Олександра Шен

22.08.2026, 10:21:28

Вселяє оптимізм картинка майбутнього, яку я бачу. Цивіілізація, яка може собі дозволити наукові дослідження такого рівня має шанс на виживання у цьому Всесвіті. А родини науковців дадуть наукові династії.
Люба та Роман дуже гарні)

Олександра Шен

21.08.2026, 20:10:56

Люблю читати про красиві пари, в яких є взаєморозуміння) А який класний підбір займенників - моя лінгвістична частина особистості в захваті. Насолоджуюсь цим щербетом сенсів далі!!

Тетяна Степанкевич

20.08.2026, 21:19:30

Неймовірно гарні візуали до книги!

Тиха Ніч

19.08.2026, 13:52:36

Ромуле, дуже сподобалося, що Ваш космос залишається людяним ❤️ Тут є кораблі, інші світи, загадкові форми життя й наукові припущення, але поруч із усім цим — жарти, втома, страх, ніжність і двоє людей, які можуть сперечатися про дрібниці перед польотом у невідоме. Саме цей контраст робить світ живим.

Роман і Люба викликають симпатію з перших сцен. А пурпуровий відблиск і те незрозуміле «відлуння», яке залишив Неріад, одразу дають відчуття, що ця експедиція буде не просто пошуком чужого життя — героям доведеться розібратися і з тим, що вже торкнулося їх самих.

Окрема любов — Артік ❤️ ШІ з характером та іронією дуже добре врівноважує серйозні й масштабні речі та не дає історії ставати надто пафосною.

І сама назва «У пошуках життя» мені подобається дедалі більше: вона тут ніби не тільки про питання «чи є хтось там, у Всесвіті?», а й про те, що взагалі означає бути живим, розумним, здатним відчувати й обирати.

Дуже тепла наукова фантастика з відчуттям справжньої подорожі у невідоме. Дякую за цей світ і натхнення Вам на нові історії! ✨❤️

NinaYar

18.08.2026, 16:30:01

Який Артік милий!

Аліс Веро

15.08.2026, 18:47:24

Дочитала і радію такому фіналу.
Підсумок:
«У пошуках життя» — атмосферна космоопера з теплим людяним центром: небезпечні світи, живі персонажі й легка інтрига навколо Наранів і зниклого Рієта. Подобається баланс між масштабом (портали, загублені цивілізації) і побутовим людяним — втома, гумор, дружба екіпажу. Артік із його сарказмом весь час рятує текст від зайвого пафосу, а напруга через Рієта тримає в цікавості, не перевантажуючи драмою.

Володимир Орловський

15.08.2026, 21:39:10

Цікаво і змістовно написано. Читається легко.

Аліс Веро

14.08.2026, 23:13:40

48. То виходить- вони не земляни?... Вони вперше бачать Землю... Але як же тоді Чіп і Дейл? Звідки знають про цей мультик?
Ок, не відповідайте. Завтра сама дізнаюсь, буду читати далі ✨

Аліс Веро

14.08.2026, 23:01:44

Описи корабля і візуали, пов'язані з кораблем, ностальгічно нагадали мені фільми мого дитинства " Москва-
Кассіопея", " Підлітки у Всесвіті"))) А ще дуже подобається, що у Вас, як у
,наприклад, М. Кідрука чи Ж.Верна, фантастика суто наукова, тобто по ній можна вчити фізику і астрономію. Популяризація науки через НФ - це одне з призначень авторів, які хоч трохи в науці розбираються.

Аліс Веро

14.08.2026, 17:10:24

Розділи 24–31 — спробую коротко без спойлерів:
Тут відчувається, що темп трохи пришвидшується — з'являється більше руху, дороги, невідомості (Небріс з його туманом і кислотним повітрям — прямо відчуваєш той дискомфорт). Подобається, що навіть у напруженій ситуації є місце для теплоти й гумору — Артік із його сарказмом весь час розряджає обстановку, не даючи тексту стати надто похмурим.
Цікаво, як авторка балансує побутове (їжа, втома, холод) з масштабним (порятунок Теїра, пошук Рієта) — це робить героїв живими, не надлюдьми. І є легке передчуття, що Небріс приховує щось більше, ніж просто ворожу атмосферу.
І ще раз- в захваті від візуалів ❤️

Аліс Веро

14.08.2026, 04:17:01

Сьогодні мала час прочитати лише три глави.
Розділи 21–23 показують сильну сторону роману — уміння автора будувати світ через діалог, а не через сухе пояснення. Історія про Теїра й Лав розкривається поступово, з емоційним нервом: впізнавання, спогади про дитинство, дядька з ліхтариком і кошеням — усе це працює на контраст із науково-фантастичною складовою (Нарани, резонанс, Кімнати Розуму).
Особливо вдалим здається баланс між ліричністю та технічністю: пояснення про кристалічні структури й нематеріальних істот не перевантажують текст, бо йдуть у формі живої розмови, з паузами, зітханнями, недомовками. Персонаж Артіка додає легкості й гумору там, де сюжет міг би стати надто пафосним — його сухий сарказм добре врівноважує драматичні моменти.
Інтрига з Рієтом і сигналами тримає в напрузі, не скочуючись у надмірний драматизм. Загалом — атмосферна, продумана космоопера з теплим людяним центром.

Аліс Веро

13.08.2026, 03:01:16

Зупиняюсь на 20 главі. Далі буду читати вже не сьогодні, хоча відірватись важко✨ Тепер роман переходить від дослідницької
фантастики до справжнього трилера з елементами таємничого детективу.
Найсильніша сторона цього етапу — атмосфера наростаючої тривоги. Автор майстерно тримає баланс між гумором (незмінні жарти Артіка навіть у напружених ситуаціях) і справжнім саспенсом, коли легкість раптово обривається чимось моторошним. Знахідки, з якими стикається команда, ставлять більше питань, ніж дають відповідей, і це працює на користь інтриги — читач, як і герої, змушений переоцінювати те, що здавалося очевидним.
Ілюстрації й далі чудово доповнюють текст, візуалізуючи ключові моменти без потреби «домальовувати» світ уявою.
Головна інтрига тепер — не лише в тому, що приховує сигнал "Шепіт Еліми", а й у природі того, що команда буквально відкопує на своєму шляху. Роман тримає темп і не боїться ставити героїв (і читача) у стан постійної непевності — саме те, що робить фантастику такого типу захопливою.

Аліс Веро

13.08.2026, 02:37:45

Прочитала вже 10 глав і коментарі Ольги Інки))) Моя версія підтексту "під'єднаних":
Схоже, автор закладає тут метафору технологічної залежності й втрати автономії — застереження про те, до чого може довести бездумна інтеграція тіла з машиною. "Дроти в скронях", викрадання дітей — усе це читається як алегорія на маніпуляцію свідомістю через технології: коли "покращення" насправді є формою контролю, а не свободи. Люба, яку врятували батьки, стає живим контрастом до цієї загрози — символом того, що опір і збереження людяності можливі.
Цікаво, що ця тема резонує з лінією Артіка: ШІ, який "навчився не заважати співчуттю", тобто добровільно обмежує свою владу над людьми. Автор ніби протиставляє два типи стосунків людини й технології — нав'язане "під'єднання" (травма Люби) і свідомий, дозований симбіоз (Артік на "Екароні"). Це може натякати на головну ідею роману: технологія сама по собі не ворог, ворог — коли вона забирає вибір.

Аліс Веро

13.08.2026, 02:18:17

Почала читати. Наразі лише три глави.
1. Перше враження
Атмосфера роману одразу занурює:
побутова сцена (чищення зубів, збирання валізи) контрастує з масштабом майбутньої космічної місії. Цей прийом — показати "звичайне" на тлі "незвичайного" — добре працює для знайомства з героями.
2. Персонажі
Роман і Люба — пара з теплими, живими діалогами, легкою іронією між ними. Водночас відчувається напруга: спільна таємниця (той самий "пурпуровий відблиск", голос, який чує тільки Роман) створює інтригу з перших сторінок.
3. Світобудова
Автор вправно вибудовує деталі: Таймлайн-відлік перед стартом, назви локацій (Неріад, Фел'Аріон, Сіріеліум), корабель "Екарон" зі штучним інтелектом Артіком. Артік — окрема знахідка: суха іронія, "архівування" замість коментарів, репліки на кшталт "я оновлений, навіть трохи добріший" додають гумору в науково-фантастичний антураж.
4. Ілюстрації
Варто окремо відмітити — зображення (герої, корабель, зала засідань) підсилюють текст, допомагають візуалізувати світ.
5. Інтрига
Незрозумілий "пурпуровий відблиск" в очах, голос "Залишайтесь", згадки про Неріад — усе це працює на очікування розкриття таємниці пізніше.
Гарний початок✨✨✨

Аліс Веро

13.08.2026, 02:39:15

Міні-відгук на цьому етапі (після 10 глав)
Роман впевнено набирає глибину. Якщо перші розділи були легкими, з іронічними діалогами й побутовими деталями, то середина додає емоційної ваги — травматичне минуле Люби, її нічний кошмар, щирий момент близькості з Романом. Автор добре тримає баланс між науковою фантастикою (детальний опис бінарної зоряної системи, планет Тен і Небріс, гіпотези про ксеноморфне життя) і людською драмою.
Сигнал "Шепіт Еліми" перетворюється з абстрактної загадки на щось відчутно тривожне — особливо після фрази Артіка про те, що "воно вже давно дивиться у відповідь". Інтрига наростає природно, без штучного нагнітання. Артік залишається найяскравішим "другорядним" персонажем — його суха іронія й несподівана делікатність (мовчання в потрібний момент) додають тексту тепла.
Головне питання, яке тримає в напрузі: чи "Шепіт Еліми" — це заклик, чи попередження. І схоже, відповідь буде не простою.

Аліс Веро

13.08.2026, 02:20:13

Навчіть, будь ласка, як вставляти картинки прямо в книгу.

Олександр Ісаєнков

09.08.2026, 22:11:55

Вітаю! Цікаво! Підписався. Запрошую до себе на сторінку)

Аліс Веро

08.08.2026, 21:36:13

Вітаю. Беру книжечку в межах марафону взаємного читання Уляни. Люблю НФ і впевнена, що не буду розчарована ❤️

Ольга Инка

30.07.2026, 14:44:29

Хочу відзначити мотив “під’єднаних”. Усі ми певною мірою під’єднані до чогось. Але не дай Боже стати складовою частиною руйнації.
Бінарні зоряні системи (Супер-Еліма – Небріс) – це один із символів існування людства. “Набір романтика” – не переставала посміхатися, навіть якщо він з’являвся у найнебезпечніших ситуаціях.
Запам’яталися фрази “Хтось устиг не лише з’явитися, а й поставити запитання”, “Минуле, яке вижило”, “...давно дивиться у відповідь”. Їх безліч – фраз, думок, які свідчать про глибину занурення автора в питання сенсу буття, його циклічності, і навіть доречності.
Скафандри, віддалятор, дрони-зонди, шепіт Еліми, біо-синтетична істота Теїр - Рієт, Кристали Наранів, спів Наранів і багато деталей, які роблять вигаданий світ живим, реальним.
Але окрема подяка за симуляцію морського узбережжя. Це готова глава для медитації. Ваша книга залишиться у моїй бібліотеці як улюблениця. А таких не багато. Дякую)

Ольга Инка

30.07.2026, 14:30:40

Іще не розлучилася з вашим твором. Враження ще живуть. Особливо мені близька думка, що Всесвіт створено зі звуків, з космічної музики. Нарани-це перший Творець (я так зрозуміла), які, знаючи, що буває з живими істотами, наділених розумом, створили структури, що вносили гармонію в системи, де виникає життя. Будують вони без інструментів, без матеріалу – резонансом. Силою узгодженого резонансу. За допомогою резонаторів (гігантських процесорів). Відлуння Сильмариліону Толкієна. Дуже мені подобається така картинка існування Всесвіту. Та ще й змальована яскраво й природно.

Ольга Инка

29.07.2026, 22:47:27

Вітаю) Дякую вам за цю зворушливу й ліричну історію. Так, усе є любов. Цікаво, що на початку твору я сприймала себе, як землянка, що природно. А коли герої опинилися на Землі, оцінювала їхнє сприйняття планети (особливо, Люби), як інопланетянка. Дуже класний композиційний прийом. Сподобалося ваше озвучення найбільших проблем планети Земля - неконтрольована лавина інформаційного сміття, "низький рівень узгодженості цивілізації", часткова деградація природних систем... І дуже хочеться, щоб кожний із землян запустив Землянський нейро-особистісний синтез (такий собі ЗНОС,(подібно до ЕНОС) щоб прибрати (знести) усі нашарування цивілізаційних псевдоздобутків, і вилущити з них найгармонійніше і найперспективніше). І чомусь мені здається, що ШІ тут може бути зайвий. За людину - образа) Я розумію, що жанр зобов'язує. Але виходить, щоб навернутися до свого, рідного, ми потребуємо ШІ? А може, це така прихована іронія щодо людини? Хоча образ Артіка дуже симпатичний! Головні герої - Роман і Люба - прописані з любов'ю. Їхні стосунки, їхнє бажання зрозуміти одне одного. Жаль, що діти Романа не знатимуть, який у них батько. А може, вони зустрінуться у ваших книгах? Дякую за світле письмо.

Ольга Инка

29.07.2026, 22:51:11

І навздогін, як кажуть. Щодо Артіка. Я помітила, що він починає усе більше набувати людських рис. Він дуже милий. Але так хочеться, щоб людина навчилася обходитися без милиць. А ШІ... Та нехай буде... Братом... Другом...

Володимир Морвейн

27.07.2026, 11:04:53

Звучить дуже атмосферно. Особливо зацікавило, що ж насправді сталося на Неріаді й чому цей контакт досі не відпускає героїв.

Ольга Инка

10.07.2026, 11:54:14

Потихеньку рухаюсь разом з героями. Досліджувати нове, тримаючи десь у підсвідомості досвіди минулих життів. Я так зрозуміла. Читаю неквапливо. Щоб не втратити присутності. Артік неймовірний - сплав інтелекту, гумору й людяності (як не парадоксально). Дякую вам)

Ольга Инка

01.07.2026, 20:08:12

Продовжую читати. Вражає. Оповідь без зайвого. Романтично. Загадково. Професійно. Заглянула у словник щодо флуктації й сигнатури. Усе зрозуміла) І це відкриття щодо планет-антагоністів. І чому краса і розум навіть вселенському масштабі завжди під прицілом зажерливого дебіла? Поки що так усе виглядає. Вибачте за лексику. Я радію, що до кінця далеко. Але не кажіть, що відкритий фінал... А ілюстрації - це шедеври. Аплодую за усе...

Адель Лантьє

30.06.2026, 14:37:43

Дочитала книгу до кінця, цікаво, інколи навіть емоційно, остання фраза гарна, вкінці книги) Загалом мені сподобалась історія, і також гарні ілюстрації - якісні, особливо ілюстрації де Чіп і Деял, мультик який я дивилась ще у дитинстві) Загалом рекомендую до прочитання. Книга топ)))

Олексій Цапович

28.06.2026, 23:10:44

Написав рецензію на ваш твір і додав рекомендацію. Дякую — я гарно провів час) https://booknet.ua/blogs/post/436738

Олексій Цапович

23.06.2026, 18:13:06

Вітаю! Прочитав уже трохи більше половини — дуже подобається! Люблю ось такі твори, які закидають купу гачків, за які читачеві можна було б зачепитися, щоб він був залучений в процес розслідування, розгадки таємниць на рівні головних героїв. У тому числі круті культурні відсилки (і я не про Чіпа та Дейла, а радше про білу кров андроїда і зустріч з істотами на Небрісі). Після завершення читання напишу повний, більш детальний відгук, а зараз просто хотів поділитися першими враженнями)

Адель Лантьє

25.06.2026, 23:28:37

Вітаю, почала читати книгу, неймовірно зацікавило те що вона проілюстрована))) В кожному розділі нова цікава ілюстрація) Одразу видно що ви подбали про те щоб читачеві було цікаво читати))) Достойна історія, рекомендую однозначно. Вкладений сенс у кожному розділі, все змістовно, і оригінально))) Раніше мені навіть не потрапляли ілюстровані книги))) Вдячних вам читачів і однозначно шалених успіхів вашій книзі❤❤❤

Вайолетi Каїни

22.06.2026, 01:25:45

Вітаю! Анотація неймовірно інтригує — космічна фантастика та іронічний ШШ звучать супер. Додала до бібліотеки, обов'язково почитаю! Бажаю вашій книзі багато активних читачів! ✨?»

Любисток

19.06.2026, 12:46:20

Захопливий твір!

Світлана Литвиненко

13.06.2026, 14:58:08

Щиро вітаю Вас із виходом у фінал. ❤️ Ваша книга гідна перемоги.

Хельга Сонячна

11.06.2026, 23:10:04

Мої вітання) Ви молодець!

Катя Губська

10.06.2026, 07:01:45

Ромуле, вітаю у фіналі, тримаю за Вас кулачки ✨✨✨

Кіра Нолан

08.06.2026, 01:01:52

Вітаю у фіналі. Бажаю вам перемогти...

Валеріан Надмогильний

07.06.2026, 12:27:39

Вітаю у фіналі! :)

Кайла Броді-Тернер

06.06.2026, 00:15:04

Вітаю з виходом до фіналу✨

Олександр Кваченко

05.06.2026, 23:11:10

Вітаю. Бажаю успіху книзі.

Євген Званіч

05.06.2026, 22:33:32

Вітаю у фіналі!

Анастасія Коваленко

05.06.2026, 21:24:22

Вітаю у фіналі.

Наталі Лев

05.06.2026, 21:13:42

Вітаю з виходом у фінал✨️✨️✨️

Віталій Козаченко

05.06.2026, 20:52:46

Вітаю у фіналі конкурсу. Бажаю Вам успіху та перемоги!✨

Агнія Бурне

05.06.2026, 20:46:50

вітаю у фіналі конкурсу❤️

Анна Лір

05.06.2026, 20:44:28

Вітаю з виходом у фінал конкурсу!❤️❤️❤️

Тея Калиновська

05.06.2026, 20:39:06

Вітаю❤️❤️❤️ Ви фіналіст ,,Коду Всесвіту")

Софія Анастасьєва

01.06.2026, 11:36:46

цікава книга, обов'язково почитаю. а ще я сьогодні обоблікувала книгу " Велика книга Софії Анастасьєвої" там розповідається про моє життя у 2024 та 2025 році. рекомендую почитати.

Ольга Оленіч

01.06.2026, 03:55:11

Іронічний Ші - захоплююче! Підписалась. Буду читати. Гарний стиль. Підпишіться і ви на мене. Буду вдячна, Ромул.

Віталій Козаченко

30.05.2026, 16:55:45

Вітаю із завершенням цієї неймовірної історії! Фінал вийшов надзвичайно зворушливим та сильним. Сцена в Ужгороді з рожевими сакурами, баношем та кавою додала такій масштабній космоопері дивовижного домашнього затишку. А фінальні слова звіту Артіка про те, що код Всесвіту — це любов, проймають до самих мурашок. Роман і Люба пройшли прекрасний шлях, і книга вийшла просто чудовою, цілісною та глибокою. Щиро бажаю Вам успіху на конкурсі!

Віталій Козаченко

30.05.2026, 16:45:30

62-63. Сцена активації гармонізатора прописана настільки тонко, що буквально відчуваєш це золотисте світло і тепло каменя. Втеча під обстрілом додала потужного адреналіну, а фраза Люби «твоя планета вміє дивувати» чудово підсумувала цей божевільний день.

Віталій Козаченко

30.05.2026, 16:37:41

60-61. Сюжет розвивається блискуче, а занурення героїв у земне життя прописане до найдрібніших деталей! Дуже сподобався технологічний хід з інтерактивними перекладачами в прикрасах Люби — це гарно пояснює відсутність мовного бар'єру.