2 069
Анотація до книги "Тиждень до Різдва "
До Різдва залишилось сім днів
Софія приїжджає до маленького засніженого містечка з одним-єдиним планом — продати бабусин будинок і якомога швидше повернутися до свого життя.
Вона не вірить у різдвяні дива,у випадковості в також у кохання.
Але першої ж ночі знаходить на горищі стару коробку з листами, написаними двадцять років тому. Усі вони адресовані чоловікові, якого вона ніколи не знала. А останній лист закінчується дивними словами:
«Якщо ти мене ще любиш — приходь до старої ялинки опівночі. Я чекатиму».
Софія приїжджає до маленького засніженого містечка з одним-єдиним планом — продати бабусин будинок і якомога швидше повернутися до свого життя.
Вона не вірить у різдвяні дива,у випадковості в також у кохання.
Але першої ж ночі знаходить на горищі стару коробку з листами, написаними двадцять років тому. Усі вони адресовані чоловікові, якого вона ніколи не знала. А останній лист закінчується дивними словами:
«Якщо ти мене ще любиш — приходь до старої ялинки опівночі. Я чекатиму».
коханняріздворіздвяне диво
“Щиро рекомендую «Тиждень до Різдва»! У ній є все для ідеальних затишних вечорів: таємниці минулого, ніжне кохання, легкий гумор та неймовірно світла святкова атмосфера. ♡”
“Рекомендую атмосферну історію про засніжене містечко, таємничі листи, різдвяну магію й кохання, яке може прийти тоді, коли найменше на нього чекаєш. ”
Зміст книги: 25 глав
84 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКнига читається дуже легко, буквально за один день, хоча місцями мені трохи не вистачало деталей та описів між подіями. Загалом історія залишила приємне враження, хоча я б не сказала, що відчула виразну різдвяну атмосферу — авторка більше зосередилася на людських стосунках та переживаннях.
Деякі вчинки Софії та Романа викликали в мене суперечливі емоції, а поведінка Романа навіть трохи обурила. На місці Софії я б не дозволила колишній дружині чоловіка переступити поріг мого дому, навіть якщо йшлося про допомогу. Доброта — це чудово, але вона теж повинна мати межі, особливо коли через неї страждають близькі люди.
Натомість історія бабусі Марії та Теодора справді торкнулася мого серця. Вона вийшла дуже теплою, щирою, зворушливою і водночас болісною. Адже навіть велике кохання не завжди може подарувати людям можливість бути разом і бути щасливими поруч.
Дякую авторці за історію! ❤️
Ніка Романова, Дякую за щирий коментар❤️ і так, дійсно, описи — це моє слабке місце, та і по правді я навіть коли читаю книгу, то не дуже люблю довгі описи)
Почала читати. Так, героїня наївно думає, що минуле так легко відсунути... Я сподіваюся, що життя її "поправить")
Ольга Инка, Дякую що читаєте, сподіваюся Вам сподобається і ви отримаєте задоволення ❤️❤️❤️
А ось і відгук - https://booknet.ua/blogs/post/450838
Проковтнула вашу історію буквально за два дні! А другу половину книги взагалі читала крізь сльози. Боже, скільки ж емоцій ви вклали в цю історію! Скільки людського болю, страждань, непростих рішень, втрачених можливостей… Звісно, тут дуже багато й світлого: кохання, ніжності, тепла, щирого щастя. Але саме болючі моменти чомусь зачіпають найсильніше. Ти настільки переймаєшся долями героїв, що їхні переживання стають майже твоїми власними. Іноді хочеться їх обійняти, іноді добряче струснути, а іноді просто плакати разом із ними.
А фінал… Ох, він остаточно мене добив! Настільки щемливе, зворушливе й водночас світле завершення, що після останніх рядків задумуєшся як важливо цінувати тих, хто поруч, не боятися власних почуттів і не відкладати життя та щастя на потім.
Дякую вам за цю історію! За таких живих героїв, за емоції, за сльози й усмішки. Завтра напишу розгорнутий відгук.
Ксенія Терещенко, Ви не можете уявити, як мені приємно! Ваші слова прямо в серце, от дійсно! Я сама коли писала то плакала, так мені важко було переживати події з героями, особливо історія Марії і Теодора! Щиро вдячна за такий відгук!!!! І я дуже задоволена що вам сподобалося ❤️❤️❤️
Ох, які ж непрості події почалися! Я так хвилювалася за героїв, що місцями аж серце завмирало! Здавалося б, нарешті вони знайшли своє щастя, створили таку чудову родину, і тут у їхньому житті знову з'являється колишня дружина Романа, яка принесла із собою стільки біди! І це справді переломний момент у стосунках Софії та Романа, адже їхнє кохання зіткнулося з дуже серйозним випробуванням. Особливо боляче було за Софію, яка ще зовсім недавно почувалася найщасливішою жінкою, а тепер змушена переживати такий жах. Дуже сподіваюся, що вони зможуть усе подолати, зробити правильні висновки й не втратити одне одного. Бо вони таки заслуговують на щастя.
Ксенія Терещенко, Ой, так , з тією Людмилою — це була велика помилка, нажаль це хворі люди, і вони не змінюються. І тут Роман вже переборщив своїм так назвати волонтерством))
Боже, які ж у вас живі, справжні герої! Стільки емоцій, переживань, сумнівів, і кожен характер розкривається з різних боків. Вони не ідеальні, іноді помиляються, впираються, бояться власних почуттів, але саме тому їм так віриш! Як же приємно бачити, що Софія та Роман все-таки знайшли шлях до сердець одне одного й тепер мають своє маленьке сімейне щастя. Читаєш їхні теплі моменти, усміхаєшся разом із ними й ловиш себе на думці, ніби це вже не книжкові персонажі, а добре знайомі люди. Хоча відчуваю, що минуле ще нагадає про себе, і дуже хочеться, щоб вони зуміли зберегти те прекрасне, що між ними народилося!
Ксенія Терещенко, Мені дуже приємно! Дякуючи таким коментарям з'являється ще більше бажання і натхнення писати! Щиро вам вдячна ❤️
Яка ж тепла й водночас щемлива історія! Так приємно було спостерігати, як Софія поступово відтавала серед щирих, добрих людей, знову починала усміхатися й радіти простим речам. А святкова атмосфера, сніг, затишний камін і ніжність між нею та Романом створили справжнє відчуття різдвяного дива. Дуже шкода, що страх знову бути зрадженою виявився сильнішим за бажання бути щасливою. І Романа теж по-людськи шкода, адже за його вчинками вже добре видно, наскільки Софія стала йому дорогою. Особливо зворушив момент її від'їзду, коли вона нарешті усвідомила, що залишає позаду не просто будинок, а місце, де знову відчула себе живою. Дуже хочеться вірити, що ці двоє ще знайдуть дорогу одне до одного!
Ксенія Терещенко, Не забувайте, що книга про різдвяне чудо))) тому кінець повинен бути щасливим, але звісно шлях до щастя буде з перешкодами)) дякую що читаєте, і сподіваюся вам дійсно сподобається❤️
Вітаю!
Бажаю процвітання, багато підписників.
З мене підписка і лайк. Буду дуже вдячна за зворотню підписку і лайк.
Запрошую до себе на сторінку). Сучасний роман «ПІД ЗЛИВОЮ»
Лапакас Вікторія, Дякую ❤️ вже біжу до вас на сторінку ❤️
Як же цікаво іноді минуле нагадує про себе через звичайні старі листи, змушуючи зовсім інакше подивитися на людину, яку, здавалося, знав усе життя. Історія бабусі Марії особливо зачепила, адже за її силою та незалежністю, виявляється, ховалося кохання, про яке ніхто навіть не здогадувався. А Софію хочеться і зрозуміти, і трішки струснути, бо після зради вона ніби вирішила, що всі чоловіки однакові. Роман же зі своїми жартами, турботою та загадковою обізнаністю викликає дедалі більше запитань. Особливо інтригує, чому він так дивно реагує на листи й що насправді знає про минуле Марії. А ще дуже хочеться вірити, що цього Різдва хтось нарешті наважиться на те, чого колись не змогли зробити двоє закоханих.
Ксенія Терещенко, Дякую за такий розгорнутий коментар ❤️ так, доля Марії виявилася важкою, в ті часи люди боялися осуду зі сторони суспільства, що навіть не могли вибрати щастя і кохання.
Тиждень до Різдва вчить нас найголовнішого: не боятися відкидати старі страхи та сміливо крокувати назустріч своєму щастю. Водночас книга реалістично показує, що може статися, коли ти дієш лише під впливом холодного так правильно, глушачи голос власного серця.
блог рецензія тут! https://booknet.ua/blogs/post/449756
Дякую Анастасії за неймовірну історію)))
Анастасія Пармська, ❤️❤️❤️
Дуже сподобалося, як Анастасія описує сніг, погоду, ярмарок.
Описи настільки вдалі, що ти переймаєшся атмосферою, занурюєшся у відчуття й наче разом із персонажами перебуваєш усередині цього простору.
Це добра, душевна, зимоова казка, де герої мусять прийняти себе та свої недоліки, пройти через певні випробування й зробити висновки — як із власного досвіду, так і з досвіду минулих літ.
https://booknet.ua/blogs/post/449559 - блог рецензія тут!
Я на цій книзі відпочила.
Тема качки так і не розкрита ;)
Анастасія Газе, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Ханна Грей, Дякую за підтримку ❤️
Ох і що ж там таке страшне сталося? Біжу читати далі!
Лучина з тою настоянкою нестерпна)))
Анастасія Газе, Головне настоянка))) щоб зняти стрес)
В мене тепер питання: Чи качка вижила? Ну в сенсі не сама качка, а страва з качки)))
Анастасія Газе, Погоджуюсь, дякую за увагу, я взагалі про неї забула, не тільки Софія))
Ох, який романтік поседер зачиненої кав'ярні)))
Трохи шкода М та Т, але життя складна штука.
Анастасія Газе, Так, так , вже зрозуміла)))
І все ж пити Роману треба менше)))
Оце про те що "вже розплатилася" було трохи грубо, хоча я його розумію.
Анастасія Газе, Ну що ж , показав себе не дуже з гарної сторони, але на то були причини)
Ох, Луцина! Колись так зі знайомою старшою пані глушили моє домашнє вино! Коротше, не пийте з бабусями, вони закальонні;)
Анастасія Газе, Так, сусідка класна❤️
Так, їм там вже навіть попіл з каміну натякає;)
Роман все ж трохи зухвалий гімнюк)))
Анастасія Газе, На те воно й різдвяне диво))) то щур, то попіл)))
Щур-купідон повеселив)))
Анастасія Газе, Теж люблю цей момент))))
Ох! Інтригує що ж там за дорога М?
Анастасія Газе, Скоро дізнаєтеся)))
Оце так перше враження!
Анастасія Газе, ❤️❤️❤️
Який щемливий вступ! Наче по м'якому свіжому снігу!
Анастасія Газе, Дякую, дуже сподіваюся що ви отримаєте задоволення від прочитання книги❤️
насправді ця історія дуже сильна і емоційна дякую авторці за таку історію додала до бібліотеки дуже цікава історія)))
Ліля Кесал, Дякую, мені дуже приємно ❤️❤️❤️
чудова тематика, Різдво ❤️❤️❤️
СОЛІЯ СЕЙДЖ, Дякую ❤️
Вітаю! Читаю книгу в рамках марафону "Прочитай мене 3" від Елани Чунту. Мені дуже подобається те, як Ви вдало занурюєте читача в атмосферу. Твір такий домашній, теплий і спокійний! Він дарує те, чого так часто не вистачає зараз у житті - якогось відчуття стабільності та затишку. Однак мені здалося, що в тексті забагато повторів Софія. Я б порадила іноді трохи замінювати ім'я головної героїні на, наприклад, "жінка", "дівчина." Бо, якщо чесно, це трохи ріже око. Проте це лише моя суб'єктивна думка, можливо інші читачі цього не відчувають.
Анастасія Пармська, ❤️
Дуже приємна сусідка у Софії)
Шепіт Місяця, ❤️❤️❤️
Що ж, справжнє ім'я "Т" тепер відомо. Але що ж сталося тоді, під ялинкою? Із задоволенням читатиму далі. Обожнюю загадки минулого)
Шепіт Місяця, Дякую я дуже рада що Вам подобається ❤️
Дуже цікаве й оригінальне ім'я у сусідки. Вперше таке чую.
Шепіт Місяця, Спонукала одна жіночка з роботи, реальне ім'я)
Софія дещо поспішила про чоловіка, який пролив на неї каву) Щось мені здається, що саме в нього вона згодом і закохається)
Шепіт Місяця, Чуйка не підводе))
Ось блог-відгук.
https://booknet.ua/blogs/post/448608
Продовжу читати книгу далі. Щодо повторів, то вони видні в 1-3 розділі. Далі нічого такого не помічала.
8 розділ. Не буду казати, що там сталося, щоб не спойлерити читачам. Скажу лише, що події в цьому розділі були неочікувані й очікувані водночас.
7 розділ. У мене є передчуття, що це свято просто так не закінчиться... Щось має бути...
5 розділ. Охх, стає спекотно)
Інтриги стає все більше! Хто ж цей загадковий "Т"?)
Здається, я розумію, чому Софія так бурхливо відреагувала на незнайомця з бородою. Він нагадав їй про колишнього, а історія там, схоже, була не вельми приємною.
Вітаю з марафону. Прочитала трохи далі мінімуму. Текст написаний простою мовою і легко сприймається. Загальний задум цікавий. Мені подобається, коли життя минулих поколінь відгукується в теперішньому часі та впливає на долі нащадків. Герої живі, зрозумілі, їх мотиви теж. Дуже добре утримує увагу читача історія з бабусиними листами. Хочеться дізнатися, яка ж історія за ними прихована. Поки що не до кінця зрозуміле ставленення Романа до минулого свого діда, а також навіщо він придбав той дім. Сподіваюся, далі відповіді на ці питання будуть розкриті. Увесь час не полишає відчуття якоїсь казковості в описі населеного пункту. Все виглядає як в старих добрих американських фільмах на різдвяну тематику). Зимові пейзажі додають атмосферності та відчуття контрасту між холодом і теплом, казкою та реальністю. Цікаво поспостерігати, як же ви зведете врешті решт докупи ці дві особистості, яких поєднує ще й складне минуле їх недалеких предків.
Лєна Міле, Дякую за такий розгорнутий коментар! Далі все буде зрозуміло, також історія з минулого розкриється до кінця. А з приводу атмосфери хотілося б, щоб у нас було щось подібне, розумію що зараз важкий час, але все теж залежить від нас. Треба традиції нести у світ)
Дякую за рекомендацію!
Пацюк Червоній, Дякую ❤️
Окреме читання на Різдво)) звісно вподобайка і бібліотека!
Михаил Шиповский, Дякую ❤️
Вітаю із публікацією книги! З великим задоволенням її прочитаю. Вже підписалася на ваш профіль і щиро запрошую до взаємної підписки.
Альона Дрім, Дякую, мені дуже приємно) обов'язково загляну до вас на сторінку❤️
21. у Марії і Теодора була дуже цікава і сумна історія...
Вень Чжулун, Так сумна
23. Дуже болісна історія. Особливо тим, що людей виховують у переконанні, що за щастя слідує відплата. Особисто я не бачу нічого поганого в тому, що Марія і Теодор одне одного любили. Він же не покинув дружину і дитину? не покинув. Піклувався про них? Піклувався. Зробив все можливе, щоб вони не знали про його друге життя і щоб це його не ранило? Зробив. То яка провина його чи її у фізичній близькості на стороні?
Вень Чжулун, На жаль , так і є, якісь системи вкладені в голову століттями може зруйнувати чиєсь життя
Хороший епілог. Все, що потрібно для різдвяної історії - і світлий сум, і надія на майбутнє...
Вень Чжулун, Дякую, мені дуже приємно, останній розділ я писала і скрізь сльози не бачила навіть літер, дуже прониклася історією
17. Цікавий розвиток подій. А Людмилу, схоже, життя чимало потріпало...
(єдине зауваження: а для чого частини оповіді виділені жирним шрифтом? трохи вибивається візуально)
Анастасія Пармська, ага, зрозуміло)
20. Виглядає дуже казково (що ж, в межах жанру різдвяної історії, розумію)
Але на мою думку, втручання сусідки в такій ситуації було зайвим (от і мінус тісного оточення). Дуже легко говорити зі сторони "ви кохаєте одне одного, пробачте образи, самотність це тягар" якщо сам не переживав того, що Софія...
19. Такі люди, як Людмила, ніколи не змінюються. І Роман дійсно порушив межі, привівши її в свою сім"ю. В мене просто немає слов. Хочеш допомогти залежній людині - дай одяг і гроші на перший час, а далі - хостел, лікарня, диспансер, хай вона фахівцям зі сталевими нервами коні мочить. Чесно, я тут дуже на боці Софії...
Вень Чжулун, Я теж.. нажаль знаю таких людей і вони ніколи не змінюються
16. Тут знову трохи збивається стиль, якось "розірвано", коротко, без того плавного ритму, який був на початку.
Але розвиток подій цікавий, історія Романа і Людмили в принципі життєва і зрозуміла, вони виявились надто різними.
Вень Чжулун, ❤️❤️❤️
11. дуже гарно!)
Вень Чжулун, ❤️❤️❤️
9. неочікуваний поворот!.. було непередбачувано...
але ж дійсно, у Софії залишилось стільки невирішених проблем у рідному місті, і одним вольовим рішенням вони не розв"яжуться...
Вень Чжулун, Так, але кохання подолає все)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати