Розділ 17 "Тонути в емоціях"

Вікторія

Спальня у тому ж самому стилі, тільки більша за попередню кімнату. Він не затримується, зачиняє двері. — Там ванна, — вказує на двері у кінці коридору. — Кухню ти бачила.

— Угу. Хороша квартира. Твоя? — від хвилювання я завжди ляпаю щось не те.

— Так, поки мені достатньо такої, — він допиває свій напій і я роблю те саме. — Віко, це зайве, у тебе немає причин для хвилювання у мене вдома. Я не монстр.

— Я знаю, — пищу, віддавши йому келих.

— О котрій тобі потрібно бути вдома?

— З цього віку я вже виросла, головне, щоб не зранку.

— Я відвезу тебе, коли скажеш, — він розвертається і йде на кухню, а я проходжу до вітальні. Сідаю на великий диван, шукаючи поглядом наявність фотографій. Їх немає, а мені б хотілося подивитися на його знімки.

— Поставив каву, — сідає поряд. Верхні ґудзики сорочки він розстебнув, нагадуючи про те, як я сама знімала з нього сорочку у суботу. Безсоромна. — Що розкажеш? — плечем обпирається на спинку дивана, спрямувавши на мене свій погляд. — Як звикла відпочивати вдома?

— Читаю, дивлюся фільми, колись танцювала навіть.

— Справді? Про останнє можна детальніше.

— До дев’ятого класу відвідувала заняття з сучасних танців, потім кинула, але інколи хочеться зняти напругу, тому вмикаю музику і віддаюся танцю.

— Станцюєш для мене? Колись…

— Можливо, — ухиляюся від прямої відповіді. — А у тебе які захоплення?

— Ти, — говорить, дивлячись у вічі. Потім встає і вмикає стереосистему. Музика повільна, як гарний фон для продовження розмови. Але Ярослав подає мені руку і змушує встати. — Навчиш мене? — обіймає за талію, всім тілом притискаючись до мене. Картинки про минуле побачення знову нагадують про себе, приливаючи фарбу до щік.

— Такий танець, це просто, — усміхаюся, кладу руки на його плечі і дозволяю йому вести.

Якщо точно, ми просто розхитуємося з боку у бік. Насправді у мене дивні захоплення, я люблю професійні танці і терпіти не можу смикання у клубах. Вважаю, що кожен рух має бути прорепетируваним.

Ярослав заправляє моє волосся за вухо, зачіпаючи пальцями щоку. Дивиться так, що ноги підкошуються. Проводить долонею від плеча до кисті і переплітає наші пальці, а потім рвучко розвертає мене і притискає спиною до своїх грудей.

Танець продовжується…

Гучний стукіт серця перебиває музику, тілом несеться вогонь, шкіра бажає його дотиків. До болю у грудях я жадаю його поцілунку, але чоловік не поспішає. «Мені подобається тебе спокушати» — ці слова звучать у вухах від самої розмови. Він грається, а я покірна, як лялька. Долоні Ярослава спускаються від плечей по талії і зупиняються на стегнах. Пальці стискають тканину, а гаряче дихання чоловіка запускає тілом сироти.

— Гарна сукня, — він торкається пальцями оголеної частини спини і ніжно проводить по ній. Потім нахиляється, а я, затамувавши подих, чекаю поцілунку. Коли його вуста втягують шкіру на шиї, з моїх вуст зривається задоволене зітхання. Він усміхається і знову цілує. Відкриваю доступ до шиї, відкинувши голову на його плече. — Кицю, мене заводить твоя реакція, — вмить розвертає до себе обличчям.

Сірі очі стали глибоким темним океаном. Погляд здається гнівним, але я знаю, що це не так. Він кладе руку на мою потилицю і цілує. В тілі спалахує пожежа, вона несеться венами, спалюючи усе на своєму шляху. Пекуче відчуття бути ближче, спонукає обійняти Ярослава за шию. Притиснутись міцніше, дозволити цілувати себе відверто та пристрасно. Вимогливі долоні чоловіка подорожують тілом, стискають сідниці, скручуючи в животі палаючий клубок з емоцій.

— Моя… Спокуса, — шепоче на вухо, ковзаючи по ньому вустами. Гарячими пальцями обпікає спину, розстібаючи ґудзик.

— Вибач, — мій збентежений видих він розуміє дещо інакше, насправді мені подобається.

— Все добре, — кладу долоню на його груди. Дозволяю собі бути сміливою, розстібаючи один-єдиний ґудзик на його сорочці.

Мабуть, він чекав цієї згоди, маленького першого кроку від мене, бо наступний поцілунок змушує міцніше вхопитися пальцями за його сорочку. Нестримний. Жагучий. Гарячий. Моє тіло тремтить, я знову не контролюю своїх дій, живу емоціями. Висмикую сорочку зі штанів і продовжую розстібати. Йому подобається, про це говорить важке дихання та до межі відверті поцілунки. Терпіння чоловіка вичерпується, він сам знімає з себе сорочку і заплющує очі, коли я торкаюся оголеного торса.

Музика зникає, у вухах чути лише пульс, під долонями палає його шкіра.

— Іди до мене, — слова виходять рваними.

Яр підхоплює мене під сідницями, не лишаючи іншого вибору, як обійняти його стегна ногами. Сукня задерлася, але це мене не бентежить. Усі нерви на межі, емоції затопили повністю, здається, що без його обіймів та поцілунків моє серце зупиниться. Я першою його цілую, поки він несе мене до спальні.

Увійшовши, вмикає світло, але я одним різким рухом накриваю його руку своєю. Він розуміє, не заперечує, щоб було темно. Підводить мене до ліжка, сідає і тягне мене на себе. Такою сміливою я не була ніколи, це помутніння трапляється тільки поряд з Ярославом. Сідаю до нього обличчям, веду долонями по широкій спині, нігтями дряпаючи шкіру. Він гучно видихає, стискає мої сідниці, і за кілька секунд на мені вже немає сукні.

Він торкається мене всюди, цілує так, як йому подобається. І мені теж подобається, просто раніше я про це не знала. Думок немає, є лише емоції. Я палаю бажанням дати те, що Ярослав хоче. І відчути усе те, що пропустила. Вперше, бо попередній досвід і близько не стояв з тим, що я відчуваю зараз. Я тону… У його пристрасті, гарячому диханні, запаморочливих поцілунках, відвертих дотиках.

— Ти ж впевнена? — прошепоче Ярослав перед тим як усе станеться.

 Я кивну і відлечу кудись далеко. Тільки з ним. У солодкому екстазі буду ловити його поцілунки, палати від дотиків і щось шепотіти у відповідь на його відверті слова. Я буду літати, купаючись у нестримності та дикому бажанні коханого, який нахабно завоював моє серце.