1 659
Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу
В процесі ·
92 стор.
· Повільно оновлюється
“Пори року”
Анотація до книги "Пори року. Балада про сяйливу троянду та кригу"
Велика війна, що вогнем і мечем прокотилася Атлантидою — древньою цивілізацією Пір року, — звичний світ до невпізнання змінила. Щоб уникнути нового кровопролиття, двадцять п’ять Суддів встановили новий порядок чергування влади. Мир нарешті можливий, але чи не виявиться він крихким? Адже з двох Кровавих Місяців залишився тільки один…
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
Селест — принцеса з племені Єдиних, Антарес — її охоронець. Між ними — сотні років кров’ю виточеної історії, які в балади-застереження вилилися. «Зимні мають серця крижані, а Єдині — згубні чари відьомські». Що, коли цього разу все інакше буде? Що, якщо союз їхній стане початком незатьмареного майбуття, де місця брані більше нема? Чи сяйлива троянда так і залишиться навіки закута вістрям меча?
Вибір, нищівне кохання та війна поколінь, де зло вже перемогло.
“Ця книга - справжній шедевр в жанрі темного фентезі! З перших сторінок вона вражає детальним всесвітом, неоднозначними героями, доля яких змушує хвилюватися за них. Інтриги й захоплюючі пригоди - ось, що чекає на нас тут”
Зміст книги: 21 глава
Останнє оновлення: 9 дн. тому
182 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТим, хто вже читав "Пори року. Зникнення Зими", початок не буде новим. Так вже сталося, що ці історії тісно переплетені. Та все ж не оминайте вступні розділи, бо кожен перечитинг допомагає по-новому подивитися на текст.
Будь ласка, не скупіться на відгуки, навіть спойлерні. Це неабияк надихає! Не дайте авторові в декреті духом занепасти!..)☺️
Тг-канал — Письменницьке??hannatru_writer https://t.me/hannatrunova_writer
Не вміє Антарес себе стримувати, і сказати вправі усе, що на думках...будь то почвара у лісі, брат чи батько. Видно, що він уже загартований і звиклий і до болю і до темряви у підземелі. Даремно брат намагається його до тями привести. Адже до тями приходить Антерес лиш коли досягає свого за будь якої ціни.
Інна Турянська, Так і є) Дякую тобі(〃^ー^〃)
Селест чимось схожа на Антереса...та мабуть своєю упертістю та невідступністю. Адже, ясно їй було як день білий, що меч таки належить принцу, і принц той не відступить ні у якому разі.
Інна Турянська, Точно)
Ох і лютий Антарес) і гіркий у словах...і навіть солодкі губи Крісти не дають розради. Бо мабуть пророцтво почвари додає роздратування як і спомин про губи Селест ). Ще й батько своєю втішною новиною, яка невтішна для сина, став певно останньою краплею:)
Інна Турянська, Щось змінюється...)
Розділ 11)
Лелеее! От тепер в мене в самої якісь дивні здогадки з'явилися після прочитання. А якщо Антарес бачив не мару, а когось іншого? Якщо це все йому приверзлося? З іншого боку взагалі не можу зрозуміти навіщо його батьку вбивати своїх дружин? А якщо він якийсь маньяк?! (°o°) Чи спочатку одружується, а потім для своєї вигоди вбиває? Але навіщо?.. І якщо з Руженою щось станеться? Ну, може вона мені спершу не сподобалася. Але як за людину я починаю за неї перейматися. Зараз голова лусне! Лелеее (‘◉⌓◉’) Прям цілий детектив виходить)
Кхем, щодо самого розділу, то казала безліч разів, але ця старовинна атмосфера, діалоги (｡♡‿♡｡), фразеологізми і все таке... Це тааак приємно читати! Насолоджуюся кожним рядочком) І персонажі такі живі))
З одного боку я розумію, що Кріосу важко зробити боляче братові, але з іншого Антарес і сам розуміє, що батько й Кріоса може покарати, якщо той не зробить так, як він доручив.
Чесно кажучи, це покарання звучить аж до мурашок. Уявляю, яким треба бути мужнім, щоб не скривитися і все витерпіти. Ох, Антареса аж шкода стало.
Короче, в мене тепер в голові купа теорій! Ніби невеликий розділ, але вийшов й справді цікавезним! ❤️
Віка Лукашук, Дякую, сонце) Приємно це чути(〃^ー^〃)
Розділ 11. Невже те, що Кріо сказав правда, і Антареса обдурили? Але навіщо? Там же ж наче Зореслав замішаний був... А той знав сам, що то не мара? А, може, його самого надурили?.. Оце ти задачку задала... Бачиш, ти казала коротенький розділ, але ж мозок вибухнув ＼(^o^)／
Весь отой діалог між братами такий живий, класно вони в тебе спілкуються, видно, що буде «люблять» один одного)) Але в них є те, що їх об'єднує — дивні історії їхніх матерів... Про Кригожар він там таке сказав, аж моторошно стало ⊙﹏⊙ Жахливе місце... Дітей катують, жінок вбивають... І оце там Діана жила? Йой. (˘･_･˘)
Насправді люблю приквели, бо вони завжди всесвіт розширюють, в мені завжди цікаво знати з чого все почалося!) В тебе ці дві книги, як «Гра престолів» та «Дім дракона»!)
Ну, про твій особливий стиль написання казати вкотре вже не буду, бо думаю, ти й сама знаєш, що він шикарний!) Ти розумничка! ʕっ•ᴥ•ʔっ
З нетерпінням чекаю на новий розділ, Ханночко! Невичерпного натхнення й сил! Бережи себе й своїх рідненьких (人 •͈ᴗ•͈) Затишного вечора! Мирної ночі!
Лекса Т. Кюро, Хехе...)) Я рада, що сподобалося, бо відчуття було, ніби з пустого в порожнє переливаю) Дуже постараюся не затягнути з продовженням)
11. Як цікаво! Такі подробиці відкриваються, що мимохіть задумуєшся більше, хто ж насправді батько Антареса та Кріоса! І куди поділися їхні мами... Сподіваюся, колись будуть відповіді на ці питання?) Буду терпеливо чекати. Але здається мені, що нинішню пасію короля теж подібна участь чекає, якщо вона піде проти нього чи подивиться якось криво. Якщо ще й цей чоловік сина свого так карає! До Кріоса у мене щира симпатія, чомусь душевним і розумним здається, ще й добрим, що не властиво Зимнім. Повна протилежність Антаресу, у якого ще той буремний норов! Також особливу цікавість в мене Проклятий ліс викликає і Кригожар. Люблю такі загадкові місця в книгах! Цікаво дізнатися більше і про тих мар і загадкових істот, і що приховують кімнати Кригожару... Адже дійсно, таємниць там напевне немало. А що, якщо в одній з таких кімнат Деморіс (не пам'ятаю чи точно ім'я запам'ятала) тримає своїх дружин? Мертвих, чи скоріше живих в кайданах і з'їхавших з глузду? Цікаво))
Єва Лук'янова, Угу, ніби казка про Синю бороду...)) Сподіваюсь, скоро дізнаємося)
Антарес щей алхімію любить. Сподіваюсь, це стане в нагоді. Тут він постає трішки з іншої сторони. Його життя не таке солодке... За кожним рогом може чатувати небезпека. І батько думаю в нього суворий, але піклується, можливо у свій трохи викривлений спосіб. Але то зрозуміло, вони тримають владу і кожен крок відбивається не тільки в їхніх серцях.
Катерина Винокурова, Алхімія тут гратиме дуже важливу роль)
Селест йде за порадою до Лади. Розумію дівчину, вона втратила кохану людину, а ще тут Зимній вештається)) Одного поки що не розумію... цього божевільного тяжіння між Єдиними та Зимніми, що звісно було і показано в баладі... Це як якесь прокляття чи шо... Якесь безумство. Або забобон, який вкоренився у свідомість мешканців краю.
Катерина Винокурова, так історично склалося)
Щось там всі брати ставлять під сумнів систему устрою в країні))
Катерина Винокурова, Хіх)
Антарес... ну це точно буде зухвлий і пихатий принц)) У Селет теж є характер. І загадала пихатому охоронцю вбити чупакабру)) Шкода її кохання... Але здається по переду її чекає зовсім інше.
Катерина Винокурова, Ага, щось її чекає )
Не знаю чому, але початок цієї книги мені подобається більше. Тут одразу поринаєш у цей світ. Спочатку трішки не зрозуміло, але я то розберуся. Подобається стиль і манера написання. Описи соковиті як і відчуття світу з персонажами.
Катерина Винокурова, Ця історія не така ванільна просто) Темне фентезі)
Я почала з балади. І це було прекрасно. Атмосфера, емоції... Читаю далі
Катерина Винокурова, Дякую (〃^ー^〃)
Дочитав все, що викладено. Трохи вже більш зрозуміло, чого Антарес такий шибанутий - яблучко від яблуні... Дивно, що старший таки лишився нормальним))
Чупакабру шкода...
Golden Wolf, Хехе)
Мені можна читати цю частину ще не читавши першої?)
Катерина Винокурова, Можна) це приквел, тобто події відбуваються до основної історії, сюжетно вони не пов'язані, але якщо "в темі", то більше кайфу, проте нема різниці, що перше починати читати)))
5 Розділ
Антарес грається у Фауста :) В загальному, розділ трохи відкриває характер Антареса.
Гарно передано напругу у стосунках між Антаресом і його батьком — тут не лише страх і підозра, а й прихована гордість і батьківська турбота. Антарес постає з трохи іншої сторони. Не тільки як спадкоємець, а ще як людина загартована небезпекою.
Валеріан Надмогильний, Он як ви батька прочитали! Цікаво) Так і є =)
Наступний розділ зосереджено довкола діалогу Селест і Зореслава. Доволі емоційного діалогу мушу зазначити)
Якось моє приємне враження про брата Селест, що склалось на початку твору взяло і вивітрилось. Так, цінно, що він піклується про безпеку сестри, та поставити під загрозу інших аби дати змогу втекти їй? До того ж ця його витівка із чупакаброю, яку він наслав на Антареса? Словом, персонаж неоднозначний і викликає чимало питань. Із думкою сестри він не рахується, вважає, що знає ліпше. Добре, що Селест не дурна і робить власні висновки
Дуже атмосферна книга із глибокими й неоднозначними персонажами! Бажаю успіхів та натхнення!
Кайла Броді-Тернер, Дякую❤️❤️❤️ Приємно, що книга вам сподобалася. Сподіваюсь, так буде й надалі)
Оу...То Антарес таки закохується? Цікаво) Хоч їх хімія була беззаперечна від самого початку, все ж цікаво у яку мить його неприязнь почала переростати у зацікавленість?
Деморіс неприємний, та й іншого від нього годі очікувати, от Ружена поки незрозуміло. Ця її показова спроба захистити Антареса від гніву батька і повчальний тон мені на щирість не надто скидається. Але далі буде видно.
Ханна Трунова, Воно й не дивно! Чарівна дівчина)
Хочу відмітити як вдало читача тримають у напрузі. Весь розділ сиділа, як струна, чекала, що ж буде далі. Діалоги Селети та Антареса як завжди сповнені напруги та це робить їх взаємодії лише привабливішими, незважаючи на контекст їх спілкування)
Кайла Броді-Тернер, Супер) Так і планувалося)
4 розділ.
Хто ж як не тітка допоможе порадою та підтримкою? :) Досить атмосферна сцена. Я прям через слова відчув цю турботу та тепло :)
Валеріан Надмогильний, Але чи Селест прислухається?)
Ух...Пророцтво дуже сильне, аж мурахи шкірою сипнули. Сцени описані дуже атмосферно, легко уявити все написане перед собою.
Реакція Антареса була зрозуміла, та думаю вбивство мари йому ще аукнеться. Щодо нещасливого кохання, чомусь на думку спадає Селеста, у них така хімія...Це перше, про що думаєш)
Діалоги, образність та атмосферність оповіді як завжди на висоті
Кайла Броді-Тернер, Дякую) Побачимо, як виконається те пророцтво)
Повертаюсь до Вас) Продовжую із шостого розділу, і що можу сказати:
прийом, що я ніяк не можу охарактеризувати, крім як "історія в історії". І це цікаво, бо я побачила, не просто оповідь, а саме реакцію, сприйняття персонажа, який цю історію почув. Як він впорався з цією інформацією, якого впливу зазнав.
Дуже сумно було дізнати історію Лади. Огидно від того як проявлялось це "право власності" і скільки людей від того постраждалию. А ще сумніша фінальна фраза розділу, що підкреслює втрату будь-якої надії пізнати кохання після такого травматичного досвіду.
Кайла Броді-Тернер, З поверненням..)
3 розділ
А брат у Антареса прям таки вилитий сігма :) І книги читає і залізяками брязкає :) А ще й добровільно відмовився. Досить колоритний і цікавий персонаж. Думаю далі по сюжету він ще себе ой як проявить :)
Валеріан Надмогильний, Ой як, ой як...)))
2 розділ.
Знайомство з братом. А він виявляється стійкий чувак, навіть до жіночої уваги, чи русалчиної :) А маю таке запитання. Це навмисно така назва "Кровавий" замість "Кривавий" ?
Валеріан Надмогильний, Хехе)) Насправді помилок тут можна, думаю, багатецько знайти...) Часом як виявляю, аж за голову беруся, мов, як могла таке пропустити!
П'ятий розділ сподобався несподівано розкритим інтересом принца до науки та досліджень (тема дослідів на тему магії та алхімії в фентезі одна з моїх улюблених, взагалі). Але, хоч і несподівано трохи, та мотивація його зрозуміла. Що може бути краще, ніж бути спадкоємцем правителя всія Атлантиди? Лише бути безсмертним спадкоємцем))
Заодно тепер зрозуміло, чому він такий впевнений щодо двобою з чупакаброю. Якщо в вісім-то рочків замах на себе відвернув)
Загалом сподобалось, збережу і пізніше читатиму далі - бо основна двіжуха, як я бачу, ще попереду.
Очерет, Нравки ваші міркування)) Безсмертним правителем бути, точно відмітили)
Дякую за увагу до книги(〃^ー^〃) Так, далі буде ще та двіжуха =)
4 розділ.
Прямо під настрій)) В нас теж злива за вікном, і теж ніц робити не хочеться.
Оповідь доповнилась контрастом між розділами від лиця різних героїв, і це додає різноманітності.
Досить цікавий новий персонаж в особі мудрої тітки і не менш цікава деталь про невільний потяг між представниками різних родів. Чекаємо, як же та фраза в контексті вищезгаданого має звучати в оригіналі ;)
Очерет, Сподіваюсь, звучання її не розчарує) Дякую(〃^ー^〃)
Привіт :)
Досить цікавий початок. Описи вражають, все так живо описано, що ніби сам стоїш серед тих веж Атлантиди.
Антарес одразу зачепив — загадковий, трохи пихатий, але цікавий. Селеста теж інтригує, навіть через короткі згадки.
Читаємо далі в очікувані розвитку сюжету :)
Валеріан Надмогильний, Дякую...))) Скоро й до вас загляну)
3-й розділ.
То, виявляється, в Антареса просто шило в одному місці - хлопові повоювати кортить)) Ну, чи це я так зрозумів. Але в одному він правий: мир - поняття нетривке.
Кріос виглядає значно розсудливішим за братця. Може, саме тому і від влади відрікся))
Очерет, Угу, вони абсолютно різні)
Другий розділ!
Сподобалось, як поступово, в міру потреби, продовжує розкриватися світ - цього разу через введення в Проклятий Ліс та його таємниці і знайомство з другою головною героїнею та її рідними.
Що ще? Шкода Астарта, шкода Селест - нелегко їй тепер доведеться. Бо сподіватися на те, що в майбутньому двобої Ель-Чупак-Нібрей переможе, вже, схоже, не варто))
Очерет, Ель-Чукаб-Нібрей — хаха, браво))) Побачимо..)))
Вітаю))
Прочитав перший розділ.
По-перше, сподобалась ваша манера написання. "Високий стиль", який не завжди і не у всіх буває в тему, тут досить органічно виглядає.
Коротко та лаконічно (і водночас містко - ніц зайвого) розкривається світ та його історія. І так само - один з головних героїв (в першому наближенні - ще та владна самовпевнена скотиняка =) ). Під кінець трохи не зрозумів, чи то він настільки сильний, чи впевнений у своїх силах - бо раніше згадувалось, що чупакабру сам на сам перемогти неможливо, а він думає, що це йому як два пальці. Але, можливо, в наступних розділах це привідкриється.
Перший погляд - є зацікавленість і бажання поглянути, що там буде далі ;)
Очерет, Радше в нього є план))) Звісно, це пізніше розкриється)
Ох, давненько мене на букнеті не було, а тут і новий розділ. Але що ж такий малесенький? Тільки розігналася і на тобі- кінець. Але цікаво!! Зореслав дійсно не простий. Он як довго ламався, всілякі виправдання городивши, але й Селест не така дурна і вже багато чого в курсі... До речі звернула увагу на вагу меча, що тільки ще більше підкреслило, який же Антарес сильний, що ним володіє... і яка проти нього Селест слабка (ідеально, ахах)) А ще мені здається, що щоб там не видумував її брат, які б підніжки Антаресу не підставляв — сама Селест вже все вирішила. І можливо не тільки заради племені)))Он Антарес вже ж такі думки має... не виключаю, що сама Селест теж вже не настільки проти, як була спочатку))) Що ж, подивимось...)))
Єва Лук'янова, Про меч добре відмітила)) А об'єми я зарані не визначаю, це вже від розділу залежить, тут не було що розжовувати..) І так здавалося мені, що задовгим вийшов))
П.с. Бачу, в тг ти теж не заходиш... Як твій кіт?
Розділ 10)
Як же гарно ти описала діалоги (｡♡‿♡｡) І фразеологізми, і порівняння, і саме їхнє спілкування... Лелечки, дуже реалістично виглядає)) В деяких випадках я навіть посміхалася)) Прям відчувається це переживання Зореслава за сестру, і характер Селест. А як вона його водою облила))) Найкращий спосіб прокинутися і почати добре ранок:) І як Зореслав намагався приховати від неї звідки дістав той меч) Але Селест все ж розумніша. Звісно, здогадалася. Як би то не було, все ж вона турбується за свій народ, і розуміє, що потім можуть бути проблеми, якщо втече.
Все ж угода є угода. Тому порушити її ніяк не вийде.
Тоож чекатиму продовження!!! Але який же класний цей розділ ( ◜‿◝ )♡
Натхнення тобі!
Віка Лукашук, Дякую тобі...))) Рада, що сподобалося =) За діалоги дуже переживала насправді, бо щось вони погано йшли, тому можу видихати...)
Розділ 10. Привіт, Ханночко) Прочитала із цікавістю та отримала неабияке задоволенням, особливо від мови. Як завжди, дещо собі виписала!) Тож дякую тобі за моє просвітництво!)
Який виявляється Зореслав слизький, як отой жовтобрюх після дощу)) Наче його вигадка була й злагодженою, але все одне це виглядало так, як у моєму дитинстві, коли в школі ми з друзями дві сторінки щоденника склеювали, щоб батьки двійку не побачили)) Логіки — нуль, зате настає момент, коли віреш, що це справді спрацює)
Селест молодець, не повелася на його зухвалу брехню. Тож вона не з боязких, раду собі може дати. Ще й прочуханка братові))
І дивно, що план Зореслава щодо втечі Селест може викликати кроваві наслідки, а його це аніскільки не бентежить. Тобто хай буде війна? Гм. Цікавий перець. Думаю, з таким ставленням до всього він скінчить не добре. Хоча якщо все ж таки він щиросердно хотів сестру від пихатого Зимнього вберегти, то тоді це вже інша річ. Тоді його можна зрозуміти. Через одну-єдину Єлену Троянську колись теж війна почалася...
Нехай Муза буде доброю до тебе, моя Сонячна! Спокою та натхнення! А я чекаю на продовження!) (づ￣ ³￣)づОбіймаю.
Лекса Т. Кюро, Дякую) Зореслав просто за неї дуже переживав...) А наслідки... То вже таке...)
Розділ 9. Привіт, Ханночко! Вчора не встигла зазирнути до тебе, сьогодні — виправляюся!)
Класний розділ! Описи просто майстерні, смачні, всього вдосталь, і деталізація бездоганна. Стиль твій надзвичайний, почала в нього закохуватися!)
Тепер щодо персонажів. Кріоса незвично було бачити в такому стані, мабуть, суперечка з Крістою дійсно його довела). До речі, вона мені Дафну нагадує з «Пір поку». Чи вона її пращурка?
Нова персонажка — Ружена, поки темна конячка. Чомусь мені здається, що не така вона проста та м'яка, як намагається показати. Чи справді вона стане наступною жертвою Деморіса? Чи, навпаки, своє щось утне? Однак вигоду від цього одруження вона певно матиме.
Деморіс тут в усій своїй «красі» проявився. Деспотичний тиран з магією величі, що ненавидить плем'я Єдиних. А ще «надто любить своїх дітей, щоб їх жаліти». Тому й жорстокий з ними. Нібито таким ставленням загартовує своїх синів. Ех. Люблю таких персонажів у ролі батька)) В мене у Реда, Вадміра та Атеса — вони саме такі.
Лекса Т. Кюро, Дякую (〃^ー^〃)
8. Антарес сама впевненість і самовпевненість в одному флаконі;) а Селест тепер діватися нікуди, слова були сказані нею, а діло зроблене ним. Чупакабра без голови, тож принцеса тепер безвільна в якійсь мірі)) про почвари вона цікаву інформацію розказала)
Словом може і їй і сподобається компанія Антареса, адже як охоронець він все ж бездоганний:)
Інна Турянська, Може, й сподобається компанія Антареса) Побачимо)) Дякую тобі! =)))
Розділ 9) Який же він вийшов емоційний цей розділ! І знову я в захваті від фразеологізмів і від твого стилю написання (｡♡‿♡｡) Прямо проживаю кожен момент, немовби у реальному житті!
Тепер щодо самого розділу) Чесно кажучи, не очікувала побачити Кріоса таким роздратованим. Зазвичай, він був спокійним, але, схоже, в цей раз Кріста добряче вивела його з рівноваги.
Щодо Антареса, то щось мені підказує, потроху в нього починають з'являтися почуття до Селест) Тільки про неї і думає (. ❛ ᴗ ❛.) Побачимо, що з цього буде))
Тепер щодо самої вечері. Чесно кажучи, поки читала аж самій їсти закортіло ｡◕‿◕｡ І салати, і реберця... Ммм, смакота)))
Кхем, але зараз про головне) Родинна розмова не задалася... Хоча Антареса можна зрозуміти. Особливо за його маму шкода. А тут ще й така новина! Не витримав він такого.
Від самого покарання аж мурашки по шкірі (‘◉⌓◉’) Досить жорстоко звучить. Особливо маючи на увазі, що Антарес рідний син Деморіса. Але, звичайно, Деморіс не потерпить, щоб в його бік кидали образи.
Тоож, чекатиму з нетерпінням продовження! Цікаво, що ж трапиться далі))) А тобі натхнення і легкого пера!
Віка Лукашук, Дякую тобі велике! Насправді це тіки початок покарання....) Ага, забула попередити, що читати треба не на голодний шлунок)))
Розділ 9. Ох, ну як мені подобається історія! Здається, вона виходить за рамки моїх очікувань, бо я думала це буде щось типу повчального невеликого приквелу, але це вже повноцінний роман вимальовується. І відбувається прив'язка до героїв, до самої історії. Антарес мені до вподоби все більше... Так, він не такий як Майк хороший, але в нього, напевне, не менш драматична своя власна історія. Цей конфлікт з батьком і переживання через маму... Цей потяг до Селест, який починає потроху прокидатися і цей інший погляд на Крісту.. ніби Селест потроху все більше його цікавить, і викликає емоції, хоча він сам цього не визнає ще. Також до вподоби мені Кріос... крутий чувак, он що в бібліотеці знайшов)) тільки здається Антаресу поки що не до того. Взагалі відмічу, що в тебе в цей раз центральний персонаж все ж таки хлопець, і взагалі герої чоловіків шикарні) Батечко Антареса теж крутий герой, ох відчуваю, лиходій ще той! Скільки тем несподівано ти відкрила в цій книзі! які маєш розкрити як належить, тому нічого не знаю- але чекаю таку ж кількість сторінок як в Перших порах року))
Єва Лук'янова, Хехе))) Так, цього разу головний більше Антарес. Хоча глави чередуються, але душа поки більше до нього лежить.
Ой, далі буде більше відкриттів))) Мені нравки ця книга, бо більше всесвіт розкривається...)
Антарес класний, зі своїми принципами. Але краще до нього не прив'язуватися...) Потім буде шок-контент)
Дякую за комент та підтримку!
Розділ 8)
Ех, щось мені шкода Селест стало. З одного боку ніби й помстилася за смерть коханого, але з іншого... Все ж це ніяк не вгамує її біль.
На початку розділу Антарес здався трохи моторошним, чи що? (◔‿◔) Але до серединки ніби пом'якшав. Все ж Селест і Антарес разом досить непогано виглядають, але чомусь мені здається, що нещасливим буде їхнє життя. От не можу забути пророцтво мари! Не просто так вона це сказала йому.
Кожен раз кайфую, читаючи нові розділи)) Цей стиль, який нагадує старовинну казку, чи от навіть легенду. Дуже гарно ❤️
Тепер щодо самої розмови) Все ж Антарес не такий поганий. Трохи дав часу Селест, аби зібратися. Не тиждень, але все ж.
Антарес ані русалок не боїться, ані будь-чого іншого)) Але мені стало цікаво, чому він випитував за мар? Невже приручити вирішив? Та навіщо йому це? (･o･;)
Щодо брата Селест, то, як я і думала, він таки вирушив за Антаресом до Проклятого лісу. І, можливо, був якраз серед тих людей, які напали на Антареса.
Тепер Селест потрібно стримати своє слово, адже діватися нікуди. Цікавенько, що буде далі (. ❛ ᴗ ❛.) Тому чекатиму продовження з нетерпінням! ❤️
Натхнення тобі і легкого пера)
Віка Лукашук, Дякую) Далі буде цікавіше))
Як завжди, чудовий розділ. Насолодилася твоїм неперевершеним стилем, метафорами, й дещо виписала собі у словничок. Щиро дякую!
Тепер потроху про все!)
Нарешті сталася перша зустріч Антареса та Селест. Спостерігати за їхньою взаємодією було досить цікаво. Чесно кажучи, очікувала, що вони вигукнуть купу гидких слів одне на одного. Або взагалі хтось з них пошле іншого кудись якомога далі.)) Але! Їхня розмова виявилася напрочуд змістовною та корисною. Звісно, шпильки були, втім, я навіть на якусь мить побачила між ними не зовсім розуміння, проте якусь крихту смирення. Ну з боку Селест точно). Та й Антарес теж не відмовив де прямо в її проханні)
До речі, цікаво бачити очима Селест Антареса. Що вона визнала, що він привабливий. Що відчула його шрами й зробила висновок, що він багато тренується тощо.
Ханна Трунова, О, тоді ще цікаві буде. Бо думала, що Зореслав — все-таки її рідна кров, і що вона зрозуміє, якщо навіть дізнається про щось таке... Ще до, можливо, що він це робить, щоб її захистити. А от Антарес, навпаки, — вибуховий, і навряд чи стримається, якщо дізнається, хто на нього «зуби точить»!)
Натхнення тобі! Хай продовження легко пишеться!
Розділ 8. Та невже це сталося? Давно чекала на зустріч цих двох, а ще більше чекаю на те, коли Селест все ж таки в замок переїде) бо щось передбачаю ще ті іскри в повітрі постійно між нею та Антаресом) Як би це не звучало, і яка в тебе там задумка повчальна не була на рахунок цих двох, але мені подобається ця запекла взаємодія між ними. Хімія якась присутня, та й Селест іноді ловить себе на думці, що її він заспокоює чи привабливим їй здається) ну правильно - їх же має тягнути одне до одного, але все одно вони впираються ) Коротше, я їх вже шиперю і буду чекати на подальший розвиток стосунків. Цікаво ще, до чого ця розмова про мар була? Просто так, чи буде з цим далі щось пов'язано? Можливо Антарес захоче і цю істоту приручити? Русалки його он не затягнули у воду)
Цікаво -цікаво)) що ти там далі задумала) буду з нетерпінням чекати її переїзду до замку. Умови виконані, як ні як)) Адже вона ще там має з тією рудою красунею, з якою Антарес муте, якось взаємодіяти)) Коротше подобається мені ця історія все більше, інтириги більше, ніж між Діаною і Майком, бо там від початку було зрозуміло, що вони закохаються, а тут... загадка ще та і напруга)) я прям в передчутті)))
Єва Лук, Охо-хо))) Несподівано, що ти їх шипериш)))) Так, напруга між ними ще та) Мені Антарес тут навіть сподобався, є в ньому щось таке...))
А про мар згадка була типу як пояснення, чого це та мара образ Селест прийняла. Типу відповідь, завуальований натяк) До того ж Антарес пообіцяв їх винищити, а він слів на вітер не кидає)
Дякую тобі)))
Антарес таки небезпечний та підступний тип, маю визнати) йому що кроваві місяці, що криваві ліси чи почвари, він ні на що не зважає. І навіть без леза небесної сталі перемогу здобуде:) розділ моторошний. І не так я злякалася за того кріля, як за ті дійства, що далі були. Зокрема Селест, що не Селест була вкрай страхітливою. Слова її теж страхом віддавали...навіть якимось тваринним. Мені навіть ту чупакабру стало шкода...хоч й небезпечна вона, але довіру мала...ну не пощастило їй, хоча з іншої сторони пощастило Антаресу:)
Ну а якщо пророцтво правдива, зокрема той факт що він буде любити, а його ні...ну хіба є більша кара, ніж ця?)
Інна Турянська, Наприклад, його вб'є власний син?..) Таке почути... Антарес непростий персонаж) Дякую тобі)))
Розділ 7)
Лелеее, як гарно ж ти описала все! І діалоги такі живі і різнобарвні (｡♡‿♡｡) Перед очима увесь час були ніби кадри з історичного фільму. І ця атмосфера, міфологічні персонажі (такі як мара, або ж згадка нявок) ❤️
Чесно кажучи, я до останнього думала, що то буде мавка) Й сама здивувалася, дізнавшись, що то мара)) Напророкувала ж вона йому... В голові, до речі, маю одну здогадку щодо пророцтва: можливо, в Антареса буде дружина (чомсь думаю, що то Селест) і вона не буде його по справжньому любити. Можливо, в майбутньому зрадить, або ж щось інше. Також, як сказала мара, Антарес загине від рук сина. І тут вже цікавенько. Якщо він типу дізнається про те жахіття, що скоїть в майбутньому Антарес і помститься? Його охоронці будуть вмирати одне за одним. Та тільки істинна любов зможе все зупинити. Чесно кажучи, одразу згадую Майка та Діанку ( ◜‿◝ )♡
Такс, здогадки закінчено, їдемо далі)
Віка Лукашук, ...)) Сподіваюсь, наст розділ писатиметься швидше)
Розділ 7. Що?! Кінець був неочікуваний 0_0 Наче все логічно, й так мало статися, але ж що це буде ТАК з чупкою — я точно не очікувала!.. А як щодо того, що «ми відповідальні за тих, кого приручили»!? ಥ‿ಥ
Таке відчуття, що Антарес нічим не гребує на шляху до своєї мити... І крольча, й чупа — витратний матеріал, чи не так? До того ж ще й мара під руку попала... Ех. Антарес постає тут як справжній Зимній, про яких завжди говорили в Порах року, якими лякали Єдиних та інших... Тобто з нього все це почалося? Якщо я правильно зрозуміла пророцтво мари, то виходить, що він все-таки закохається в Єдину, проте бути з нею не зможе? І так із покоління в покоління? Поки не відбудеться те, що має змінити все? Тоді цікаво, хто народить йому сина? Якщо, звісно, вірити пророцтву... Ох, інтригу ти таку задала... Де ж брати те терпіння, щоб чекати доки все стане на свої місця?
Лекса Т. Кюро, Про маму буда пряма відповідь. Вона була вбита. Тут жодних інших тлумачень. Інше питання, ким...
Думаю, мару підіслали вар'яти) Не посміли битися самотужки) Брат Селест обіцяв теплий прийом же...)
Дякую) В наступній главі нарешті Селест із Антаресом зустрінуться)
Отже, 7-мий розділ)) Нарешті! Ох цей Антарес! Кінець розділу мене взагалі добив. Але по порядку! По-перше, атмосфера неймовірна! Мені було моторошно разом с Антаресом на полюванні! Але ну дуже жаль того кроля! який же він жорсткий! Без вагань просто взяв і убив тваринку. Загалом як. читала, складалося враження, що бездушний він. Навіть дуже. З такими рисами характеру становлення лиходія виглядає очікуваним. Три холоднокровних вбивства за розділ! Оце дає! Але от чупакабру мені було жаль найбільше. Вона ніби домашня тварина уявляється,яка довіряла Антаресу...мала якусь собачу вірність, чи що... А у того навіть око не сіпнулося. Селест теж не виглядає милою з такою забаганкою. Бідна чупакабра!Жаль мені її стало, аж серце стиснулося.
Пророцтво мари викликало мурашки. Оце так доля! Дещо ти мені вже спойлерила, але дещо...Селест таки його не покохає? Чи в нього буде інша кохана? Не Кріста ж? Адже вона наче до нього прихильна. Якщо мова йде про Селест, то я прямо заінтригована. Чомусь думала щось типу симпатії чи пристрасті у них буде. А взагалі прокляття Зимніх може зняти щире кохання? Думаю, це хороша новина, що Майка таки ніхто не вб'є) І що вони зламають багатовікову історію!
Єва Лук'янова, Мабуть, ті вар'яти..))
ох які ми ранимі, русалці окремі аплодисменти
Golden Wolf, супер)
Шкода, що помер Астрат — чудовий опис чупакабри мені сподобався. Також антагоністи дуже приємні, ну принаймні для мене. Сподобались стосунки між ними — Зореслав і Селета, няшки, у них такі милі стосунки. Трохи не розумію бажання Селети з приводу голови чупакабри. Текст просто чудовий: описи, персонажі, стиль написання — все прекрасно. Ви чудовий автор.
Golden Wolf, Ну-с, в наступних розділах буде більше інфи)) Дякую за щирі думки)))
Ваш попередній комент чомусь видалено. Все гаразд?
Ось я і отримала таку бажану історію тітки! Ці неймовірні описи змусили пережити весь біль зради, страх за оточуючих і зневіру в майбутнє разом із героїнею. Та невже все так просто? Невже це був саме він? Тоді логічне питання: чому його не зупинили? І знову автор дає їжу для роздумів, змушуючи очікувати продовження, щоб дізнатися історію цих героїв.
Історія неймовірна, багатогранна і залишає слід у серці. Дякую! Лишаю у бібліотеці в очікуванні на продовження.
Ірина Мельник, Дякую! Сподіваюсь, найближчим часом продовження буде, бо щось затягла я...)
І раніше виникало відчуття, що в кожному з родів розповідають різні інтерпретації історії. Кожен підлаштовує її під себе: висвітлює власні чесноти й звинувачує іншу сторону. Моя уява вже малює картину, де насправді жоден із них не правий, а події перед війною були зовсім іншими — і саме там прихована велика таємниця.
Відсилки на минуле Антареса дають глибше розуміння його поведінки та характеру — за це окреме «дякую». Тепер йому навіть трохи співчуваєш.
А от що залишило питання без відповіді — так це фраза, яку вбивця кинув юному Антаресу: «Така тварюка, як ти, не повинна під Кривавими Місяцями ходити». Чому його так прагнули знищити ще дитиною? Звідки стільки ненависті? І чому він таки «тварюка»?
Сподіваюся, що бодай трішки відповідей знайду в наступному розділі. Тож рушаю далі
Ірина Мельник, Так, це цікаві питання. Дякую за розлогі роздуми! Для мене це дуже цінно...)))
Коментар видалено
Невже Селест справді відмовиться від переїзду і накличе біду на свій народ?
Її роздуми прописані настільки щиро, що повністю занурюєшся в переживання і проживаєш їх разом із героїнею. Цікавий момент — їй таки подобається Антарес, хоч і лише зовні, але вже цього достатньо, щоб розігнати уяву про можливий розвиток подій.
Особливо хочеться почути історію тітки: відчуття її самотності через Зимнього не відпускає.
Події розгортаються інтенсивно, а різні точки зору тільки додають глибини. Рушаю далі
Ірина Мельник, Дякую, що читаєте)))
Різні характери братів задають гарний темп історії. Антарес одразу викликає роздратування, а от серце віддаєш Кріосу ♥️ Його співчутливість, незалежна думка і захоплення книгами з науками наштовхують на відчуття, що він шукає щось більше. Особливо інтригують його натяки на дивні правила та закони, прийняті для них.
Є надія, що коли Селест опиниться у цих краях, у неї буде союзник.
Читається легко й захопливо, тому рушаю далі
Ірина Мельник, Мені теж Кріос дуже подобається, а від його фрази "Книги ще нікого не вбили" я просто випала) Дякую...))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати