Без просвітку ночі Кроваві Місяці досягли суходолу,
Притьма окропивши блідолику кригу та троянду сяйливу.
Ізразу ті потяглись одне до одного в пломенистій жазі,
Щоб насититься теплом обопільним доволі.
Союз їхній став початком незатьмареного майбуття,
Де місця брані більше нема, —
Допоки троянда закута вістрям меча.

#2603 в Фентезі
#459 в Бойове фентезі
#6341 в Любовні романи
#1608 в Любовне фентезі
Відредаговано: 26.11.2025