Знайомство із штабом

Було чутно ,як по рейсах їздять поїзди ,важкий поїзд що перевозив чи то корисні копалини ,якщо не людей назад у штаб . Нічне небо накрило місто , тільки десь на окраїні працював завод .

-Скільки часу пройшло із моменту вистрілу ?запитала моя подруга Лазарет.

-Дві начебто.Тихо відповіла їй .

Лазарет була моєю подругою ,якщо так можна назвати ,вона працювала в штабі медсестрою та лікувала поранених ,а що до мене я була молодшим командиром військової частини,также була наставником .А що до вистрілу ,то було попередження,якби ми знали скільки годин ,але в нас не було із собою годинників.

В кімнату зайшов молодший сержант , юний хлопець,його звали Арнольд, він повідомив нам ,що потрібна наша допомога,Лазарет відправилась лікувати ранених,а мене відправили зразу до старшого командира,юнака що керував штабом.

-Чому ти так довго ?!Крикнув на мене старший командир ,він не мав на обличчі ні одного виразу , лише кам'яне лице та холодний спокій.

-Я прибула до вас при першій же змозі,якщо я запізнилась то вибачаюсь,але по дорозі до вас сер я знайшла цікаву річ ,не знаю кому вона належить але бачу в перше . Спокійно відповідаю .

-Якщо знов замислила заговорити мене ,то так просто не обдуриш ,показуй що там .

Він говорив холодно та байдуже ,але з нотками тривоги уже.Я дістала із кишені  уламки від зброї ,скоріше всього від пістолета ,але то зовсім не звичне для нас обладнання.

-Де ти знайшла це ?В якій половині штабу ? Тривожно він запитав .

Юного старшого командира хвилювало одне ,що не нас могли напасти ,командира звали Міо ,йому всього лише 16 років але із розумом та своїми уміннями в штабі займає головне місце .

-Я знайшла це біля дверей ,коли виходила з медичного корпусу.

Міо  був здивований,він замислив не ладне ,я начала переживати ,чи часом це не річ Лазарет...

Але навіщо моїй подрузі убивати своїх ? Тепер в думак спліталось багато запитань.

-Ти кажеш що найшла це біля медичного корпусу?Перепитав хвилюючись командир.

-Так,я тоді навістиле Лазарет ,як йшла до вас сер .

До того там був дивний запах сирості,та наче запах тухлості сирого м'яса.Швидко відказавши замислилась .Це не була палата де поварі готують їсти , також не палата ексмерентів, не комірчина ...

А що ще цікавіше,у Лазарет не було помічниць ,всі що були раніше задихнулись ядом ,чи то втекли з своєї місії посади медсестер.Тому моя подруга була єдиною ,хто остався .

-Вона щось запідозрила ,ну твоя подруга ?Запитав Міо.В перше він не казався таким холодним ,а на його обличчі можно було замітити ,як він стривожений.

И тут я зрозуміла,що нічого не знаю про Лазарет,вона хоч і балакуча але ніколи не говорить про себе ,у мене брали дивні передчуття.

-Я не знаю...Можливо вона про щось дізналась ще до нас ...Не знаю...

Я не хотіла щоби мою подругу наказали ,адже за такі рішучі дії можна бути страшенно наказним , старший командир Міо,він не жаліє тих ,хто його так нагло та підло підставив .

Оставалось лише надіятись ,що моя подруга лише дівчина ,яка лікує воєнних.Але якщо Лазарет ...?

Ні краще про це не думати ,вона не  може  бути  хворою ...Але в документах ,що до неї якось писалось ,що вона була дитиною яка жила в психлікарні .В можливо це підробка ,і вона така як і всі .Не знаю,але надіюсь ,що вона просто бідна дівчина .

Тут  Міо, кладе документи на стіл ,він був злим і стривожений,але тримав холодний розум.

-От воно що ,твоя подруга справді із психлікарні,але тут пишеться що колись вона просто була загубленою дитиною,і якось так склалось що працівник псих лікарні ,доктор Сильвадор усиновив Лазарет .Зараз на момент погибелі доктора ,дівчинку було приймали за експеримент ,тому вона втекла з лікарні,таким чином потрапила до нас .Розповів юнак .

Мене брали сумніви ,в чи не проводили експериментів на моїй подрузі? Вона справді ні в чому не причетна ...? А якщо вона в тайні від усіх займеться тим ,що убиває людей?Хто ти насправді Лазарет?