Анотація

Ніч. Залізничні колії. Штаб, у якому майже ніхто не спить.
Я пам’ятаю запах ліків, крові та сирих стін.

Ми думали, що рятуємо людей.
Але щось у тому місці повільно знищувало нас самих.

Лазарет — молода медсестра з дивною усмішкою та занадто живими очима. Спочатку вона здавалася звичайною дівчиною: балакучою, доброю, трохи дивною. Та з кожною ніччю її поведінка ставала все страшнішою.

Вона почала чути голоси.
Говорити з порожніми палатами.
Боятися темряви… а потім — полюбила її.

Я бачила, як хвороба повільно пожирала її розум.

Але найстрашніше було не це.

Найстрашніше — зрозуміти, що весь цей штаб, поранені, нічні чергування і сама Лазарет могли ніколи не існувати.

Бо інколи сни здатні залишати шрами навіть після пробудження.