- 27 -

Чарівна мелодія плинно поширюється великою залою. Сонячне світло губиться в кристалічних конструкціях, які цілими друзами вбудували в величезні рами вікон. Здається, що от-от крізь одну з них заламається промінь і вислизне веселковим зайчиком на білосніжний мармур підлоги, в якому мерехтять різнобарвні магічні лінії. Але, це все лише думки, так схожі на дивакуваті мрії… чародійні системи справно виконують свою роль і втягують в себе енергію світила, залишаючи ілюзорним кулькам, які плавають в повітрі, основну частину місії по освітленню кімнати.

Раз... вгору піднялись сотні рук. Два... на кінчиках пальців засяяли нові сфери. Три... декілька десятків лівих черевичків намалювали півкола на підлозі, а їх власниці ледь відвели праву руку назад, граційно відхиляючи в ту ж сторону на невеликий кут корпус. Чотири... сильні руки партнерів дуже обережно, практично не торкаючись слабкого мерехтіння, підхоплюють новостворені магічні кулі і відпускають їх у вільне плавання під далекий купол стелі, яка знизу вже здається схожою на зоряне небо.

Пауза, все навколо завмирає… і через якусь мить рух продовжується. Все більше нових па відкривається спостерігачам, все більше чарів народжується в цьому рухові... так, це просто неймовірне видовище, коли майже сотня світлих чародіїв танцює, практикуючи магію в виважених синхронних рухах.

- Даремно ти мене сюди привела, - Марко стояв біля Стелли на невеличкому балконі, який нічим не виділявся з десятків інших, що визирали зі стін по периметру зали для практики.

- Тобі доведеться зачекати на мене тут, - зітхнула дівчина. - Гвардійці ніколи не з'являються в кабінетах магії. А звичайні чародії досить часто відвідують заняття молодих магів, спостерігаючи за їх досягненнями, щоб ще в процесі навчання обрати для роботи найкращих практикантів. Тому, навіть якщо тебе помітять, підозри це не викличе.

- Гаразд. Але я б краще десь на вулиці зачекав, якщо ти не хочеш брати мене з собою, - кивнув молодик і знову поглянув на ідеалістичну картину, яка розгорталася внизу. - Вони так виважено рухаються, так легко... невже всі практики в Університеті магії такі гарні?

- Краще очікувати всередині, у нас рівень магічної безпеки досить високий і я не хотіла б потім ще витрачати час на те, щоб звільнити тебе, - гмикнула красуня і, помовчавши мить, додала. - А щодо практик... придивись уважніше. Бачиш, магічні лінії в мармуровій підлозі інколи спалахують більш яскраво. Кожна помилка карається магістерськими заклинаннями, тому студенти намагаються відшліфувати все до автоматизму заздалегідь.

- Тобто карається?, - Мар вигнув брову і, підійшовши ближче до перил, почав уважно спостерігати за молодими людьми.

- Ну, ти знайшов чим себе зайняти, - тихо сказала чародійка і поспішила до дверей, які ховалися за важкою гардиною. - Я спробую швидко про все розпитати і, якщо зможу, зазирну до твоїх друзів. Добре, що ми одразу дізналися, що їх відвезли в університет для допиту, а не до в'язниці.

- Угу, - кивнув хлопець, не повертаючи голови.

Темному здавалося, що він вивчив основні комбінації танцю, за яким мимоволі спостерігав вже певний час, повторюючи з блондинкою основні моменти сформованого ще в будинку Маріуса плану дій, але зараз він зрозумів, що дрібниці все ж таки залишились поза його увагою.

От, наприклад, та симпатична брюнетка відхилилася назад більше, ніж її подруги, і одразу ж м'язи на обличчі дівчини на секунду пересмикнуло, наче від короткотривалого болю. А он той високий юнак з яскравим камінцем на поясі, через свій зріст вже вдруге торкається довгими пальцями до сфери, яку йому легше дістати, ніж його товаришам... і в нього теж по обличчю проскакує тінь напруги, а руки сіпаються, наче їх пробиває корчем.

Невже заклинання, направлені на студентів їх викладачами, карають справжнім болем за помилки?!

О, а он і тоненька фігура Стелли швидко пробирається вздовж стіни до дверей.

Сюди вони потрапили через чорний вхід, але виходити їй доведеться через центральні двері, щоб швидше дістатися до закритого крила, в якому розташовані кабінети викладачів та кафедри.

- О, геса Люмен, яка несподіванка, - знайомий голос увірвався в розмірені звуки музики, спотворюючи всю ідилію. - А ми вже почали хвилюватися, що не можемо Вас знайти.

Марко повернув голову і побачив на одному з балконів, які знаходилися трішечки нижче, знайомого світлого чародія.

- Пломбір, - прошепотів юнак, стиснувши пальці в кулаки.

- Обираєте когось для практики?, - легкий помах руки і маг опиняється біля блондинки. - Сподіваюся, Ви не дуже поспішаєте? Хоча, куди б Вам поспішати… не до мого ж кабінету, де наразі проходить дуже цікава розмова, до тематики якої, я впевнений, Ви не маєте ніякого відношення.

- Я..., - було видно, що чародійка розгублена через неприкриті натяки ректора.

- Так. Думаю, це чудова ідея, особисто показати молодим магам практику застосування магії світлотворення. Ви ж для цього спустилися вниз?, - посміхнувся чоловік і, підхопивши красуню за лікоть, затягнув її до студентів. - Потанцюємо?

В ту ж мить знову почала грати музика, яка невідомо коли затихла, і всі дівчата синхронно підняли руки.

Стелла, хоч і виглядала розгубленою, не замислюючись ні на секунду, також виконала неважкий перший рух танцю.

- Яка слухняна дівчинка, - гмикнув світлий, відпускаючи магічну сферу вгору. - А тепер ще годину так танцюй. Думаю мені вистачить цього часу з головою.

Поламбіру голосно розсміявся і легко відступив, залишаючи свою партнерку.

Марко сидів тихо до того моменту, поки Пломбір не вийшов з зали, а потім знову визирнув і з очікуванням подивився на чародійку, яка продовжувала танцювати.

- Та що ж таке, - прошипів молодик і попрямував вниз.

Після відвідин двох десятків балконів, перечеплень через ще більшу кількість сходинок і кількох нових гуль на лобі, які з’явились через низькі переходи між поверхами, темний нарешті потрапив до зали і, намагаючись триматись ближче до стіни, поспішив до Стелли.