9 924
Анотація до книги "( Не ) Герой"
В певний момент приходить розуміння, що тебе помістили у великий механізм системи, яка, використавши життєву енергію та сили людини, спокійно замінить її, навіть не помітивши короткоплинного життєвого шляху, який пройшов цей маленький гвинтик. Сірі будні, нудна робота, стандартні дії та оточення... хочеться вирватися з усього цього. Але як? Ти задаєш собі це питання і розумієш, що вся планета є своєрідною кліткою, в якій мурахами метушаться люди, створюючи для себе ілюзорні, часто примітивні та непотрібні, цілі. Руки опускаються і ти вже просто пливеш за течією, просто існуєш...
І в цей самий момент з'являється хтось настільки ненормальний та чудернацький, що не вписується у твоє світосприйняття, і пропонує стати справжнім героєм, який врятує цілий світ... хм, можливо варто погодитися?!
І в цей самий момент з'являється хтось настільки ненормальний та чудернацький, що не вписується у твоє світосприйняття, і пропонує стати справжнім героєм, який врятує цілий світ... хм, можливо варто погодитися?!
Зміст книги: 34 глави
90 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже не стандартний герой. Прочитала на одному подиху. Хотілося би продовження. Дякую за цікаву історію.
Сподобалось
Olga Zharikova, дякую))
Суперовий початок історії! Дякую!
Butcha, дякую) приємно, що книга Вам сподобалася)
Дякую за чудову історію і звісно чекаю на продовження!
Рома Аріведерчі, дякую, що читали і ділилися своїми враженнями через коментарі)
Авторе, ну навіщо? Навіщо ви завершили? У мене аж сльози виступили. Настільки я до цього роману прикипіла. Навіть не віриться, що все завершилося. Але нічого не зробиш, будь яка історія має добігти кінця. Проте чомусь мені здається, що для героїв це лише початок. Для Гарда, Аманіти, Моні, Маріуса, Ленса все ще тільки починається, у кожного свій шлях окремий та спільний. Стелла також колись прийде у гості до Марка, або він до неї. Й чомусь мені здається, що той епізод з мобільним, являється натяком, що Марк ще повернеться до свого світу. Як Гард матиме можливість перетворюватися, так й Марк матиме можливість подрожувати з одного світу в інший. Хто знає. Поки що, я дуже вам вдячна за чудову подорож, поруч з чудовим головним героєм. Дуже сподобалося те, що персонажі та події поруч з Марком змінювалися, а разом з тим змінився й він.
До речі, сподіваюся, що скоро ви ще порадуєте нас чимось подібним.
Наталія Ковган, дякую, що були з героями цієї розповіді до її завершення і ділилися своїми враженнями в коментарях) так, цю книгу завершено, але не історію, адже Марко лише почав шлях становлення у ролі чародія на Мордіалі і, цілком можливо, ми дізнаємося що ж буде далі)
Може він нарешті знайшов себе? Чи це просто відпочинок від перебування у світлих?
Рома Аріведерчі, Мені здається, що знайшов... не розуміє ще повноцінно, що саме, як це все застосовувати у реальності і чи точно воно його, але таки знайшов)
Якесь тепло відчулося від того, коли Мар повернувся. Здається, це не його світ, але так, будинок Заубера дійсно став, свого роду, рідним домом. Щодо Сані не здивована, вона з самого початку викликала враження, що не пристосована до життя привида. Моні зуміла стати частиною примарного світу, а сестра занадто сильно страждала.
Ленс не особливо здивував, тому що відчувалося, що він стоїть високо. Отже то й є той самий володар. Бачу, Марку щастить з вибором кола приятелів. Могутні у нього покровителі.
Гард знову котик... якось дивно, тільки звикла до нього в образі юнака, як він знову хвостатий. Але йому добре у будь якому вигляді. Коли говорилось про зорі над Землею, то була якась ностальгія разом з Марком. Як не подивися, але навряд чи, перший світ повністю забувся.
Дуже цікаво знати, що буде далі. Марко все звикає до образу героя. Чому б й ні? Герої бувають різні, а хлопець, щонайменше щирий та відданий.
Наталія Ковган, можливо Марко ще прийде до ролі справжнього героя, такого як зазвичай хочуть бачити оточуючі, але наразі йому дійсно потрібно розібратися зі своїм новим образом чародія та нарешті хоча б якось систематизувати своє життя, адже він нарешті відчув, нехай і в чужому світі, що знаходиться на своєму місці, а це дуже важливий момент, адже інколи людині на пошуки самого себе не вистачає всього життя
От даремно Стелла не захотіла йти з ними. Ніколи не знаєш, де на тебе чекає справжня боротьба. Була б вона корисніша, перебуваючи поряд з Маром. Він же не вміє поки користуватися усім своїм арсеналом.
Знаєте, автор, мене у цій главі особливо сподобалися два моменти. Перший: коли Стелла зачепилася волоссям за куртку Мара. Чомусь це таким милим мені здалося. Другий: коли Ленс бігав по дахам. Так й уявила цю струнку чорноволосу постать. Але, я так розумію, красунчик, ще та зараза;)
Я вже так прикипіла до цього роману. Тому не затягуйте з продовженням;)
Наталія Ковган, Наталія Ковган, Марко сам ще не знає чи залишиться на Мордіалі. А чародійці йти в чужі землі, навіть заради хорошого товариша, покинувши спадок свого роду, втративши все те, до чого прагнула роками... ні, вона все ж таки в першу чергу донька свого королівства і вміє бути холоднокровною аристократкою, просто потоваришувала з непоганим хлопцем і проявила свою м'яку сторону... мені здається, що Стелла незабаром займе гідне місце серед еліти світлоносних, хоча й наразі в неї досить високий статус ;-)... а моменти дійсно були цікаві) я так розумію, милою наша геса не з кожним може бути... а Ленс, ну він такий Ленс в нас, Ви ж розумієте) як завжди, погляди притягує нестерпний загадковий красень, з вишуканими манерами та моторошною аурою, яка робить його ще більш таємничим та цікавим... геса Люмен вже здогадалася хто він, можливо і ми з Марком дізнаємось про це в наступному розділі)
Згадала, тільки пізно й невідомо що :)
Рома Аріведерчі, але щось важливе згадала ж) можливо й ми в наступному розділі зрозуміємо, що саме так збентежило нашу гесу)
Ну що ж! Уся команда у зборі. Мені незрозуміло, чому Гард такий прихильний до Аманіти? Ця потвора його неодноразово ображала. (вибачте, це я кажу на емоціях, бо вибісила). А він її захищає, нащо? Сподіваюся, це поясниться, тому що я не бачу причини.
Лишається тільки чекати на продовження.
Наталія Ковган, Аманіта виживає в темному королівстві, звикла ліктями пробивати собі шлях, адже її родина досить щасливо живе на болотах і не зацікавлена в реалізації мрій жінки. Враховуючи це, можна зрозуміти її манеру спілкування. Але... вона майже одразу підтримує Марка, зберігає його таємницю, допомагає заробити перші гроші, звільняє Гарда від нашийника, готова була піти проти впливового некроманта, щоб заховати хлопців і дати їм шанс на вільне життя. І на світлих землях одразу ж зголосилася допомогти і провести їх через кордон... ну, тут ми явно бачимо той випадок, коли вчинки говорять більше, ніж показова агресія в розмовах...
Крім того, ну є ж випадки, коли люди привертають увагу один одного уїдливими шпильками, але при першій ж можливості готові померти за такого особливого опонента)
Світла магиня допомагає втекти темним. Чи не покарають її за це?
Рома Аріведерчі, Ну, вона в першу чергу допомагає юнаку зі світлою магією, який отримав сили від її дідуся. Та й не зробили ж хлопці нічого поганого і обвинувачення в шпигунстві звичайний наклеп, який представниці сильного аристократичного роду чародіїв не так вже й важко буде спростувати... тим паче, якщо ще й врахувати більш цікавий скандал з ректором університету (кабінет з полоненими помічниками, які знаходяться під чарами покори, все ще відчинений для загалу, Стелла не проґавила цей шанс викрити ненормального мага... а там ще й залишки темної магії в скринях ректора можна знайти і прихована кімната для дуже особливих розваг багатьох зацікавить... Пломбір вже втрапив в халепу з усім цим, хоча ще певно не розуміє масштабу проблеми... не просто ж так чародії амулети захисту від впливу мнемоністів розбирати почали). На цей скандал охоче переорієнтує свою увагу вся світломагічна спільнота)
Отже Ленс вампір. Щось таке думалося на нього. Тепер постає все таки питання, що це він такий прихильний до утікачів? З одного боку, можливо темні більш "смачні", та з іншого, якби мав таку мету, то навряд чи продемонстрував наглядне. От сиди тепер й думай задля чого була та вистава. Й куди всі подінуться, коли вдасться утекти.
Будемо чекати на продовження, роман ваш неймовірний.
Наталія Ковган, Мені здається, якби Ленс хотів їх випити, то зробив би це одразу в лабораторії і Мар навіть не прокинувся б, а наша історія завершилася б. Тепер подивимось для чого вони йому потрібні (точніше Марко, якщо враховувати попередні фрази вампіра)... Дякую за теплі слова) дуже приємно, що книга Вам подобається))
Сподіваюся, він не для того їх рятував, щоб випити.
Рома Аріведерчі, Ну, він ж наче рятувати Марка прийшов... але хто тих вампірів знає)
Так він нащадок сильних магів - темного і світлого, і сам сильний маг. Що ж він робитиме зі своїми силами?
Рома Аріведерчі, ну, Мар нащадок сильних магів в плані магічної енергії, а сам він сильний чародій лише в перспективі, оскільки має гарний резерв, ще й практично врівноважений, що сталося через випадковий збіг обставин, до якого призвело втручання в його енергетику цих двох магів. Тобто, для розвитку здібностей Марка наче й умови непогані, але, з його майстерним умінням знаходити неприємності, ще до того розквіту сили дожити потрібно... та й зберегти цю магію було б непогано, а він наче додому повертатися планує, як мінімум на короткий термін, а хто знає, що станеться після ще одного міжсвітового переходу.
Щиро кажучи, не здивована, що Марко нащадок Заубера, чомусь одразу відчувалося поєднання цих двох сильних істот. От тільки, якщо він не син, то яким чином поєднаний? Виходить має право на статки Заубера. Хоч би Сирена не дізналася, бо зв'яже та потягне до загсу;)
Скажіть, а Лент буде далі у сюжеті? Бо він мені страшенно сподобався, обожнюю чоловіків з довгим волоссям. Дякую вам за чудову главу.
Наталія Ковган, Так, раніше ритуал покори на крові не проводився. Марко перша людина, яку Владіус вирішив зробити слугою, а не пустити на інгредієнти, про це нашому герою розповідали на самому початку (раніше потреби в живих слугах не було, а тут некромант одружитися вирішив і потрібно було дім до ладу привести, а не розгромити, як часто мертвяки робили; та й потім помічник не завадить). Наш герой випадковий молодий чоловік з Землі, якого привели біси. Єдина особливість, за якою некромант сказав обрати людину, - наявність нейтрального зерна сили (щоб не заважало з експериментами і поступово набрало слабку темномагічну енергетику, щоб з слуги нарешті гідного помічника зробити).
Що ж то за голос! І які несподівані вміння. Дві магії не заважають одна одній!
Рома Аріведерчі, Так, цікаво, хто ж то так невчасно (чи може таки вчасно?) з'явився... те, що дві сили, які мають різну полярність, не конфліктують між собою - дійсно досить несподіваний факт. Але, якщо розглядати їх як енергію, яка виходить з одного джерела і отримує свій заряд завдяки свідомим чи несвідомим діям самого чародія-носія зерна магії, то проблем з поясненнями не виникає, адже потоки формуються в одному місці і на стадії поляризації заклинань ще повністю ідентичні... А от де наш герой міг вивчити чари, які використовують бойові маги, це дійсно цікаво... є якісь варіанти? Адже по книгах якісно практику захисту та атаки не відшліфуєш (а ми бачимо, що він дуже чітко діяв, наче на полігонах в Університеті магії багато років практикувався), а алхіміки-зіллєвари такого не навчають
Все таки Марко ще не уміє користуватися власною енергією, що не дивно. Унікальний дар, потребує такої ж відповідальності.
Виходить він з друзями тепер помінявся місцями? Лишається сподіватися, що ті двоє його не покинуть. Дуже цікаво щодо Заубера. Щось ніяк він не бажає покидати сюжет остаточно.
Наталія Ковган, так, нашому герою потрібно навчатись та нормально практикувати магію, якою він наразі ще досить часто користується спонтанно. Чи потрапив він у полон? Дізнаємось в наступному розділі) А щодо Заубера... впевнена, що скоро нам все остаточно відкриється;)
Так він ще й світлу магиню забере із собою. Бо вона теж уже неблагонадійна.
Рома Аріведерчі, можливо й так, але, мені здається, їй нічого не загрожує вдома, адже в Стелли статус чогось таки вартий і як, наприклад, звичайного алхіміка, покарати цю чародійку не так вже й просто, та й ректор перегнув палку з чарами покори... хоча, скоро точно дізнаємось;)
Ну що ж! Пригоди продовжуються. Мені більше цікаво, що все таки хочуть від полонених. До речі, те, що за неправильні рухи карали, не дивно. Досягти ідеалу тільки пряником рідко коли вдається.
Наталія Ковган, Наталія Ковган, сподіваймося, що Мар незабаром врятує друзів і ми дізнаємось чому їх схопили, можливо просто переважив фактор, що вони з темного королівства, а можливо й ні... а от з навчанням юних чародіїв питання досить неоднозначне, адже, з одного боку, лише суворі правила здатні довести до ідеалу практику і це потім врятує здоров'я чи навіть життя тих дітлахів, але дуже схоже на те, що варіанту з пряниками в світлоносних взагалі немає, якщо студентами більше рухає страх і вони працюють цілодобово, оскільки бояться покарань. Якась незбалансована система виходить, яка не розкриває талант, а лише відшліфовує стандартні ґвинтики для системи, які, рухаючись виважено і синхронно, віддаватимуть свої роки та енергію руху цього механізму вперед до вигаданого кимось світлого майбутнього.
От я знала, що так буде. Як показує практика у будь якому світі, усі ці цілком світлі сторони, побудовані на лицемірстві. Одразу асоціація: тобі всміхаються, а самі тримають ніж за спиною, щоб встроми.
Не скажу, що це світле королівство погане, але воно не усім підходить. В цьому проблема, що кому воно не підходить... там точно на громадські роботи відравляють? з тих робіт повернувся хтось, щоб розповісти.
Марк, як завжди, розумничка. Дуже виріс над собою та над іншими. Маріусу нехай наука буде. Нехайа старий навчається відрізняти криве від ще кривішого. Вперше зустрів людини, за яку варто боротися, і ось так... хоч би його життя не стало знову пустим.
Дякую вам з главу, я обурена як Сирена, коли її позбавили статків;)
Наталія Ковган, так і є, через людський фактор ідеалізовану систему побудувати не вдається, за світлою красою показових картинок ховається щось моторошне та небезпечне. Є ті, хто вміє жити в таких системах, а є й інші, які не визнають лицемірство та не хочуть маневрувати в обмані, який приховано за правилами та вигаданими ідеалами, таким зручніше існувати в більш жорстокому, але відкритому суспільстві, що визнає свої темні сторони, на фоні яких щирі почуття та вчинки дійсно мають вагу.
А щодо Марка, то, мені здається, що він ще на шляху становлення, хоча дійсно вже відрізняється від того юнака, якого перенесло портальним переходом в незнайомий світ магії)
За що ж їх ув'язнили? Чи можливо визволити друзів?
Рома Аріведерчі, Схоже на те, що Марко вирішив дізнатися про все і допомогти друзям, чого б це йому не коштувало
Засмутив дівчину. Якщо є такі здібності, їх все ж треба розвивати, мабуть.
Рома Аріведерчі, магію він продовжить розвивати, якщо буде можливість, а от де залишиться... скоро дізнаємось)
Щиро кажучи, я підозрювала, що у Марка мається якесь поєднання світлої та темної магії. Здається, все в нього з рук валиться, але врешті решт останнє слово за ним. Навіть не уявляю, яка дорога для нього стане правильною. Певне та, що він сам обере. Проте, що саме обере? От здається, Марк простий як двері, але у той же час він наповнений загадками.
Наталія Ковган, Наш герой наразі на роздоріжжі... і додому наче є шанс повернутися, і темну магію непогано почав опановувати, а тепер ще й виявилося, що сила світла у нього є. Скоро дізнаємось, що ж він вирішить і яким шляхом піде далі)
Марк дещо знає про нащадка. Принаймні здогадується. Це тому йому треба повернутися?
Рома Аріведерчі, Мар прочитав в сувої, який знайшов в кабінеті некроманта під шафою, інформацію, яка можливо допоможе йому повернутися додому, тому й прагне знову потрапити до темного королівства.
Оце Сирена хитрунка! Майже побралися... так це, любонько, не допоможе майно отримати. "Майже", закон не передбачає. Я так розумію, кралі треба йти звідки прийшла та шукати наступного некроманта.
Слова про повернення Марка стурбували. З одного боку, це цілком природньо, що він хоче повернутися до свого минулого життя, а з іншого... сам же казав, що там йому робити немає чого. Якщо Гард з ним піде? Що з ним буде? Якщо на сучасних вулицях побачать, як чоловік з котом розмовляє, то психлікарня гарантована для обох.
Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, так, для Сирени полювання на титул та статки Владіуса завершилося) а про Гарда в нашому світі... ну, з чотирилапими друзями в нас багато хто розмовляє) але ж ми ще пам'ятаємо як фамільяр розповідав, що портальні переходи часто адаптують особистість під новий світ, в який вона потрапляє. Он, наприклад, у Марка магію розбудили. Можливо чорний хитрун на Землі матиме вигляд звичайного молодого чоловіка;)
Цікаво вийшло. Десь очікувалося, що Мар ще когось зустріне з Темного Короліства. Та й та обіцянка, що руда відьма тепер союзниця для нього. Думаю, Марку буде про що поговорити, можливо жінка принесе якісь важливі новини. Та й про сувій не можна забувати.
До речі, мені сподобався момент з футболкою з нашого світу. Той світ тепер здається таким далеким. Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, все не просто так відбувається, був би розважливішим тоді - не було б того, що має зараз та отримає потім... та й історії взагалі не було б)
Що ж вона забула на світлій стороні?
Рома Аріведерчі, будемо сподіватись, що відьма все пояснить)
Дівчина знає. що її дідусь пожертвував життям заради цих двох. Цікаво, чи вона їх за це не зненавидить?
Рома Аріведерчі, Якщо враховувати ідеалістичну систему виховання в Світлому королівстві і вважати, що вони дійсно привчають дітей цінувати життя більше, ніж будь-які інші цінності, то Стелла, швидше за все, буде сумувати за дідусем і в той самий момент погодиться з тим, що його вибір був вірним, оскільки Верховний не просто розміняв своє життя на життя сильного темного супротивника, а ще й врятував людей, які в результаті навіть можуть стати корисними їх країні.
Щиро кажучи, я також злякалася Владіуса. Здалося, що ось цей некромант зараз буде тут. Ну що ж, хлопцям удачі на новому місці, але щось підказує, що треба їм звідти тікати. Та спробувати знайти щастя в іншому королівстві.
Цікаво те, що я засумувала за колишнім житлом Марка, коли він каструлі драяв та на цвинтар ходив. От що значить звичка;) Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Владіус був досить небезпечним. Інколи здавалося, що він м'яко реагує на вибрики оточуючих, але це складалося так лише тому, що він з роками перетворився з некроманта, який любить біль та знущання, на темного чародія, що дослідження ставить вище за все інше. Тому, у будь-яких діях і покараннях зокрема, він майже завжди шукав користь для своїх експериментів...
А щодо домівки... у Темному королівстві все було логічно та визначено, ніхто не ховався за масками, проявляючи свої характери відкрито, тому й здається, що там було в якійсь мірі зручніше, хоч герої й перебували в досить напруженому стані, оскільки знали, що в будь-який момент можна зустрітися з чимось небезпечним і доведеться захищати своє право на життя.
Цікава дискусія. Тільки що то за сувій і чому треба повертатися до замку некроманта?
Рома Аріведерчі, папірець лежав під шафою Владіуса і його знайшов Мар, коли ховався там від некроманта, який несподівано повернувся додому з нареченою... тобто, цей сувій пов'язаний з темним і там точно описано не звичайний рецепт зілля від магічного бородавочника (на нього наш герой так емоційно не реагував би вже)))... а от про те, що ж там записали, ми дізнаємось далі... сподіваюсь ;-)
От щось мені підказує, що не все так чисто та гарно у тому Світлому королівстві. Як показує життєва практика, коли все занадто добре... то чи не занадто добре. Нікому зі світлих не довіряла б...
Дякую вам, чекаю на продовження.
Наталія Ковган, так, погоджуюсь, зазвичай всі ідеальні системи є своєрідними утопіями, які не можуть нормально існувати без гармонійного поєднання з темною стороною, тому вони в результаті створюють щось насправді жахливе і воно потім виявляється прихованим за райдужними зовнішніми шатами... побачимо чи так в Світлому королівстві і чи вдасться нашим героям там призвичаїтися
Онука симпатична. Й допитлива )) Сподіваюся, це початок гарної дружби, а може чогось більшого :)
Веселого Різдва, Ірино!
Рома Аріведерчі, Світла чародійка і чорнокнижник з талантом керувати некроенергією? Ну, подивимось, звісно ж, це їх життя і їм вирішувати... але навіть не знаю... (буде щось в стилі:
" - Любий, я магією створила чарівну пташку, поглянь...
- Вибач, я її вбив, але не хвилюйся, зараз виправлю...
- Ти здурів? Навіщо мені в домі зомбі-пташка?!...
- Ну, люба моя, вона ж така ж симпатична... Ех, я б сам заспокоїв, навіщо ж було на атоми розкладати..."
ну і тп)))
Навзаєм з святами;)
Цікаво вийшло. Якби Марку та Гарду надали право вибору, щоб вони обрали: повернутися до світу Марка чи просто потрапити на землі де панують нейтральні закони? Невже Марк зовсім не сумує за колишнім життям, де немає чародійства та можна жити більш-менш спокійно?
То обидві дівчини онуки чародія чи лише одна? До речі друга, що вибігла якась дивна. Невже цікавості до подій зовсім не було? Просто пішла і все? Таке жне кожного дня трапляється.
Наталія Ковган, Я чомусь думаю, що вони б обрали нейтральне королівство. Мар звісно ж сумує за домом але не факт, що він погодиться просто так повернутись (знаючи вже про магію і тп... та й нудно і самотньо йому на Землі було)... хоча, може й пішов би, просто ніхто наразі ще не запропонував)...
Онука світлого мага залишилась, а її подруга втекла. Дівчина хотіла дізнатись про дідуся, тому сміливо почала розмовляти з чужинцями, які заговорили про нього; а іншій ця інформація не була такою важливою, тому вона без роздумів побігла повідомити охорону про вторгнення.
Неймовірне продовження. В першу чергу, хотіла трохи постібати Сирени.Облом цій кралі виходить, якщо не помиляюся.
Авторе, ви мене вразили щодо Гарда.Усього очікувала, але щоб так. От тільки... кхм... одяг йому потрібно знайти, а то якось незручно, куртка ж усього не прикриє. Історія котика дуже цікава, хоча мене не вистачило наступного: коли дроу загинув, ні слова не було сказане про те, щоб його кохана засмутилася. Просто пішла та й усе. Хоча можна це списати на сухість почуттів Гарда.
Дякую вам, дуже чекаю на продовження. Кожну главу очікую з нетерпінням.
Наталія Ковган, Так, Сирена залишається без статусу та статків. Одяг Гарду знайдуть, впевнена, що наші хлопці не пропадуть навіть в чужому королівстві) а про розповідь... я думаю, що фамільяр абстрагувався від емоцій і переповів факти, відкинувши деталі і, звісно ж, почуття, які бачив в матері, коли вона розповідала кошеняті цю історію (а так, відчувається, що маму він дійсно любив і цінував, а бабусю і батька не знав, але поважає і вважає прикладами для наслідування)
Ух ти яка історія котика! Тепер у нього дві іпостасі, чи він залишиться тільки в людській подобі?
Рома Аріведерчі, він нормальний перевертень і має дві іпостасі, але на землях світла може бути лише людиною
Авторе, величезне вам дякую за цю главу. Вона мені неймовірно сподобалася. Трохи не розплакалася від розчулення, коли Марк та Гарда падали, а хлопець обіймав котика та думав тільки про те, щоб його врятувати. Я не помилилася у Маркові, він дійсно дуже хороший, неймовірний просто. Дуже сподіваюся, що в них все гаразд буде. Не дарма, світлий маг відчув у ньому справжнє добро.
Дякую вам за твір, сподіваюся, що й надалі Марк лишатиметься таким, а Гард, уголос скаже, що цінує його як друга.
Наталія Ковган, Щиро дякую за такий приємний коментар і нагороду)) пригоди продовжуються і незабаром ми дізнаємося про те, куди ж переніс портальний перехід наших героїв))
І все ж кому горювати за некромантом. Зворушлива глава.
З прийдешніми святами!
Рома Аріведерчі, Зомбік за Марком сумує (він його господар-некромант, адже повторно відродив і прив'язав до себе немертвого саме наш герой)... а за Владіусом... ну, за ним також хтось сумує
Знаєте, от недарма мені Марк подобався. Він дуже добрий хлопець, чим довів, коли не захотів піти без того, кого приручив. А тут же щонайменша помилка може дуже дорого коштувати. Хлопець молодець, і заслуговує ще більшої симпатії. Сподіваюся він таким і залишиться, добрим, щирим та простим.
То вони втекли? Чи щось може перехопити в останній момент? Дуже б не хотілося, тому що вибір перед хлопцем ще той... До речі чути від Гарда, що Марк його друг, трохи незвично. Тому що цей хитрун мало до кого проникається. Але новоспечений Мар навіть його підкорив.
Наталія Ковган, Гард не визнав би, що товаришує з кимось, то він просто для відьми так все подав... хоча насправді Мар для нього дійсно другом став, проте кіт тримає свої почуття глибоко і захищає від оточуючих, приховуючи справжні емоції (певно життя в Темному королівстві примусило стати таким), але ми знаємо правду, адже його дії нам вже давно показали за кого він насправді хвилюється, крім себе)
А от чи втекли наші герої... дізнаємось в наступному розділі в п'ятницю (завантажу його вранці, щоб можна було спокійно прочитати до початку святкування))
У героя просто дар заводити домашніх улюбленців. Він і замок, дається. приручив :)
Рома Аріведерчі, так, напевно дивне до дивного тягнеться, а в Темному королівстві все саме таке, досить незвичайне, нашому герою трапляється))
Мені дуже подобається твір, і головний герой особисто. Іноді здається, що він простий як двері, але у той же час такий щирий та милий. Той, що радіє тому, що прожив ще один день, оскільки у світі де він опинився подібне не дивне.
До речі, поява сукубба досить цікава. Тому що такі істоти дуже багатогранні. От тільки чи не заганяє наречена Владіуса ще до одруження?
Наталія Ковган, можливо й так, а може та руда не думала про те, що чужинець може чогось досягнути в їх світі, навіть з активною магією, а просто спочатку фліртувала з молодим чоловіком, а потім щиро зраділа, що їх авантюра з зіллям вдалася і дійсно була вдячною, обіцяючи підтримку)
Сподіваюся, історія ще не скоро закінчиться. До героїв проймаєшся симпатією з кожним розділом все більше. Причому до всіх одразу :)
Рома Аріведерчі, На Марка ще чекають пригоди, тому наразі розповідь продовжується)) приємно, що історія та герої Вам припали до душі))
Боже, цей домашній улюбленець розчулює. Згадалася "пічола" - росток, який треба сльозою в'язня )))
Дуже смішний розділ.
А гуманізм некроманта дуже несподіваний.
Рома Аріведерчі, так, Гард в нас такий особливий)) а некромант все ж таки більше вчений, тому й не дуже полюбляє гуляння в палаці, та й чорний хитрун швидко здогадався як допомогти товаришу і вискочив до господаря з поясненнями про кладовище і дивне зілля, ну і наречена пом'якшувальним фактором стала в якійсь мірі)
Сміялася над цією главою;) От дійсно, щоб почати таке виробляти, потрібно так напитися, що триндець. Марк сьорбнув не подумавши про наслідки? А некромант же здогадався, що той "загуляв" з тим зіллям, бо інакше б не пробачив? До речі, бачу у Владіуса непогані стосунки з нареченою, вона від нього аж тащиться.
Дякую вам за продовження, дуже сподобалося.
Наталія Ковган, Наталія Ковган, Мар не думав, що зілля на нього саме ось так от подіє)) некромант дізнався про те, що його слуга щось вживав на кладовищі від Гарда (в другій половині останньої фрази, яку він вигукнув біля обсерваторії, звернення було саме до кота, який трапився під руку)
А з нареченою Владіуса... ну, можливо він їй подобається, але враховуючи його статус в Темному королівстві, статки та належність роду Зауберів до аристократії, яка вважається ближнім колом правителя, цілком можливо, що її приваблюють зовсім інші речі ;-)
Мені дуже сподобалася ця глава. Прийшло навіть на думку, що Мар сильний маг і врешті решт зуміє протистояти Зауберу на рівних. Хто знає, можливо саме у цьому і його призначення, чого він поки що просто не усвідомлює. Але читати було неймовірно цікаво, особливо про зомбі-менеджерів. Щось у цьому є. Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, рівень магії героя наразі визначити важко, але добре, що він взагалі її зміг застосовувати, хоч якийсь промінь світла в мороку Темного королівства та його житті після потрапляння туди.
Дякую за приємний відгук, радію, що розділ припав до душі)
Це ж його справжнє покликання, а він журиться. Все ж наче добре складається.
Рома Аріведерчі, дякую, навзаєм))
Цей світ прибирає досить милого вигляду, а покинутий здається все гіршим.
може герой тут в решті решт добровільно залишиться?
Рома Аріведерчі, можливо й так) але, як мінімум, вже точно помітно, що світогляд в нього змінюється і сутність стає більш впевненою та загартованою, а це плюс для виживання як у тому, так і в нашому світі
Трошки незвично було знвоу зустрітися із бісенятами. Думала, що вони напакостили і змилися назавжди. Трохи дивує, що звернулися саме до Марка, невже ніхто більше не погодився? Щось мені підказує, що все таки, вони про хлопця щось знають.
Дякую вам за продовження, чекаю далі. І хотілося б частіше:)
Наталія Ковган, Можливо й знають, а може від Гарда про рецепт дізналися і одразу ж домовилися про обмін, він в нас ще той хитрун, міг скористатися нагодою)) кінець року трішечки пригальмував викладення через роботу(( але планую незабаром пришвидшитися, щоб на свята було достатньо цікавинок та оновлень) дякую, що читаєте))
Те, що у Марка проявляються здібності, я не здивована. Ще з самого початку можна було подумати на нього, коли ті два чортики за ним прийшли. Ну не могли вони прийти до першого ліпшого. Щось Владіус щодо хлопця задумував с самого початку. От тільки чи зуміє, Марко використати правильно свої здібності, бо зараз йому, певна річ хочеться як можна менше привертати до себе увагу.
Чи буде розкрита причина смерті Моні і Сані? Щось здається, що не дарма Сані біль любить... точніше до нього прагне. Здається це допомогає їй згадати життя.
Наталія Ковган, Так, бісенята щось казали про те, що їм описали конкретну людину, але чи дійсно Марка мали привести, чи помилилися, не зрозуміло... хоча, наче саме його, адже Владіус був задоволений угодою. А сестри, швидше за все, просто одні з багатьох жертв, яких позбавив життя некромант. Через взаємодію з темною магією (чари, артефакти) примари в тому світі відчувають біль, але, як зазначила Моні після впливу на неї Ліча, інколи хочеться хоча б щось відчути, навіть якщо це неприємно.
Ох, аж захотілося приєднатися до того походу за світляками ) Може магія героя просто інша, не така як в цьому світі?
Рома Аріведерчі, Все може бути, зерно сили в нього прокинулося лише після переходу в новий світ, тому залишається лише спостерігати за розвитком магічних здібностей героя
От завжди, якщо дуже добре і весело, так одразу глюк. Ех.
А про офісне життя - то все так і є. Не знаю, як із зомбі, а з деякими офісними робітниками домовитись важко і співіснувати неприємно.
Сподіваюся, новий знайомий героя не з'їсть :)
Ірина Маркова, :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати