Красивий Дракон

У школі під час обіду Ева без зайвих пояснень підійшла до Левка й розповіла все, що побачила й почула в Кам'яному мішку. Тато і Мама записалися на прийом до Красивого Дракона – мера Вельєра. Причину звернення визначили так: «Стан річки Арру». Візитові передував лист Мами,  який лишився без відповіді. У листі, зокрема, говорилося: «Мосьє, наша сім'я у вашому місті нещодавно. Нам тут усе подобається. Особливо прогулянки вздовж річки Арру. Проте ми часто помічали численні кола на воді. Наче сліди від невидимого дощу. Тільки це не дощ. Це риба, якій не вистачає кисню, піднімається на поверхню. Ми не знаємо всіх причин, але одну знаємо точно. Річка інфікована рослиною, яку тут називають Жуссі. Вона забирає кисень із вод та поживні речовини в їхніх мешканців. Ця рослина призведе до загибелі річки. Але Арру можна врятувати. Влітку вона міліє. У цей час можна виривати Жуссі руками. Вона легко витягається прямо з коренем. Ми примірялися.  Чи можна якось організувати очищення водойми? Звернутися до мешканців міста. Не може бути, щоб усі люди змирилися з умиранням річки. Дуже важливо, щоб наші діти бачили, як люди допомагають природі відновитися. Вибачте, що вас потурбували своїми побоюваннями. Може, у вас заплановані роботи з очищення річки? Будемо дуже вдячні вам за відповідь”.

Красивий Дракон зустрів їх дуже люб'язно. Середнього зросту, немолодий, темне волосся бадьоро щетиниться їжачком. Прозоре скло великих окулярів постійно ловить відблиски світла, тому очі розглянути майже неможливо. Його маленький кабінет дивиться вікнами на річку.

-Так, я читав вашого листа, - признався мер, - але ви не залишили свій номер телефону.

«Можна було відповісти електронкою», – подумав Тато, але змовчав.

-Проблема є - я згоден, - провадив Красивий Дракон, зручно вмостившись у робочому кріслі. – Але річками у Франції займаються спеціальні організації – Агентства водних ресурсів. На жаль, я як мер міста не маю права щось міняти у руслі річки. Такий закон.

Мер щасливо посміхнувся та розвів руками. Він говорив французькою, але за виразом обличчя Мами та Тата Левко зрозумів, що той допомогти нічим не може.

-Закон збереження біологічного різноманіття у басейнах річок! Нічого не поробиш, – наголосив Красивий Дракон.

-Ми знаємо цей закон, – ввічливо відповів Тато. – Чи не здається вам, мосьє мер, що через кілька років ні про яке біологічне різноманіття не буде й мови, оскільки все заполонить Жуссі – ця Водяна Примула. А як же закон про боротьбу із рослинами-паразитами? Конвенція про біологічну різноманітність, прийнята в Ріо-де-Жанейро 5 червня 1992 року, свідчить: якщо зараження вже відбулося – цитую...

І далі Тато почав читати з телефона:

- «...необхідно оперативно вжити заходів щодо запобігання укорінення. Якщо викорінення не є можливим або ресурсів для цього не достатньо, необхідно вжити заходів щодо локалізації та довгострокового регулювання таких рослин. Водночас важливо не обмежуватись базовим охоронним підходом. Необхідно, щоб природоохоронна політика включала заходи щодо відновлення видів, довкілля та екосистем, які зазнали біологічної інвазії», тобто нашестя агресивних видів.

Тато говорив і читав по-французьки швидко, вловити сенс було дуже важко, але за виглядом його обличчя Левко розумів, що Тато має рацію і заперечує красиво. Красивий Дракон порожевів.

- Чищення річки виходить дуже дорого, - сказав він.

- Ми в жодному разі вам не вказуємо, - поспішив запевнити Тато. – Ми просто хочемо допомогти. Люди вийдуть безоплатно. Потрібний лише транспорт, щоб цю траву вивозити. Ви можете цим допомогти?

-Одразу видно, що ви давно не жили у Франції, мосьє. У нас так не роблять. Слід написати певні листи, дочекатися відповіді. Якщо відповідь позитивна, зібрати комісію... – зачастив мер.

-Мосьє, - м'яко перервав Красивого Дракона, - але ви ж мер. Достатньо вашого розпорядження про очищення річки. Ви не порушуєте закону. Ви його виконуєте. Ви вживаєте заходів «відновлення екосистеми, яка зазнала біологічної інвазії». Це прописано у Законі.

-Мосьє, - бадьоро парирував Красивий Дракон. – Я не дам такого розпорядження. Це не моя компетенція. Є люди, котрі цим опікуються. Повірте, вони не сидять склавши руки. Не хвилюйтесь.

Мер променисто посміхнувся й підвівся. Мама та Левко теж устали. Певно, час було йти. Але Тато продовжував сидіти. Просто перед ним розташовувалося вікно  на Арру. Дивлячись у те вікно, він твердо сказав:

-У департаменті Шер люди власноруч вирвали Жуссі, використавши човни для вивезення трави. Я не думаю, що їм знадобився високий дозвіл. Рішення було ухвалено на місцевому рівні.

Мер знову сів, усміхаючись і згідно киваючи головою.

-Радше йдеться про приватну ділянку річки. Про ділянку, де є господар – фізична особа. І йому – правда, ні в кого питати не треба, – терпляче пояснював мер. – А наша ділянка належить республіці.

-Але ж ви можете дати розпорядження, - тихо повторив Тато, намагаючись пробитися крізь окуляри й лавину слів.

Зависла мовчанка. Нарешті мер підвівся й підійшов до вікна. Помилувавшись жовтими квіточками Жуссі, що звузила русло річки до тонкої смужки, він запитав Тата:

– Скажіть, мосьє, навіщо ви цим займаєтесь? Навіщо це вам потрібно?

Левко не зводив очей із Красивого Дракона. Його малий зріст дозволяв хлопчикові іноді заглядати під окуляри та бачити очі мера. Незважаючи на усміхненість, очі залишалися серйозними і, як здалося хлопчику, сумними.