- 10 -

Слабке блакитне сяйво факелу вихопило сотні корінців книг, які заховалися в шафах кабінету некроманта. Воно плинно мандрувало зі старовинного столу, майстерно вирізьбленого з темного дерева, що ще декілька днів тому був завалений різноманітним мотлохом, на так і невідчищений килим з підпалинами та нанесені прямо на підлозі символи і пентаграми.

На вулиці завивав вітер, сумуючи за яскравими та чарівними землями, які він так необережно покинув, подорожуючи Мордіалом. В унісон з ним по будинку поширювались якісь дивні звуки: то дощечки десь заскрипіли, то шибка стукнула, а он ще й щось підвивати почало... це все певно через те, що, долучаючись до негоди, протяжно скреготав свої історії й старий маєток роду Заубер, лякаючи ними тих, хто в саму темну годину не спав.

- Ш-ш-ш, ти мені ледь на хвоста не наступив!, - зашипів чорний кіт, відсапнувшись від молодого чоловіка, який нервово озирався навкруги, притискаючи до себе факел.

- В-вибач, - прошепотів Марко. - Я так нервую, що майже нічого не сприймаю нормально. Ти впевнений, що Владіус на всю ніч поїхав в гості?

- Так… напевно… ну, я сам чув їх розмову з Лічем про якийсь нічний раут, - Гард блимнув червоними вугликами очей і заскочив на стіл. - Встановлюй свій факел над столом і давай читати.

- Він так погано горить, - зітхнув молодик. – Не впевнений, що нормально щось зможу розібрати. А якщо там складні схеми і кожна рисочка має значення?

- Ну, я ж не винен, що ти не вмієш користуватися магією і через це не можеш начаклувати нормальних світляків чи активувати лампи, - фиркнув фамільяр некроманта.

- Давай тоді спочатку оберемо книгу, а потім вже встановимо факел і сядемо нормально читати, щоб не бігати зі стосами літератури туди-сюди, - подумавши мить, сказав Мар і попрямував до полиць, які обіцяли йому шанс на порятунок просто своїм зовнішнім виглядом, адже саме такі поважні старовинні фоліанти й навчають зазвичай магії героїв-потраплянців.

Ні, не навчають. Можливо в якійсь фентезійній історії одна з перших книг, яку взяв би головний персонаж до рук, і стала б саме тією, що одразу ж почала б шепотіти йому про містерію магічного слова, сутність буття та чародійні потоки сили, але у випадку невдахи-програміста все виявилося досить банальним: він майже нічого не зрозумів ні з першої... ні п'ятої... ні з десятої спроби обрати собі навчальну літературу.

- "Адаптація вовкунів до лікантропійної морозниці у період повного обороту мандрагічного колеса", "Гремліни та інші дрібні пакостники. Під соусом і без. Сотня найкращих рецептів", "Класифікація настоїв на грибковій основі", "Орчанка. Фізіологія для гурманів усіх типів", "Упирі - родичі вампірів чи невдалий експеримент некромантів?!"... от же ж, невже в цій бібліотеці немає нічого про ті кляті зерна сили, потоки магії та базові чари?!, - слуга некроманта прочитав своєму товаришу назви декількох останніх книг і притулився до полиці головою, починаючи втрачати надію знайти щось гідне уваги.

- Ти не розслабляйся, - кіт незадоволено почав смикати своїм облізлим хвостом, позираючи на вікна. - Ми не знаємо коли саме господар повернеться додому, а коли він знову піде на тривалий час взагалі не уявляємо. Тому не крути носом від назв, а швидше перебирай їх!

- Так, правду говориш, щось я розслабився, - примруживши на мить очі, кивнув брюнет і повернувся до пошуків.

Через годину невдоволених похитувань головою, шокованих пауз та обговорень назв різних книг, Мар все ж таки задумливо завмер на передостанній сходинці дерев'яної драбини, яка височіла на другому поверсі-кільці бібліотеки.

- Гард, послухай, що я знайшов, - покликав він свого колегу по нещастю. - " Мала енциклопедія в картинках для малюків-некромантів"... хіба так буває, щоб дитина одразу таким займалася?

- Я думаю, що вони з пелюшок розбирають домашніх улюбленців на запчастини, а потім підіймають їх у вигляді зомбі, щоб погратися з ними у війну проти світлоносних, - фиркнув кіт. - Некроманти ж частіше за все народжуються в сім'ях темних чародіїв і навіть теоретично не мають вибору, як по домінанті енергії в зерні сили, так і по світогляду батьків, які мріють виростити генія-чаклуна.

- Хм, то мені ця книга потрібна чи ні?, - невпевнено поцікавився хлопець, розглядаючи шкіряну обкладинку рукопису.

- Якщо плануєш працювати з немертвими, підсилювати свою темну складову і таке інше, то, звісно ж, потрібна, - відповів його співрозмовник, який сидів на якійсь зі сходинок драбини, трохи нижче Марка. - Але, я майже впевнений, що в нашого темного знайдуться й нормальні книги, або хоча б нейтральні, з класичними чарами, які підходять для всіх.

- Що ж, тоді будемо шукати далі, - слуга некроманта хотів поставити книгу на місце, але завмер з витягнутою рукою, прислухаючись до дивних звуків, які долітали з вулиці. - Емм, а це ще що таке?

- А це якісь самогубці дражнять патрульних церберів. Темні, якщо гуляють, то вже серйозно, з розмахом, і їм одразу здається, що можна робити все, що заманеться... хоча, в якійсь мірі, так і є, - настороживши вуха, сказав кіт. - І чомусь мене не полишає відчуття, що наразі це наш Владіус так завершує свої посиденьки з товаришами.

- От же ж, - Мар з переляку впустив книгу на підлогу, ледь втримавши факел в іншій руці та рівновагу. - Потрібно втікати!

- Погоджуюсь, - Гард блискавкою зіскочив вниз, відштовхнувся від фоліанту, заштовхнувши його під полицю, і зник за однією з шаф, вигукнувши перед тим, - Мар, не стовбич, ховайся! До своєї кімнати ти вже не встигаєш добігти непоміченим.

Юнак спробував швидко спуститися, але посковзнувся на одній зі сходинок і, порахувавши половину перетинок своїм підборіддям, ледь втримався вільною рукою за драбину, з переляком спостерігаючи за тим, як переважується дерев'яний конструкт від його ваги.

- Отж-ш-ше-шш, зараз впаду!, - прошипів молодик, міцніше стискаючи пальці.

- Відпускай, - порекомендував йому чорний кіт, що на мить визирнув з-за шафи. - Тобі там летіти всього-нічого.