1 228
Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу
В процесі ·
70 стор.
· Повільно оновлюється
“Пори року”
Анотація до книги "Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу"
Велика війна, що вогнем і мечем прокотилася Атлантидою — древньою цивілізацією Пір року, — звичний світ до невпізнання змінила. Щоб уникнути нового кровопролиття, двадцять п’ять Суддів встановили новий порядок чергування влади. Мир нарешті можливий, але чи не виявиться він крихким? Адже з двох Кровавих Місяців залишився тільки один…
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
“Ця книга - справжній шедевр в жанрі темного фентезі! З перших сторінок вона вражає детальним всесвітом, неоднозначними героями, доля яких змушує хвилюватися за них. Інтриги й захоплюючі пригоди - ось, що чекає на нас тут”
Зміст книги: 16 глав
Останнє оновлення: 26 Листоп
159 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТим, хто вже читав "Пори року. Зникнення Зими", початок не буде новим. Так вже сталося, що ці історії тісно переплетені. Та все ж не оминайте вступні розділи, бо кожен перечитинг допомагає по-новому подивитися на текст.
Будь ласка, не скупіться на відгуки, навіть спойлерні. Це неабияк надихає! Не дайте авторові в декреті духом занепасти!..)☺️
Тг-канал — Письменницьке??hannatru_writer https://t.me/hannatrunova_writer
Я так розумію, що Селест хоче помститися за смерть Астарта, і саме тому поставила таку умову Антаресу: принести голову того чупакабри, чи пак демона? Їхня перспектива на союз, звісно, лише питання політики, за їхнім укладом, він має бути її охоронцем( дивний збіг, до речі). А вже в столиці ми бачимо, як Антарес віддається пристрасті з красунею Крістою. Щось цей Антарес мені зовсім не подобається(((
Анжеліка Вереск, Мені теж(( Поживемо, побачимо, що Кроваві Місяці йому приготували.
Ох...він там мріяв бути з нею, попри заборону системи та загрозу, а тут...Тільки налаштувалася на романтичну ейфорію, як авторка спустила мене на землю. Сумний початок(((Хоча, звісно, маю зазначити, що усе в історії наразі відповідає заявленому жанрові
Анжеліка Вереск, Та так... Відразу натяк, що туть сум та печаль( Не весела історія, коротше. Дякую, що читаєте)
Я так розумію, що сторінка після анотації, це перший пролог))схоже, що це алегорія на головних героїв.Отже, на читача чекає історія про любов, де герой зіпсує її власними руками? (Сподіваюся, я правильно зрозуміла алегорію. В мене, просто, з ними завжди було важко) Автор дуже поетично описує Проклятий ліс, та історію Зимнього і Троянди.
Анжеліка Вереск, Не зовсім Пролог) Ця "Балада" радше налаштовує нас на історію, представляючи три образи. І так, ваш хід думок правильний)))
Почала знайомитися з вашою книгою❤️❤️❤️початок дуже епічний, до речі))
Анжеліка Вереск, Дякую)
Написати розділ без єдиного діалогу завдання не просте)) Криваві місяці тому свідки.
У Лади важка історія. Фактично приреченою зробив зимній її. Позбавив щастя і вселив почуття провини за смерті інших. Так і змарніла її врода у самотності((
Цікаво яка доля очікує Селест.
Інна Турянська, Агась, Зимні любити не вміють.
Дякую тобі...)
Розділ 6)
Лелечки... як же атмосферно і водночас так гарно ти написала! Читаючи, я й сама відчувала, як серце стискається, і аж на душі стає так сумно за Ладу... Спершу я думала, що їй не пощастило з коханням, що він зрадив її і на тому крапка. Але що далі сталося це просто жах. Тепер я розумію, чому Лада так ставиться до Антареса. Я б на її місці, особливо після всіх цих подій, теж не довіряла б іншим. Таке пережити...
Однак розділ вийшов дуууже цікавим! Чесно кажучи, в тебе на всі тисяча відсотків вийшло описати і відчуття, і емоції, і моторошні події... Аж мурахи по шкірі, бр-р-р..
Спершу Еларіс здався доволі непоганим. Та що там! Ідеальним навіть. Але я розуміла, що хепі-енду тут не буде( І яким же він виявився... жахливим! Такого треба сковорідкою віддухопелити, щоб знав своє місце! А червоні троянди... Вони постають в зовсім інакшому світлі, коли читаєш цю історію.
Віка Лукашук, Мені було складно писати цей розділ, тому твоя похвала, сонце, неабияк тішить. Побачимо, чи винесе Селест урок з історії Лади, а може, в неї вже й вибору нема...
А в наступному розділі полюватимемо на чупакабру) Дякую, що читаєш)
6 розділ такий моторошний! Дійсно, як же не пощастило Ладі натрапити на такого зимнього. Цей Еларіс, як виявилося, ще той маніяк. Ну і власник ще той, звісно, але до цього ще й мстивий і підступний. Він їй дійсно все життя споганив. Називається — ні собі, ні нікому. Дивує, що коли вона побачила її з тією жінкою, він так нахабно себе повів, а потім ще запропонував коханкою стати. Такої наглості ще не бачила. Хоча по суті він їй навіть права вибору не дав. Типу або зі мною, або ні з ким. По суті з таким наміром він міг і її саму вбити, але ні,він вирішив вчинити більш жорстоко— робити її винною в смерті інших, щоб вона себе проклятою відчувала і боялась навіть думати про кохання. Їй просто прийшлось відокремитись від людей через нього (ще й тягар вини нести..а він просто підступний вбивця спостерігав за нею, її життям і всіх вбивав..жах...
Реально...як говорить твоя історія, Зимні дійсно, ще ті вбивці... І в кого Майк такий пішов. Не бачу я в ньому рис зимніх...як таке можливо) він доводить що не всі Зимні такі, що не вміють любити...і це хоч якась надія, що то пропаща нація)
Єва Лук'янова, От і я дивуюсь, у кого Майк такий..) Його доброта його врятує, або погубить...)
Ти дуже тонко вловила суть історії Лади. Щербатою виявилася її доля. Дякую за щирий коментар...)
Розділ 5)
Ух, ну й складне життя у Антареса! Навіть в дитинстві батько не дозволяв йому такого простого, як просто поплакати. Але, якщо так подумати, на полі бою ніхто й справді не зважатиме на сльози і все таке... Та все одно якось шкода його.
Щодо алхімії, мені одразу на думку спав Ден зі своїми експериментами)) А щодо безсмертя... Згадався Любомир і його секрет вічної молодості) Невже він зміг розгадати таємницю безсмертя? Цікавенько...
Під час розмови з батьком одразу подумала, що щось тут не те. Не просто він такий добренький. І на тобі: знову розмова про Селест і те, коли вона опиниться в замку.
В додаток до всього, цікаво, хто ж стоїть за "полюванням" на Антареса. І чому його батько так ненавидить картину своєї дружини? Щось тут не те...
До речі, дуже сподобалися фразеологізми в цьому розділі)) Дуже гарно звучать:)
Тооож чекатиму продовження! Дякую за таку чудову книгу ( ◜‿◝ )♡
Віка Лукашук, Авжеж, зараз Антареса можна пожаліти) А про безсмертя тссс...)))
Дякую, що читаєш( ◜‿◝ )♡
Розділ 5. Отже, Антарес займається зіллєварінням, прямо як Ден з «Пір року» чи професор Снейп з Гаррі Поттера!) Мабуть, корисно вміти загоювати рани, але й при цьому можна нашкодити комусь, як-от брату)) Бідний Кріос).
Бачу, що Антареса батько виховував дуже в суворих умовах. Я б цьому «доброму» чоловіку порадила «Емоційний інтелект» почитати та дізнатися, повинен чоловік плакати, чи ні, і в чому справжня сила) О, ці чоловіки із застарілим світобаченням!
Слухай, поки читала, ось що спало на думку: а чи контактували тоді мешканці Атлантики зі звичайними людьми? Бо думаю, тоді людський світ був ще досить примітивний...
А ще я помітила, що у мешканців Атлантили є якісь свої технології, і атмосфера схожа на наш 18-й вік, проте в книзі «Піри року...» в них все те саме. Наче вони застиглі в цьому всьому на тисячі років. І якщо людство паралельно розвивалося то вони, виходить, ні?
Лекса Т. Кюро, Скоро дізнаємося, чому той портрет так роздратував...) Дякую тобі! =)))
Розділ 5. Такі цікаві подробиці тут... Дійсно, дуже цікаво, кому ж була потрібна тоді смерть Антареса. Можливо хтось з Єдиних? Ну, я звісно, розумію причину ненависті до них, але от конкретно ...
Хоча чого ж казати, в «Зникненні зими» теж скільки цих таємниць було)
Цікаво, що ж з цих дослідів набуде чинності в майбутньому...) Антарес нагадує мені Дена, ну той теж любив всіляке зілля варити) Що он бідний Майк від нього страждав. Цікаво, хто в майбутньому постраждає тут, чи може дійсно таємницю молодості відкриє) Я звісно, пам'ятаю спойлер, але не буду цим хизуватися)Батько в нього звісно, прям віддзеркалення свого сина. Аби гульнути, та й жінки як трофей, без кохання, бо ж не всім дано (і як все таки Майк іншим народився, для мене ще та загадка)
Ну і звісно, мені теж цікаво вже, коли Селест до замку прибуде, але пам'ятаю, що не скоро, тож буду терпляче очікувати на продовження)
Єва Лук'янова, Сама чекаю, коли Селест прибуде до замку) Колись це тратиться...) Дякую тобі(〃^ー^〃)
Розділ 5.
М-дя... Ну і таточко! Зимні вони Зимні і є. Не дивно, що й діти в них виростають за їх подобою. Але Антарес через своє захоплення проявився з іншого боку. І портрет отой. Ще лишилося щось тепле у його крижаній душі. Та от чи вдасться це розгледіти Селест?
Дякую, як завжди круто)))
Ханна Трунова, А, он як? Ну-у-у-у, пригадуючи, чим закінчуються стосунки Єдиних і Зимніх, то можна припустити, що й не треба.
Хм, задумалася)))
Розділ 4.
"Макоцвітний" - точно про Антареса)))
Але що ж тих єдиних так до Зимніх тягне? І не всі ж вони такі прям безсердечно. Кріос чомусь зовсім таким не видається.
P.S.: Але ж мова! Мова! Цілковитий кайф)))
Дякую)))
Тетяна Овчіннікова, ))) Дякую і тобі! =)))
Розділ 3.
Вранішні тренування - це вам не міста, їх так просто не прибереш)))
А Кріос недарма у книгах порпається, в голові розумні думки водяться))) Мені він подобається)
Ото й до добре, що Антаресу не дістався талан брата, він, судячи з усього, і так дров наламає ':-)
Тетяна Овчіннікова, краще б не ламав, але таки наламає...) шкода, що до Кріоса не дослухається.
Нарешті добралася до 4 розділу. Як і в попередньому — атмосфера неперевершена! Ще й дійсно дуже гармонійно підкреслює сьогоднішню погоду дощову. А сам ліс в таку погоду взагалі неймовірний, особливо знаючи всю його історію...так і чекаєш, що щось станеться погане) я таке просто обожнюю, як ти знаєш по моїй книзі. А ще мені дуже хотілося б дізнатися історію Лади. Напевне, там було таке кохання, що вона ні з ким не могла потім бути. Але й зрозуміло, що зимній розбив їй серце, а може й щось страшніше. Та й Селест при всьому її коханні до Астарта, не сліпа, щоб помітити привабливість Антареса, а значить на його гачок вже клюнула. Нехай розум відштовхує, але серце все одно тягнеться...так вже виходить, що вони як наркотик. Що ж, тепер ще з більшим нетерпінням чекаю на продовження!!!
Єва Лук'янова, Історія Лади дуже непроста. Їй довелося пережити кошмарні речі. А Селест... Складно не помітити привабливість Антареса)
Дякую тобі за підтримку!
4 розділ. Сподобався емоційний рел'єф цього розділу: від затишного тепла дому /уявляю, як Селест не хотілося нікуди йти/, потім Проклятий ліс /хащі, дощ, багнюка/, а тоді світла та затишна атмосфера в будинку Лади. Цікава жіночка, до речі. Мабуть, в неї своя трагедія із Зимнім відбулася в минулому, тому вона самотня... Ох, ці ж Зимні... Винищувачі жіночих сердець Єдиних.
Слухай, а жінкі Зимні теж так впливать на чоловіків Єдиних? Чи це в тебе все-таки патріархальний світ?.. І чоловіки Єдині на це не поведуться?.. Або такий вплив не потрібен Суддям..?)
А ще я помітила, що в тебе оці цитати на початку, як і в мене, натякають на події в розділі. Дуже люблю таке.
Чи я правильна зрозуміла, що троянда тут Селест, а от жар-птиця — Лада? Тепер цікаво, що ж вона розповість дівчині. Буду чекати на новий розділ!
Ти молодчинка! Багато нових цікавих слів для себе побачила!) Натхнення тобі! (づ￣ ³￣)づ
Лекса Т. Кюро, Дякую, що зацінила)) Задум такий, щоб до кожного розділу такі вставки були.
Світ тут патріархальний, це правда. Але Зимні-дівчата на Єдиних-чоловіків теж такий вплив мають, просто жінки в основному лісами не вештаються...)) Так, це двосторонньо.
Спасибі тобі(〃^ー^〃)
Ну і справді є у тих зимніх якась загадка. Бо ж холод він же відштовхує, як не крути мерзнути в почуттях, відчувати болісний мороз душею ой як неприємно, але ж і тягне до них до тих зимніх. Ніби то не крига, а магніт холодний:)
Цікаво що ж розповість їй Лада. Здається мені що у неї достатньо досвіду, щоб знати, що зимніх варто оминати.
Інна Турянська, Ага, прокляття якесь)) Побачимо, що Лада розкаже)
Розділ 4)
Ех, завершила на найцікавішому! І як тепер мені дочекатися середи?)) Ну добренько, якось почекаю) Зате за цей час зроблю купу припущень щодо історії Лади.
Поки читала про дощову погоду, водночас дивилася у вікно) З самого ранку якраз ллє дощ, мов із відра. Зате атмосферненько вийшло:) Я у прямому сенсі чула звуки крапель дощу, і водночас читала книгу)) Це було прям дууже класно)
До речі, персонаж вийшов дуже цікавий (✷‿✷) Лада здалася мені такою спокійною (якщо при ній не згадувати Антареса, звісно), розумною й досвідченою. Хоча, відчуваю, життя в неї було не з легких. Цікаво, що ж сталося з нею в якості Єдиної. І як насправді звучать слова: «Бережись ти, Зимній, Проклятого лісу. Не силкуйсь розгадати його таємниці». Можливо, вже скоро я дізнаюся щось дуууже цікаве про "Пори року" і про Ладу:)
А, ще хотіла додати щодо білих троянд в її домівці. Вони мені одразу нагадали Дена, хахах)))
Тому чекатиму з найбільшим у світі нетерпінням! А тобі натхненнячка і легкого пера)))
Віка Лукашук, Дякую, сонечко (〃^ー^〃) Лада — цікавий персонаж) Сподіваюсь, її історія не розчарує.
Загальне враження від книжки в мене лишилось досить позитивне , буду читати її і надалі ))) Дякую вам за вашу працю і бажаю натхнення
Вікторія Ляховець, Дякую) Сподіваюсь і надалі бачити ваші змістовні відгуки)
У третьому розділі яскраво відображено внутрішній конфлікт між братами Антаресом і Кріосом, що служить метафорою для боротьби між обов'язком і особистими прагненнями. Антарес, сповнений амбіцій і бажання стати воїном, відчуває гнів і заздрість до свого брата, який, незважаючи на свої здібності, обирає шлях науки і знань. Цей контраст підкреслює різні підходи до життя: один з братів прагне до дії і боротьби, тоді як інший шукає істину в книгах і манускриптах.
Діалоги між персонажами наповнені емоціями, що робить їх реалістичними та близькими. Антарес, який відчуває тягар очікувань, намагається довести свою цінність через фізичну силу, тоді як Кріос, з його спокійним і розумним підходом, ставить під сумнів традиційні уявлення про мужність і героїзм.
Цей розділ викликає питання про справжню силу: чи полягає вона в умінні воювати, чи в здатності розуміти і вчитися? Взаємодія братів демонструє, як важливо знайти баланс між цими аспектами, адже обидва шляхи мають свої ризики та переваги. Читач залишається в напруженні, спостерігаючи за тим, як їхні шляхи можуть перетнутися в майбутньому, і чи зможуть вони зрозуміти одне одного, перш ніж буде запізно.
Вікторія Ляховець, Антарес і Кріос — не просто брати, вони два світи, які намагаються існувати поруч, хоча тягнуться в різні боки.
І мені дуже важливо було передати цей внутрішній розлам, де кожен із них має свою правду, свої рани й своє бачення світу.
Ви дуже точно підмітили: один шукає силу в дії, інший — у розумінні, але обидва — насправді шукають себе. І саме в цих пошуках, у їхніх діалогах, навіть у мовчанках, — народжується конфлікт, який, як я сподіваюся, торкає читача.
Щиро дякую за відгук. Нехай далі ця історія розкривається ще глибше — і не лише в сюжеті, а й у роздумах, які вона залишає.
Розділ другий вражає своєю емоційною глибиною та атмосферою. Селест, заглиблена в горе, стає символом втрати і надії. Взаємодія з русалками створює магічний контраст між її внутрішнім світом і зовнішніми спробами втягнути її в небезпеку. Принц Антарес, що прагне виконати обіцянку, додає елемент напруги, змушуючи читача задуматися про ціну обіцянок і ризиків. Цей розділ майстерно поєднує фентезійні елементи з глибокими людськими переживаннями, залишаючи бажання дізнатися, як розвиватимуться події далі.
Вікторія Ляховець, Сподіваюся, подальші події вас не розчарують. Дякую, що ви з героями цієї історії❤️
Ваше оповідання про Атлантиду захоплює! Особливо цікаво спостерігати за динамікою між Антаресом і Селестиною, а також за конфліктами, що виникають через традиції та нові правила.
Чи плануєте ви розширити світ Атлантиди в наступних розділах, можливо, додавши нові племена або культури?
Вікторія Ляховець, Ну-с, Зимніх, Весняних, Осінніх, Літніх та Єдиних вам замало?)
Цікава зав'язка з елементами темного фентезі! Особливо вражає глибина внутрішніх переживань Астарта та його боротьба з системою.
Які джерела чи натхнення ви використовували для створення світу Проклятого лісу та його персонажів?
Вікторія Ляховець, Дякую) Проклятий ліс виник сам собою, та й все. А персонажі виникли, коли я працювала над "Зникненням Зими" ще.
Загалом цей твір є яскравим прикладом темного фентезі, що поєднує в собі елементи страху, бажання і магії. Вона спонукає до роздумів про наслідки вибору, ціну бажань і взаємозв'язок між людиною і природою. Текст захоплює і залишає читача в очікуванні подальшого розвитку подій.
Вікторія Ляховець, Дякую) Рада, що історія змусила вас замислитися)
Перша глава вражає своєю атмосферою та глибиною емоцій. Опис Проклятого лісу створює відчуття тривоги і таємничості, що притягує читача з перших рядків. Моторошна природа лісу, де навіть повітря просякнуте страхом, майстерно передає відчуття безвиході та небезпеки.
Особливо вражає образ сяйливої троянди, яка, незважаючи на свою красу, стає символом загибелі та ілюзії. Взаємодія між Зимнім і трояндою підкреслює тему жертви та руйнівної сили бажання. Крижане серце троянди, яке втрачає своє тепло, викликає співчуття і змушує задуматися про наслідки необачних вчинків.
Фінал глави з Жар-птицею, яка оплакує троянду, додає елемент трагедії та підкреслює, що навіть у світі магії і фантазії існують невблаганні закони природи. Це залишає читача з глибокими роздумами про ціну бажання і наслідки вибору.
Загалом, глава вражає своєю лірикою та містикою, спонукаючи до подальшого читання і розкриття таємниць цього загадкового світу.
Ханна Трунова, ❤️❤️❤️
Анотація дуже інтригуюча . Я ж правильно зрозуміла що це не перша ваша книжка про Атлантиду ?
Вікторія Ляховець, Це приквел до "Пір року. Зникнення Зими", тому так, не перша книжка)
3 розділ. Чудовий, динамічний розділ. Ти прекрасно тренування передала, під час якого ми якраз і познайомилися з братами. Які ж вони різні, проте обидва — цікаві особистості. Кріос мені вже подобається, а Антарес... зухвалець, який наразі в тіні брата знаходиться — часто всім молодшим в сім'ях притаманно. А от заздрість — це не дуже гідне почуття, гм. Сподіваюсь, в майбутньому це не зіграє з братами погану гру.
Цікаво, чому Кріос відмовився від престолу? І чи справді це збереже його? А ще цікаві в нього думки стосовно законів... Думаю, такі думки небезпечно висловлювати в голос... А чи не може їх хтось підслуховувати?
А ще дуже цікаво спостерігати, оці паралелі в цьому й в попередньому розділі: там Селест з братом висловлюють свої думки щодо переїзду до Кригожару, в тут — Антарес з братом. Крутезно!
Безмежного натхнення тобі! Ти молодець! Нові персоналі вже чіпляють!) Ой, що ж буде?.. Дуже чекаю на продовження!(づ￣ ³￣)づ
Лекса Т. Кюро, Ага, теж повторюю, що такі персонажі як Кріос довго не живуть. Занадто добрий він. Але побачимо, як Кровавий Місяць закрутить події)
А ще окрім битви тут ще й Антарес проявив свою віртуозність))) Каламбурний моментик трішки)
Дякую тобі(〃^ー^〃)
3 розділ дуже цікавий) Ну ти взагалі знаєш, як я полюбляю ці сцени з тренувань та реальних боїв читати. В тебе це виходить дуже яскраво і гарно описує характери героїв. )) Антареса, звісно, видно захопив азарт стосовно Селест. Такий собі спортивний інтерес. Він зовсім не прагне зазирнути в їх душу, спробувати її зрозуміти, побачити душею, а не тільки очима. Для нього це просто цікаве завдання і настанови суддів. Кріос же мені сподобався, так як він більш проникливий, досить здібний і бачить речі глибше, ніж наш головний герой. Подобається цей персонаж, та й його спроби достукатися до Антареса викликають повагу) Що ж побачимо, що буде далі, бо я вже з нетерпінням чекаю коли Селест приїде до Кригожару)
Єва Лук'янова, Щодо Кригожару... Краще б Селест туди не потрапляти. Але побачимо, що Кровавий Місяць їй приготував)
Цікавий в тебе стиль, наче старовинну казку читаю, але з деякими сучасними фразами) Чесно, круто! Ти робиш колосальну роботу, стільки незвичних слів та цікавих фраз — апладую стоячи!)
Тепер щодо Зореслава... В тебе справді стільки гарних брюнетів, що прям очі розбігаються)) Щось я забула вже, нагадай, будь ласка, Селест — Єдина, а в сім'ях всі з одного племені? Себто Зореслав теж Єдиний? А їхні батьків теж були Єдиними? Бо наче в тебе племена за зовнішністю відрізнялися, і таку, як у Зореслава я Зимніми вважала...
Бачу, Селест бойова дівчина, ще й кмітлива). Таке непросте завдання придумала. Вже хочу побачити, як Антарес його виконувати буде, хе-хе.
Гм. А ще цікаво, куди чупакабра поділася?
Ну і русалки в тебе більш на міфологічних створінь схожі, без романтизації) І це круто! Тобто Зореслав боїться за сестру не просто так? Вони можуть потягти Селест під воду? Я правильно зрозуміла?
Лекса Т. Кюро, Дякую тобі(〃^ー^〃) Сплю зі словником теж))) На це йде дійсно багато часу, тому приємно, що зацінила)))
Зореслав Єдиний. В Єдиних зовнішність рандомна, але багатецько серед них і таких, що на Зимніх схожі, тому їм так легко ними прикидатися, коли треба. І з небесною сталлю на "ти".
А русалки так, можуть і затягнути, якщо не в гуморі)
Ох...Антарес дуже запальний. А Кріос навпаки такий виважений, виглядає доволі благорозумним. Вони мені нагадають смолоскип в своєму тандемі ( не знаю чи доречне таке порівняння) як Антарес як той вогонь, бажає бути на вершині і горіти, а брат як те руків'я тримає його там, але водночас не дає його вогню ширитися далі.
Ага і тепер я докумекала, Антарес бажає, щоб Селест переїхала у замок, а та не хоче. І це його дратує:)
Інна Турянська, ))))) Ага, геть безстрашний він)
Розділ 3)
«Книги ще нікого не вбили» — звучить дуже гарно) Порівнюючи Кріоса й Антареса, можу сказати, що перший більш м'який, але водночас справедливий й здібний хлопець. Другий — запальний, через що його емоції беруть верхи над самим тренуванням) Але, чесно кажучи, Кріос такий милий:) Дуже припав до душі)) Враховуючи ще той факт, що він любить читати, взагалі ідеальний хлопець, хахах)))
Обов'язково погоджуюся зі словами Кріоса в кінці розділу. Адже будь-яка людина точно не зраділа б, якщо її відправили до якогось замку, відірвали від звичайного життя... В додаток до цього в Селест помер коханий. Їй точно зараз не до якихось законів.
До речі, тренування ти описала дуже красиво :) Мені взагалі дуже подобаються ось ці описи бійок, тренувань... Адже, як на мене, це досить складно гарно описати щось таке.
Розділ чудовий, Кріос також:) А тобі натхнення і успіхів!)))
Віка Лукашук, Вагалася, чи давати таку назву. Дякую, що зацінила)) Кріос дійсно протилежний Антаресу, мабуть, добріший навіть за Майка. Диво серед Зимніх. Зазвичай такі персонажі довго не живуть, але побачимо, що там Кровавий Місяць йому приготував)
Прикро, що так сталося з коханим Селест(, добре, що є такий брат, але брат то є брат:). А завдання вона дала Антаресу хитре та підступне, смертельно небезпечне, цікаво що ж йому треба від тієї Селест
Інна Турянська, Щоб принцесою вона була, треба.) І ще деякі нюанси, але про них згодом) Дякую(〃^ー^〃)
Розділ 2.
А в Проклятому лісі чекає гаряча зустріч...
І от чому Єдині та Зимні не можуть жити в мирі? Обов'язково треба напаскудити.
Але Зореслав так турбується про сестру!)
Тетяна Овчіннікова, Ага, він дуже турботливий) Дякую(〃^ー^〃)
Розділ 1.
Яке прекрасне місто перед очима Антареса) Але все псують думки про Селестину.
І шлях йому лежить до Проклятого лісу. Що ж там трапиться?
Дякую! Ну твоя мова - це кайф)))
Тетяна Овчіннікова, Усі шляхи ведуть до Проклятого лісу, ага)
Дякую☺️
Розділ 2)
Лелеее, ну яка ж моторошна і водночас таємнича атмосфера! Я ніби бачила все своїми очима: і русалок, і Селест, яка блукає Проклятим лісом, і навіть ті самі русалчині співи чулися в голові! (灬º‿º灬)♡
Дуже гарно все прописано)))
Щодо самого розділу, то я таки не помилилася) Селест забажала голову чупакабри, щоб хоч якось помститися за смерть коханого. Звучить насправді сумно... Адже це ніяк не поверне йому життя... Ех...
Щодо брата Селест, то він такий гарнюня (. ❛ ᴗ ❛.) І так добре ставиться до сестри) Тільки стало мені дещо цікаво: що саме мав на увазі Зореслав під словами: «...влаштуємо йому дружнє знайомство з Проклятим лісом»? А якщо він вирішить налякати Антареса? Чи напасти на нього?.. Таким чином, якщо він не принесе голову чупакабри, то Селест не переїде до його замку (･o･;) Чи в цьому план Зореслава?..
Короче, чекатиму продовження з нетерпінням! Дуже цікаво, що ж задумав Зореслав))) Натхнення тобі!
Віка Лукашук, Дякую, сонце)) Старалася передати цю загадкову атмосферу) Рада, що мені це вдається)
Так, ти рацію мала. Це не поверне коханого, але, можливо, на серці легше стане? А може, й ні. Побачимо.
Щодо Зореслава...) Ну-с, його теплий прийомчик незабаром побачимо)
Атмосфера звісно, неймовірна! Прямо таки малювалися в уяві картинки, які ти викладала сьогодні в блог. А дійсно — чи зможе принц подолати чупакабру? Цікаво однак, що з того вийде, але маю здогади, що так. Зореслав красень) Він хто до речі? Єдиний? А то щось мене зовнішність — чорне волосся і сині очі приводять все до Зимніх))Однак скільки в тебе тих брюнетів гарних) Ден прямо таки знатно виділяється на їхньому фоні, що робить його більш харизматичним) Однак так, книга не про нього,це в мене настольгія просто)Цікаво мені, яка доля чекає на Зореслава. Сподобався мені цей герой)
Єва Лук'янова, Дякую, я старалася...)
Ага, щось розвелося тих брюнетів...) треба чимось їх розбавлять)) Щодо Зореслава... Селест Єдина, тому й він теж))) Сподіваюсь, він житиме... довго та щасливо) наскільки це можливо)
Антаресу надзвичайно подобалася столиця, а нам надзвичайно подобається Антарес:) віє від нього холодком, як від справжнього з нього, проте не відштовхує, а навпаки притягує до нього. А ще у нього таки дуже гарний візуал. І схоже гарна наречена:)
Інна Турянська, Несподівана думка...) Дякусіки)
І так, 1-ий розділ (. ❛ ᴗ ❛.)
Леле, Атланта така красива! Мені після опису столиці так закортіло там побувати! Побачити світанки, живі вулички... Ммм, краса)
Щодо Антареса, то підсумуймо все для подальшого розслідування "Пір року"))) Його було обрано на роль охоронця Єдиної. Однак разом з цим він має дівчину (Крісту), яка чимось нагадує Дафні. Разом з цим Селест (вона ж і Єдина) має ще той характер, хах)) Захотіла голову самої чупакабри! Цікаво, чи пов'язано це зі смертю Астарта? Можливо, вона так хотіла помститися чупакабрі за смерть її коханого... Але це лише припущення)
Ще раз хочу сказати, що ці описи і атмосфера просто вау (✯ᴗ✯) А, і щодо приміток, то це дуже чудово) Вони допомагають розібратися, якщо щось призабувся, чи от, наприклад, про ту саму Сукуб. Я навіть не знала таку істоту)
Тооож натхнення тобі і успіхів! Катавасії привітик ( ◜‿◝ )♡
Віка Лукашук, Дякую, сонце) щодо твого припущення... дізнаємося в наступному розділі =)))
1 розділ. По-перше, описи Атланти просто неймовірні. Ти як завжди перевершила себе, моя Сонячна. Дуже яскраво все, дуже смачно.
По-друге, знову Зимній Охоронець, знову Єдина принцеса, але от вайб від них вже інакший, ніж від Майка з Діаною) Селест вже «за кадром» проявила характер, поставивши своєму охоронцю умови) Хоче помститися за коханого? Гм... А це цікаво. Ну і Антарес теж мені не такий, як Майк. Видно, що його стосунки з Крістою дуже... кх... дуже близькі) А він ще й збирається одружитися через 24 роки... Хотілось би мені це побачити).
Думаю, це буде ну зооооовсім інша історія, ніж у Майка з Ді, тому я вже в передчутті!) Люблю пріквели). Це прямо як «Гра престолів» та «Дім дракону»)
Ну і, по-третє, здається, що сукуб теж не просто так згадується. Може, ми його в сюжеті побачимо? І сподіваюсь, Антарес не сплутає чупакабру та сукуба)).
Лекса Т. Кюро, Все згодом...) А події відбуваються приблизно за 3500 років до основних подій. Треба це в анотації написать)
Ох, який цікавий розділ! Антарес досить цікавий персонаж) Його історія з Селест також почалася не з полум'яного кохання з першого погляду)) Цікаво, що ж далі буде, і чи забуде Селест своє перше кохання)) Цікаво, як ти завернеш цю історію) Описи дуже круті) Зацікавила історія війни, яка була сто років тому...я б про неї трохи більше б хотіла дізнатися)) Але здогадуюсь, що Єдині були головними винуватцями, тому їх і відсторонили від інших..А ще цікаво більше дізнатися про проклятий ліс, чому він проклятий і чому там тільки один замок з однією сім'єю, (а інші єдині де, вони ж теж ще є, хоч і не багато,) Коротше дуже мені стало цікаво заглибитися в історію))
Єва Лук'янова, До речі, у продовженні ця тема теж вспливе. Якби не писала "Баладу", то й не знала б, чому війна розпочалася...)
Це не просто епос — це пісня, викарбувана на уламках зруйнованої цивілізації. Атлантида, яку ми не знали: з магією, крижаними серцями, розпеченими кров’ю легендами — і тонкою, мов лезо, надією.
Принцеса й охоронець, ворогуючі племена, прокляття, якому вірять усі, — звучить знайомо, та тільки тут усе болить і світиться по-іншому. Бо коли світ балансує між миром і забуттям, будь-яке почуття — вже виклик.
А образ “сяйливої троянди, закутої у вістря меча” — це поезія, яку хочеться вирізати на стінах старої фортеці.
Читатиму як баладу: повільно, з присмаком холоду і трепету.
Бо навіть крига може розтанути… якщо троянда не здається.
DEKLIN, Приємного читання)
«Замість прологу». Привіт, моя Сонячна) Оце так вайб темного фентезі ти влаштувала прямо від «порогу», трохи неочікувано /хоч ти й попереджала/, але я в захваті! Звісно, від того, що такий персонаж загинув на початку, мені сумно, але я вже в передчутті шикарної нової історії. Я правильно зрозуміла: він був з племені Єдиних?
Поки читала, зрозуміла, як скучила за твоїм стилем написання — він в тебе особливий та вже впізнаний. Описи насичені, яскраві, і такі «смачні». Добре відчула вайб Проклятого лісу. Та й всі думки з емоціями персонажа ти передала чудово!
А ще ти таку несподівано таку істоту додала до історії, що я досі в шоці, в хорошому розумінні цього слова. Дуже люблю різних фентезійних чи міфічних істот, прямо пищу від радості)) *\0/* А крім чукабабри, я там ще одних в небі помітила — місяцептахи, ах!)
Мені вже заздалегідь шкода бідну Селест... ಥ‿ಥ Нав'язана роль безпорадної королеви, коханий загинув, ще й який пихатий охоронець намічається... Ох, щось буде!)
Ханночко, я бажаю тобі безмежного натхнення та віри в себе! З нетерпінням чекаю на продовження! Ти прекрасна авторка! (~￣³￣)~
Лекса Т. Кюро, Дякую!))) Місія вдалася...) Далі буде більше цих мітичних істот...)))
Лелечки, так сумно завершився «Замість прологу». Кохання Селест і Астарта не таке щасливе, як хотілося б... Ех, шкода Астарта... Але згадка чупакабри підняла трохи настрій) То от куди вона поділася! Перебралася до Проклятого лісу ヽ(｡◕o◕｡)ﾉ.
І, як завжди, дуже гарно все написано. Мені так подобається ця моторошна атмосфера лісу, і згадка міфічних істот ❤️ І цей стиль написання... наче справжня жива легенда, або ж давня історія (｡♡‿♡｡) Дуже красиво))
Чекатиму продовження! Дуже цікаво дізнатися що ж буде далі) Ну, і про чупакабру, звісно)))
Віка Лукашук, Дякую...))) Рада, що відчувається стиль ось цей давній. Так і задумано)))
Щось поки нічого не зрозуміло... Але від того лиш цікавіше))) А якісь припущення після прологу робити ще рано ;-)
Дякую за ласий шматик!
P.S.: Чупакабра усміхнула)))
Тетяна Овчіннікова, Ага, несподівано дивне поєднання...) Далі буде зрозуміліше, сподіваюсь)
Важкий пролог...я його згадала тепер. Як же жаль бідолашного Астарта( Навіть наприкінці свого життя думав про Селест. Невже його смерть не випадковість? Чому на нього накинулась та чупакабра? це пов'язано з тими погрозами, чи ні? Чи просто ця тварюка існувала раніше. .До речі, в «Зникненні зими» наче не було його ... де він подівся через багато років? чи ще буде? бо я не пам'ятаю про таку тварюку...
Ханна Трунова, Буду чекати з нетерпінням!
Вітаю з новинкою! Успіху книзі!
Руслан Баркалов, Дякую)
Так-с, я трохи не в темі сюжету :3 Прочитала. Написано гарно, лаконічно, але багато для мене запитань хехе) Я скористаюся положенням організатора марафону та візьму твої "Пори року" собі на прочитання :)) Якраз давно хотіла почитати, все ніяк руки не доходили. А потім я повернуся до цієї книги))
Діана Козловська, "Пори року. Зникнення Зими" теж читай! Якщо коротко, Сезонні це різні племена) Там буде пояснення лору...))
Вітаю з новинкою)
Юлія Богута, (〃^ー^〃)
Вітаю з новинкою)))
І одразу хочу запитати: а шо так мало? ':-))))
Я тут вже, навчена "Порами року", розігналася на величезний розділ, а його нема)))
Дякую за насолоду від твоєї мови! В лісі ніби насправді побувала) Атмосферу передано просто неперевершено. І троянду так шкода :-(
Дякую за твою глибоку працю)))
Тетяна Овчіннікова, Сама в шоці))) Але без письма не можу) ще й ютуб намагаюсь відродити...)
Вітаю з новинкою!
Лелечки, дуже подобається мені твій стиль написання) Перечитуючи баладу, впевнююся, що атмосфера передана на висоті (✷‿✷) Дуже гарно і таємничо)) Ніби я насправді читаю баладу зі старовинних томів) А віршовані рядки такі чарівні і з краплею темряви ( ◜‿◝ )♡ Краса)
Щодо розділу "Без просвітку ночі Кроваві Місяці" можу сказати, що це прям вау) Якраз згадую "Бал кровавих місяців". Троянда, то ніби Єдина. Але якщо вона перестане бути закута вістрям меча? Чи зникне союз Кровавих Місяців?)
Дуже цікаво, що ж буде далі))) Чекаю з нетерпінням!
А тобі натхнення і успіхів (◍•ᴗ•◍)❤
Віка Лукашук, Дякую, сонечко)))
О, яка крута балада! Поки читала, зрозуміла, як я скучила за твоєю шикарною українською мовою! (づ￣ ³￣)づ Чекаю продовження! Арт крутий!)
Лекса Т. Кюро, Дякую, люба...))) Далі будЕ...)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати