Сіра мишка (не) для боса. Перевидання

«Я, Анастасія Васнецова — глава найбільшої фінансової корпорації нашого міста.
Та що там, мене знають не лише тут — я розкрутила свою фірму на кілька штатів.
Сиджу на нараді й слухаю похвалу на свою адресу.
Приємно, чорт забирай.
Доволі мружусь, попиваючи елітну каву.
І все прекрасно.
От тільки якийсь телепень поставив на дзвінок звук, як у мого будильника.
І чомусь усі співробітники втупилися саме в мене? Наче це в мене дзвенить, а не в них.
Та ще й хтось голосом моєї улюбленої бабусі кричить мені просто у вухо, що я запізнююсь на пари.
Які ще пари?
І тут я прокинулась.
— Чорт. Здається, я проспала.»