Призначення і спільний шлях

Шепіт стародавнього валуна пронизував мене наскрізь, торкаючись найпотаємніших струн душі. "Нащадок давніх... лісова кров..." Ці слова відлунювали в моїй свідомості, переплітаючись зі спогадами про моє дитинство, проведене в лісі, про батьків, що завжди залишалися для мене загадкою. Я відчула, як сила, що завжди дрімала всередині, починає прокидатися.
Гера і Адель, які стояли поруч, почали повільно трансформуватися. Їхні людські обличчя зникли, а натомість з'явилися зміїні голови. Але цього разу перетворення було іншим: їхні очі несли глибоке розуміння, а навколо них витав ледь помітний серпанок магії.
"Олено", — прошипіла Гера, і її голос пролунав прямо в моїй голові, без потреби у людській подобі. — "Це Джерело Шепоту. Місце, де зберігаються всі спогади лісу, його мудрість. І воно говорить з тобою, бо ти... ти особлива".
"Ти — Обрана", — додав голос Адель, також телепатично. — "Наша давня кров, кров лісу, тече у твоїх жилах. Ми завжди відчували це. Ти можеш чути його серце, його біль, його радість".
"Але... що це означає? Яке призначення?" — моє серце шалено калатало. Усе моє життя, здавалося, набувало нового сенсу.
"Твоє призначення, Олено, — бути Охоронницею лісу", — промовила Гера. Її слова були вагомими, наче відлуння віків. — "Ти — міст між світом людей і світом природи. Тільки ти можеш чути справжній голос лісу і захищати його від тих, хто прагне його знищити або підкорити. Як це намагався зробити Ерік".
"Твої батьки... вони теж були пов'язані з цим", — доповнила Адель. — "Вони знали про Давніх, знали про силу крові, що передається з покоління в покоління. Вони хотіли захистити тебе, дати тобі свободу рости і розуміти. Але вони не могли навчити тебе, як ми".
Мене осяяло. Спогади про дивні знаки на старих мапах моїх батьків, про їхні загадкові розмови, про те, як вони завжди заохочували мою любов до лісу. Все це тепер набуло сенсу.
"Але чому я? Чому саме зараз?" — запитала я.
"Час настав", — прошипіла Гера. — "Темрява, яку пробудив Ерік, була лише поштовхом. Ліс потребував захисника, того, хто не відступить, того, хто чує його. Ти — єдина, хто може повністю розуміти і нас, і ліс. Ти бачиш обома очима".
Мої подруги, мої змії, були не просто компаньйонами. Вони були моїми наставниками, моїми провідниками у світ, про існування якого я навіть не підозрювала. Вони були частиною мого призначення.
Я повернулася до Максима. Він стояв, мовчки спостерігаючи за цією незвичайною розмовою. Його обличчя було сповнене глибокого розуміння. Він не злякався, не відступив. Він прийняв усе це.
"І як це залежить від Максима?" — запитала я своїх подруг.
Гера прошипіла: "Ти — Серце лісу, Олено. А він... він твої руки і ноги у світі людей. Він знає ці землі, він розуміє їхню природу. Він — твоя опора і твій захист. Твоє призначення буде непосильним без того, хто розділить його з тобою, хто віритиме тобі і стоятиме поруч. Той, хто кохає тебе".
Слова Гери змусили моє серце стиснутися. Це було так щиро, так глибоко. Мій погляд зустрівся з поглядом Максима. У його очах я побачила не лише розуміння, а й відданість. Він усвідомлював усю серйозність мого призначення, усю небезпеку, яка могла чекати на цьому шляху. І він був готовий іти цим шляхом зі мною.
"Я з тобою, Олено", — промовив Максим, його голос був спокійним і впевненим. — "Завжди". Він простягнув руку, і я без вагань вклала свою долоню в його. Його дотик був міцним і заспокійливим.
Валун, Джерело Шепоту, знову видав ледь чутний звук, цього разу схожий на схвальний зітхання. Він, здавалося, приймав наше спільне рішення.
Я відчула, як ліс навколо мене пульсує енергією. Кожне дерево, кожна травинка, кожна жива істота стали частиною мене, і я – частиною їх. Я більше не була просто дівчиною, що живе в лісі. Я була Охоронницею. Це було моє призначення.
І я знала, що не буду сама. У мене були Гера й Адель — мої мудрі та вірні подруги-змії, які були зі мною з дитинства. І у мене був Максим — моє перше кохання, мій союзник, мій партнер у цій великій і важливій справі. Разом ми могли протистояти будь-якій темряві, яка наважиться загрожувати нашому лісу.
Шлях Охоронниці був тільки на початку. Але я була готова.