1 215
Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу
В процесі ·
70 стор.
· Повільно оновлюється
“Пори року”
Анотація до книги "Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу"
Велика війна, що вогнем і мечем прокотилася Атлантидою — древньою цивілізацією Пір року, — звичний світ до невпізнання змінила. Щоб уникнути нового кровопролиття, двадцять п’ять Суддів встановили новий порядок чергування влади. Мир нарешті можливий, але чи не виявиться він крихким? Адже з двох Кровавих Місяців залишився тільки один…
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
“Ця книга - справжній шедевр в жанрі темного фентезі! З перших сторінок вона вражає детальним всесвітом, неоднозначними героями, доля яких змушує хвилюватися за них. Інтриги й захоплюючі пригоди - ось, що чекає на нас тут”
Зміст книги: 16 глав
Останнє оновлення: 26 Листоп
159 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТим, хто вже читав "Пори року. Зникнення Зими", початок не буде новим. Так вже сталося, що ці історії тісно переплетені. Та все ж не оминайте вступні розділи, бо кожен перечитинг допомагає по-новому подивитися на текст.
Будь ласка, не скупіться на відгуки, навіть спойлерні. Це неабияк надихає! Не дайте авторові в декреті духом занепасти!..)☺️
Тг-канал — Письменницьке??hannatru_writer https://t.me/hannatrunova_writer
11. Також, надзвичайно цікаво сюжетна лінія підводить тут нас до матерів обох братів. От недарма їх знову пригадали, а в серці Кріоса вже посіялися зерна сумнівів. Ще й інтрига така довкола слів"в Кригожарі достобіса покоїв". Все так і натякає на цікаву пригоду, в якій брати можуть об'єднатися й дослідити таємницю власного замку, де неодмінно можуть з'явитися сліди діяльності їхнього батька. А раптом, зовсім близько, десь спочивають скелети колишніх дружин правителя Зимніх, все можливо, і від цієї думки стає дуже моторошно.
З нетерпінням чекатиму на продовження пригод улюблених героїв,бажаю тобі натхнення, віри в улюблену працю й себе, адже ти створюєш справжній шедевральний самоцвіт і він вже прекрасний з першого погляду!
Максиміліан Степовий, Все можливо)))
Дякую тобі за коментарі та рекомендації(〃^ー^〃) Приємна несподіванка)))
Скоро для Ютуб дороблю відео, і тоді візьмуся вже за продовження, бо знову затянула...)
11. Видно, що Кріос сам не прагне причинити братові біль, але вибору в обох немає. Один змушений коритися волі батька, а інший не здатен тримати язика за зубами, прагнучи продемонструвати свій характер. Все ж таки, добре, що Антарес довірився братові й поділився з ним своїми враженнями від нічних пригод в Проклятому Лісі. Шкода тільки, що Кріос поки не вірить стовідсотково братовим словам і тільки марними застереженнями сипле навкруги. Відчуваю, що такі страшні слова про Проклятий Ліс не дарма написали, там якась таємниця схована, яка здатна пролити світло і на Зимніх, і на Єдиних, адже це ж хтось придумав страшні речі про згубу розповсюджувати.
Максиміліан Степовий, Так, Кріос слухається голосу розуму, тому не повірив на слово.
11. Бідний Антарес, його в цьому розділі неймовірно шкода. Батько до нього занадто жорстоко ставиться, а він ще й молодець, гідно тримає обличчя та не збирається демонструвати ні страху, ні слабкості під час цього покарання. Дивно ще, як це в нього шрами не залишаються на зап'ястях після таких шипастих кайданів.
Максиміліан Степовий, Та отож бо...
10. Дивує те, наскільки винахідливим виявився брат, що одразу на ходу декілька варіантів здобуття фамільного меча вигадав! Добре, що Селеста настільки розумна, що не купилася одразу на його побрехеньки і виявила істину на місці. Справді,поведінка Зореслава викликає обурення, адже він більше якось за себе думав і особисту ненависть до Антареса, чим про благополуччя сестри. Через нього тепер можуть постраждати невинні люди, а ще він сам же прискорив переїзд Селести до Кригожару. Чим більше намагаєшся уникнути своєї долі, тим частіше вона сама тебе наздоганяє. Цікаво тепер як Селесті вдасться налагодити цей складний конфлікт з участю свого брата. Відчуваю, що нас чекає цікава поїздка до Кригожару і попереду ще багато конфронтацій не тільки з Антаресом, а й із його батьком та Крістою)))
Максиміліан Степовий, Ой, попереду багато всього)
10. Ну Зореслав прямо найчудовіший брат на світі. Схоже, що його добрі наміри перетнули небезпечну межу і зайшли занадто далеко. Він своєю надмірною опікою Селести, брехнею та самоправством, тільки більшу біду накликав на Єдиних. Доволі дурний був план покладатися виключно на випадок. І тут більш хоробрішою виглядає якраз Селеста, вона хоч пряма,щира й готова прийняти свою невідворотну долю, а не так, як Зореслав, який спочатку заварив всю цю кашу, а потім боягузливо почав "хапай речі, ми виїжджаємо".
Максиміліан Степовий, Мене тут Зореслав теж здивував. Не очікувала від нього такого)
9. В принципі, Антарес може стати хорошим персонажем, якщо протиставить себе батьку й перетвориться в його повну протилежність, всі шанси знаходяться в руках! О, розмова про наслідки Великої Війни страшно заінтригувала, відчуваю, що незабаром будуть розкриті всі карти і виявиться,що не все так однозначно, як здавалося на початок. Цікаво, чому за Проклятий Ліс точилася настільки запекла боротьба.
Антарес молодець, що так сміливо все батькові в обличчя сказав, але тепер його шкода стало, адже він прирік себе на жахливі тортури в кайданках. Але цікавіше всього, що він вже охолов до своєї власної нареченої, зате частіше думав про Селесту. Оце так злам неочікуваний, схоже, що тут буде від ненависті до кохання перехід)))
Максиміліан Степовий, Побачимо, на який бік пристане Антарес)
9. Бідний Кріос, не дивно, що він добряче розлютився на всіх - його прямо в слугу тут перетворили і всі так зневажливо якось до нього ставляться, а він мені самим чистосердечним тут здається, голос розуму для цих гарячих голів за столом. От Деморіс виявився настільки жахливим тираном,що його жорстокості та байдужості до власної родини можна тільки подивуватися. Він ще й так легко укладає нові династичні шлюби, що й не дивно, що Антарес настільки скипів з батькової поведінки, адже сам хлопець тужить за рідною матір'ю й досі в усьому звинувачує батька.
Максиміліан Степовий, Так і є)
9. Схоже, що Антарес несвідомо почав закохуватися в Селесту, раз вже Кріста його не задовольняє та дратує. В принципі, дуже глибоко показана оця еволюція героя в його ставленні до Крісти та Селести. Знову проявилося красиве протиставлення - холодна, зловісно-красива горда Кріста з крижаним серцем та легкодоступна проти прекрасної в своїй душі, крихкої, тендітної і доброї Селести, яка постійно зубки показує Антаресу, а таке одразу його приваблює.
Максиміліан Степовий, (〃^ー^〃)
8. Ось ніби Селеста врешті отримала те, чого так прагнула весь цей час, але здійснення помсти не вдовольнило її душу. Як не крути, а нареченого цим до життя не повернеш, тільки порожнечу всередині сильніше поглибиш. Антарес прямо відчуває себе вже беззаперечним хазяїном тут, нічого не боїться, знущається просто в обличчя нещасній принцесі. Розуміє, що їй діватися нікуди, а засобів для хитрощів в неї зовсім не залишилося.
Дуже втішили натяки на особистість нападників, тепер врешті весь пазл склався і одразу стало зрозуміло хто ж це там вирушив вночі на прогулянку лісом))) Бідна Селеста, її так шкода, вона немов пташина, яку силою намагаються запхати в золоту клітку. Принцеса в одну мить вигукнула Антаресу все, що накипіло в її душі за весь цей складний час. Вона ще й ледве не піддалася владі харизми принца, вже відчувається оцей небезпечний вплив Зимніх, котрий здатен звести з розуму довірливих добрих Єдиних. Схоже,що події зараз досягають свого найбільшого зламу і попереду на нас чекає багато захоплюючих пригод!
Максиміліан Степовий, ....)))) Дякую тобі за глибокі коментарі(〃^ー^〃)
7. В пророцтві мари втілився весь глибинний сенс Балади про Сяйливу Троянду та Кригу, бо тут і натяки на прокляття Зимніх, їхню розплату власним життям, а наприкінці слова інтригують, згадуючи "плід справжньої любові". Ну це прямо приємний натяк на Майка, Зимнього, який здатен розірвати це прокляте коло і досягти кращого майбутнього, ніж його попередники.
Цікаво теж, хто наважився напасти й полонити нещасного Антареса, прямо якісь таємні ордени підключилися до цих справ. Але так, кінцівка розділу вийшла доволі гіркою, бо мені справді шкода стало нареченого Селести. Одразу зрозуміло хто міг стати причиною його загибелі, бо полювання на чупакабру пішло абсолютно не так, як я очікував раніше, це був несподіваний й захоплюючий поворот подій.
Максиміліан Степовий, Угу, Антарес приховує безліч таємниць...
7. Але теж дуже цікаво хто стоїть за марою і представляє собою третю силу, яка провадить тут антикампанію проти Антареса. Це хтось зі справжньою ненавистю до всіх Зимніх. Історія мами принца оповита найважчим смутком, бо одразу здогадуєшся хто виявився безжальним холоднокровним вбивцею цієї невинної жінки. Взагалі, майстерно показана оця відмінність сторін - Зимні, які тікають від живих почуттів, переховуючись за книгою байдужості, та Єдині, котрі, навпаки, занадто теплі й чуттєві. Ці сторони несвідомо врівноважують одна одну та не здатні існувати без іншої.
Максиміліан Степовий, )))
7. Саме полювання на чупакабру від початку інтригувало, тому хотілося дочекатися розв'язки пригод в лісі та побачити чим все закінчиться. План хлопця здавався доволі простим - виманити звіра приманкою, змусити жертву самій йти назустріч мисливцю. Але я зовсім не очікував такої зустрічі із примарною Селестою посеред лісу))) Одразу відчувалося, що з нею щось не так, але Антарес теж кумедне ставлення до дівчини мав, явно зневажав її, не вважаючи, навіть, й привабливою. Жорстокість принца теж стала справжнім відкриттям в цьому розділі, змушуючи поглянути на нього зовсім іншими очима. Чомусь тут більше мару було шкода, ніж самого Антареса, бо її пророцтво несло подих невідворотної долі і в смерті істоти принц не знайшов би власного порятунку.
Максиміліан Степовий, Ох, Антарес ще вразить...
7. Надзвичайно цікавою вийшла подорож до Проклятого Лісу, його моторошна атмосфера передана настільки вражаюче, що одразу уявляєш перед собою і місячну ніч, і тісне сплетіння темних віт дерев, страхітливі звуки жителів цього зловісного місця.... Антарес справді дуже хоробрий, раз наважився увійти до лісу наодинці, ще й блукати ним в таку пізню пору.
Максиміліан Степовий, ))) Безстрашний)
6. Брехливий вчинок Еларіса просто не має вибачень, він ставився до Лади немов до бажаного трофею, речі, заманюючи її розкошами і зовсім не думаючи про її почуття. Дивним збігом стала загадкова смерть нареченого Лади і вона прямо співпадає з нинішньою загибеллю нареченого Селести. Невже Зимні дійсно спроможна на такі жорстокі вбивства?
Доля Лади виявилася надзвичайно тяжкою і завершилася смутною нотою, коли вона, сповнена недовіри до всіх, обрала вічну самотність в лісі, а в її пам'яті досі палали крижані очі невблаганного переслідувача. Таке не легко забути і неможливо, ні за яку ціну, пробачити!
Максиміліан Степовий, Так, доля Лади скалічена(( Урок для Селест.
6. Нарешті ми повернулися до таємничої історії Лади, яка викликала стільки питань, коли вона вперше заговорила на цю тему. Виявляється, що Лада була доволі популярною особою в своєму селищі, ще й такою дівчиною з перцем, котра вміло ставила на місце всіх своїх надокучливих кавалерів. Цей Еларіс справді від самого початку викликав підозри, бо якось він раптово з'явився саме в цьому селищі, почав часто туди ходити і для простого хлопця занадто розумним й мудрим виявився, що натякало на його непросте походження.
Дивно, що вибір Еларіса впав саме на Ладу, невже її постійні відмови настільки сильно запалювали в ньому цю небезпечну пристрасть? Шкода, що така горда дівчина врешті купилася на харизму чужинця, не повіривши пересторогам власного батька. А погнавшись за таким коханням, в кінці наштовхнешся на колючий терн, що здатен серце на шматки порвати.
Максиміліан Степовий, Гострих відчуттів захотілося, ага...
5. Виявляється, що життя Зимніх теж сповнене небезпеки і за ними можуть полювати у стінах власного замку. Це надзвичайний героїзм, що Антарес не злякався переслідувача, а зміг вчасно поквитатися з ним. Навіть, цікаво, хто ж це міг надіслати вбивцю в серце самісінького Кригожару.
Методи виховання батька теж вражають своєю жорстокістю, він немов би витесував із сина міцну скелю, змушуючи його не демонструвати слабкодухості. Цікаво, чому він так розлютився на портрет власної дружини, відчуваю, що це показано не просто так і далі ще розкриється неочікувана правда про те, що вона теж була Єдиною. Надзвичайно захоплююче показано, як працює пропаганда з обох сторін - тільки Лада налаштовувала Селесту проти Зимніх, як батько змушує і Антареста берегтися звабливих чар цих підступних відьом. Відчуваю, що принцу та принцесі доведеться самим одне одного пізнати краще й розвіяти міфи з минулого.
Максиміліан Степовий, ...))) На них чекає багато цікавого)
5. Оце так неочікуваний поворот в історії))) Що, що, а я й не сподівався дізнатися про алхімічні захоплення Антареса. Це цікаво, що Пори Року живуть надзвичайно довгим життям, але роблять спроби досягти повного безсмертя. Надзвичайно цікава тема,бо часто, наближаючись до подоби божества, ті, хто отримує безсмертя, можуть потім пожалкувати про цей проклятий тягар, спостерігають за невблаганним плином віків перед собою.
Я чомусь так і здогадувався, що батькові все відомо про витівки сина, бо важко щось приховати, коли володар Кригожару знає тут кожен закуток, але він подарував Антаресу це відчуття певної таємничості в яку син свято вірив))) Ох, він же ледве брата свого не отруїв такими експериментами і нагадав мені сильно епізод, в якому Ден приспав свою сестру відварами.
Максиміліан Степовий, =))) треба ж над кимось експериментувати)
4. Сама природа й погода в цьому розділі одразу змушують відчути смуток, скорботу й самотність Селести, яка досі переживає глибоко в душі не найкращі часи. І як добре, що в неї є настільки чудова тітка, котра завжди готова прийти на допомогу дівчині й вислухати все, що накипіло в племінниці на душі. Історія Лади дійсно починає інтригувати від самого початку, адже вона живе ось так аскетично посеред лісу і по ній видно, що вона пережила якусь трагедію в минулому.
Ох, Селеста могла так красномовно сказати все,що думає про Антареса і всі її слова були б суцільною правдою про цього егоїста, але і вона, біднесенька, дозволила собі купитися на привабливе личко принца, відкинувши всі зайві сумніви. Лада молодець, вона спробувала нагадати принцесі про небезпеку від крижаних Зимніх, що все це кохання може закінчитися доволі трагічно, хоча й небажання Селести жити в Кригожарі здатне призвести до жахливих наслідків. Вже не терпиться почути історію Лади, пов'язану із Зимніми, бо на самому цікавому все перервалося)))
Максиміліан Степовий, Юне серце ще в Селест...)
3. Навіть, у ставленні до Селести простежується різниця в характері братів. Антаресу плювати на її почуття, він думає тільки за себе й власне его, а от Кріос одразу цікавиться життям принцеси і доволі турботливо про неї відгукується, що це б йому впору бути її охоронцем. І здається мені, що неспроста Кріос так свариться на жорстокі закони, він може стати одним з тих, хто може спробувати кинути виклик існуючим правилам. Саме ім'я героя теж надзвичайно красиве, бо якраз передає те,що він сам холод, мороз, прекрасний вибір)))
О, а слова на початку так цікаво розкривають походження небесної сталі, відсилаючи нас до падіння небесного тіла, з якого згодом і утворився цінний матеріал для виробництва зброї.
Максиміліан Степовий, (〃^ー^〃)
3. Яким цікавим та дивовижним вийшов поєдинок між двома братами, надзвичайно вражаючим було їхнє безстраше зіткнення! Незважаючи на всю майстерність і бойові навички, Антарес доволі легко дозволяє гордості, самовпевненості та гніву оволодіти своєю душею, а це його засліплює та робить слабким і вразливим перед ворогами. Кріос легко довів, що його не варто недооцінювати і насміхатися з нього, бо на мечах немає кращого за нього. Мені цей герой надзвичайно сподобався тим, що він влучно говорить про те, як книги ще нікого не вбили, віддаючи перевагу мирному життю, вважаючи знання найціннішим скарбом на світі. І він правий, бо груба сила не завжди спроможна виграти там, де розум стратега зможе швидко проаналізувати всі ходи й ландшафт поля бою.
Максиміліан Степовий, Кріос теж нравки)
2. Окреме захоплення викликають імена брата та сестри - Зореслава та Селести. Вони прекрасні своєю гармонією і втіленням космічної природи - срібної зорі на темній шовковій вуалі нічного неба і півмісяця, який проливає сльози у формі проміння на озерні води. Такі асоціації викликають миттєво імена героїв, коли перший раз зустрічаєшся з ними на сторінках книги. Стосунки брата й сестри такі теплі, милі, жартівливі, вони одразу наповнюють радістю й світлом, змінюючи загальну атмосферу. Схоже, що Зореслав стане моїм улюбленцем в цій книзі за відмінне почуття гумору й душевність)))
От нам так демонструють вдавану безсердечність Селести, коли вона холодно надсилає Антареса на вірну смерть, бажаючи отримати голову чупакабри, але не все так однозначно. Варто лише поглянути глибше - і перед нами розкривається тендітна душа дівчини, яка нещодавно пережила горе від втрати нареченого, вона хвилюється від того, що їй назначили охоронця в іпостасі наслідного принца Зимніх. Ці фактори створили своєрідний афект під час якого Селеста в серцях вигукнула те, що в неї вирувало у думках, але Антарес сміливо прийняв цей виклик і тепер цікаво,чи вдасться йому завойовувати довіру Селести.
Максиміліан Степовий, Побачимо, який Антарес сміливець)) Дякую тобі)))
2. Який моторошний та містичний початок розділу, цей ліс викликає правдиві мурахи на шкірі. Похмурі вигуки русалок нагадують старовинні прокляття, які повисають в повітрі тяжким тягарем, віщуючи темне і скорботне майбутнє для кожного, хто почує ці слова... Смуток й самотність Селести враз змушують проникнутися глибше до цієї героїні, вона мені подобається найбільше всього зараз. Нарешті стало зрозуміло кого ми бачили на початку в лісі і значення тієї трагічної загибелі стало ще більш значним, демонструючи всю жорстокість королівства. Дівчина нещодавно втратила нареченого, а Суддям плювати на це, вони не дають шансу для скорботи, а вже приписали Антареса для дівчини і її маленький бунт проти системи прекрасно можна зрозуміти.
Максиміліан Степовий, (〃^ー^〃)
1. Кріста теж стала доволі загадковим персонажем. Вона справді більш гармонійно пасує до Антареса і його обов'язок перед Селестою теж став на заваді їхнього щасливого сумісного життя. Буде цікаво спостерігати за тим, як Антарес почне лавірувати між колишнім життям та новим в ролі охоронця. Закони Пір Року теж доволі цікаві, одразу відчувається, що всі тут переводять стрілки й роблять винними або Зимніх, або Єдиних, хоча сама ситуація доволі неоднозначна й складна для всіх після війни, яка прокотилася всім королівством.
Максиміліан Степовий, Так, протиборство між цими двома родами було ще тоді)
1. Нарешті я дочекався того моменту, коли ми потрапили до Атланти! Про цю столицю дуже давно чув зі згадок, коли туди їздив Макс в оригінальній книзі, і вже тоді не терпілося побачити красу столиці всього королівства. Тобі вдалося здійснити надзвичайне - в цих описах відразу постає образ столиці як прекрасної перлини, найкоштовнішої оздоби всієї країни, де зосереджені всі торгові шляхи і у котрій розквітають економічні гіганти в постаті Зимніх, що відають виготовленням зброї з небесної сталі чи родини Крісти, які чеканять титани.
Антарес поки що на початку викликає такі змішані почуття. Він мені нагадує людину, яка мала цілком успішне нормальне життя, але оця роль охоронця та взаємини із Селестою лягли на нього надзвичайним тягарем, змушуючи героя відчувати себе роздратованим й розгубленим. Взагалі, нова пара героїв разюче контрастує з Майком та Діаною. Тут ми маємо гордих незалежних людей, що абсолютно чужі по відношенню один до одного. Їм байдуже на ці обов'язки, просто закон вимагає слідувати таким правилам. Схоже,що Селеста просто хотіла позбавитися бідного Антареса, посилаючи його на таке небезпечне завдання.
Максиміліан Степовий, (〃^ー^〃)
Вау, пролог дійсно розпочинається доволі епічно й вражаюче! Описи Проклятого Лісу настільки детальні та атмосферні, ніби ти йдеш поруч з героєм його тінистими заплутаними нетрями та спиною відчуваєш всю небезпеку від кожної тіні під кронами дерев. Також, початок пріквелу миттєво завойовує серце різкою зміною атмосфери, в порівнянні з оригінальною історією, бо тут переважає суворість, похмурість й непередбачуваність темних віків давнини. Тобі вдалося прекрасно втілити перед нами світ,який не так давно пережив страшну війну і тепер намагається відновитися після цієї трагедії й кровопролиття, а нові закони досі ще не закріпилися остаточно в свідомості жителів королівства. Не очікував тут почути про Зимніх в контексті їх варварської природи, зовсім їх не любили в давні часи й всю провину на них покладали. А я так відчуваю, що легше всього Зимніх звинуватити, але вони тут такі ж самі жертви війни, як і кожна нація Пір Року, що поклала душу й тіло в цій боротьбі. Біль Астарта настільки яскравий, що його гнів та скорбота відлунуються в глибинах серця, немов коханих несправедливо розлучила жорстока система.
Максиміліан Степовий, Ти чудово відчув настрій історії...)))
Боже, на початку стільки красивої витонченої поезії зустрічає нас, це одразу сприяє зануренню в атмосферу історії. Немов ти сидиш в бібліотеці замку Кригожару й до рук потрапив безцінний стародавній манускрипт, який врешті пояснить нам корені легенди про Сяйливу Троянду та Кригу, бо тут точно щось не чисто і на нас чекає не менш грандіозна історія з унікальними героями! Мені подобається твоя майстерність з цими поетичними вставками, вони роблять книгу тільки кращою, а світ ще більш живим та реалістичним. Інтригує вже з перших рядків і поки що грає на струнах сильної ностальгії за попередніми книгами з цієї серії. Що не кажи, а Майка та Діану не проміняєш за жодну ціну і вони в серці навіки)))
Максиміліан Степовий, Вже скучила за ними)
Із настанням зими врешті душа моя потягнулася до знайомого Кригожару, щоб знову провести захоплюючий час із новою історією з мого улюбленого всесвіту! Якою ж радістю й приємною ностальгією обдаровує переказ відомої легенди з оригінальної книги, одразу пригадалася вся загкдковість взаємин Зимніх та Єдиних. Вони такі різні, але їх несвідомо притягує одне до одного, немов протилежності - тепло й холод, світло і пітьму, дружність та самотність. В оригінальній книзі легенда про Троянду та Кригу змушувала мене хвилюватися за долю Майка та Діани, бо ідеально втілювалася в їхніх образах. Весь час боявся, що або Майк стане холодним й заморозить серце Єдиної, згубивши її, або ж Єдина перетвориться в ту, що отруїть нещасного Зимнього, зробивши його слабким через їхню взаємну прив'язаність один до одного. Синергія оригінальних героїв досі залишається однією із самих найкращих в літературі!
Максиміліан Степовий, Дякую) Рада бачити тебе тут(〃^ー^〃)
Не вміє Антарес себе стримувати, і сказати вправі усе, що на думках...будь то почвара у лісі, брат чи батько. Видно, що він уже загартований і звиклий і до болю і до темряви у підземелі. Даремно брат намагається його до тями привести. Адже до тями приходить Антерес лиш коли досягає свого за будь якої ціни.
Інна Турянська, Так і є) Дякую тобі(〃^ー^〃)
Селест чимось схожа на Антереса...та мабуть своєю упертістю та невідступністю. Адже, ясно їй було як день білий, що меч таки належить принцу, і принц той не відступить ні у якому разі.
Інна Турянська, Точно)
Ох і лютий Антарес) і гіркий у словах...і навіть солодкі губи Крісти не дають розради. Бо мабуть пророцтво почвари додає роздратування як і спомин про губи Селест ). Ще й батько своєю втішною новиною, яка невтішна для сина, став певно останньою краплею:)
Інна Турянська, Щось змінюється...)
Розділ 11)
Лелеее! От тепер в мене в самої якісь дивні здогадки з'явилися після прочитання. А якщо Антарес бачив не мару, а когось іншого? Якщо це все йому приверзлося? З іншого боку взагалі не можу зрозуміти навіщо його батьку вбивати своїх дружин? А якщо він якийсь маньяк?! (°o°) Чи спочатку одружується, а потім для своєї вигоди вбиває? Але навіщо?.. І якщо з Руженою щось станеться? Ну, може вона мені спершу не сподобалася. Але як за людину я починаю за неї перейматися. Зараз голова лусне! Лелеее (‘◉⌓◉’) Прям цілий детектив виходить)
Кхем, щодо самого розділу, то казала безліч разів, але ця старовинна атмосфера, діалоги (｡♡‿♡｡), фразеологізми і все таке... Це тааак приємно читати! Насолоджуюся кожним рядочком) І персонажі такі живі))
З одного боку я розумію, що Кріосу важко зробити боляче братові, але з іншого Антарес і сам розуміє, що батько й Кріоса може покарати, якщо той не зробить так, як він доручив.
Чесно кажучи, це покарання звучить аж до мурашок. Уявляю, яким треба бути мужнім, щоб не скривитися і все витерпіти. Ох, Антареса аж шкода стало.
Короче, в мене тепер в голові купа теорій! Ніби невеликий розділ, але вийшов й справді цікавезним! ❤️
Віка Лукашук, Дякую, сонце) Приємно це чути(〃^ー^〃)
Розділ 11. Невже те, що Кріо сказав правда, і Антареса обдурили? Але навіщо? Там же ж наче Зореслав замішаний був... А той знав сам, що то не мара? А, може, його самого надурили?.. Оце ти задачку задала... Бачиш, ти казала коротенький розділ, але ж мозок вибухнув ＼(^o^)／
Весь отой діалог між братами такий живий, класно вони в тебе спілкуються, видно, що буде «люблять» один одного)) Але в них є те, що їх об'єднує — дивні історії їхніх матерів... Про Кригожар він там таке сказав, аж моторошно стало ⊙﹏⊙ Жахливе місце... Дітей катують, жінок вбивають... І оце там Діана жила? Йой. (˘･_･˘)
Насправді люблю приквели, бо вони завжди всесвіт розширюють, в мені завжди цікаво знати з чого все почалося!) В тебе ці дві книги, як «Гра престолів» та «Дім дракона»!)
Ну, про твій особливий стиль написання казати вкотре вже не буду, бо думаю, ти й сама знаєш, що він шикарний!) Ти розумничка! ʕっ•ᴥ•ʔっ
З нетерпінням чекаю на новий розділ, Ханночко! Невичерпного натхнення й сил! Бережи себе й своїх рідненьких (人 •͈ᴗ•͈) Затишного вечора! Мирної ночі!
Лекса Т. Кюро, Хехе...)) Я рада, що сподобалося, бо відчуття було, ніби з пустого в порожнє переливаю) Дуже постараюся не затягнути з продовженням)
11. Як цікаво! Такі подробиці відкриваються, що мимохіть задумуєшся більше, хто ж насправді батько Антареса та Кріоса! І куди поділися їхні мами... Сподіваюся, колись будуть відповіді на ці питання?) Буду терпеливо чекати. Але здається мені, що нинішню пасію короля теж подібна участь чекає, якщо вона піде проти нього чи подивиться якось криво. Якщо ще й цей чоловік сина свого так карає! До Кріоса у мене щира симпатія, чомусь душевним і розумним здається, ще й добрим, що не властиво Зимнім. Повна протилежність Антаресу, у якого ще той буремний норов! Також особливу цікавість в мене Проклятий ліс викликає і Кригожар. Люблю такі загадкові місця в книгах! Цікаво дізнатися більше і про тих мар і загадкових істот, і що приховують кімнати Кригожару... Адже дійсно, таємниць там напевне немало. А що, якщо в одній з таких кімнат Деморіс (не пам'ятаю чи точно ім'я запам'ятала) тримає своїх дружин? Мертвих, чи скоріше живих в кайданах і з'їхавших з глузду? Цікаво))
Єва Лук'янова, Угу, ніби казка про Синю бороду...)) Сподіваюсь, скоро дізнаємося)
Антарес щей алхімію любить. Сподіваюсь, це стане в нагоді. Тут він постає трішки з іншої сторони. Його життя не таке солодке... За кожним рогом може чатувати небезпека. І батько думаю в нього суворий, але піклується, можливо у свій трохи викривлений спосіб. Але то зрозуміло, вони тримають владу і кожен крок відбивається не тільки в їхніх серцях.
Катерина Винокурова, Алхімія тут гратиме дуже важливу роль)
Селест йде за порадою до Лади. Розумію дівчину, вона втратила кохану людину, а ще тут Зимній вештається)) Одного поки що не розумію... цього божевільного тяжіння між Єдиними та Зимніми, що звісно було і показано в баладі... Це як якесь прокляття чи шо... Якесь безумство. Або забобон, який вкоренився у свідомість мешканців краю.
Катерина Винокурова, так історично склалося)
Щось там всі брати ставлять під сумнів систему устрою в країні))
Катерина Винокурова, Хіх)
Антарес... ну це точно буде зухвлий і пихатий принц)) У Селет теж є характер. І загадала пихатому охоронцю вбити чупакабру)) Шкода її кохання... Але здається по переду її чекає зовсім інше.
Катерина Винокурова, Ага, щось її чекає )
Не знаю чому, але початок цієї книги мені подобається більше. Тут одразу поринаєш у цей світ. Спочатку трішки не зрозуміло, але я то розберуся. Подобається стиль і манера написання. Описи соковиті як і відчуття світу з персонажами.
Катерина Винокурова, Ця історія не така ванільна просто) Темне фентезі)
Я почала з балади. І це було прекрасно. Атмосфера, емоції... Читаю далі
Катерина Винокурова, Дякую (〃^ー^〃)
Дочитав все, що викладено. Трохи вже більш зрозуміло, чого Антарес такий шибанутий - яблучко від яблуні... Дивно, що старший таки лишився нормальним))
Чупакабру шкода...
Golden Wolf, Хехе)
Мені можна читати цю частину ще не читавши першої?)
Катерина Винокурова, Можна) це приквел, тобто події відбуваються до основної історії, сюжетно вони не пов'язані, але якщо "в темі", то більше кайфу, проте нема різниці, що перше починати читати)))
5 Розділ
Антарес грається у Фауста :) В загальному, розділ трохи відкриває характер Антареса.
Гарно передано напругу у стосунках між Антаресом і його батьком — тут не лише страх і підозра, а й прихована гордість і батьківська турбота. Антарес постає з трохи іншої сторони. Не тільки як спадкоємець, а ще як людина загартована небезпекою.
Валеріан Надмогильний, Он як ви батька прочитали! Цікаво) Так і є =)
Наступний розділ зосереджено довкола діалогу Селест і Зореслава. Доволі емоційного діалогу мушу зазначити)
Якось моє приємне враження про брата Селест, що склалось на початку твору взяло і вивітрилось. Так, цінно, що він піклується про безпеку сестри, та поставити під загрозу інших аби дати змогу втекти їй? До того ж ця його витівка із чупакаброю, яку він наслав на Антареса? Словом, персонаж неоднозначний і викликає чимало питань. Із думкою сестри він не рахується, вважає, що знає ліпше. Добре, що Селест не дурна і робить власні висновки
Дуже атмосферна книга із глибокими й неоднозначними персонажами! Бажаю успіхів та натхнення!
Кайла Броді-Тернер, Дякую❤️❤️❤️ Приємно, що книга вам сподобалася. Сподіваюсь, так буде й надалі)
Оу...То Антарес таки закохується? Цікаво) Хоч їх хімія була беззаперечна від самого початку, все ж цікаво у яку мить його неприязнь почала переростати у зацікавленість?
Деморіс неприємний, та й іншого від нього годі очікувати, от Ружена поки незрозуміло. Ця її показова спроба захистити Антареса від гніву батька і повчальний тон мені на щирість не надто скидається. Але далі буде видно.
Ханна Трунова, Воно й не дивно! Чарівна дівчина)
Хочу відмітити як вдало читача тримають у напрузі. Весь розділ сиділа, як струна, чекала, що ж буде далі. Діалоги Селети та Антареса як завжди сповнені напруги та це робить їх взаємодії лише привабливішими, незважаючи на контекст їх спілкування)
Кайла Броді-Тернер, Супер) Так і планувалося)
4 розділ.
Хто ж як не тітка допоможе порадою та підтримкою? :) Досить атмосферна сцена. Я прям через слова відчув цю турботу та тепло :)
Валеріан Надмогильний, Але чи Селест прислухається?)
Ух...Пророцтво дуже сильне, аж мурахи шкірою сипнули. Сцени описані дуже атмосферно, легко уявити все написане перед собою.
Реакція Антареса була зрозуміла, та думаю вбивство мари йому ще аукнеться. Щодо нещасливого кохання, чомусь на думку спадає Селеста, у них така хімія...Це перше, про що думаєш)
Діалоги, образність та атмосферність оповіді як завжди на висоті
Кайла Броді-Тернер, Дякую) Побачимо, як виконається те пророцтво)
Повертаюсь до Вас) Продовжую із шостого розділу, і що можу сказати:
прийом, що я ніяк не можу охарактеризувати, крім як "історія в історії". І це цікаво, бо я побачила, не просто оповідь, а саме реакцію, сприйняття персонажа, який цю історію почув. Як він впорався з цією інформацією, якого впливу зазнав.
Дуже сумно було дізнати історію Лади. Огидно від того як проявлялось це "право власності" і скільки людей від того постраждалию. А ще сумніша фінальна фраза розділу, що підкреслює втрату будь-якої надії пізнати кохання після такого травматичного досвіду.
Кайла Броді-Тернер, З поверненням..)
3 розділ
А брат у Антареса прям таки вилитий сігма :) І книги читає і залізяками брязкає :) А ще й добровільно відмовився. Досить колоритний і цікавий персонаж. Думаю далі по сюжету він ще себе ой як проявить :)
Валеріан Надмогильний, Ой як, ой як...)))
2 розділ.
Знайомство з братом. А він виявляється стійкий чувак, навіть до жіночої уваги, чи русалчиної :) А маю таке запитання. Це навмисно така назва "Кровавий" замість "Кривавий" ?
Валеріан Надмогильний, Хехе)) Насправді помилок тут можна, думаю, багатецько знайти...) Часом як виявляю, аж за голову беруся, мов, як могла таке пропустити!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати