14 747
Анотація до книги "У пошуках життя "
У зоряній системі Айлена, де помаранчевий карлик класу K освітлює домівку елімійців, наука завжди межувала з невідомим. Після експедиції на океанічний Неріад — світу, де вода запитувала, а космос відповідав подружжя науковців, — Роман Солаар і Лав Елійська повернулися зміненими. Відлуння того контакту не зникло. Тепер, через три роки, подружжя вчених вирушає на нову місію на борту гіпершвидкісного Екарона. Ціль — знайти розумні форми життя за межами Еліми. Але справжня мета глибша: зрозуміти, що саме торкнулося їх на Неріаді... і чи воно все ще поруч. З Артіком — іронічним штучним інтелектом, що пам’ятає все, — вони летять у невідоме. Гумор, ніжність і довіра один до одного стануть їхнім щитом проти космічних таємниць і випробувань. Бо іноді відповідь Всесвіту приходить шепотом всередині.
кодвсесвітужиттєствердний гуморкосмічна фантастика
“Затишна і душевна пригодницька фантастика, із приємними персонажами! Тут навіть ШІ здається живим, а стосунки головних героїв гріють душу. Їх подорож сповнена небезпек, та вони сміливо вирушають на пошуки життя! ”
“Від душі рекомендую усім любителям космічної фантастики прочитати неймовірно захоплюючу історію, яка не залишить вас байдужими:))”
Зміст книги: 66 глав
290 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПочала читати Вашу книгу і можу сказати, що вона чудова! Цікаво і майстерно✨
Лія Лісова, Щиро дякую.❣️❣️❣️ Обов'язково зазирну й до Вас. Напишу коментарі)
"А Земля? ... Ти б ще "грунт" запропонував!" @ Роман
Артік, звісно, супер харизматичний, але Роман теж приколи видає))
Ну і підводка через грунт до Чіпа і Дейла просто чудова.
До речі, щось вони не відреагували на згадку Артіком Термінатора та Супермена. Їх вони пам'ятають чи просто не відреагували, бо були завантажені Чіпом і Дейлом?)
Білий Диявол, Роман би мав пам'ятати, але не пам'ятає. Де-не-де прориваєтся. А Артік на цьому трохи спекулює, поки вони очами хлопають. Бо він пам'ятає))
6-й розділ. До речі, а хіба не може бути такого, що джерело сигналів вже давно зникло? Все ж таки у космосі подібні дані передаються довго. Умовна катастрофа чи війна між між цивілізаціями одного виду могли знищити життя, що відправило ці сигнали. А дійшов сигнал лише зараз.
Просто вирішив поміркувати вголос.)
Без жартів статистика виживання теж падає! Це Артік чудово сказав.
Що ж, було приємно згадати про під'єднаних, як би дивно це не звучало в контексті історії XD
І знову "Лав"! Ммм...
Ромул Шерідан, Так і подумав. Просто, як любитель космосу і всього, що з ним зв'язано, я не зміг не задуматися))
5-й розділ. Нарешті космос, знову пурпурний відтінок, а тепер ще й сигнали. До речі, слова Артіка про галактичний центр дуже вайбові. Цікаво чим це все обернеться.
Ромул Шерідан, Логічно)
Ще ніколи «Чіп і Дейл» не сприймались так насторожено)
І справді, памʼять, (враховуючи всі обставини та подорожі із книги в книгу) досить непередбачувана. Ніколи не знаєш яку назву чи термін вона підкине. Артік цікавий, часом намагається змовчати, часом навпаки активно натякає і підштовхує замислитись, поки не розумію його мети
Подорож триває, сподіваюсь все буде гаразд✨❤️
Кайла Броді-Тернер, Ну, його мета — проста. Наштовхнути їх на правду, яку вони не пам'ятають. Дякую за коментар.♥️♥️♥️
16-17. Ваш стиль письма заворожує. Дуже тонко передані емоції героїв — цей страх втрати і радість знайти щось людське посеред чужого світу... Це чіпляє за живе. Сцени з дронами та голограмами прописані настільки детально, що картинка стоїть перед очима, як у кіно. Ви справді майстер своєї справи!
Віталій Козаченко, Щиро дякую за відгук ✨✨✨
Як мені подобається, що попередні книги доповнюють цю, тобто все це одна різнопланова історія, що дозволить читачу побачити картину повністю, у різній хронології
Неріад очевидно містить різні спогади для подружжя, і далеко не всі з них найприємніші
Цікаво спостерігати за героями, за тим як вони мислять, аналізують сигнали, пригадують
Артік чарівний як завжди ✨❤️
Ромул Шерідан, Теж помітила)
Але ж як воно природньо, спокійно і натхненно виходить)
Цей розділ звучить як дуже людська пауза всередині небезпечного руху. Тут страх з’являється не від монстрів чи пасток, а від раптової порожнечі поруч, і саме вона б’є найсильніше. Мить зникнення Люби оголює справжню ставку цієї подорожі, не місію, не дані, а живий зв’язок, який не піддається контролю й алгоритмам. Артік зі своїм жартом виглядає майже жорстоким, але водночас він виконує роль дзеркала, яке безжально показує правду про прив’язаність. Обійми тут важливіші за будь-які слова, бо в них зібрані паніка, полегшення і тиха радість повернення. Каміння навколо мовчить, але саме на його тлі особливо чітко чути серце, яке боїться втратити. І коли з’являється натяк на щось неприродне у тіні, стає зрозуміло, що світ не дозволяє довго триматися за спокій, але вже пізно, бо тепер є за що йти далі і за що ризикувати.
Віслон Веймер, Щиро дякую за відгук пане Вілсон ❣️✨
Анотація зацікавила))) Додала до бібліотеки))) Моє ❤️ книзі подарувала))) Успіху на конкурсі)))✨❤️✨
Ніка Цвітан, Щиро дякую ❣️❣️❣️
13-15. Неймовірна атмосфера та живі діалоги! Контраст між ідилічною природою та наростаючою тривогою в лісі тримає в напрузі. Окремо відзначу візуали — картинки в історії просто фантастичні, вони ідеально доповнюють опис світу. Дуже цікаво, що саме приховує «Шепіт Еліми».
Віталій Козаченко, Дуже дякую за відгук ❣️✨ Незабаром буде ясно)
Забрала і у бібліотеку
Неба Крайчик, ❣️❣️❣️
Додала до бібліотеки✨
Магістр Анімарум, ❣️❣️❣️
Успіхів книзі на конкурсі ❤️❤️❤️ сподіваюсь вам вдасться, все що задумано!!! І багато вдячних читачів!
Лав... Люба... Люба - Лав. Ох. Щось дуже незвично. Важко так сприймати. Хм...
Значить, професор Прієн. Це, звісно, не професор Теїр, а я матиму на нього надії)
Білий Диявол, До речі. Теїр в грі;)
"Практика завжди цікавіша". По факту)
"Прогрес. Раніше мене за це вимикали." XD
Артік прикольний))
Білий Диявол, Артік ну даже непростий. Він знає про них набагато більше ніж вони про себе))) Дуже дякую Вам за жваві коментарі✨✨✨
Змінна з підвищеним коефіцієнтом впливу ☝
Артік просто найкращий!!!
Що ж це за пурпурний відблиск... цікаво.
Білий Диявол, Це відблиск — розгадка всього життя Романа))
Лав повертається! Ще й такою дорослою... і цей Роман... хммм.... Зуби. Треба чистити зуби. Авжеж! Без жодної нейро-депульсації... ;)
Білий Диявол, Зуби — дуже важливий елемент навіть на інших планетах)))
Нейро-депульсація... Оце так словечко. Хехе)
Білий Диявол, ☺️☺️☺️
10-12. Неймовірно сильні розділи! Дуже подобається, як на фоні глобальної загрози розкриваються стосунки між героями: Люба, яка бачить закономірності там, де інші бачать перешкоди, та Артік із його філософським "архівуванням травм" роблять історію дуже живою.
Підготовка до висадки прописана дуже детально. Обожнюю фірмовий гумор Артіка про "наукову прогулянку" та "піратів" — це додає життєвості навіть у холодному космосі. А скафандри "Аурел", що звучать затишно, але готові до будь-яких біохімічних сюрпризів, — чудовий технічний штрих. Філософський підтекст про те, що Всесвіт розмовляє з нами нашою ж мовою, справді змушує задуматися. Читається на одному диханні, інтрига тримає до останнього речення. Тримаю кулаки за героїв.✨
Віталій Козаченко, Дуже дякую за такі відгуки ✨❤️✨
Артік богічний персонаж, з характером і вмінням знайти правильні слова, мені навіть здалось, що мав місце дуже тонкий і ніжний флірті із Любою)) Але може мені здалося)
Знову той спалах… добре, що Артік зумів це зафіксувати, цікаво, що з того вийде.
Передчуваю захопливу подорож✨
Кайла Броді-Тернер, Ні, ну може й флірт, але це скоріше підколки. У Артіка особливе ставлення до обидвох. Романа він підколює більше, як дуже давно доброго знайомого, який багато чого забув. А до Лав у нього більш трепетне ставлення. Певною мірою — батьківське. Усе потім відкриється)) дуже дякую за відгук ❤️❣️♥️
9. Відчувається ґрунтовний підхід до деталей: подвійний спектр світла, біолюмінесценція, хлорофіл-подібні сполуки... Це створює ефект повної присутності на містку «Екарона». Чекаю на розгадку таємниці Супер-Еліми.
Віталій Козаченко, Дякую за відгук ❣️
8. Дякую за цей розділ! Він вийшов дуже кінематографічним. Момент з поцілунком як відповіддю на страх — це дуже красиво. Дуже подобається, як ви протиставляєте холодну темряву за ілюмінатором і це тепле світло всередині каюти, яке дарує надію.☺️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за відгук ✨❣️✨
Захоплює й затягує так, що «ще один розділ» раптово стає кількома. Чесно зізнаюся: я завжди гадала, що наукова фантастика — зовсім не мій жанр, але ця історія приємно зламала всі упередження. Атмосфера чудова, герої живі, інтрига працює безвідмовно.
Наталі Лев, Щиро дякую Вам за такий відгук. ❤️❤️❤️ Радий, що історія допомогла глянути на НФ з іншого погляду. Основні інтриги й загадки ще попереду.
6-7. Ці розділи розкривають історію з абсолютно нового боку. Контраст між затишною каютою "Екарона" та жахливими спогадами про "Під’єднаних", які викрадали дітей, створює дуже потужну емоційну напругу. Цікаво спостерігати, як у далекому майбутньому "проростають" уривки нашого минулого: від сигналу "Земля" до імен "Чіп і Дейл", про які герої пам’ятають, але не знають звідки. Артік стає все більш загадковим — його обмовка про "нашу" пам’ять і "архівну помилку" натякає на те, що ШІ знає набагато більше, ніж каже.
Віталій Козаченко, Так, дійсно. Артік хитрий і мудрий. Його натяки — платонівські елентика й маєвтика. Знаючи все не відкривати правду, а підштовхувати до неї. Натякати, щоб герої робили самі відкриття. Згодом все розкриється;) Дякую Вам ✨✨✨
5. Мені подобається, як Ви описуєте космос не просто як порожнечу, а як «живу істоту» або «глибокий вдих». Діалоги з Артіком додають приємної динаміки — цей його легкий сарказм і турбота про «психіку» екіпажу роблять ШІ справді об'ємним персонажем.
Віталій Козаченко, Артік розкриється згодом. Виявиться, що він значна фігура не тільки в подорожі, аивижитті персонажів)). Дякую за відгук ✨✨✨
Вітаю з проходженням модерації ❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, Дуже дякую ❣️❣️❣️
4. Діалоги між Романом і Любою прописані дуже ніжно, а метафора про «єдину змінну, яку не можна скоротити», звучить неймовірно романтично. Ви майстерно тримаєте баланс між технічними деталями польоту та емоційною глибиною стосунків героїв. Читати таку якісну українську наукову фантастику — справжнє задоволення.✨
Віталій Козаченко, Щиро дякую за таку високу оцінку! Думаю, мені до якісної НФ досить далеко ))
Цікаво, у який спосіб відбувається те «домовляння» з Всесвітом)
Ну, от, черговий пурпуровий відблиск не дає спокою
Ви чудово занурюєте читача у світи своїх книг, продумуєте їх до деталей, за цим дуже цікаво спостерігати
І хоч я не дочитала ще Неріад (та памʼятаю про нього, неодмінно це зроблю) все ж як приємно знову бачити(чи чути, ні, певно читати) Артіка! Він і того разу запав у душу, тож наша банда знову у повному складі, скоро мчатиме на зустріч пригодам!❤️✨
Кайла Броді-Тернер, І це не просто так. Банда має розкрити секрети. Дякую за відгук ❣️❤️❣️
3. Артік — справжній майстер іронії, а його пасивно-агресивні прогнози щодо статистики виживання просто неперевершені. З таким дотепним бортовим комп’ютером навіть політ у небезпечну зону обіцяє бути максимально веселим і незабутнім!✨
Віталій Козаченко, Артік ще той жартівник. Але він дуже непростий. У ньому багато таємниць.))
2. Взаємини Романа та Люби відчуваються дуже живими, а їхня спільна таємниця про «голоси» створює чудову інтригу. Фраза про те, що корабель «домовляється» з Всесвітом — це справжня знахідка для якісної наукової фантастики. Пурпуровий відблиск, що з’являється вже і в ілюмінаторі, натякає на неминуче зіткнення з невідомим. Окреме захоплення викликає деталізація світу: від фотоактивного скла до логіки системи «Матір». З нетерпінням чекаю на момент, коли «Екарон» нарешті відірветься від поверхні та рушить у невідомість.✨✨✨
Віталій Козаченко, Дуууже дякую, за відгук і що Вам сподобалося метафоричне "домовлятись" ✨❣️✨
1. Неймовірно атмосферний початок! Вам вдалося з перших сторінок створити відчуття "тихої тривоги". Дуже сподобалося, як побутова сцена ранкових зборів переплітається з натяками на щось глобальне та містичне.✨✨✨
Віталій Козаченко, О! Щиро дякую, що Ви завітали! Ні, ну жодним чином не мав наміру виводити Вас на взаємне читання, але буду радий, якщо продовжимо. Щиро дякую за відгук ❣️
Чудовий початок! Дотепні жарти. ❤️❤️❤️ Бажаю успіхів у конкурсі.
Неонілла, Щиро вдячний за увагу ❤️❣️♥️
Вітаю в конкурсі і бажаю успіху. Книга навіяла на мене ностальгію і викликала хвилювання, як в ті часи, коли я підлітком мріяла про такі космічні подорожі.
Джуні Салем, Щиро дякую Вам за відгук ❤️❤️❤️ Навзаєм бажаю успіху в конкурсі ✨
Це та фантастика, після якої лишається відчуття тиші й глибини. Не про вибухи, а про зв’язок — між людьми, світами й самим Всесвітом. Дуже тепла, розумна історія, де наука, гумор і ніжність існують поруч, а найцікавіше — не в далеких зірках, а всередині героїв. Хочеться читати повільно й прислухатися до кожного шепоту.
Ромул Шерідан, Навзайм)
Як мені сподобався перший розділ!
Попри настороженість і запитання, на які герої поки не мають відповідей, як же життєво описані просто ритуали. Звичні для сімейного життя жарти. Буденність, якої часом бракує у всій загальній напрузі та непевності
Чудовий початок, я певна, не менш чудової історії ✨❤️
Кайла Броді-Тернер, Щиро дякую Вам за коментар ❤️❤️❤️
Та невже вони таки знайдуть життя? Питання звісно риторичне, але цікаво, що на них там чекає))
Оксана Дичка, Буде, буде))) Дякую за відгук❤️❤️❤️
Цей уривок читається як ніжна ранкова ритуальна симфонія, де буденність стає вікном у внутрішній світ героїв. Чищення зубів, дзеркало, легкі нотки пурпурового відблиску — все це не просто деталі, а спосіб відчути тонку межу між реальністю й тим, що приховано всередині. Тут немає тривоги як паніки, але присутній тихий страх перед невідомим, який живе поруч із сміхом і жартом. Взаємодія Романа та Люби — не про романтику на рівні слів, а про мовчазне розуміння, ритуали, якими герої підтримують порядок у власному світі. Кожен рух, кожна деталь стає символом контролю над хаосом і одночасно проявом турботи. Цей текст показує, що навіть найзвичайніші дії — чистка зубів, пакування валізи, обмін поглядами — здатні стати мостом між людьми, що пережили спільну тишу, і це робить їхній світ більш живим і реальним.
Віслон Веймер, Який же гарний відгук, пане Вілсон! Щиро дякую ❣️❣️❣️✨
Вітаю❤️
Ірина Бібік, Щиро дякую ❣️❤️❣️
Вітаю з новинкою! Успіхів з конкурсом! ❤️❤️❤️❤️❄️
Крісті Ко, Щиро дякую ❣️❤️❣️
Вітаю з новинкою ❤️
Наталія Арден, Щиро дякую ❣️❣️❣️
"Чип і Дейл..." о, невже щось таки в нього прокльовується крізь елімійську амнезію?))
Оксана Дичка, ☺️ Трохи є. Пурпурові глюки винуваті
Цікаво, ці пурпурні мерещення глюк, чи активація чогось над людського?)) сподіваюся згодом дізнаюся, бо я противник спойлерів))
Оксана Дичка, ❤️❤️❤️
Старий знайомий друг Артік, як же ж без нього))
Оксана Дичка, Він дуже старий знайомий)))
І треба було додати, коли шкірилися в двох в дзеркало "Еллакалут" вийшла б чудова реклама елімійської зубної пасти))))
Оксана Дичка, ☺️ Ага, точно! Дякую за коментар ❤️❣️♥️
Вітаю з новою історією! Успіхів автору.
Стейсі Мур, Щиро дякую ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою ❤️
Успіхів у конкурсі
Любава Олійник, Дуже дякую ❤️❣️♥️
Вітаю з космічною новинкою ✨❤️
Лорена Мар’ін, Дуже дякую ❣️❤️❣️
Сил Вам, творчого натхнення і успіху у конкурсі:))
Сніжанна Четверт, Дуже дякую ❣️❤️❣️ навзаєм ✨
Початок доволі цікавий. Відчувається різниця між першими трьома частинами циклу Хроніки і цією. Тут текст ледь не кричить:"Пристібнися! Тут буде чимало турбулентності"
Продовжую читати))
Оксана Дичка, Дуже дякую за такий відгук⚡❣️❣️❣️✨
Вітаю з початком) Успіхів))
Діана Козловська, Дякую ❤️❣️♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати