Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу

Лист зі скляної пляшки

 

 

Хвала богам, ми вижили! Але чи надовго? Люд тут, м’яко кажучи, страшенно неприязний, що аж пеклом на всіх чужинців дихають. А ще дивною зброєю вони оперезані. Блакитне сяйво мечів їх несосвітенний жах наганяє. До того ж… Я навіть не хочу про це згадувати, а тим паче писати… Один доторк клинка, один маленький-малесенький поріз, якого й на шкірі не видно… Життя забирає!..

Отак вирушили ми на пошуки еліксиру безсмертя, а самі в смертельній пастці опинилися.

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше