✨33.

Розділ 33.

Небріс

Каліон-2 з’явився в небі Небріса тихо, без урочистостей. Без фанфар й зайвих піруетів.

Просто холодна срібляста тінь, що розрізала червоний блиск Ехо-Шедоу.

У так званій Кімнаті Наранів було спокійно. Кристали дихали м’яким зеленявим світлом. Роман і Люба спали поруч. У важких L-5 Аурел-Сігма. Без масок. Ледь торкаючись скронями, наче навіть у сні трималися один за одного.

Скафандри були незручні. Але після Небріса крісла пілотів уже здавалися розкішшю.

Рієт сидів навпроти. Поруч — переполовинений Теїр. Їхні сигнали були синхронізовані — рівний, стриманий потік підтримки. Ніякої паніки. Лише цифрове: тримайся.

І тоді в тиші прозвучав голос Артіка.

— Екіпаже з п’яти осіб і трьох з половиною тіл — приємного пробудження.

Роман повільно розплющив очі.

Люба глибоко вдихнула й не одразу зрозуміла, де вона.

— Каліон-2 на орбіті, — продовжив Артік м’яким, майже турботливим тоном. — Почав зниження. До стабільного зависання — сорок сім хвилин.

— Сідає? — хрипло запитав Роман.

— Ні, командире. З огляду на локальну фауну, кислотність атмосфери й ваш попередній досвід — човник зависне в режимі невидимості. Посадка не рекомендована.

— Чудово, — буркнув Роман, сідаючи. — Значить, на кону знову прогулянка.

— Менше години на вихід, — уточнив Артік. — Раджу прокинутися остаточно. Ви маєте подолати відкриту ділянку місцевості з двома андроїдами, один з яких частково відсутній.

Люба сіла й потерла обличчя.

— Скільки у нас зарядів?

На зовнішніх дисплеях, що на рукавах скафандрів з’явилася голограма.

— Репульсори:
Командир — 28%
Професорка — 41%

Рекомендую економити. І стріляти тільки по групах.

— Дякую за оптимізм, — тихо сказала Люба.

— Я не оптиміст. Я реаліст з хорошим процесором.

Рієт підвівся.

— Теїр стабільний. Але довго чекати не варто.
Роман поглянув на нього.

— Значить, вирушаємо одразу, як Каліон зависне.

— Підтверджую, — сказав Артік. — До речі, прошу врахувати: склад команди на момент евакуації — два повністю органічні, один повністю механічний, один напівсинтетичний, і один електронний цифровий.

— Тобто? — підняла брову Люба.

— Якщо коротко — п’ять свідомостей і три з половиною тіла. Статистично — ви все ще повний екіпаж.

Роман тихо всміхнувся.

— Тоді рухаємося як повний екіпаж.

Кристали позаду них мерехтіли спокійно. Наче нічого не сталося. А над Небрісом уже знижувався Каліон-2.

Роман першим підвівся на ноги.

— Артіку, три зонди в тунель. Повна розвідка маршруту до виходу. Максимальна чутливість до руху й теплових аномалій.

— Виконую, командире.

Десь із-за спин з глибини кімнати з легким писком вилетіли ті самі три невеликі сфери дрони-зонди й ковзнули крізь арку. Червоні промені розітнули темряву, розчинившись у слизьких коридорах.

На внутрішніх дисплеях з’явилася карта тунелю.

— Руху не зафіксовано. Температура стабільна. Акустичні сенсори — чисто. — спокійно доповів Артік.

— А четвертий? — запитала Люба, перевіряючи заряд репульсора.

— Четвертий зонд функціонує. Перебуває біля пошкодженого Каліона-1. Моніторить вже зовнішній периметр. Також тримає в полі зору… — коротка пауза, — ноги Теїра. Вони залишаються недоторканими. Тож, дійсно, схоже, органічної цінності для місцевої фауни вони не мають.

— Дякую за детальність, — коротко сказав Роман.

Рієт підняв Теїра на плечі легко, ніби той нічого не важив.

— Тунель не може бути чистим, — спокійно мовив він. — Вони знищили човник планомірно. Це не хаос. Це реакція. Вони розуміють, що ми у пастці. І чекають.

Роман глянув на дисплей. Порожньо. Надто порожньо.

— Артіку?

— Сенсори мовчать. Але… — голос Артіка став трохи тихішим, — я погоджуюся з Рієтом. Відсутність руху в подібному середовищі — аномалія.

Люба перевела погляд з одного на іншого.

— Тобто вони або пішли… або стережуть.

— Варіант другий статистично переважає, — відповів Артік.

Роман кивнув.

— Виходимо. Триматися поруч. І ніяких геройств.
Я попереду.
Рієт — центр.
Лав — прикриття тилу.
Стріляти тільки по скупченню.

— Готова, — коротко відповіла вона.

Арка Кімнати Наранів залишилася позаду.

Тунель зустрів їх тією ж в’язкою тишею. Слиз на стінах ледь мерехтів у червоному світлі зондів.

Кроки луною розходилися вверх по підйому тунелем. Роман йшов повільно, тримаючи репульсор напоготові. Рієт ніс Теїра, не змінюючи темпу. Люба рухалася позаду, кожні кілька секунд обертаючись.