1 470
Анотація до книги "Особисте життя Джона R."
Головний герой Джон – звичайна людина, самотня у великому місті, він робить усе, аби не привертати зайвої уваги, але в нього є таємниця, викриття якої може зламати йому життя...
Зміст книги: 16 глав
Останнє оновлення: 10 дн. тому
84 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУсім, хто цікавиться – візуали тут:
https://booknet.ua/blogs/post/406580
❤️❤️❤️
3. У третьому розділі Джон навідує свою маму Петсі, яка живе з вітчимом Тедом. Виявляється, одночасно в них гостює донька Теда — Лорі з подругою. І тут стається сцена, яка, мабуть, надовго запам’ятається не лише Джону: переплутавши кімнати, він опиняється в душі, куди зненацька заходить оголена засмагла незнайомка, а за нею — пес із грізними зубами. Втекти було нікуди... Кумедна ситуація, але під нею — глибша тема. У цьому розділі авторка вперше глибоко заглиблюється у внутрішній світ героя, розкриваючи травму, пов’язану з його колишньою дружиною Вініфрід. Її зрада та відхід лишили слід, який і привів Джона до Люсіль — його мовчазної, але «ідеальної» партнерки. Розділ сильний, живий, емоційний. Я вже читаю далі, не чекаючи на завершення марафону. Дякую авторці за щиру, дотепну й зворушливу історію!))
Зверніть увагу, будь ласка, в розділі в абзаці, що починається словами "Гостьова кімната", двічі зустрічається слово з помилкою: "едине" замість "єдине". :)
Romul Sheridan, )
2. Другий розділ — усе цікавіше...
Джон їде переповненим автобусом у Нью-Йорк, і вже тут трапляється перша комічна ситуація: якийсь товстун буквально прилипає до нього, а з іншого боку — жінка, з якої падає блокнот. Джон подає їй, і між ними щось промайнуло — невловимий зв’язок? хімія? Побачимо. Далі — офіс, колега Ніккі і його типова «ставка»: до вечора спокусити нову дівчину. Джон, хоч і не поділяє цього підходу, погоджується на парі. Та от і сюрприз — новенька виявляється тією ж самою панянкою з автобуса. Її звати Бріджіт. І Джона це явно зачіпає. Можливо, навіть більше, ніж він сам готовий визнати... Дуже цікаво, що далі))
Вітаю! Нарешті я поринув у цю чудову історію. Я в захваті!))
Перший розділ знайомить із Джоном Ройстоном — бухгалтером 43 років, скромним, педантичним і трохи самотнім. Авторка майстерно передає його зовнішність, побут, звички та відданість своїй партнерці Люсіль. Спершу здається — звичайна історія про чоловіка, який економить на олії й не любить балакучих таксистів. Але що цікаво: Джон живе в приватному будинку, має свої ритуали, любить домашній затишок і, головне — щиро піклується про Люсіль. Однак фінал розділу вибиває з колії — Люсіль виявляється силіконовою лялькою. І з цього моменту історія починає звучати зовсім по-іншому... З превеликим задоволенням переходжу до наступного розділу! Тепер мені зрозуміло, до чого ті цитати на початку твору!))
Спочатку мені здалося, що занадто багато буденності і події розвиваються повільно, а ще трохи дратував герой. Але несподівано з першого розділу перейшла на другий. Потім раз - і я вже читаю восьмий розділ :) І Джон вже не викликає роздратування, бо якось звикаєш до нього та водночас розумієш, що в реальності ми теж не всі сміливі й іноді буває важко йти з кимось на відкриту конфронтацію. Тому головний герой відчувається живим, а не картонним персонажем.
Продовжуйте писати, у вас це добре виходить.
О, до речі, про Люсі. Я спочатку думала, що це буде кіт, а не лялька. Ви мене здивували)!
Оксана Маркова, Він міцніший, ніж сам думає)
Але знаєте що? Це все дрібні технічні моменти, які виправляються. Це як дорогоцінний камінь, який ще треба добряче огранити. Ядро історії мені сподобалось. Глибоке і цікаве. Характер Джона. Це знахідка. Я повірив в його біль, бо сам її відчував (БЕЗ ЛЯЛЬКІ, я оженився вдруге і щасливий))). Треба лише попрацювати над мовою, зробити інших персонажів живішими й трішки "причесати" сюжет. Коротше, твір точно не "графоманство", як сказав би професійний редактор, а робота з великим потенціалом. Просто авторка, схоже, тільки вчиться. І для початківця це дуже непоганий старт. Сподіваюся, моя "рецензія" допоможе їй, а не відіб'є бажання писати! Бо я - старий, хворий буркотун з манією величі та почуттям власної важливості))) Насправді - пішіть. Як відредагуєте твір, відразу якось скажіть мені, я з задоволенням прочитаю далі!
Ден Галь, Передайте ще мою щиру подяку вашій дружині – уявляю, якби ви опублікували перший варіант відгуку, мені б лишалося хіба сховатися від світу під письмовий стіл:)
Найперше, що кидається в очі, це мова. Таке відчуття, ніби авторка думає однією мовою, а пише іншою, і в неї в голові працює такий собі незграбний Google Translate з 2010 року. Купа фраз звучить неприродно, як калька з російської. Це не те щоб помилка, але воно збиває з ритму, як коли слухаєш знайому пісню, а в ній раптом фальшива нота. Порада для авторки тут проста - читати написане вголос. Друге, другорядні персонажі. Якщо Джон, це складна, багатошарова постать, то решта просто парад-але злих клоунів та ходячих стереотипів. Сестра Лорі, така зла, що, мабуть, вранці п'є сльози немовлят (малчікі в трусіках, ага) замість кави. Колега Ніккі, настільки самозакоханий, що, певно, має вдома свій власний фан-клуб з одного учасника. Вони більше схожі на карикатури, ніж на живих людей. Було б круто, якби авторка додала їм хоч трішки людяності. Навіть у найлютішої стерви бувають моменти слабкості, правда ж? Це я по своїй ситуації міркую))) Ну і третє, це стрибки в сюжеті. Ось ми на фермі, дивимось на цей цирк із собакою, і тут БАЦ!!!! нас кидають у спогади про дружину на дофіга сторінок. Це як дивитися бойовик, а посеред перестрілки тобі вмикають лекцію про розведення фіалок.
Ден Галь, По-перше, дякую за відгук) (Трохи може, зробили спойлер щодо приятельки, так нічого). Трохи стало лячно від думки, що було б, якби я взяла рівень критики 3... Щодо мови: робила без Гугл транслейт, але треба придивитися – як то кажуть, бачиш скалку в оці ближнього, а в своєму – колоди не помічаєш, дуже можливо, що моє око замилилося) Лорі розкриється у наступних розділах – вона не те щоб зла, просто трохи розгубилася в житті, а щодо Джона просто язиком чеше і гадки не має, наскільки його зачіпає. Певною мірою показую як її, так і Ніккі очима Джона, який схильний усе надто близько до серця приймати – може й переборщила з гротеском... Щодо флешбеку – ну, вирішила, куди й приткнути спогад про минуле, як не на кінець важкого дня на новому місці?
Так. Це не перша моя рецензія, але перша на книгу письменника - початківця. Тому перший варінт показав дружині і вона одразу ж сказала - переписуй все...
Варіант №2)))
Давай тепер без офіціозу, по-простому розберемо, що ж це за звір такий, "Особисте життя Джона R."
Ідея ж крута, чорт забирай! Це тобі не черговий любовний роман про мільярдера і скромницю (які я ненавиджу!!!). Історія про дивакуватого, затурканого мужика, який знайшов своє щастя з силіконовою лялькою, - це сміливо і змушує задуматись. Головний герой, Джон, - це просто знахідка. Такий собі містер Бін, змішаний з сумним персонажем Кафки, якого ще й переїхав каток під назвою "життя". За нього справді переживаєш. Історія з його колишньою, Вініфрід, - це просто постріл у серце. Тут автору респект, бо написано так, що аж самому захотілося піти й обійняти цього бідолаху Джона, який навіть розлютитися по-людськи не може. Я його розумію як ніхто. 13 років шлюбу та двоє дітей - псу під хвіст, це про мене. Це, безперечно, сильна сторона. А тепер давайте про те, де треба трішки "підкрутити гайки", бо я читав і трошки докладав зусиль)) Ага. поточні символи на коментар скінчились. Що ж. Наступний коментар - продовження)))
Головний герой, ну дуже самотній та замкнутий, дуже потребує дружби та любові. Цікаво прочитати ваш задум
Таня Тайм, Сподіваюся незабаром завершити цю історію. Думала, це станеться набагато раніше, але, на жаль, завадили обставини і зникло натхнення.
По коментарям та анотації книга зацікавила, здається я вже знаю, що буду читати як звільниться час)))
Мельська Наталі, Буде дуже цікаво дізнатися вашу підсумкову думку!
Дуже шкода, що книга "заморожена". Розморожуйте швидше, будь ласка!))) Я ніби пірнула в життя людей на іншому боці планети. Точні, до мурах, деталі кухні(особливо та підливка, яку я ніби знову відчула на смак та чізстейк), назви вулиць, та й загалом стиль "західної" людини - браво автору!)
Леля Карпатська, Дякую за відгук! Книга не закинута, незабаром сподіваюся викласти нові розділи.
Колись ще в школі, я вела щоденник, в якому описувала всі події та почуття, що відбулися протягом дня. Ця книга мені нагадала про нього. Тут чітко прописано все, що він робить та відчуває щодня. Самотність головного героя та його реакції на людей швидше від заниженої самооцінки. Твір поступово розкриває особливості життя Джонні. Про Люсіль здогадалася не одразу. Твір має чіткі описи, через, що легко відчуваєш атмосферу тамтешнього середовища. Як на мене, зробіть абзаци і щоб вони були невеликі, тоді буде легше читати. Продовжую читати, тож буде ще відгук))). Зірочку поставила, сподобались описані внутрішні переживання))
Ніка Цвітан, Дякую за відгук! Дуже намагалася зробити персонажів правдоподібними.
Складається враження ніби це автобіографічний роман, настільки вдало все описано! Цікаво, чи правда це?
Любитель Книг, Тю, звісно, ні. Цікавий комплімент!)
Цікава проза. Оригінально. Яскравий реалізм. Успіхів!
Артур Сіренко, Дякую!
Познайомилась з вашим Джонні, передивилася перше оновлення. Задумка ваша непогана, але стилістика трохи підкачала. Це неабияк утруднює читання. Речення часом настільки важкі, що поки дочитаєш втрачається думка. Пишіть короткими простими реченнями, не переобтяжуйте їх. Так буде зручніше і вам, і читачу. Крім того багато слів у вас вжиті в неправильних відмінках. Зверніть на це увагу. Якщо вам незрозуміло, що я маю на увазі, можу розібрати одне важке речення і показати як можна його спростити. Напишіть, якщо зацікавлені. Є також і орфографічні помилки (теки, маршмелоу наприклад).
Єва Ромік, Зрозуміло...
Вітаю! Маю кілька запитань, чи не могли би ви написати мені в інстаграм, дякую. s.batura_writer
Отже, ця історія, забута ще з лютого, повертається! Класно, скажу Вам. Звичайно, трохи забулися останні події, та це легко згадатии!
Любитель Книг, Дякую за увагу до мого твору:) Сподіваюся, більше таких великих перерв у публікаціях не буде))
Вітаю! Одразу й не спромоглася здогадатися про Люсіль) А натяк же ж був... У вас гарний стиль. Приємно читати. Дякую за вашу творчість.
Анастасія Дніпровська, Дякую за відгук!
Привіт з марафончика)))
Я в захваті від вашої манери подачі оповіді. Ніби герой сам про себе пише й це так цікаво читати))))
А ще мені також ці книги нагадують старі-добрі нуари))) Словом, я в захваті)))
Від анотації також)) Манить читати, як ніщо на світі) Хоча поки не розумію відношення обкладинки до книги, проте це цілком американський стиль подачі))))
До речі, Джон з таких персонажів, де кожен знайде часточку себе) Як от я - бо два місяці не ходила до супермаркету, що поруч через подібну ситуацію, правда не з цінником, а самим товаром)))
Бажаю натхнення та успіхів)))
Софія Вітерець, Дякую! Так приємно, коли кажуть, що персонаж схожий на живу людину!!!)
Вітаю)
З задоволенням читав чудові описи і гарний текст. Взагалі сподобалося, що твори мають схожу манеру мови, але зі своїм відчутним колоритом. Мені деякі моменти нагадали «Тривожних людей» Бакмана. Вважаю, що це влучне попадання в жанр і образи. Головний герой відверто потішив своєю скурпульозністю (не певен, що це слово є в нашій мові). Як дочитаю, напишу більш розгорнутий відгук
Ярко, Я теж не одразу до цього прийшла) А за коментар – ще раз спасибі.
Вітаю з марафону!
Що ж ця робота зайшла дещо гірше, ніж перша особисто для мене. Написано добре, от тільки я не розумію вашу стилістику: вставляти в текст тире там, де можна поставити просто крапку. Тоді виходить дуже перевантажений текст, ну й плюс текст не розбитий на абзаци, суцільне простирадло тексту важко сприймається. Ви добре описали світ й героїв, іноді, здавалось, що занадто детально (як на мене). Ну, а так все добре.
Натхнення!
Анна Несторова, Дякую за коментар!
Вітаю! Думаю, всі ми звикли до досить нормотипових героїв (звісно, якщо це не фентезі. Та й там, гг виглядають дещо стандартно). А Джон...він інший. Його міркування, почуття, реакції. Від читання змішані почуття: з одного боку дивуєшся (узяти ту ж Люсіль - не всі від самотності роблять такий вибір, більшість все ж заводять собак чи ще кого), з другого боку цікаво. До книги планую повернутись, тому додаю на полицю.
Мені подобається як Ви пишете) Ідея, стиль, розгорнуті детальні описи.
Щодо побажань, прошу не ображатись, але варто трохи відредагувати (трапляються одруківки), для легшого сприйняття, можна зробити відступи між абзацами.
Вам натхнення та успіху!)
Божена Квітень, Дякую за коментар, і жодних образ), постійно працюю над самовдосконаленням))
Вітання з марафону!
Доволі цікавий і навіть кумедний твір. Головний герой нагадує мені одночасно Шелдона Купера з "Теорії Великого Вибуху" та Чехівського Белікова, "Людину у футлярі". Було цікаво прослідкувати за його "повсякденним" життям, місцями реготів вголос. Спершу я собі думав, що Люсіль то собака чи кішка, чи навіть акваріумна рибка (що було б може й більш логічним за кішку чи собаку, враховуючи усі його пунктики й страх перед спілкуванням), от чого я точно не чекав, так це ляльку))) Та й подальші його "пригоди" теж змусили посміхнутись))
Натхнення вам, аби дописати цю книжку!)
Василь Бундзяк, Дякую за приємні порівняння, хоча, чесно кажучи, серіал не дивилася), дуже рада, що Вам сподобалося! Книжку обов'язково допишу найближчим часом!
Вітаю! =)
Цікавий та незвичний для мене твір: нічого подібного раніше не слухав. Можна сказати, що мій досвід розширився)
У вас чудова мова та зрозуміла (послідовна) подача. У своєму житті я теж маю таку подругу, яка нагадує Джона. Дружити з нею доволі цікаво, але складно: потрібно вивчити і запам'ятати безліч нюансів, про які навіть не замислюєшся у випадку з іншими людьми. З часом я звик, що не варто робити, як не слід розмовляти, або не слід пропонувати)
Коли Джон повернувся додому, то я було вже подумав, що Люсіль "того" – померла: я занадто багато слухаю містики та жахів =)
Загальні враження про книгу дуже гарні!
Dark Overlord, Дякую, ні в якому разі не образили! Я намагалася передати оцю таку Джонову зосередженість на дрібницях, на які зазвичай людина й уваги не зверне, та може, не зовсім вдалося ( То й думала, що навигадую "три мішки гречаної вовни")
Вітаю:) Доволі оригінальний початок. З Люсіль вам вдалось мене здивувати, не очікувала такого повороту. Дуже цікаво читати про відчуття Джона, які ви чудово передаєте. Щось мені здається, що не від доброго життя чоловік так цурається інших людей і уникає стосунків із жінками. Ніккі - співробітник Джона - повна його протилежність. Хоч Джон й не дуже радіє такому спілкуванню, та все ж ,на мою думку, це позитивно впливає на нього, адже йому доводиться переступати через власні принципи. Дуже гарно все прописано. Радила б вам виправити слово "часи" на годинник ( якщо не помиляюсь у першому розділі). Проскакували одруківки, (замість і - и й навпаки) але їх легко виправити й на загальне враження від книги не впливає. Мені подобається як ви пишете, тому від мене зірочка. Невпинного натхнення й задоволених читачів!
Айрін Ван, Дякую за Вашу думку та за побажання! Хиби неодмінно виправлю!
Психологічна глибина персонажів - це справжнє скарбниця книги. Приємно у неї зануритися
Вільям Баєрс, Дякую за коментар.
Вітаю з марафону
Анотація чітка і лаконічна, але яка має свою загадку.
Сюжет обіцяє бути цікавим, бо вже має таємниці і цікаво прочитати, що буде далі, але через суцільний текст читати незручно.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Дякую за коментар!
Вітаю!
Ця історія, як і "Голе щастя" справила надзвичайно позитивне враження.
Чудові описи та порівняння. Ваша мова надзвичайна: насичена, розмаїта, милозвучна. Я читала з превеликим задоволенням. І знову ж таки, поки не дочитала до п'ятого розділу, відірватися було неможливо. Ситуації, діалоги - все продумано й цікаво описано.
Фріді мені здалася досить жорсткою, можливо, якось інакше варто було б вчинити. Бо, як на мене, саме це й спричинило таке от особисте життя Джона. Вона могла б розійтися не так травматично для Джона. Сподіваюся, що Джон все ж таки звернеться до психолога й Люсіль зникне з його життя. Дуже б хотілося побачити його щасливе життя з Бріджіт.
Дякую за цікаву історію!
Dana N, :))) Також на це сподіваюся:))
Вітання!)
Анотація дуже лаконічна, але чітка і розумієш суть твору, до того ж у ній залишається загадка, яку хочеться розкрити. А от обкладинка занадто проста для такого колоритного твору;)
Джон мені видається інтровертом і навіть трохи відлюдником)). Спочатку я полумала,а чи не померла бува та Люсіль, що не відкликається, але потім я зрозуміла, до чого були кілька фраз на початку твору)) Ммм...це дивно, але і сам Джон такий специфічний чоловік)), та за ним цікаво спостерігати. Ви майстерно перадаєте його думки та внутрішній світ. Видно, що він звик до стабільності і не любить коли його особистий простір порушують.
А взагалі починаєш читати і наче поринаєш у фільм, ваші описи як кадри змінюють одне одного і все чудово уявляється). Щоправда мені легше читати коли абзаци не зливаються і між ними є відступи,проте це лиш моя думка. Цікввий твір! Я сподіваюся, що Джон таки позбудеться самотності і Люсіль теж зникне, і навчиться жити з справжньою жінкою:), може з тою новою співробітницею хто зна)))
Зірочка вам, і успіху та натхнення дописати цю книгу)
Ален Стеллс, Дуже дякую за Вашу думку, страшенно цікаво дізнаватися, який персонажі і події мають вигляд збоку, і дякую за добрі побажання!
Ще раз вітання з марафону!)
Враження і коментарі аналогічні, як і до іншого вашого твору) Обкладинка — просто картинка, а от анотація зацікавлює дуже, лаконічна і зрозуміла))
Щодо мови написання — гарна, пишномовна — подобається дуже) Однак відлякує суцільний текст, який збивається до купи... 54 сторінки однією главою — це якось занадто... Ще й хоча б на абзаци розбити можна було, бо важко сприймається...На жаль, не здужала читати більше однією глави, бо мені не до смаку читати про іноземців з вуст сучасних українських авторів, але вам бажаю знайти купу своїх відданих читачів:)
Бажаю нескінченного натхнення для нових історій!)
Марина Тітова, Ясно, тож маю зайнятися)
Доброго дня ще раз)))
Видно, що книра в процесі, трохи гірше відшліфована, аніж голе застя.
І, що кинулося в очі як автору - зовсім в іншому стилі! Для автора це велика похвала! Важко змінювати стиль та подачу в залежності від задумки.
Читаючи, ловила чомусь флеш беки з інших творів про ляльок. Але нічого схожого не читала.
Мимо волі задумуєшся, чому у гг все саме так. Хочеться довідатись причину.
Читати важкувато. Але, не зважаючи на те, що менше читачів на таке "клюють", стиль я б все одно не змінювала б. Важкість викладу відповідає характеру персонажа. І... віддаю належне.
Ставлю 5 зірок. Дякую за враження.
Крапка, Дякую за увагу!)
Підписалася! вподобала! додала до бібліотеки! дякую автору і натхнення вам!)
Лія Серебро, Дякую, навзаєм!
Досить цікава задумка, і головний герой, за яким цікаво спостерігати, бажаю творчого зростання і розвитку, самовдосконалення, я впевнена що ви будете писати все краще і краще, тим паче у вас чудові здібності
Катя Андреева, Дякую за комплімент) рада, що Вам сподобалось.
Вітаю вас. Бажаю вам натхнення та багато читачів.
Іра Майська, Дякую, Вам також!
Вітаю з дебютом! Досить непогано, як для першої книги. Початок неспішний, багато деталей і описів, які допомагають чітко уявити героїв і світ, що їх оточує. Сюжет розвивається плавно, але нескучно, твір зацікавлює, мимоволі чекаєш, що з Джонні щось трапиться, для читача кумедне, а для нього — зовсім ні. І це таки трапляється.) Подобається невимушеність, з якою описані звичайні речі, вона межує з легким гумором, що робить історію цікавою. Плюс електронних книг в тому, що їх завжди можна підредагувати, тож сподіваюся, пробіли, що появляються перед крапками, приборкаються (а це легко, дуже скоро робитимете все одразу правильно автоматично) і читати буде зовсім приємно.
Успіхів!)
Магда Май, Красно дякую за коментар! Для мене дуже важливо знати, яке враження справляє моє письмо.А з пробілами впораюся, обіцяю:)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати