У пошуках життя

Лексін Маршал

02.05.2026, 16:03:07

Вітання з марафону). Прочитала сьогодні 6 глав, одразу видно картину світу: з першого розділу з'являється залучення до світу, захотілось про всяк випадок і самій ще раз зуби почистити (після прочитання першого розділу). Також яскраві візуали присутні в кожному розділі, і я одразу змогла "потоваришувати з героями", побачити їх.

Автор приділив час для показу ще й подій до польоту та повсякденних речей, що переплітаються між собою. Героїв (як основних, так і другорядних) поки мінімум, тобто одразу звикаєш до них і розумієш, хто є хто і яку роль на себе бере.

У тексті комфортний мікст діалогів і художніх описів (а це важливо для художньої літератури), тож читається легко і зрозуміло. І книга виглядає як друкована з полиці, де розділи мають комфортний об'єм.

Усі події йдуть одна за одною, і я легко орієнтувалась у їхньому потоці. Загальне враження тримає увагу і поступово занурює в атмосферу без перевантаження деталями.

З приводу мінусів я вже обговорила з автором особисто і вважаю зайвим детально згадувати про них, адже автор обіцяв швидко виправити технічні недоліки.

У книзі є що почитати, що уявити, що посмакувати і над чим подумати. Зверніть на неї увагу і ви!

Анастасія Коваленко

01.05.2026, 07:32:45

Дочитала вас до кінця. Це досить ніжна історія про любов. У вас є певний стиль, де ви пишете поетично, ніжно, казково, співуче. Навіть коли були хижаки, все одно відчувався якийсь затишок в словах. Якщо враховувати, що я не люблю жахи, то тут для мене це стало радше плюсом, ніж мінусом. Закінчення стало несподіваним. Практично наш час і ваш варіант коду Всесвіту.
Ви казали, що хочете піти звідси, та краще не робіть цього. Ваші роботи несуть добро і любов. Це те, що потребує цей світ.
Дякую вам за вашу чисту, світлу, ніжну історію.❤️

Анастасія Коваленко

30.04.2026, 04:14:15

59-62. Дивне відчуття. Роман наче не в перший раз на своїй планеті Земля, але все наче нове для нього. Хоча він все і знає. Навіть арабську мову. На картинці коли вони сиділи за столиком, Лав у футболці, але в арабів наче мусульманство і там чекають, що жінка має бути закритою. На неї мали б дивитися через це. А на них звернули увагу, через голос Артіка. Цікаво, чому ви обрали саме арабську країну?
А що там знову Лав пробудила і активувала, сподіваюся буде далі.

Мар Тен

29.04.2026, 21:10:23

Гарно! Дякую вам)
Запрошую і до своєї історії

Анастасія Коваленко

28.04.2026, 23:54:30

54.-58. Дуже зворушливі глави, де Лав з Романом підтримують один одного, хоча обоє спантеличені. Це неабиякий стрес для свідомості, що живеш на два світи одночасно. І хоча є і смуток і сльози і незнання, як це сприймати, але кохання заспокоює. Ви майстер створювати тихий затишок. Також сподобалася картинка космосу, де летить "Каліон-3". Це неймовірно. А те, що герої перетнули іншу реальність і летять до Землі додає нового розвитку подіям. Побачимо, які ще сюрпризи їх чекають.

Ася Кас

28.04.2026, 22:23:43

❤️❤️❤️

Лія Лісова

27.04.2026, 21:13:37

Вітаю з завершенням книги✨✨✨

Анастасія Коваленко

27.04.2026, 06:19:01

50-53. Несподіванкою стало минуле Романа. І те, як він "зустрів" Лав, через ШІ. Але так і не зрозуміло поки, як він опинився дитиною. Цей момент так швидко написаний, що вони крізь чорну діру потрапили куди треба і він став при цьому малим. Через Чорну діру, якщо уявити, що це правильна чорна діра, щоб можна там було вижити, хіба можна потрапити саме туди, куди ти хочеш? Як вони могли знати, що саме в цій дірі прохід саме туди, де живе Лав? І яким чином він зменшився? Це поки залишається білою плямою. Можливо далі буде пояснено.
Цікаво, дізнатися відповіді на ці питання.

Кайла Броді-Тернер

26.04.2026, 19:27:32

Як кумедно спостерігати за тим як Лав і Роман подорожують Ліваном, мугикала "інґлішмен ін Нью-Йорк", поки читала))
Дуже щемлива була розповідь Артіка про колишнє життя Романа на Землі. Відчувається сум'яття героя, складно уявити, що робити далі з цим знанням, лист це гарна думка, хоч прийняти це було б важко, з часом вони б зрозуміли. Краще хоч якась звістка, ніж жити з розумінням, що тата нема...ніде. Мудре рішення допомогти фінансово, дуже зворушливий розділ і все ж є у ньому моє улюблене у книгах: попри невизначеність і сумніви, завжди є місце надії. Ну, а у Вашому випадку ще й любові)

Дякую за теплу і затишну історію, це книга не про екшн і напругу, вона про підтримку, пошук розуміння та вміння спільно боротися із труднощами, викликає тільки позитивні емоції, за які я Вам дякую!)
Успіхів Вам та книзі✨♥️

Неонілла

25.04.2026, 20:44:17

Вітаю з завершенням книги ✨❣️✨❣️✨❣️✨

Лєна Міле

25.04.2026, 13:43:43

До речі, дуже цікаво, чому біологічні форми життя на Елімі та Землі ідентичні))). Чи це стане темою наступного вашого твору? ♥️

Лєна Міле

25.04.2026, 13:40:13

Тепла, затишна історія, яку приємно почитати за чашкою гарячого теріону... тобто кави... або чаю. Милі герої, добрий гумор, і романтика космосу, втілена, я би сказала, в комфортабельній подорожі міжзоряним простором. Основне послання - любов, яка долає час і простір, будує Всесвіт та робить неможливе можливим.

Лекса Т. Кюро

25.04.2026, 10:28:04

Сердечно вітаю з завершенням! Для автора це завжди щемливий момент — і радість, і смуток, і полегшення, і надія, і думка «А що далі?»... Книзі бажаю якомога більше «своїх» читачів, а Вам — нових світлих задумів, невичерпного натхнення та радості від процесу написання!) Мирного неба!

Аня Осадчук

25.04.2026, 06:38:51

Дякую вам за космічну подорож, віру в любов і головних героїв. Це була пригода, яка змушує думати, цінувати кожну мить життя.♥️♥️♥️♥️

Ганна Літвін

25.04.2026, 02:56:39

Вітаю із завершенням❤️

Неба Крайчик

24.04.2026, 23:59:22

Вітаю з завершенням ❤️

Стефан Крок

24.04.2026, 23:55:51

Вітаю, Вам це вдалося!

Лана Нова

24.04.2026, 23:18:26

Вітаю завершенням! ❤️

Кайла Броді-Тернер

24.04.2026, 23:09:33

Вітаю з фіналом! У неділю завітаю в гості❤️

Анастасія Коваленко

24.04.2026, 20:13:42

48-49. Цікаво, герої розглядають Землю. І мене постійно не полишало питання. Як вони можуть впізнати Чипа і Дейла, Нео, Супермена, якщо вони, наче, з іншої планети. Коли вони почали питати про це Артика, в мене з'явилася надія, що відповіть далі буде.)

Анастасія Коваленко

23.04.2026, 22:07:49

46-47. Артик зі своїм "напів" наче хоче образити Теїра. Дивний він. Поява Землі була неочікуваною. Це як навпаки. Не земляни у пошук інших планет , а Землю знайшли. Як погляд з іншої сторони. Цікаво, що їх там чекає.

Андре Буко

23.04.2026, 10:16:28

Вітання з марафону "від Автора до автора". Це не перший ваш твір який я читаю. Він виділяється глибокою філософською складовою. Насправді твір "У пошуках життя" далеко не нудний філосовський трактат, а радше космічна фантастика "з людським обличчям", яка більше дивиться на внутрішній світ героїв, ніж на ефектні міжзоряні битви чи технології. Твір сильний атмосферою, тонкими психологічними деталями та внтрішніми роздумами. Тому читачеві, який очікує більш екшену чи космічного трилеру, може виглядати затянуто.

Анастасія Коваленко

22.04.2026, 16:55:23

43-45. Дякую за гіперстрибок. Цікава пригода. Хоча залишилися дисонансні відчуття. Артик так спокійно, виважено, методично говорив показники, наче вони були у безпечному просторі в спокої. Може тому, команда не відчула його теж. Чи був гіперстрибок, навіть Реїт потім засумнівався, не зважаючи на завірювання робота. О, подумала, я, мені не здалося, я не одна з таким відчуттям. Цікаво, що ж було насправді. Був той стрибок чи ні? Чи це вже масова параноя? У мене і героїв.))

Аня Осадчук

22.04.2026, 09:03:43

Дякую вам за віру в землян .

Лія Світова

21.04.2026, 22:18:29

❤❤❤

Ірина Бібік

21.04.2026, 21:58:16

ВІтаю з Марафону від автора до автора, читачка Хельга Сонячна чекає відповіді на запитання по твору https://booknet.ua/blogs/post/428107

Софія Анастасьєва

21.04.2026, 16:53:11

дуже цікава книга, обов'язково почитаю. я ось сьогодні ще обоблікувала книгу " Анатомія з Ну, постривай: голос". рекомендую почитати.

Вадим Булава

20.04.2026, 09:42:19

Якщо дивитися глибше, цей розділ не про космос і навіть не про любов у звичному сенсі. Це про тишу, яка виникає після всього — після боротьби, пошуку, втрати орієнтирів. І ця тиша тут не порожня, вона майже відчутна фізично, як простір, у якому більше не треба доводити, ким ти є. Навіть системи замовкають, ніби визнають: є моменти, де контроль — зайвий. І в цьому мовчанні двоє людей стають єдиною точкою реальності, навколо якої вже не обертається Всесвіт — він просто погоджується з їхнім існуванням. Це дуже тонка річ: коли зовнішнє перестає визначати внутрішнє.
А сцена з руками… вона насправді сильніша, ніж здається. Проблема не в тому, що вони “з різних світів”. Насправді ключ в іншому: він намагається раціонально перевірити те, що вже давно відбулося на рівні відчуття. Його жест — це майже наївна спроба знайти різницю там, де її вже стерто. А її відповідь — це не просто ніжність, це твердження ідентичності через зв’язок. Вона не шукає доказів, вона вже знає. І от тут виникає цікаве напруження: він ще досліджує реальність, а вона вже в ній живе. І питання, яке лишається після прочитання: чи можна пізнати любов, не намагаючись її пояснити, чи цей внутрішній аналіз — завжди частина

Анастасія Коваленко

19.04.2026, 23:38:30

41-42. Артик майстерно переводить стрілки. На питання не хоче відповідати, ще й шантажувати почав. Наїхав. Нахабність - друге щастя. Це про нього. Що ж він таке приховує, що так себе поводить?

Аня Осадчук

19.04.2026, 22:58:19

Отже, попереду Баальбек. Дякую вам за проду ♥️

Yevhenii Yashchyshen

19.04.2026, 21:54:06

Вітаю. Обожнюю фантастику. Люди, такі я Ви, які можуть створити такі історії викликають величезну повагу. Респект.! Обовязково прочитаю. Чесно лише побачив)

Кайла Броді-Тернер

19.04.2026, 18:19:10

Одкровення Лав сприйняла непросто, та й Роману складно усвідомити, що він мав інше життя, загалом сподобалась їх взаємодія, як вони підтримали одне одного, Рієт і Теїр теж безперечно гарну підтримку дали, під філіжаночку ароматного теріона не гріх)
Брат-Артік зі своєю підприємницькою жилкою, квартиру вже пристроїв, ну, дає))
Взгалі мені трохи аж мороз по шкірі, що Романа з Землі вважають зниклим безвісти, якщо я правильно пам'ятаю першу частину "Хронік", у героя лишились діти, може і дорослі, я не пригадую, та попри це, роками шукати тата, який зник безслідно, це дуже страшно, не уявляю як тепер повертатися, хай він і молодша версія того Романа, та все одно, словом, чимало запитань
Взагалі пояснення Артіка із цими переміщеннями, аж мозок вивернувся, хаха, але все ж більш-менш зрозуміла логіка подорожі героя. Стільки простору і часу аби зустріти Лав, це сильно, ну, про силу почуттів героя я ще з першої частини пам'ятаю, тож тут не здивована, а лише пишаюся ним)
Чекаю на продовження❤️

Любава Олійник

19.04.2026, 09:19:13

56
Хочу спробувати теріон, якщо він настільки смачний як кава. Вам потрібно запатентувати цей напій, - назва уже є❤️

Анастасія Коваленко

18.04.2026, 06:18:33

39-40. От би таку кімнату симуляції всі мали. Включив собі. І тут тобі і пісок і море. Тиша, спокій, відпочинок. Цікаво, як воно зі сторони в виглядає. Як вони купалися в уявному морі?

Fill

17.04.2026, 22:06:21

Артік як завжди нереальний) Дякую за книгу.

Хельга Сонячна

17.04.2026, 12:54:57

Книга добре тримається на ідеї невідомого: тут не просто космос як декорація, а щось більше — як простір, що впливає на свідомість, змінює людей і ставить під сумнів звичне розуміння реальності.
Це не зовсім динамічний екшн. Книга більше про роздуми, ніж про події.
Герої цікаві тим, що вони вже «змінені» на початку історії, і читач поступово розкриває, що саме з ними сталося і чому це не відпускає їх навіть через роки.
Історія не лише про пошук життя у Всесвіті, а про пошук сенсу, страху перед невідомим і готовність прийняти те, що не можна пояснити. Дякую автору за цікаві пригоди та подорожі)

Анастасія Коваленко

16.04.2026, 19:35:55

38. Добре, що Теїра починили. Але Артік і тут проблему на рівному місці вигадав.)

Анастасія Коваленко

15.04.2026, 20:43:13

37. "Як фанера над Фел'Аріоном" - це як аналог "фанера над Парижем". Артік наче знає більше, та намагається заплутати. ) Якийсь тайний агент. І гонору і самовпевненісті йому не займати.✨

Ірина Бібік

15.04.2026, 10:23:45

Пане Ромуле, до Вас запитання пані Лінн на марафоні від автора до автора , дякую

Аня Осадчук

15.04.2026, 08:55:25

Дякую вам за проду ♥️

Анна Лінн

15.04.2026, 08:45:22

Ця книга відчувається як логічне і водночас дуже цікаве продовження тем, порушених автором раніше у книзі Лав. Якщо в попередній історії акцент був на тривожних питаннях — відповідальності, втраті індивідуальності та небезпеці перекладання рішень на штучний інтелект, — то тут фокус зміщується в інший бік.
У новій книзі ШІ постає вже не як загроза, а як повноцінний учасник суспільства. Особливо сподобалося, що він не зведений до єдиного “розуму”, а існує у різних формах — окремі системи, кожна зі своєю функцією, характером і роллю. Це створює відчуття більш живого і багатогранного світу.
Сюжет із подорожжю подружжя, яке вирушає досліджувати сигнали в космосі, додає історії відчуття масштабу і водночас інтимності. Це не лише про пошук іншого життя, а й про взаємодію між людьми, довіру та спільну мету.

Анастасія Коваленко

14.04.2026, 19:26:44

36. Добре, що Роман з Любою во з'єдналися.)

Аня Осадчук

13.04.2026, 09:25:20

Дякую вам за проду ♥️

Анастасія Коваленко

12.04.2026, 21:28:02

34-35. Трутень і Роман з набором романтика - лопатою - це чудова лінія абсурду, що додає гумору. А от про сльози Лав в скафандрі, то десь читала, що плакити в скафандрі небезпечно. В невагомості сльоза стане булькою, може перекрити ніс. Без невагомості - створиться додаткова волога і полетить система вентиляції, скло запотіє і людина не зможе бачити. Залишається сподіватися, що вони недалеко від місця, де скафондр можна зняти.

Аня Осадчук

10.04.2026, 21:20:25

Дякую вам за теплий розділ ♥️♥️♥️

Анастасія Коваленко

10.04.2026, 03:06:59

33. "П'ять свідомостей і три с половиною тіла" - влучно підмічено. І знову слих і битва. І без Чіпа і Дейла не обійшлося. Чому всетаки його не допросять нормально про них?

Анастасія Коваленко

10.04.2026, 02:55:37

32. Глава де спогади побачила не лише Лав. Я наче знову читала про Лав і единорога.) Кристали як і завжди мають загадкову силу. А ось Артика залишити за сторожа, мабуть не найкраща ідея. Чомусь немає йому довіри. Можетому, що скиглить часто і щось не договорює.

Анастасія Коваленко

08.04.2026, 05:30:09

30-31. Нагадує фільм жахів " чужий" з деяким поєднанням "Джиперскрипер". Монстри, слиз, кокони у стін. Відчувається вся та атмосфера. Острівець з іншим чистим повітрям, під аркою, прямо вдарив у ніздрі. Частинка затишку перед новим боєм. Але добре те, що добре завершується. Всі живі поки.

Аня Осадчук

06.04.2026, 21:04:35

Гарні слова підтримки, дякую вам за проду ♥️

Віслон Веймер

06.04.2026, 19:09:24

Тут дуже тихий біль у всій сцені - не істерика, не пафос, а саме тихий, коли людина стоїть і просто не може це в себе вкласти. Оцей момент з фотографіями і новинами дуже сильний - бо це не просто “тобі сказали правду”, а тобі показали твоє інше життя, де тебе шукали, де ти зник, де про тебе писали. І виходить, що десь там є світ, у якому ти для когось був важливий, а ти про це навіть не знав. І від цього якось дуже пусто стає.
Роман поводиться дуже стримано, і від цього сцена ще важча. Він не б’ється в істериці, він не кричить довго, він просто стоїть, дивиться, мовчить, і тільки одне “чому” виривається. І от коли людина доходить до цього “чому” - це вже край, це вже коли всередині все посипалося і ти просто не розумієш, за що тобі це все.