109 070
Анотація до книги "Там, де б'ється серце"
Вікторія вже не чекала дива. Минуле боліло, майбутнє лякало, а серце навчилося мовчати. Та одного дня вона знову відчує трепет у грудях, надію у серці та любов на губах. І подих щастя там, де б'ється серце.
Ця історія — про другий шанс. Про кохання, яке приходить не тоді, коли чекаєш, а коли готова. Про чоловіка, який залікує рани. І про дім, який будується не з цегли, а з ніжності.
Ця історія — про другий шанс. Про кохання, яке приходить не тоді, коли чекаєш, а коли готова. Про чоловіка, який залікує рани. І про дім, який будується не з цегли, а з ніжності.
“Про другий шанс - це зазвичай про обережність з присмаком недовіри та крихтами надії. Перед героїнею цієї історії постане непростий вибір. Дуже цікаво, яким він стане.”
Зміст книги: 64 глави
223 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, любі читачі на сторінках нової історії! Рада кожному з вас!
Чекаю на ваші враження та підтримку! Вона дуже важлива!)
Всім приємного читання!
Віка не відпустила минулого, важко зустрітися знову, та довелось..
nikon, Обставини змусили, інакше вона б нізащо не зустрілася з Тимуром. Добровільно, так точно.
Зустріч з минулим,яке ще і зараз ятрить душу і серце тріпоче від ран.....тільки дома чекає і загоює рани маленьке сердечко....
Ніна Михайловська- Спичак, Все так, минуле поки що не забуте.
Спогади нахлинули. Але потрібно взяти себе в руки, адже приїхала на весілля до подруги.
Ольга Діденко, О так, ви цілком маєте рацію. Показувати свою слабкість теж не варто.
Минуле невідривно поруч, особливо, коли десь внутрішньо не готова сама його відпустити...
Приємні спогади минулого поєднані з реальністю сьогодення, і Вікторія зазирнула в них "з головою": весілля і така бажана, і разом з тим болісна зустріч з Тимуром...
Насправді, слова мами, її підтримка дали Вікторії трохи впевненості, що не варто бігти від спогадів, варто вже зазирнути болю в очі, щоб пережити і намагатися відпустити...
Танець з Тимуром, декілька слів... Цікаво, що ж далі...)
Дуже дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, Мабуть, то найважче - відпустити. Але колись вона то мусить зробити.
Вікторії і тяжко і боляче бути на весіллі..Щей тости розбурхують спогади..Та все ж треба брати себе в руки..
Тут би втекти ,сховатись..
Та Тимур не дає..
Дякую ♥️
Оксана Морус, втекти було б надто просто) і навряд чи це вихід)
Дякую)
Скільки років пройшло, а почуття живі та хвилюють і Вікторію, і Тимура. Що ж таке сталося, що життя їх роз'єднало? Якби не весілля найкращої подруги, то зустріч і не відбулася б. Про що є вони будуть говорити?
Дякую за чудову історію! Читаю. І тепер знову можу коментувати.
З нетерпінням чекаю на продовження!
Наталія Діжурко, Поступово дізнаємося про все зі спільних спогадів) Або ж ні;)
Радію, що і ви тут)
Щиро рада, що можете знову коментувати!)
Чекаю моменту, коли Тимур дізнається, що у нього є син))По секрету не скажете, ще довго чекати?)))
Irina Zhelonska, я б збрехала, якби сказала, що завтра-післязавтра;) Але це точно буде неочікувано для нього)
Ви скоро нас до сліз доведете)).
Nata Bond, якщо тільки трішечки;)
Але сонечко обов'язково вигляне і буде тепло)
Не очікувала зустріти тут Любомира й Зореславу, стає ще цікавіше. Ця історія має значно менше вподобайок, ніж заслуговує, як на мене.
Світлана Ганчук, Дякую за підтримку та теплі слова) Щиро радію, що історія вам подобається)
Так, Мир та Зоря теж тут)
Вже я тут хвилююся за Вікторію!)))
Nata Bond, Так, момент і справді хвилюючий)
Дякую, що переживаєте за героїню)
Тримайся,дівчинко! Думаю,що не все так,як здається. Буде і на твоїй вулиці сіято.
Nata Bond, звісно, все буде добре рано чи пізно)
Дякую за підтримку!)
Не знаю, в чому там була справа, що привело до їхнього розставання, та Тимур принципами Сент - Екзюпері явно не керувався. Боляче за Вікторію, шкода їхнього сина і величезна подяка небесам за маму Віки, хоч тут їй пощастило.
Світлана Ганчук, так, вчинок був не дуже гарний тпгми поки що не знаємо причин.
Дякую і гарної днини)
Читаю, плачу, витираю сльози і знову читаю. Дуже чекаю на продовження.
Мартіна Зоріна, ♥️♥️♥️♥️♥️
Мудра у Вікі мама. Добре,що Тімур приїхав сам.
Nata Bond, з мамою Вікторії неймовірно пощастило)
Здається, Тимур успішніше справлявся до цього зі спогадами минулого, хоча, можливо, це позиція чоловіка, що більше тримає все в собі)
Але і Вікторія виринає в його думках світлим спогадом, дуже ніжним є перший спогад про неї, відчуття захоплення та закоханості)
І тут - скоро зустріч...
Дуже хвилююче!
Дуже дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, цілком можливо, що Тимуру легше вдавалося впоратися з емоціями) Побачимо, як вони діятимуть при зустрічі)
а син Вікторії Тимура?
Оля Пасічник, можливо Вікторія нам про це розповість в наступних розділах)
Цікаво,чому ж Тимур її залишив,якщо і досі кохає?!
Nata Bond, Були у нього на ие свої причини. Будемо дізнаватися про все поступово)
В місцях, де багато спогадів, все ними просякнуто, ще й ввижається образ того, хто ніяк з голови не піде...
А от дівич-вечір приніс не тільки тепло посиденьок, ще й розгубленість звісткою про Тимура!
Спогади Вікторії зовісм скоро матимуть реальні обриси.
Дуже дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, і це правда. Все набуває обрисів реальності і самк це лякає жінку)
Дякую)
Вітаю з новинкою . Вікторія готується до весілля , та на дівич вечорі відбувається зустріч з минулим . Чи зможе зустріч з Тимуром перекреслити всі плани на майбутнє?
lanachak, Дякую за привітання)
Все можливе) Зустріч з минулим безумовно буде важливою для Вікторії)
Вікторія трохи розслабилася, відволіклася від думок про минуле. І тут - він буде на весіллі. Другий шанс? А чи пам'ятає він її?
Дякую за проду і чекаю на продовження!
Наталія Діжурко, Можливо і другий шанс, а може нічого не змінити)
Дякую)
Вітаю з новинкою!!! Натхнення і успіхів книзі!!! Вікторія поринає у спогади і серце болить від нерозуміння ... чому? ... чому Тимур не приїхав? Цікаво дізнатися, що далі . Дякую.
Вікторія дуже ніжна, а її спогади - теплі) дуже цікава та гарна історія!
Аліна Грімнак, щиро дякую) Рада, що сподобався початок)
гарна книга, дякую вам!
Даніка Рейвен, і вам дякую за привітання та підтримку)
Куди не гляне Вікторія,скрізь все рідне і близьке. І спогади. Вона тут згадує те, що заховала глибоко в серці. Вона ніяк не може відпустити минуле. Бо кохає ще.
Дякую за проду і чекаю на продовження!
Наталія Діжурко, невідомо кохає чи ні. Можливо, то образа в ній живе)
Гарна історія з happy end
Maria Maryniak, дякую за підтримку)
Як боляче повертатись у минуле..
Пройшло десять років-а серце болить..
Від спогадів.Від нерозуміння..
За що?? Чому???
Але ,можливо,це повернення готує зустріч,яка дасть відповіді дівчині..
Дякую ♥️ ♥️ ♥️
Вітаю з новинкою.
Оксана Морус, було б чудово знайти відповіді на всі питання)
Дякую)
Такі тремтливі спогади, все навколо нагадує про щасливі та безтурботні моменти, всі дотики, поцілунки та слова виринають в пам'яті.
Вікторія ніби перенеслась в минуле і знову переживає момент за моментом)
Дуже реальний сон, який, можливо, є знаком, що це колись знову стане реальністю)
Дуже дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, можливо, той віщий сон) хтозна чим обернеться для Вікторії ця поїздка)
Важко Вікторії повертатись в минуле,де все нагадує про щасливі миті кохання.....але чи справді це був сон.... дякую ❤️
Ніна Михайловська- Спичак, на жаль то був сон, хоча й дуже приємний)
Минуле... яке ще досі причиняє біль.... І ще не дало відповіді безліч запитань. Та може саме зараз настав час.? Пройти цей шлях, рухатися далі та залишити минуле в минулому? Дякую
Marisha Gerasimenko, саме так - час настав. Будемо разом вболівати за Вікторію)
Цікаво, дякую!
Ira, і вам дякую)
Вікторія повернулась у місто дитинства на весілля подруги. І на кожному кроці все нагадує їй про минуле, про перше кохання,
перші поцілунки та зраду коханого. Чому він її покинув, що трапилось... Може тепер вона отримає відповіді... Чекаю продовження.
Светлана, можливо
Важко повертатися туди де багато спогадів. Як приємних так і не дуже.
Ольга Діденко, цілком праві. Спогадів надто багато)
Вітаю з новинкою! Гарний початок історії.... цікавий сюжет... текст... і розвиток динамічно розвивається....♡♡♡♡♡♡♡
Kv Kv (Julia Lime), Щиро дякую за привітання) Попереду ще багато пригод у героїні)
Болючі спогади минулого не хочуть відпускати її, минуло багато років, потрібно відпустити і жити далі, дозволити собі бути щасливою..))
nikon, щастя десь поруч, просто Вікторія це ще не зрозуміла)
Вітаю з новинкою.Цікава книга.
Марі Луна, щиро дякую за привітання!)
Вітаю з новинкою! Нехай легко пишеться)) Пора відпустити Вікторії минуле, тим швидше прийде майбутнє))
Irina Zhelonska, щиро дякую) Ви праві, давно пора та щось Вікторію тримає.
Дякую за цікаву історію!!!)
Khrystia B, дякую за вашу думку)
Коли минуле не хоче відпустити, може, це знак, що не все завершилося) Дякую за цікаву історію)
Оксана Митчик, можливо і так) Або Вікторія не була готова відпустити.
Повернулась у місто де була дуже щасливою, спогади повертаються до кожної місцини, та тут також розбили їй серденько, боляче згадувати, але життя триває..
Diana Di, життя триває, звісно і Вікторії час відпустити минуле)
То у Вікторії син від Тимура?
Nata Bond, все можливо) Аби дізнатися варто читати далі)
Дякую за неймовірно цікаву історію!
Марина Моргун, дякую за підтримку!)
Прекрасна одежинка книги ♥️
Хочеться, щоб серця палали від кохання і ніколи не були "розбитими"...
Що ж чекаю Вікторію у рідному місті?
Дякую!!!
Марина Шимонюк, Щиро дякую) Подивимося чи зможе Вікторія відпустити минуле і стати щасливою)
Казки з хепі ендом - то завжди добре. ❤️
Евгения Дегтярева, так, то добре) Можливо Вікторії пощастить вдруге)
У Вікторії зранку такі чудові та "живі" спогади, тому що кожна дрібничка нагадує про ті щасливі моменти та радісний настрій!
Мені здається, що вона зараз опинилась ніби в минулому знову і зараз заново переживає всі ті події, що заставляли ї сердце швидше тріпотіти її співати)
Дуже дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, так і є, пам'ять про минуле досі живе у ній, бо ще не відпустили.
Дякую!)
Минуле засіло в усіх речах навколо, в сукні, спогадах...)
Тимур глибоко засів у серце, якщо навіть після стількох років боляче і сумно згадувати.
І дуже цікаво, чому ж тоді хлопець саме так вчинив...
Дякую за проду ❤️❤️❤️
Sana Boboho, Просто Вікторія і досі не відпустила минуле...
Можливо, цього разу їй вдасться це)
Не можу підібрати слів, щоб виразити свій захват. Всі здаються недостатніми.
Світлана Ганчук, дякую) Дуже приємно) Щиро радію, що вам подобається)
З новинкою вас! Це новий рівень, нова висота, нові горизонти! Нехай книга принесе багато щастя — і вам, і читачам!
Анастелла Калліаді, щиро дякую за привітання та побажання)
Вітаю з новинкою! Вікторія повертається в рідне місто, з яким пов'язують не лише приємні спогади про безтурботне дитинство, перше кохання. А й біль від розриву,зради. Хто ж прийшов до неї?
Дякую за проду і чекаю на продовження!
Наталія Діжурко, щиро дякую за привітання)
Сьогодні дізнаємося, хто прийшов)
Вітаю, любі читачі на сторінках нової історії! Рада кожному з вас!
Чекаю на ваші враження та підтримку! Вона дуже важлива!)
Всім приємного читання!
Мої щирі вітання з новинкою!
Успіхів історії ❤️❤️❤️
Дуже емоційний початок, минуле вривається у свідомість Вікторії разом зі спогадами. І хоч минуло 10 років, вчинок хлопця викликає біль та смуток…
Цікаво, хто ж прийшов)
Дякую за захоплюючий початок ❤️❤️❤️
Sana Boboho, Радію, що вам сподобалося) Дякую за побажання.
10 років дійсно багато, але не для того, хто досі зберігає спогади)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати