Розділ 3

Чоловік повільно розвернувся до мене. І навіть брову підняв.

Ого. Схоже, містер Ідеальна-дупа не звик, коли йому заперечують.

— Вибачте…

— Пробачаю, — тут же випалила я, не давши йому договорити.

Ну а що?

Так. Так. Я прекрасно розуміла: його «вибачте» — це не вибачення. Це початок якоїсь дуже неприємної фрази.

Наприклад: «Вибачте, але ви нам не підходите». Що, власне, і було озвучено. Або: «Вибачте, але ваш костюм недостатньо короткий для цієї вакансії, розрізів в усіх потрібних і не потрібних місцях не вистачае».

Судячи з того, як у нього смикнувся кутик губ, я влучила в ціль.

Вибачатися переді мною цей чоловік точно не збирався.

Ну і будь ласка. Мені, між іншим, теж не сподобалося брати участь у незрозумілому конкурсі: «Стань новою причиною безсоння багатого засранця».

І взагалі! Я — жінка. Красива жінка. Висока брюнетка з мізками, між іншим. А не просто чергова лялька на підборах, яка вміє тільки кліпати віями та робити селфі в туалеті ресторану.

Я закінчую університет. У мене майже червоний диплом на руках. І прийшла я сюди за досвідом, кар’єрою та професійним ростом. А не для того, щоб мене оцінювали, як корову на сільськогосподарській виставці.

Обурення всередині мене вже вирувало, мов каструля з пельменями, забута на плиті.

Але я все ж розуміла: конфліктувати з начальством у перший робочий день — ідея так собі.

Особливо якщо ти ще навіть перепустку не отримала до цього самого робочого місця.

Тому я глибоко вдихнула, поплескала віями й спробувала мило усміхнутися.

Ну… я намагалася мило усміхнутися.

Судячи з того, як насупився Алекс Райкер, вийшло щось середнє між: «чарівна дівчина» та «маніяк, який вийшов на полювання».

М-да. Талант справляти враження в мене точно є.

Шкода тільки, що враження щоразу якесь… недуже.

— Васнецова Анастасія Сергіївна?

Я різко обернулася.

До нас наближалася дівчина, яка проводила мою співбесіду два тижні тому.

Елізабет Райкер.І виглядала вона просто приголомшливо. Спокійна. Впевнена. Елегантна.

Із тих жінок, поруч із якими інші автоматично починають сутулитися та поправляти одяг.

Вона плавно вийшла з ліфта з кількома папками в руках.

І її поява миттєво розрядила атмосферу. Навіть місцеві мисливиці за мільйонерами трохи притихли.

Хоча одна брюнетка все одно продовжувала пожирати Алекса поглядом так, ніби подумки вже обирала імена їхнім майбутнім дітям.

Помітивши папки, Алекс одразу попрямував до Елізабет.

І отримав у спину кілька невдоволених поглядів.

Але, судячи з його обличчя, думка оточуючих хвилювала його приблизно так само, як хвилює людину інструкція до мікрохвильовки.

Він спокійно забрав у дівчини папки, щось тихо прошепотів їй на вухо й отримав у відповідь усмішку та легкий ляпас по руці.

Я мимоволі придивилася уважніше. І тільки зараз помітила злегка округлий животик.

О-о-о. То ось воно що.

Два роки тому всі ЗМІ тільки й говорили про весілля Томаса Райкера та Елізабет Картер.

Тоді інтернет буквально захлинався заголовками:

«Головний холостяк окільцьований!»

Деякі колишні дівчата Томаса навіть примудрилися поплакатися на телешоу. Причому так драматично, ніби в них не чоловіка забрали, а квартиру разом із котом.

Журналісти тоді навперебій твердили, що Райкер довго сімейним не пробуде.

Мовляв:

— Такий чоловік не здатен остепенитися.

Але коли розриву не сталося, преса швидко переключилася на якогось співака, який розлучався вже, здається, вчетверте.

Я мимоволі усміхнулася.

А потім Елізабет подивилася на мене.

— Добрий день.

— Добрий день, — тут же випросталася я.

— Ви прийшли раніше. Чудово. Зайдіть у відділ кадрів, там вам видадуть перепустку, і можете приступати до роботи.

Я моргнула. Стривайте. Що? Тобто… мене не вигнали?

— А…

— Зараз піднімайтеся на третій поверх. Триста п’ятий кабінет. Уляна Марківна введе вас у курс справи.

— Добре. Дякую.

Я гордо попрямувала до ліфта, намагаючись не звертати уваги на ошелешені погляди дівчат.

Схоже, деякі з них зараз подумки мене прикопували. Причому особливо невдоволеною виглядала та сама довгонога лиса красуня.

Ну вибачте. Не всім у житті допомагає декольте.

Зайшовши в ліфт, я натиснула кнопку потрібного поверху. І вже перед самим зачиненням дверей підняла погляд.