Мої подруги-Змії

Мої подруги –Змії
Розділ 1.
Шепіт у пітьмі
Сморід затхлого листя та вологої землі завжди був для мене приємнішим за будь-який парфум. Він віщував спокій, занурення у світ, де панують інстинкти, а не фальшиві посмішки. Я, Олена, не була звичайною дівчиною. Моїм світом був ліс, моєю мовою — шепіт вітру в кронах дерев, а моїми справжніми подругами — змії.
Тієї ночі ліс дихав особливо глибоко. Повітря було густим від передчуття грози, і кожен подих ніс із собою запах озону та чогось первісного. Я сиділа біля багаття, розведеного у глибокій вибоїні, щоб світло не пробивалося крізь хащі. Вогонь кидав химерні тіні на стовбури дерев, перетворюючи їх на мовчазних вартових мого усамітнення.
Поруч зі мною, згорнувшись клубком, лежала Гера. Її луска, чорна, як ніч, з ледь помітними синюватими ...