть не знаю, чи відбудеться розмова з Ярославом. Бо може так статися, що приїде до нього, а він там не один, глушить біль з якоюсь...або просто виставить Віку і не захоче слухати...) Блін, як же боляче!)) Просто якесь божевілля! Я вже такого собі нафантазувала, аж самій страшно! Ох, люба моя, що ж ти рвеш нам серця!) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, моя квіточко, за сьогоднішню болючу проду.) Обіймаю тебе, моя хороша, і дуже люблю.))))
Анна Багирова, Ти добре відчуваєш його емоції, чоловіки схильні глушити біль, наче мстяться і хочуть відчути полегшення болю... Але фантазерка ти відмінна, тому притримай погані думки, все буде добре)) Вибачай, кицю, я сама собі рву серце, хвилюючись за героїв. Отака поганка... Дякую, моя хороша! Люблю тебе дуже, міцно обіймаю і цьомаю)))
Пекельний біль
Виктория Зёма, Вибачайте, так вже сталося... Дякую!
Ох, як випалює зсередини!! І це знову не межа... Тут і уявити страшно, якою ж відбудеться ця розмова з Ярославом. Але доведеться пережити й це.... Ееех, отже знову будемо ридати разом з Вікусею. Ооох, чекаю попри все! Дякую, моє ясне сонечко)) Ніжно-ніжно пригортаюсь)) Тихого затишного дня)) Бережи себе!!❤️❤️❤️
Аля, Така пожежа не лишає після себе нічого живого... Я сварю себе за страждання героїв і сама з нетерпінням чекаю продовження)) Дякую, моя зіронько! Будемо трішки ридати, але й радість не забариться)) Обіймаю тебе міцно)) Люблю! Цьом-цьом))
Часом образа застеляє нам очі, тому Ярослав нічого не помітив. Боляче за Віку, але, мабуть, вони просто не були готові до тих почуттів, які у них виникли. Надто гарячі, надто емоційні. Вже хочеться потрапити в наш час, коли обоє змінились. Дякую за продовження, чекаю наступну главу і книгу)
Вікторія Прудка, Так, образа - страшна сила...
Дуже скоро потрапимо, ще один розділ і дізнаємося, як склалися їхні життя)) Щиро дякую вам!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати