Тихий Голос Зірок

Дмитро Чумак — інженер зв'язку на борту станції «Горизонт». Він не спить п'яту добу: його мама помирає на Землі, а він застряг у космосі, де навіть слово «привіт» летить сорок хвилин. Тому він слухає тишу. І одної ночі тиша відповідає.
Ритм у шипінні. Один. Два. Три. Послідовність, яка не може бути випадковою. Хтось говорить із ними — із глибини космосу, на частоті водню, мовою чисел. І цей хтось наближається.
Четверо людей у крихітній жерстянці мають прийняти рішення: що сказати тому, хто летів мільйони років, щоб знайти когось живого? Формулу? Координати? Чи, може, музику — «Мелодію» Скорика, зіграну на розстроєному піаніно?
Бо мама казала: «У темряві живуть ті, кого ми ще не зустріли.» І виявилось — мама мала рацію.