РОзділ 14

Розділ 14

Анастасія Васнецова

Після наради офіс ніби підмінили.

Ще зранку тут пахло кавою, дорогими парфумами та нескінченними плітками про моє перевтілення. Співробітники обговорювали мою нову сукню, чоловіки розсипалися в компліментах, а частина жіночого колективу мало не скреготіла зубами від невдоволення.

Тепер усе це здавалося якимось далеким і неважливим. Плітки зникли миттєво. Їх задушив страх. Коридорами компанії ширилася паніка.

Люди рухалися поверхами швидкими нервовими кроками, перегукувалися пошепки, постійно озиралися. Атмосфера нагадувала корабель, на якому щойно виявили пробоїну нижче ватерлінії.

І найгірше було те, що ніхто не знав її справжніх розмірів. Хтось гарячково копіював документи для перевірки. Хтось, навпаки, видаляв із ноутбуків усе підряд з такою швидкістю, ніби на дисках зберігалися державні таємниці.

Айтішники носилися поверхами з планшетами та папками настільки швидко, що я починала підозрювати: ще трохи — і вони відкриють для себе телепортацію.

Працівники служби безпеки з'являлися всюди. Біля ліфтів. У бухгалтерії. У відділах продажів. Навіть у кімнаті відпочинку.

Від одного їхнього вигляду люди починали нервово випрямлятися та поспішно закривати вікна на моніторах.

Я сиділа за своїм столом, переглядаючи статистику рекламних переходів, коли повз кабінет майже пробігла Сюзан із юридичного відділу.

Заплакана. Бліда. Налякана.

— Настю, ти вже здала телефон на перевірку? — пошепки запитала вона, нервово озираючись.

— Здала. А що сталося?

— Господи..., вони перевіряють усе. Навіть особисті рахунки.

Я знизала плечима.

— Компанія офіційно підключила відділ боротьби з фінансовим шахрайством. У такій ситуації це нормально.

— Нормально?! — мало не пискнула вона. — Це жахливо!

І, не чекаючи відповіді, поспішила далі. Я провела її задумливим поглядом.

Колектив остаточно розколовся. Перші панікували. Другі перетворилися на детективів.

Останні взагалі отримували задоволення від того, що відбувається. Шукали підозрюваних, будували теорії змови та обговорювали кожен погляд, кожне слово й кожен крок колег.

Особливо старалася Маріса. Ну хто б сумнівався. Пані виглядала так, ніби особисто очолювала спеціальну слідчу групу. Від паніки та невпевненості яку вона проявила в конференц залі не залишилось і сліду.

Вона гордо крокувала офісом на своїх шпильках, притискаючи планшет до грудей, і голосно ділилася власними висновками.

— Я так і думала, що в компанії завівся щур, — заявила вона біля каво машини так голосно, щоб почули всі присутні.

Я ледь не вдавилася кавою. Та невже? Знову щур? Мабуть, саме гризуни сьогодні були її улюбленою темою. Адже всім чудово було відоме моє прізвисько. І з кожним своїм словом Маріса кидала зухвалі погляди в мій бік.

Хотіла встати та закрити двері в кабінет, щоб не слухати усього цього…. Та ось сьогодні усі двері в усі кабінети повинні були бути відкриті. Чорт, як себе стримати та не прибити цю заразу?

— Дехто занадто швидко просувається кар'єрними сходами, — багатозначно продовжила вона, знову кидаючи погляд у мій бік. — Можливо і не просто так. Хто знає.

Я повільно поставила чашку на стіл. Спокійно, Настю. Спокійно. Ти вже була у в’язниці, тобі там не сподобалось. Не душити ж …, цю…, просто посеред офісу. Свідків дуже багато.  Хоча…, чесно.., бажання було напрочуд сильним.

На щастя, саме в цей момент у відділ зайшов Неш Райкер. І судячи з його обличчя, сьогодні він був останньою людиною, яку варто було дратувати.

— Марісо, — ліниво протягнув він, — а вам не здається дивним, що ви надто активно цікавитеся перевірками? Вам нема чим зайнятись? Чи у вас свої якісь інтересе в даній справі?

У відділі миттєво запала тиша. Навіть принтер перестав друкувати. Маріса натягнула усмішку.

— Що ви. Я просто хвилююся за компанію.

— Настільки хвилюєтесь, що вже втретє намагаєтеся дізнатися у служби безпеки, які саме рахунки перевіряють?

Кілька співробітників здивовано переглянулися. Маріса зблідла. Помітно.

— Це звичайна цікавість.

— Ага.

Неш посміхнувся. Небезпечно.

— Особливо для людини, яка ще годину тому кричала про порушення особистих кордонів.

Маріса стиснула губи.

— Бо це втручання в приватне життя.

— Компанія втратила інформацію на мільйони доларів, — холодно відповів Неш. — Тому зараз перевірятимуть усе.

Його голос став жорсткішим. Чесно, я ще ніколи його не бачила таким…, таким серйозним та злим. Але всі все прекрасно розуміли.

— Телефони. Рахунки. Листування. Робочі пристрої. Якщо знадобиться — навіть історію браузера.