Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу

Без просвітку ночі Кроваві Місяці...

Без просвітку ночі Кроваві Місяці досягли суходолу,

Притьма окропивши блідолику кригу та троянду сяйливу.

Ізразу ті потяглись одне до одного в пломенистій жазі,

Щоб насититься теплом обопільним доволі.

Союз їхній став початком незатьмареного майбуття,

Де місця брані більше нема, —

Допоки троянда закута вістрям меча.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше