Водяний Жовтець

Частина третя

Франція: Вельєр

Розділ перший

Водяний Жовтець

Еві було соромно. Ева стала зрадницею. Після того, як вона стрибнула з плота у воду, щоб у подобі Строкатої Форелі разом із річковим народом стримувати тиск щурів, перебіг бою був для неї невідомий. Коли припинила опускатися у воду лоза, Строката Форель захвилювалася. Та коли вона побачила поранених риб, коли Берегині річки зіткнулися з чорними ондатрами, Ева зрозуміла: щось трапилося. Останнє, що вона пам'ятала, це біла й срібляста плями, що наближалися з різних боків. Ці плями зіткнулися. А потім якась сила підхопила її, і вона опинилася вдома на підлозі – мокра та холодна. Ева перелякано дивилася на сірі  від жаху обличчя, що схилилися над нею. Нарешті тато обережно взяв її на руки й відніс до ванної кімнати. І враз тиша вибухнула. 

-Я не розумію! – волав дідусь. - Це так важко встежити за дитиною?

-Тату, ми думали, що вона в тебе, - виправдовувалася мама. - Ева сказала, що йде до тебе!

-Людство вигадало телефон! – вирував дідусь.

-Ми дзвонили! – кричала мама. - Ніхто не брав слухавку! Ми шукали вас обох!

-Немає виправдання! Ви мали взяти за руку й привести! – репетував дідусь.

-Тату, ти живеш через два будинки! Ева пішла до тебе! Я це бачила! А потім мені зателефонували по роботі, і я вирішувала питання!

-Вона вирішувала питання! – іронічно повторив дідусь. - Ви взагалі знаєте свою дочку? Що ви знаєте про свою дочку?

-Тато! Не ускладнюй, –  захищалася мама. – Де ти її знайшов?

-Дякую, що запитала! – охоче озвався дідусь. - На Далекій Заплаві!

-Де?!!! Що ти сам там робив?!!

-А ви в курсі, що Ева товаришує з якимсь хлопчиком, і вони цілими днями пробувають на річці?! – хвилювався дідусь. - Я просто поїхав велосипедом уздовж течії й побачив Еву на Далекій Заплаві! Одну! З неї стікала вода, і вона тремтіла!

-О боже! - вигукнула мама.

-Я забороняю їй гуляти самій! – остаточно розійшовся дідусь і затупав ногами. – Я забороняю випускати її одну! Я забороняю!!

Дідусь тупав і тупав, вбиваючи в підлогу та в батьків свою категоричну заборону. Потім Еву чимось напували, чимось годували, щось говорили, про щось питали. Однак її пекли думки про Левка. Адже це вона запросила його  до річкового міста, вона переконала, що він зможе перемогти Дракона і Жуссі. Але дідусь сказав: якщо вона дружитиме з «тим» хлопчиком, то назавжди поїде із міста. До бабусі в Бове. А потім Ева зустріла Левка у парку. Як він зрадів! Як кинувся до неї! А вона мала вдавати, що не знає його. Але душа її тріумфувала! З Левком усе гаразд!... Вибач, Золотий Окуню...

Уже кінець серпня. Сьогодні Ева з батьками гуляє вздовж річки. Ева показує їм свої улюблені місця. Їй приємно ходити тут, бо вони нагадують їй про Левка. Ведмеже Вухо вона намагається ігнорувати. Ева зауважує, що зникли чаплі та гуси. Жуссі буяє у всій красі своїй. Її жовті яскраві квіти на високих зелених стеблах накривають річку пишною ковдрою так, що сама річка іноді лише вгадується вузькими сріблястими стрічками води. Ева відчуває непереборне бажання пірнути. Вона озирається на батьків. Ті рядком сидять на березі під В’язом і по телефону вирішують питання. Ева запитує дозволу походити річкою у пошуках черепашок, і тепер блукає по коліна у воді, виглядаючи Колодязь. Зрештою, вона пірнає, залишивши в жовтих квітах червону стрічку.

Ева знайшла річковий народ у паніці. Строкату Форель ніхто не помічав. Довелося зупинити Берегиню. Щука зраділа й швидко заговорила:

-Як ти вчасно! Ондатри влаштовують нескінченні облави на річкових мешканців. Особливо багато їх наприкінці рибоходу та за Головою Дракона, біля Кам'яного мішка. Сьогодні вони закрили рибохід старими колодами й стежать, щоб ніхто звідти не вирвався. А біля Голови Дракона охороняють вхід у Кам'яний мішок і стежать, щоб ніхто не потрапив туди. Здається, вони шукають вас – тебе та Золотого Окуня. Якщо не відкрити рибоходи, річковий народ почне задихатися.

-А Сом? - спантеличено запитала Строката Форель.

-Його яму завалили брилою, – доповіла щука.

-А Ведмідь?

-Лежить. Ледве дихає. Стебла Жуссі так обвилися навколо нього, що його й не видно.

-А бобри?

- Їхні нори теж закриті на цій ділянці. Вони на острові серед річки... Скажи, чому ніхто нам не допомагає? Де Золотий Окунь?

Строката Форель мовчки запливла в очерет. Навколо почали збиратися річкові мешканці. Строката Форель звернулася до них:

-Друзі! Діємо швидко! Принесіть і намотайте на мене придонну траву, щоб я стала схожа на мандрівну водорость. Я спробую потрапити до кам'яного мішка й дізнатися, що відбувається. А потім ми відкриємо нори бобрів та рибоходи.

-А чому не зараз? – почулися невдоволені вигуки.

-Бо недарма ондатри охороняють цю ділянку річки, – відповіла Строката Форель. – Там, у кам'яному мішку, щось відбувається. І якщо ми зараз випустимо річкових мешканців та бобрів, ми нічого не дізнаємось.

-Досить тягнути час! – закричали Берегині. - Сом наказував слухати Строкату Форель! За справу! Перетворимо її на Водяний Жовтець.