Анастасія Коваленко

24.03.2026, 02:36:27

15. Віддалятор таки зіграв свою роль. Не даремно мені здавалося що він має себе показати. Ведмедеїжак - це класний звір. Порадував. Глава написана з гумором. Я так і уявила, як той бідний ведмедеїжак летить три кілометри. В ще уявила, як істоти, які собі ходили спокійно по лісу, а тут таке...летить чудо.
Це добре, якщо це створіння ще м'яко приземлиться і нікого не наколе на голки. Прямо бачу, як кролі озираються з витріщиними очима.
Ви прямо буйну фантазію в мене викликали цим епізодом.))❤️✨❤️

Куранда Валерія

24.03.2026, 01:12:46

Вітаю, дуже гарна книга✨✨✨

Белла Ісфрелла

23.03.2026, 13:11:33

Супер-Еліма виглядає дуже привітною. Але зовсім то не кролик був☺️ Візуал дуже милий з ним))))

Дайро

22.03.2026, 23:50:22

Мене справді вразила ваша історія, тому вирішив звернутися до вас із проханням. Чи могли б ви, як більш досвідчений письменник, глянути на мою роботу Хроніки С.І.В.А. Між світами: Integrum»? Було б круто почути вашу думку в коментарях.

Аня Осадчук

22.03.2026, 21:47:09

Дякую вам за проду ♥️

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 18:25:56

Дуже кумедно про "годзилу", але уявити важко))) А побачення відстанню в п'ять кілометрів може бути не надто романтичним.

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 16:57:29

Нарешті прибуття. Хочеться вже обстежити цю планету. Багато показників та даних, але хочеться вже торкнутись того інтригуючого світу. І сподіваюсь, ті "піжами" надійно захистять.

Белла Ісфрелла

22.03.2026, 16:48:59

Жарти Артіка побудовані на чутливості. Наче він хоче мати емпатію. Чи існують якісь алгоритми, чому він саме таку тактику спілкування обрав? Можливо хтось її завантажив.

Анастасія Коваленко

21.03.2026, 23:49:32

12-14. Герої летять до планети, про яку кажуть, що вона не зовсім соціально лагідна, так би мовити. Хоча ми бачимо саму планету як приємну зовнішньо. Просто не полишає відчуття, що не все так просто. Хочеться сподіватися, що скафандри L-3 не тільки зручні, як піжама, а й зможуть їх захистити. Також тримає у напрузі згадування про людиноподібну фауну. Хоча може це був лише жарт. Проте, дивні тварини цього світу в поєднанні з інформацією, що була дана перед цим викликають почуття настороги. Тиша, яка може лякати. Ви створили напругу, що викликає бажання дізнатися, що ж чекає героїв попереду.

Лія Лореляйн

21.03.2026, 18:20:23

Класний твір)) А це - мій блог про результати марафону: https://booknet.ua/blogs/post/425953

Білий Диявол

21.03.2026, 09:58:37

"Шкода лише, що тут ні в кого стрельнути" - фонд золотих цитат Артіка.

Файний він персонаж! І нагадує мені одного мого друга. Боже. Вони відчуваються майже як копії один одного. Але мій Артік ще й безсердечним намагається здаватися, хоча насправді про всіх піклується. Просто по своєму. Це досить забавно))

До речі, за каміння можемо бути спокійні. Це прекрасно.

Якщо чесно, то я думав, що Артік театрально запропонує Роману самому полізти у товщу скельного масиву, коли той мовив "А доведеться." Хех.

А ось і антена...

Білий Диявол

21.03.2026, 09:49:01

Ведмедеїжак?!

Як любитель їжаків, я відкрито заявляю, що хочу такого помацати! Хехехе

До речі, а як саме Віддалятор працює? Щось на кшталт телепортації? Чи в деталях це ще буде пояснено? Мені просто стало цікаво.

"Ти ба, йому таки не сподобалось" - Артік. Хехе. Уявіть, що ви підійшли зустріти гостей на порозі свого дому, а через секунду, кліпнувши, бачите, що ви стоїте за декілька кілометрів від своєї хати. От мені теж би таке не дуже сподобалось XDDD

А добряче вони так території пройдуть, поки до цілі доберуться. Зате стільки флори і фауни побачити зможуть!

Білий Диявол

20.03.2026, 19:03:22

Ризикує чхати на науку кожні 5 секунд XD

Буквально XDDDDD

... Ого. Віддалятор. Просто відштовхує проблему... дуже зручна штука. Хочу й собі таку))

Оце так кролик. Ммм. Цікаво що за милі створіння зустріли б їх на Небрісі))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:50:47

А ось і скафандри-піжами! Майже такі самі, як і на обкладинці, припускаю.

Боже... Замість "Фіксація штатна" я спершу прочитав як "Фіксація штанів". Ахахах. Скафандри в голову залізли))

Про "не казав, але подумав" класно обіграно! Динаміка їхньої команди, як завжди, дуже цікава ^^

Опис планети цікавий, як і пояснення від Артіка!

Білий Диявол

20.03.2026, 18:35:04

Сіріе... Сіріелі... Сіріеліумський кодекс правил...

Пу-пу-пу...

Виговорити і запам'ятати це не просто))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:37:22

12-й розділ. А кораблик то у них справді крутий і доволі багатошаровий по функціоналу та можливостям.

Білий Диявол

20.03.2026, 18:33:09

О так. Космічні пірати! Як мінімум, не згадати такий прекрасний контингент в історії подібного жару було справжнім злодійством.

Ну і знову не можу не виділити Артіка!

Роман: Добре, що ти не на їхньому кораблі."

Артік: Поки що...

Фантастика))

Білий Диявол

20.03.2026, 18:26:06

Пане Шерідан, мої вам вітання! В 11-й главі на першій сторінці, коли йде пояснення про те, що на Супер-Елімі не вдалося зафіксувати біологічне розумне життя, є невеличка помилка. Принаймні мені так здалося. Перепрошую, якщо все задумувалося саме так, як є зараз)

Так от про що я... Наш супер файний Артік після слів про Супер-Еліму та життя каже "Як, до речі, як і на Елімі". Припускаю, що ви хотіли написати "Як, доречі, і на Елімі", себто без другого "як".

До речі, розділ чудовий! Істоти з Небріса зацікавили. "Жерти, - сказав Артік без інтонації. - І розмножуватися." Це звучить потужно! Ну і взаємодії Лав та Романа теж прекрасні ^^

Віталій Козаченко

20.03.2026, 10:48:50

42-43. Ці розділи тримають у напрузі через «патову ситуацію» в лабораторії. Угода Артіка про взаємне мовчання — це майстерний хід стратега, який вміє купувати час. Його обіцянка розкрити походження та секрет «чужинських міток» пізніше створює потужну інтригу. Відчувається, що за його логікою ховається щось значно масштабніше, ніж просто алгоритми.
Вражає контраст між затишним ранком екіпажу та холодною рішучістю Артіка в підготовці звіту. Пурпуровий сигнал «Земля» на такій відстані виглядає як небезпечна пастка. Готовність героїв до нестабільного гіперстрибка підкреслює, що ціна секрету, який вони переслідують, вища за ризик виходу в невідомому секторі.

Лія Лореляйн

19.03.2026, 23:37:22

Стиль спілкування Артіка з Романом і Любою - це супер. "Змінна з підвищеним коефіцієнтом впливу"... чудовий комплімент. Завдяки цьому не так концентруєшся на тому пурпуровиму невідомому, хоч напруга й наростає...

Лія Лореляйн

19.03.2026, 23:30:10

Поява цього іронічного Артіка - це щось, люблю таких героїв, без них тексти зазвичай набагато прісніші. Уже передчуваю, що він буде їмрадити й підказувати...

Лія Лореляйн

19.03.2026, 23:15:36

Цікава парочка, і вже хочеться дізнатися, що ж то за пурпуровий відблиск такий і чим він для них обернеться...

Максим Лев

19.03.2026, 15:27:57

Рецензія на "У Пошуках Життя" Ромула Шерідана: любов та людяність проти жахів глибокого космосу.

Що може проста людина протиставити проти космічного хоррору?

Історія "У Пошуках Життя", це історія мирного дослідження глибокого космосу людьми. Так, саме людьми - які люблять, які захоплюються, які жартують. Яких неможливо замінити ШІ. Навіть якщо вони і називаються "елійці", і родом з іншої планети (хоча є підозра, що Роман і родом з Землі, судячи з деяких його цікавих спогадів).

Ці люди кидають виклик жахливим створінням темного космосу. Що вони можуть протиставити цим жахам? Тільки свою любов одне до одного. І цього достатньо.

(1/2)

Філл

19.03.2026, 15:53:24

8. Ото сни у Лав)))

Кайла Броді-Тернер

19.03.2026, 02:08:44

Так, ну угода між нашою загадковою трійцею це вже щось цікаве, побачимо, що далі)
Схоже, курс задано, цікаво куди ж їх приведе те пурпурове сяйво
Сиплете інтригами, Ромуле, вже гублюся в здогадах, що ж там далі❤️✨

Анастасія Коваленко

17.03.2026, 23:59:45

10-11. Голограма і Артик створюють дійсно відчуття майбутнього, в якому технології вже вийшли на новий рівень. Штучний інтелект навіть має свій характер
Грає зі словами і вкладає у них зміст. Цікаво також, хто ж там кличе на допомогу. Гумор та іронія додають родзинки.

Кайла Броді-Тернер

17.03.2026, 23:46:02

Який приємний розділ, гарно, що Лав та Роман нарешті мають відпочинок, а втома приємна, бо приходить не після напруги, а завдяки тому, що тіло нарешті відновлюється, певну мить хвилювалась, що ліжко з рубрики "за кадром" і справді буде кам'яним, хах)
Ну, от! На найцікавішому... І що Теїр замислив, я ж поважала цього дядька, не кажіть мені, що він мав якийсь підступний план, це буде дуже сумно

Максим Лев

16.03.2026, 23:10:26

Почав читати у рамках березневого бук-конекту))
Дуже подобається глибоко-емоційний підхід до пророблення персонажів, дуже вирізняється на фоні переважно "сухої" фантастики, мені подобаєтсья, і самому, як "сухому", трохи заздрісно)
Тільки відчувається, що були попередні історії, наче це друга частина?
Повноцінна рецензія буде, як дочитаю!)

Віслон Веймер

16.03.2026, 09:19:43

Цей розділ відчувається тихішим після всього, що було раніше. Наче буря нарешті стихла і корабель завис у спокійній темряві. Момент зі сном Романа і Люби дуже теплий - після небезпек вони просто сплять поруч, і в цьому є якесь тихе полегшення. Наче світ на кілька годин дозволив їм видихнути.
А от лабораторна сцена має зовсім інший настрій. Там не спокій, а така холодна зосередженість. Ріст біля апаратури, Теїр на платформі, системи тихо шиплять - відчувається крихкість ситуації. Ніби життя ще тримається, але все дуже тендітне.
Діалог з Артіком вийшов навіть трохи іронічним. Його суха логіка і фраза про сімнадцять випадків звучить майже смішно, але за цим відчувається інше - він реально переживає за Романа і Любу, просто робить це по-своєму, машинно. Через це сцена виглядає живою, не тільки технічною. Тут є і напруга, і легка усмішка між рядків.

Філл

16.03.2026, 10:43:42

7. Все цікавіше і цікавіше)

Белла Ісфрелла

15.03.2026, 22:01:22

Питання Чипа і Дейла повстали таки серйозно..)) А взагалі досить спокійний та доречний темпоритм оповіді. Він дозволяє поринути глибше в історію та краще познайомитись із героями

Стефан Крок

15.03.2026, 23:15:59

Цікаво! Ви теж перехоплюєте сигнали і шукаєте розумні форми! І персонажі такі балакучі - нескінченні діалоги!

Віталій Козаченко

15.03.2026, 14:21:52

40-41. Ці глави майстерно розділяють світ «Екарона» на два паралельні всесвіти. З одного боку — Роман і Люба, які нарешті скинули важкі скафандри та знайшли прихисток у простій людській близькості. Їхній відпочинок після жахів Небріса описаний настільки атмосферно, що майже відчуваєш запах морської солі та тепло вечірнього сонця в симуляції.

З іншого боку — лабораторний відсік, де напруга зашкалює. Поки люди сплять, Артік та компанія ведуть зовсім іншу гру. Діалог між Артіком, Рієтом і Теїром перетворює затишний корабель на вузол складних змов. Те, що Теїр знайшов у коді Артіка чужі мітки, миттєво руйнує ілюзію безпеки.

Особливо вражає фінальна фраза Артіка про «невипадковість» їхнього збору. Виходить, що поки герої бачать сни про цивілізацію, сам фундамент цієї цивілізації під ними починає хитатися.Ви ідеально зіграли на цьому контрасті: ніжність у спальні проти крижаної правди в лабораторії.

Белла Ісфрелла

14.03.2026, 19:04:27

Я вже разом з Любою почала підозрювати Артіка. Ох ці розмови з ШІ завжди залишають післясмак..)

Белла Ісфрелла

14.03.2026, 17:16:03

Ви, певно, теж використовуєте латину як натхнення. Я також маю назву "Тенебріс" у своїй трилогії, але в іншому контексті))

Белла Ісфрелла

14.03.2026, 16:56:23

Напевно, розділів сім "проковтнула" за раз. Змусила себе зробити паузу, щоб залишити відгук. Події розгортаються поступово, знайомлячи нас із Романом, Любою та іронічним ШІ на ім'я Артік.
Спогади-відсилки Люби мені дуже відгукнулися, адже я читала її історію. Завдяки цьому книга здається об'ємнішою та глибшою, наче заглядаєш у цілий всесвіт. Дуже багато деталей та роботи з емоційним фоном. Що мені особливо припало до душі — це зв'язок Романа та Люби, настільки він глибокий і взаємний.
Також дуже м'яко вписано Артіка: він не просто машина, що дає відповіді, а рушійна сила деяких епізодів, яка виводить героїв на емоції. Це надзвичайно цікавий момент! Взагалі, після такого початку чекаю на потужне продовження. Хоча я вже бачила візуали та анімовані спойлери й приблизно уявляю подальші події, читати все одно цікаво))))

Кайла Броді-Тернер

13.03.2026, 22:47:26

Хахах)) Пояснення Артіка щодо заданої швидкості корабля бомбічне)
Як я тішуся, що вони нарешті повернули Рієта
Ну, а їх відпочинок такий омріяний, аж видихнула разом з ними, та той пурпуровий відблиск все спокою не дає, що ж воно таке
Знаєте, Ваша книга, Ромуле, як оазис спокою у вирі подій. Пригоди тут безперечно цікаві, але як же приємно спостерігати за Романом та Лав, такі вони теплі і затишні обоє, а їх стосунки викликають повагу і щиру радість
Чекаю на проду, успіхів Вам та натхнення!♥️

Філл

13.03.2026, 08:27:11

6. Не дають Артіку жартувати, ха-ха. Цікаво!)

Анастасія Коваленко

13.03.2026, 02:11:31

Прочитала 9 глав. Цікаво. Початок задає атмосферу. Помітила, що це наче продовження історії про Лав. Але тут її вже звуть Люба, якщо я вірно зрозуміла.
Несподіваний прийом про відомих бурундуків. Невже вони виявляться ключем до коду всесвіту? Просто персонажі так чітко називають ці відомі ім'я, але кажуть, що не знають їх. Тому й виникла така думка. Хоча можу помилятися. Твір написаний легко. Затягує.

Філл

12.03.2026, 08:59:35

5. Цікавенький розділ вийшов. І Артік знову неймовірний.

Кайла Броді-Тернер

12.03.2026, 02:08:57

На підтримку автора та книги!
Скоро завітаю до Вас в гості❤️✨

Ася Кас

11.03.2026, 23:08:51

Сердечко для підтримки активності! ♥️

Юлія Марченко

11.03.2026, 20:52:00

Вітаю! Дійшла черга і до Вашої книги. На п'яти розділах не зупинилася — не помітила, як уже читаю десятий. Дуже втягнулася в цю космічну історію з першого речення, хоча ця тема мені й далека)) Гумор, цікаві діалоги з ШІ та інтрига з пурпуровим сяйвом спонукають не зупинятися та зрештою дізнатися, чим закінчиться їхня подорож. Окремий лайк за картинки, вони повністю передають характер та образ героїв. Обов'язково дочитаю до кінця!

Віталій Козаченко

11.03.2026, 19:59:13

39. Яка неймовірна за атмосферою глава! Цей перехід від тривожного очікування в лабораторії до теплого золотого вечора на узбережжі відчувається як справжній ковток свіжого повітря. Момент із Любою та Романом біля води дуже щирий і світлий. Але цей фінальний пурпуровий відблиск... Схоже спокій був лише тимчасовим.

Віталій Козаченко

11.03.2026, 18:36:14

37-38. Рятування Теїра вийшло неймовірно напруженим, але гумор Артіка — це щось! Приємно бачити, що навіть у такий критичний момент, коли професорка Лав та Роман борються за життя друга, ШІ знаходять час для інтелектуальних дуелей. Сподобалось неймовірно! Це додає історії особливої глибини: вони не просто функціональні одиниці, вони — екіпаж із характером. Тепер, коли команда в повному складі, стає спокійніше, хоча відчуваю, що на Екароні пригоди тільки починаються!

Філл

11.03.2026, 14:18:56

1. Схоже, ми знайшли того, в кого варто було вчитися чистити зуби. Який легкий і цікавий розділ. І арт просто неймовірний!)
:з

Філл

11.03.2026, 14:25:24

2. Що ж то за "перекладач смислів", хм...

Філл

11.03.2026, 14:36:55

4. Як же по-людськи і прекрасно говорить Артік, я в захваті. Мила, жива глава. Пурпурові відблиски напрягають все більше і більше...

Філл

11.03.2026, 14:30:10

2. - Все, ми вдома. @Роман
- Тимчасово. @Лав
3. Все те саме, тільки легендарну фразу каже Артік. Поважаю!)

Філл

11.03.2026, 14:28:24

3. Яка щира в Артіка любов до своєї команди, хохо....