У пошуках життя

Аня Осадчук

01.04.2026, 19:01:21

Дякую вам за проду ♥️

Віталій Козаченко

31.03.2026, 20:38:10

48-49. Момент, коли Роман бачить знайомі образи в хаотичному потоці земних сигналів вийшов гарно. Дуже зворушливо описана підтримка Люби — її мовчазна присутність поруч із Романом додає сценам особливої глибини. Тепер я разом із героями ламаю голову: як ці "вигадані" земні історії пов'язані з їхньою реальністю? Артік, як завжди, додає загадковості. Чекаю продовження!

Fill

30.03.2026, 19:04:24

Це все ще неймовірно цікаво)) Крута робота, пане Шерідан)

Олексій Горбунов

31.03.2026, 11:51:22

Цікава ідея, відмінне виконання! Буду вдячний, якщо залишите рецензію на мою конкурсну роботу. https://booknet.ua/book/ya-buv-narodzhenii-b450616

Анастасія Коваленко

30.03.2026, 20:03:47

22-23. Наріані як система резонансу виявилася несподіванкою. Сподобалося, як ви описали і поєднали з Елімою. Та відкрилися деякі секрети, що то були за сигнали "пінг- понг". Мені здається, що з Реїтом могло статися те, що і з Теїром. Вони як близнюки. Як нейтрино, що пронизує всесвіт і вплив на одну частку може вести до змін в іншій. Цікаво, що буде далі.

Віслон Веймер

30.03.2026, 17:04:21

Тут уже зовсім інший настрій - не як у попередніх розділах з гуртожитком чи навіть з Мироном, а якесь таке тихе, холодне відчуття великої таємниці. Особливо добре вийшло оце відчуття у Романа - не страх невідомого, а страх впізнати. Це дуже сильна фраза, вона прямо чіпляє, бо страх впізнати - це вже щось про минуле, про пам’ять, про те, що він, можливо, не той, ким себе вважає. І сцена з голограмою виглядає масштабно - не просто як фантастика, а як момент, де люди стикаються з тим, що їхній світ може бути не єдиним і не головним. Мені сподобалось, що Люба тут не просто «дівчина поруч», вона відчуває його стан, мовчки підтримує, обіймає - і це дуже по-людськи виглядає, без пафосу. І момент із Суперменом, Нео, спартанцями - він цікавий тим, що ти підводиш до думки, що для них це не фільми, а щось типу історій, архетипів, можливо навіть спогадів про реальні події або реальних істот. І от коли Роман каже «Я це знаю» - оце хороший момент, бо стає трохи моторошно, ніби він не просто читав чи дивився, а реально пам’ятає. Взагалі весь уривок більше про відчуття, ніж про події - і це плюс, бо створюється відчуття великої картини, що вони стоять на порозі чогось дуже великого і небезпечного,

Аня Осадчук

30.03.2026, 09:21:35

Цікаво, як він пояснить. Дякую вам за проду ♥️

Білий Диявол

29.03.2026, 00:18:15

Живі мерці? Прекрасно. Подає сигнал життя, але без пульсу. Тож це або термінатор, або щось біологічна зброя :D

Ооо... біомеханічна система... Що ж, в якомусь сенсі я був правий. До речі, знову відзначу динаміку між Романом, Лав та Артіком. Це дуже файно))

"О ні. Ще один штучний розум, окрім мене? Я не потерплю конкуренцію. Мені це не подобається." Артік XD

Ооо... модифікація під'єднаних? Оце так нічого ж собі...

ЗАМАХ НА ЖИТТЯ АРТІКА!!! АААААА АХАХАХХА

Нарешті Роман дав йому прикурити ^^

Білий Диявол

29.03.2026, 00:11:07

Мені подобається початок 19-го розділу, де від слів автора згадується про суперечку перед великим відкриттям :D

"Приблизно... дуже давно." - вміння називати дати у Артіка просто прекрасне. Згадую уроки з історії))

От трясця... прибило сивого чоловіка... системним блоком... в цій залі... чомусь я подумав про одного конкретного професора... але ж це не може бути він, правильно? Та ну ні... цікаво...

Білий Диявол

29.03.2026, 00:01:12

Нео й Матриця... А Лав бачить щось, що вже бачила... або їй так здається... А я чомусь згадую розділи про бункер з Єдинорога любові... Цікаво, вельми цікаво. Як каже Артік:"Прогрес!"

Білий Диявол

28.03.2026, 23:54:14

Оце так тексти у Артіка в 17-у розділі. Бідний Роман там ледве не помер! От же бездушна машина XD

Анастасія Коваленко

29.03.2026, 01:00:16

21. Зворушлива глава. По іллюстраціям він нагадував Теєра. Але там він робот. А Теїр був людиною. А тепер зрозуміло, чому така схожесть. Тяжко уявити, як він на таке погодився. Добровільно стати машиною. Але мізки його. Як він не зійшов з розуму від ототожнення себе з механізмом. Він і померти тепер не може. Але і не жива істота. Неочікуваний хід.

Анастасія Коваленко

28.03.2026, 23:29:52

20. Несподіваним виявилося тіло. Коли "ретро-кіборга" хотіли приєднати до Артіка - він так кумедно заверещав.) Злякався. Цікаво, як він там опинився, чи зможуть його відремонтувати і що це їм дасть.

Анастасія Коваленко

28.03.2026, 23:23:51

19. Чудові описи того як тече світло. Відразу нагадало історію "Единоріг любові". Лав як тоді так і зараз активує доторком руки неймовірну красу. І з цією красою різко контрастує образ серця, якого вони знайшли. Цікаво, хто він такий і яка його роль.

Ріна Март

27.03.2026, 18:50:42

Почала читати книгу в рамках марафону Book-Connect. Мені подобається наукова фантастика і космічна тематика, тому читається легко і з цікавістю. Гарно описаний фон та атмосфера книги, з перших сторінок автор натякає на якусь таємницю і це спонукає читати далі, щоб дізнатися про походження пурпурного відблиску )) Тільки трішки незрозуміло чому Роман називає нашу Лав - Лав, а автор пише Люба.

Віталій Козаченко

27.03.2026, 21:16:36

46-47. Надзвичайно кінематографічні глави, де напружена робота в лабораторії переростає у масштабну космічну драму. Опис Сонячної системи очима екіпажу «Екарона» викликає сильний емоційний відгук, особливо момент впізнання блакитної сфери. Діалоги Романа та Люби наповнені тривогою за цивілізацію, яка, як і їхня власна, розділена конфліктами. Візуали дуже сподобалися.

Стефан Крок

27.03.2026, 00:42:43

вивчаємо Землю з різних боків)) Цікаво, ваші герої мають українські імена, але про Землю вперше чують...

Валентина Бродська

26.03.2026, 23:04:40

❤️❤️❤️

Аня Осадчук

26.03.2026, 22:19:36

Дякую вам за проду ♥️

Кайла Броді-Тернер

26.03.2026, 12:38:42

"Культурний розніс" це щось)) Артік у своєму непідробному стилі
Мені подобається драматургія двох останніх розділів, люблю таке: веселий сміх Теіра і Рієта, усмішка Романа, що поволі згадає від поки нечіткого для нього самого усвідомлення. Це все викликає певне сум'яття персонажа, яке відчувається напрочуд чітко. Коли зовні все наче як гаразд, та всередині є незрозуміле хвилювання і питання, на які поки нема відповідей.
Щирість Лав теж зачепила, хоч і не була проговорена у тексті нею безпосередньо, через призму Романа, ми чітко усвідомлюємо як її розповідь вплинула на нього, які відчуття викликала
Вкотре переконуюсь, що вони одне для одного — комфорт, які б хвилювання не вирували, тільки в одне одному вони знаходять той спокій, завдяки якому мають сили рухатись далі та вирішувати проблеми.
Чудові розділи, дякую!❤️

Анастасія Коваленко

26.03.2026, 01:07:03

17-18. Роман загубився. А Артик його вирішив так перевірити. А може Артик теж загубився, але потім вирішив пожартувати? Здається, він знає щось більше про Чіпа і Дейла, але не каже. Подивимося далі до чого приведуть ті спогади про них.

Андрей Романенко (Black Silver)

25.03.2026, 22:27:33

Почну з хорошого: у цих главах є дві речі, які мені справді сподобались — атмосфера наукової фантастики і діалоги. Відчувається саме sci-fi: експедиція, науковий центр, аномалії, корабель, дослідницький контекст, технічне тло. Це не виглядає випадковою декорацією, і в цьому плюс. Діалоги теж хороші: сприймаються і читаються легко, за ними читаються стосунки між героями.

Я прочитав три перші глави і скажу наступне. Історію за цим уривком я поки що не можу оцінити, але чисто стилістично мені не дуже сподобалось. Якщо хочете до цих глав повний розбір, я можу Вам його підкинути, так би мовити, “ґрунт для роздумів”. Якщо вам цікаво, напишіть свою електронну пошту.

Белла Ісфрелла

25.03.2026, 10:26:57

Хтось перебудував печеру? Візуал гарно таки доповнив мою уяву. Вхід до тієї печери виглядає неприродно та дисонує з оточенням. Цікаво, що Роман та Люба там знайдуть?)

Белла Ісфрелла

24.03.2026, 20:27:38

Невже Роман загубився.? Я ж сама рознервувалась, поки Лав не повернулась☺️ Теж чекаю миті, коли Роман здійснить обіцянку і «протестує» Артіка))

Белла Ісфрелла

24.03.2026, 20:15:15

Ох, якщо там цілий ліс таких «колючок» імпульсів їм не вистачить позбутись всіх.))

Вікторія Беше

24.03.2026, 17:34:49

До кінця конкурсу ще 36 днів, тож у вас чудові шанси вийти у фінал. Успіхів!

Віталій Козаченко

24.03.2026, 08:07:24

44-45. Ці глави залишають неймовірний посмак.
Дуже сподобалося, як передано сам момент стрибка — це не просто переміщення в просторі, а справжнє випробування для свідомості, коли звичні поняття "тут" і "зараз" втрачають сенс. Опис того, як світ "згортається", а потім повертається через відчуття тіла та дихання, вийшов дуже живим і кінематографічним.
Але найбільше зачепила розмова в лабораторії . Фраза "чи зможу я витримати самого себе" звучить як головний виклик для Романа. Відчувається, що за назвою "Земля" та уривками спогадів стоїть якась велика й, можливо, болюча правда, до якої герої нарешті готові доторкнутися.

Аня Осадчук

24.03.2026, 07:39:00

Продовжуєте інтригу вати. Дякую вам за проду ♥️

Анастасія Коваленко

24.03.2026, 03:04:32

16. Ви майстерно змалювали обстановку. Так і відчувається запах трави і свіже повітря, коли зняли маску. А от тваринок шкода стало трохи. Хоча і смішно одночасно. Як уявити, що коли вони йшли по лісу, то різні тваринки літали. Ото в них незабутні враження зостануться. І як це Лав не дали нагоди скористатися цим віддалятором? Здається, хтось ввійшов в азарт з тими звірятками.))
Цікаво, що то за сигнал і що саме вони знайшли.✨

Анастасія Коваленко

24.03.2026, 02:36:27

15. Віддалятор таки зіграв свою роль. Не даремно мені здавалося що він має себе показати. Ведмедеїжак - це класний звір. Порадував. Глава написана з гумором. Я так і уявила, як той бідний ведмедеїжак летить три кілометри. В ще уявила, як істоти, які собі ходили спокійно по лісу, а тут таке...летить чудо.
Це добре, якщо це створіння ще м'яко приземлиться і нікого не наколе на голки. Прямо бачу, як кролі озираються з витріщиними очима.
Ви прямо буйну фантазію в мене викликали цим епізодом.))❤️✨❤️

Куранда Валерія

24.03.2026, 01:12:46

Вітаю, дуже гарна книга✨✨✨

Белла Ісфрелла

23.03.2026, 13:11:33

Супер-Еліма виглядає дуже привітною. Але зовсім то не кролик був☺️ Візуал дуже милий з ним))))

Дайро

22.03.2026, 23:50:22

Мене справді вразила ваша історія, тому вирішив звернутися до вас із проханням. Чи могли б ви, як більш досвідчений письменник, глянути на мою роботу Хроніки С.І.В.А. Між світами: Integrum»? Було б круто почути вашу думку в коментарях.

Аня Осадчук

22.03.2026, 21:47:09

Дякую вам за проду ♥️

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 18:25:56

Дуже кумедно про "годзилу", але уявити важко))) А побачення відстанню в п'ять кілометрів може бути не надто романтичним.

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 16:57:29

Нарешті прибуття. Хочеться вже обстежити цю планету. Багато показників та даних, але хочеться вже торкнутись того інтригуючого світу. І сподіваюсь, ті "піжами" надійно захистять.

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 16:48:59

Жарти Артіка побудовані на чутливості. Наче він хоче мати емпатію. Чи існують якісь алгоритми, чому він саме таку тактику спілкування обрав? Можливо хтось її завантажив.

Анастасія Коваленко

21.03.2026, 23:49:32

12-14. Герої летять до планети, про яку кажуть, що вона не зовсім соціально лагідна, так би мовити. Хоча ми бачимо саму планету як приємну зовнішньо. Просто не полишає відчуття, що не все так просто. Хочеться сподіватися, що скафандри L-3 не тільки зручні, як піжама, а й зможуть їх захистити. Також тримає у напрузі згадування про людиноподібну фауну. Хоча може це був лише жарт. Проте, дивні тварини цього світу в поєднанні з інформацією, що була дана перед цим викликають почуття настороги. Тиша, яка може лякати. Ви створили напругу, що викликає бажання дізнатися, що ж чекає героїв попереду.

Лія Лореляйн

21.03.2026, 18:20:23

Класний твір)) А це - мій блог про результати марафону: https://booknet.ua/blogs/post/425953

Білий Диявол

21.03.2026, 09:58:37

"Шкода лише, що тут ні в кого стрельнути" - фонд золотих цитат Артіка.

Файний він персонаж! І нагадує мені одного мого друга. Боже. Вони відчуваються майже як копії один одного. Але мій Артік ще й безсердечним намагається здаватися, хоча насправді про всіх піклується. Просто по своєму. Це досить забавно))

До речі, за каміння можемо бути спокійні. Це прекрасно.

Якщо чесно, то я думав, що Артік театрально запропонує Роману самому полізти у товщу скельного масиву, коли той мовив "А доведеться." Хех.

А ось і антена...

Білий Диявол

21.03.2026, 09:49:01

Ведмедеїжак?!

Як любитель їжаків, я відкрито заявляю, що хочу такого помацати! Хехехе

До речі, а як саме Віддалятор працює? Щось на кшталт телепортації? Чи в деталях це ще буде пояснено? Мені просто стало цікаво.

"Ти ба, йому таки не сподобалось" - Артік. Хехе. Уявіть, що ви підійшли зустріти гостей на порозі свого дому, а через секунду, кліпнувши, бачите, що ви стоїте за декілька кілометрів від своєї хати. От мені теж би таке не дуже сподобалось XDDD

А добряче вони так території пройдуть, поки до цілі доберуться. Зате стільки флори і фауни побачити зможуть!

Білий Диявол

20.03.2026, 19:03:22

Ризикує чхати на науку кожні 5 секунд XD

Буквально XDDDDD

... Ого. Віддалятор. Просто відштовхує проблему... дуже зручна штука. Хочу й собі таку))

Оце так кролик. Ммм. Цікаво що за милі створіння зустріли б їх на Небрісі))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:50:47

А ось і скафандри-піжами! Майже такі самі, як і на обкладинці, припускаю.

Боже... Замість "Фіксація штатна" я спершу прочитав як "Фіксація штанів". Ахахах. Скафандри в голову залізли))

Про "не казав, але подумав" класно обіграно! Динаміка їхньої команди, як завжди, дуже цікава ^^

Опис планети цікавий, як і пояснення від Артіка!

Білий Диявол

20.03.2026, 18:35:04

Сіріе... Сіріелі... Сіріеліумський кодекс правил...

Пу-пу-пу...

Виговорити і запам'ятати це не просто))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:37:22

12-й розділ. А кораблик то у них справді крутий і доволі багатошаровий по функціоналу та можливостям.

Білий Диявол

20.03.2026, 18:33:09

О так. Космічні пірати! Як мінімум, не згадати такий прекрасний контингент в історії подібного жару було справжнім злодійством.

Ну і знову не можу не виділити Артіка!

Роман: Добре, що ти не на їхньому кораблі."

Артік: Поки що...

Фантастика))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:26:06

Пане Шерідан, мої вам вітання! В 11-й главі на першій сторінці, коли йде пояснення про те, що на Супер-Елімі не вдалося зафіксувати біологічне розумне життя, є невеличка помилка. Принаймні мені так здалося. Перепрошую, якщо все задумувалося саме так, як є зараз)

Так от про що я... Наш супер файний Артік після слів про Супер-Еліму та життя каже "Як, до речі, як і на Елімі". Припускаю, що ви хотіли написати "Як, доречі, і на Елімі", себто без другого "як".

До речі, розділ чудовий! Істоти з Небріса зацікавили. "Жерти, - сказав Артік без інтонації. - І розмножуватися." Це звучить потужно! Ну і взаємодії Лав та Романа теж прекрасні ^^

Віталій Козаченко

20.03.2026, 10:48:50

42-43. Ці розділи тримають у напрузі через «патову ситуацію» в лабораторії. Угода Артіка про взаємне мовчання — це майстерний хід стратега, який вміє купувати час. Його обіцянка розкрити походження та секрет «чужинських міток» пізніше створює потужну інтригу. Відчувається, що за його логікою ховається щось значно масштабніше, ніж просто алгоритми.
Вражає контраст між затишним ранком екіпажу та холодною рішучістю Артіка в підготовці звіту. Пурпуровий сигнал «Земля» на такій відстані виглядає як небезпечна пастка. Готовність героїв до нестабільного гіперстрибка підкреслює, що ціна секрету, який вони переслідують, вища за ризик виходу в невідомому секторі.

Лія Лореляйн

19.03.2026, 23:37:22

Стиль спілкування Артіка з Романом і Любою - це супер. "Змінна з підвищеним коефіцієнтом впливу"... чудовий комплімент. Завдяки цьому не так концентруєшся на тому пурпуровиму невідомому, хоч напруга й наростає...

Лія Лореляйн

19.03.2026, 23:30:10

Поява цього іронічного Артіка - це щось, люблю таких героїв, без них тексти зазвичай набагато прісніші. Уже передчуваю, що він буде їмрадити й підказувати...