У пошуках життя

✨3.

Розділ 3.

Сіріеліум. 17:00 ЕАЧ. 3 години до старту.

Тоді головний інженер за помахом руки Прієна потягнув важіль, відкриваючи повний огляд на борт корабля, сказав ледь підвищивши голос:

— А ще… — він підняв брови, — ми зберегли й вдосконалили вашого невід’ємного компаньйона.

— Артіку! Привітайся зі старими знайомими! — вигукнув Прієн.

На мить нічого не сталося.

AD_4nXezT0CpjQcgMSPkI2foEheIUxve_U3Q2iLx-UzyFwB7B_kswn6U32MljAKp5c-WXLNoMTTpoSWOd8qtmvyANvCZZb7PV-t9CbYs5Yh6ZgxTL2_zKI0vug-IBtCroPCTf7BbhsSdRQ?key=byMm-6E2xQlJP3539qWA0A

Потім корпус Екарона тихо гуркнув, і з-під обшивки прокотився знайомий, трохи іронічний тембр:

— О, ні. Я вже сподівався, що це буде інша команда!

Люба не втрималася й реготнула.

— Привіт, Артіку!

— Докторко Елійська, — відгукнувся він одразу тепліше. — Радий бачити, що статистика виживання знову покращилася.

— Професорко Елійська, — іронічно поправила Люба. — Нещодавно я отримала черговий ступінь з аналітичної астрофізики.

На мить запала пауза, ніби хтось швидко перераховував змінні.

— Перепрошую. Професорко Елійська, — виправився Артік. — У такому разі статистика виживання знову покращилася приблизно вдвічі.

— От бачиш, — тихо мовив Роман, — освіта таки рятує життя.

— Знову, статистично підтверджено, — погодився Артік. — І вас вітаю, командире Солаар!

— Вітаю й тебе, Артіку! Ти що, щойно сказав знову «знову»? — перепитав Роман.

— Я завжди кажу «знову», — спокійно відповів Артік. — Це зекономить час у майбутньому.

Прієн кашлянув, але не приховував задоволення.

— Ми трохи розширили його повноваження, — пояснив він. — Тепер Артік не лише навігаційний і тактичний модуль, а й повноцінний інтерпретатор даних перекладача смислів. Умовно кажучи — міст між тим, що є, і тим, що ми здатні зрозуміти.

— Чудово, — кивнув Роман. — Значить, якщо щось піде не так, у нас буде хтось, хто першим про це дізнається.

— І хтось, хто першим вас про це попередить, — додав Артік. — Теоретично.

— Теоретично? — одночасно перепитали Роман і Люба.

— Практика завжди цікавіша, — невинно відповів він. — Але не хвилюйтеся. Я оновлений. Навіть трохи добріший.

— Оце насторожує найбільше, — пробурмотів Роман.

— База даних Артіка поповнена найрізноманітнішими схемами та покроковими керівництвами з обслуговування, ремонту й усунення дрібних неполадок, які можуть виникнути в процесі місії, — узяв слово головний інженер, активуючи голографічну панель. Над нею розквітла складна мережа шарів, контурів і позначок.

— Від банального збою в подачі енергії до… скажімо так, нестандартних сценаріїв.

— «Нестандартних» — це коли щось знову починає поводитися, ніби має власну думку? — поцікавився Роман.

— Саме так, — кивнув інженер без тіні жарту. — Але тепер Артік не лише фіксує такі відхилення, а й пропонує варіанти реакції. З урахуванням контексту. І… — він зробив паузу, — людського чинника.

— Тобто він навчився не лише рахувати, а й співчувати? — усміхнулася Люба.

— Я б сформулював це обережніше, — втрутився Прієн. — Скажімо так: він навчився не заважати співчуттю.

— Прогрес, — сухо озвався Артік. — Раніше мене за це вимикали.

Головний інженер ледь посміхнувся й продовжив:

— Артік повністю синхронізований з усіма системами Екарона. Від захисних екранів і навігаційних модулів — до клімат-контролю, біоритмічних регуляторів і навіть освітлення внутрішніх відсіків.

— Навіть освітлення? — перепитала Люба.

— Особливо освітлення, — кивнув інженер. — Після вашого звіту з Неріада ми дійшли висновку, що світло іноді впливає на перебіг подій значно більше, ніж здається.

Роман зиркнув на Любу.

— Бачиш, навіть лампи нас запам’ятали.

— Я пам’ятаю все, — додав Артік. — І деякі моменти досі не рекомендую відтворювати.

— Артіку, — строго мовив Прієн, — ми ж домовлялися без коментарів до особистого.

— Я й не коментую, — спокійно відповів той. — Я архівую.

Інженер швидко змінив тему:

— Крім того, що кожен Каліон пронумерований — має автономний модуль Артіка з обмеженою, але достатньою функціональністю. У разі розділення команди або аварійної евакуації — жоден човник не залишиться «німим».

— Тобто навіть якщо ми загубимося, — підсумував Роман, — у нас буде кому сказати, наскільки саме ми загубилися.

— Саме так, — підтвердив Прієн. — І цього разу — з шансом повернутися не лише з даними, а й із відповідями.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше