1 435
Анотація до книги "Таємниця річки Арру"
Сім’я семирічного Левка переїжджає з Вірменії до Франції. Там, у містечку Вельєр, протікає річка, яку заполонила агресивна квітка Жуссі. Ця рослина загрожує річці знищенням. Квітку захищає річковий Дракон - справжній володар містечка. Левко і його подруга дізнаються, як врятувати річку й подолати Дракона. Науку перемагати Левко опановує на Запоріжжі в Україні, звідки родом його мама і бабуся і яке саме зараз потерпає від Дракона сусідньої держави.
інші світидраконхлопчик-воїн та його рід
Зміст книги: 57 глав
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти«ЛілУрій»: озділ вийшов просто чудовим — водночас дуже смішним, теплим і напрочуд живим.
Сцена бойових тренувань кішки Ліли з плюшевим тюленем неймовірно мила й кумедна! А її фраза «хто при своєму розумі, на Дракона не піде» бездоганно тримає її чіткий бойовий образ. Дуже сподобалася деталь із дерев'яною козацькою шаблею від баби Уляни та запеченою краплею крові з дитинства — це додає ще одного міцного вузлика до теми пам'яті Роду. А дитячі сумніви Левка й згадка про закляття з Гаррі Поттера роблять його образ максимально справжнім і близьким кожному читачеві.
Також окремо про батьків: тепер точно підтверджено, що вони знають про фантастичні події, які відбуваються із сином. Вони мислять як мудрі та дбайливі люди, які щиро переживають і готові бути надійною підстраховкою, водночас не перетягуючи ковдру на себе. Вони розуміють, що мусять дати синові самостійно стати до бою, бо це його власний шлях (який, схоже, колись у свій час довелося пройти й самій мамі).
Олексій Цапович, Дякую, пане Олексію) Ваші коментарі дуже цінні для мене.
Вітаю, Пані Ольго! Продовжую читати та коментувати)
«Щит»: Дуже сподобалося, як Ви вплели французьку історичну легенду про Жанну Ашетт через спогади Еви. Мені взагалі дуже подобається, як Ви вплітаєте неймовірно важкі, жорстокі й дорослі історичні події в дитячу казку (як це вже було з індіанцями), що робить книгу справжнім глибоким міським фентезі. Фраза «Усе на цьому світі потребує захисту: і людина, і билина…» задає дуже сильний філософський тон усьому розділу й ідеально підкреслює призначення Евиного щита.
Стан Левка передано відмінно: його розпач через бойкот річкових мешканців і підступи Білої Чаплі виглядає дуже по-справжньому. А деталь із навалою павутиння, яка ніби обплутує саме місто, чудово нагнітає відчуття прихованої пастки, що точно зіграє свою роль у майбутньому.
Олексій Цапович, Дякую, що читаєте. І розумієте)
Ще окремо хочу додати: це дуже мило, коли Левко називає батьків «мамі» та «папі»! Не буду вгадувати, на який це саме манер (можливо, французький чи вірменський?), тож якщо матимете можливість — уточніть, будь ласка, дуже цікаво.
А ще я щиро вражений Вашими глибокими знаннями про рослини! Це неймовірно збагачує жанр міського фентезі, адже Ви описуєте флору не як сухий гербарій, а як справжнє диво, що росте поруч із нами. Ви за професією ботанік чи це просто таке захоплення?
Олексій Цапович, А ще. Папі і мамі - це так звуть бабусь і дідусів у Франції. Чогось я не звернула уваги, що ви запитали про батьків.
Вітаю, Пані Ольго! Прочитав наступні розділи, і мушу зізнатися — розділи про кішку Лілу та Чорну Тополю поки мої найулюбленіші в усій книзі!
Історія Ліли просто підкорила серце. Переживання й терзання матері Левка через те, що вона не підібрала її одразу, та ті складні випробування, які довелося пройти тваринці, зробили її абсолютно особливою. Її незвична зовнішність і бойовий характер ідеально вписуються в історію, де диво живе поруч із нами, а їхня хімія та взаєморозуміння з Левком — це окреме задоволення.
А історія Чорної Тополі та ляльок Качина — це надзвичайно влучний троп для сучасної казки, коли через жорстокість і несправедливість історичних подій народжуються нові глибокі історії про мораль. Вразило, як описано характер Тополі: коли одна частина листя каже «так», а інша — «ні», створюється враження, ніби саме дерево розгубилося від незнаної жорстокості людського світу.
Також дуже сподобався контраст у розділі «Бойовий корабель» — міські розваги зі скейтом і те, як дитяча уява Левка перетворює купу мотлоху під мостом на майбутній фрегат для битви. Це додає неймовірної динаміки!
Дякую за ці розділи, вони вийшли дуже емоційними та глибокими.
Олексій Цапович, Дякую за таке уважне читання)
Вітаю, Пані Ольго! Прочитав наступні розділи, і я приємно вражений атмосферою цього твору!
Пояснення Ведмедя про Драконів і Мера — це, як мені здалося, чудова метафора системи, де люди перестають мислити самі. А паралель із Сивим Вовком зі східних степів та квестом на Запоріжжі (Хортиці) додає історії потужного українського гарту та епічності.
Дуже припала до душі концепція «Зеленого війська» та магічного пароля «Заради живого». Деталі з вербовою сумкою, що ніколи не важчає.
А фінал біля Чорної Тополі вийшов дуже емоційним та чуттєвим. Щиро співпереживав Левкові в його розпачі, коли дерево мовчало. Тепер неймовірно цікаво, як саме він зможе осягнути цю силу)
Дякую за таку приємну казку і за те, що вона і в дорослому віці може нагадати про дитинство)
Олексій Цапович, Вітаю) Читання коментарів - це ще той жанр! Завжди цікаво, чи збігаються емоційні піки твору в автора й читача)
Вітаю, Пані Ольго! Прочитав наступні розділи) Світ підводного міста вийшов дуже живим і деталізованим. Чепурний короп біля власної луски та «сумні вугрі») Але окремо хочу відзначити гумор у моменті спілкування з Сомом. Момент, коли Левко каже: «Мені тільки сім років!», а Наймудріший йому у відповідь: «Нівроку!» (мовляв, нічого собі, вже який дорослий!) — пробрало на сміх, коли слухав)
Дуже сподобалися глибші роздуми про «живе» та «неживе» життя. Розмова Еви про людей-«зомбі» за гаджетами та мама Левка, яка прибирає пластик, чудово розкривають екологічний підтекст. І те, як Левко знаходить «Ведмеже Вухо» на березі й вирішує говорити з ним як воїн — додає дорослої епічності у казку)
Олексій Цапович, Дякую)
Вітаю!!! Успіху! Підписався, буду радий взаємності.
Вітаю, Пані Ольго! Почав читати Ваш твір, який мені дуже сподобався. Це сучасна чудова казка, де елементи сьогодення, які майстерно переплітаються з світом фентезійним.
Сцена підводної битви, де діти гралися в образах персонажів із різних всесвітів — це стовідсоткове влучання! Сприймається мегаорганічно, бо одразу згадав власне дитинство, коли мої біонікли йшли штурмом на головного боса «плюшевого єнота». Дуже круто передано саме дитяче сприйняття гри.
Щодо персонажів — Левко підкупив своєю живою енергією воїна і водночас прихованою самотністю. Його взаємодія з тюленем, якого він саджає «подумати», чудово показує психологію дитини, що намагається контролювати свій світ після переїзду. А от Ева на його тлі виглядає ідеальним ментором: у Левка — меч (напад), у неї — щит (захист), і вона сміливо штовхає його долати страх перед невідомим.
Опис Ведмедя-Господаря з щурами в шерсті — дуже сильний образ хаосу, як я зромів. Ну й фінал із магічною угодою інтригує. Дякую за емоційний старт, продовжую читаю далі)
Олексій Цапович, Щиро вам дякую, пане Олексію) Чесно кажучи, я чекала вашої реакції, і трохи мучили мене сумніви, що моя казка для вас, як для командувача важкої фантазійної артилерії , буде не дуже цікава. Я розумію, що для вас значить час. Я люблю цю казку, тому, ясно, що можу бути не об'єктивною. Я радію за своїх героїв. Ви їх правильно "розкусили". У казці багато сюрпризів. Іноді герої починають поводитися не так, як ми від них очікуємо. Ви мені зробили ніч! Хай щастить)
Дуже люблю історії, де звичайна подорож раптом перетворюється на щось значно більше.?
Володимир Морвейн, Вітаю. Тут наші смаки співпадають)
Додав до бібліотеки. Згодом постараюся знайти час і почитати)
Олексій Цапович, Щиро вам дякую)
Дякую автору за працю! Книга сподобалася, залишила вподобайку)
Лія Ден, Щиро дякую)
Дякую за казку) Дуже зворушливо. Жаль героїв-Ведмедя,Чаплю,Вітроногу. Хоч в інших світах вони живуть, але жаль. Чекала на щасливий кінець, а воно знову-з чого починалося, до того прийшло. Буде продовження?
Korine Devis, Вітаю. Дякую, шо читаєте і переймаєтеся долею героїв. Так, продовження буде. Усіх вам гараздів!
Дуже образний і незвичайний початок! Сподобався Левко — живий, непосидючий, із тією дитячою серйозністю, коли гра легко стає справжньою пригодою. Особливо атмосферно описана сама річка Арру: віддзеркалене місто під водою, стара верба, загадковий Колодязь і відчуття, що звичайний берег приховує зовсім інший світ.
Ева одразу викликає цікавість: дівчинка зі щитом, яка знає правила переходу й веде Левка туди, де він стає окунем, а вона — фореллю. Сподобався й річковий народ із мудрим Сомом та Щуками-берегинями. За казковою пригодою вже проступає серйозна тема — річка гине, і саме Левкові доведеться щось із цим робити.
Читається легко, яскраво й дуже по-доброму. Авторці натхнення та вдячних читачів!
Зберіг в бібліотеці й залишив вподобайку)
Карамарин Дечо, Щиро дякую)
Дякую автору за твір. Дуже цікаве, як на мене, поєднання пригод хлопчика-воїна з історією його Роду й України. Зокрема, із сучасними подіями. ❤️
Чудово! Залпом прочитала сама, Повільно читала онукам. Їм також дуже сподобалася книжка. Дякую щиро! Чекаємо ще! Будь ласка, пишіть! Дуже потрібні такі книжки для наших діточок
Тетяна Москаленко, Щиро дякую)
Вітаю з новинкою і бажаю успіху! ❤️
Лана Нова, Щиро вам дякую)
Вітаю з новинкою! Підписалася. Буду рада взаємній підписці)
Любисток, Щиро дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати