Анотація до книги "Викрутаси долі"
Провів відрядження на порностудії, придбав квиток на цвинтар, застряг у літаку між двох країн (бо жодна з них до себе не пускала), до туалету на роботі з охороною ходив… На перший погляд все воно звучить як витвір божевільної уяви, фантазії, з яких здоровий глузд утік! Проте життя – це ігри забаганок долі. За примхами Фортуни з людьми трапляються чудасії, комедії та цирк. У цьому опусі відсутні видумки чи перебільшення, поклястись можу, що історії реальні! Усі до однієї! Я ними розважав гостей під час вечірок і застіль. Присутні слухали та плакали від сміху і аж до болю підривали животи. З підколками казали, що повинен взнати світ про витівки богині щастя Мойри. Де смертні – то прості цяцьки в руках химерної бешкетниці-судьби!
гумор і сарказмсмішні моментинеймовірні пригоди
Зміст книги: 14 глав
Останнє оновлення: 4 дн. тому
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ відчув дуже живу суміш роздратування, гіркого сміху й прихованого співчуття. Найсильніше мене зачепило те, як поступово руйнується довіра до Мурчика: спочатку він здається просто хитрим керівником, але з кожною сценою в мені наростало відчуття бруду від його маніпуляцій. Особливо неприємно було читати момент із відрядженням і натяком на звільнення — там я відчув безсилля людини, яку фактично загнали в кут. Водночас оповідь не перетворюється на суцільний негатив, бо гумор і сарказм постійно пом’якшують атмосферу. Через це я не злюся безперервно, а ніби разом з героєм гірко посміхаюся з абсурдності ситуації. Фінал розділу викликав у мене майже насмішкувате обурення, тому що перевтілення Мурчика від бунтаря до людини, яка вже сяє від перспективи переїзду, виглядає дуже показовим і добре виправдовує назву «Хамелеон».
P.S. Оскільки до липня мене не буде через відпустку, розділи «Чорного Хреста» тимчасово не виходитимуть. Пропоную в цей період звернути увагу на будь-який інший мій твір, а я продовжу читати Викрутаси долі)
Віслон Веймер, Дякую! Пізніше Ви дізнаєтесь, що Мурчик дійсно унікальний фрукт!
У цьому розділі найбільше чіпляє саме контраст між побутовою кумедністю й відчуттям повної чужості героя в іншій країні. Спочатку все виглядає майже легко: тепла “зима”, люди в шубах, дивні звички, мовний бар’єр, але поступово крізь гумор починає проступати самотність людини, яка постійно живе між культурами й ніде до кінця не своя. Особливо живими вийшли сцени з жінками біля кладовища та телефонною розмовою з дружиною — вони дуже людяні, трохи абсурдні й водночас теплі. Відчувається ця втома від відряджень, від нескінченної роботи, але герой усе одно зберігає цікавість до світу й уміння посміятися із себе. Через це текст читається легко і створює відчуття справжньої мандрівної історії, яку хтось розповідає за столом друзям.
Дуже атмосферно працює і сама Реколета — не як моторошне кладовище, а як окреме місто пам’яті, де змішуються багатство, історія, сарказм і людська марнославність. Епізод з Євою Перон додає тексту емоційної глибини й відчуття справжнього Буенос-Айреса, а фінал із вигульниками собак взагалі виглядає майже кінематографічно: шум, гавкіт, натовп, хаос великого міста. Є в цьому розділі особлива щирість — герой не намагається виглядати героєм чи мудрецем, він просто
Віслон Веймер, Сердечно дякую за теплий коментар! Хоча на Півдні люди й ходять «догори ногами», але мовний бар’єр у чужій країні – це сміхотворний цирк, атракціон із комедійних ситуацій!)
Мені прям зайшов цей вайб живої розповіді, ніби якийсь мужик реально сидить десь на кухні й під вино згадує свої поїздки. Особливо сцена з нічним дзвінком випадковому абоненту - це взагалі золото. Я аж сам уявив ту паузу після слів «це зовсім невідомий абонент» і оцей внутрішній шок героя. Такі моменти дуже витягують текст, бо вони не вигадані на вигляд, а якісь дуже життєві й смішні по-своєму. Ще круто передана атмосфера Аргентини - лінива, тепла, трохи хаотична. Відчувається оцей контраст між нашим «все по графіку» і їхнім «маньяна».
Але місцями текст ніби задихається від кількості думок в одному реченні. Особливо ближче до середини, де про сієсту і офіси - там можна було б трохи розбити й дати повітря, бо очі починають бігти. І ще деколи повторяється одна й та сама ідея про лінощі аргентинців, хоча сама тема прикольна. Я б може додав ще якийсь дрібний епізод - наприклад як герой сам поступово почав втягуватись у той режим і вже не міг нормально прокидатись зранку. Було б кумедно.
Кінець взагалі топовий вийшов через футбол. Оце вже прям відчувається справжня країна, де футбол - майже релігія.
Віслон Веймер, Дякую! У мене склалося враження, що попри негаразди аргентинці весь час живуть «на розслабоні». А от футбол для них перетворився на релігію, бо гра улюблених команд, здається, є найголовнішою подією в суспільстві.
Цей розділ дуже живий саме через побутову дурнуватість ситуацій. Воно не виглядає “вигаданою пригодою”, а реально нагадує історію, яку хтось розповідає друзям після відрядження. Особливо момент із “хуєвіс” і тим, як герой сам собі вже накрутив містичне пояснення поломки. Я навіть усміхнувся з цього. І взагалі тут добре працює оце постійне зіткнення культур: американці, аргентинці, наші інженери, забобони, мова, їжа. Через це текст має свій характер, а не просто “ми поїхали і працювали”.
Сцена з мате взагалі найтепліша у розділі. Вона проста, але через неї дуже добре видно, як руйнується дистанція між людьми. Спочатку герой для них чужий, а після одного ковтка вже “свій”. І класно, що ти не зробив із цього пафосну дружбу народів, а залишив усе трохи кумедним і приземленим. Особливо сподобалось “від варева не здохну”. Такі фрази додають тексту людяності. І момент про Ділана, який живе на піці й боїться всього нового, теж влучний. Прям видно цього типа.
Віслон Веймер, Сердечно дякую! Мате - це справді дивний напій! Він містить антиоксиданти і тонізує значно краще за каву. Але за смаком, як кажуть, "на любителя"
У цьому розділі хаос відряджень перетворився на справжню комедію виживання, де втомлені інженери нагадують не працівників міжнародної компанії, а загублених мандрівників, яких доля кидає світом заради чужих дедлайнів. Найсильніше відчувається цей живий, майже побутовий гумор — з Хухуєм, «хуєвісом», шаленими пересадками, дружинами, які вже встигли витратити гроші, і працівниками, що летять через пів планети так, ніби боги авіаперельотів просто розважаються їхніми стражданнями. Усе написано з такою легкою самоіронією й теплим абсурдом, що навіть виснаження героїв читається кумедно й по-людськи. Особливо добре працює відчуття колективного божевілля, коли всі вже настільки втомлені, що починають сміятися буквально з усього, аби тільки не збожеволіти остаточно. І за цим гумором дуже добре видно справжню атмосферу життя айтішників у великих міжнародних проєктах — нескінченні аврали, логістичний кошмар, часові пояси, випадкові пригоди і постійне відчуття, ніби тебе зараз або загублять у якомусь аеропорту, або випадково відправлять ще в одну країну «по дорозі».
Віслон Веймер, Дякую! Ви дуже влучно сказали! Це справді були насичені та сповнені сюрреалізму мандри.
Мене накриває дивна суміш — я ловлю себе на тому, що спочатку усміхаюсь від усього цього хаосу, від абсурду ситуацій, від цих кумедних, майже безглуздих пригод, але чим далі, тим сильніше під цим сміхом відчувається втома. Ніби за всією цією легкістю ховається виснаження людей, яких просто кидають у вир подій без вибору, і вони летять, як ті перелітні птахи, не тому що хочуть, а тому що треба. Я відчуваю цю напругу між гумором і реальністю — коли смішно, але не до кінця, бо десь поруч стоїть роздратування, безсилля і прийняття того, що ти нічого не контролюєш. І в якийсь момент це вже не про пригоди, а про внутрішню втому, яка тихо накопичується, навіть якщо зовні ти жартуєш і біжиш далі, ніби все під контролем.
Віслон Веймер, Дякую! Якби ніколи не траплялись катавасії у нашому житті, то було б нудно. Геть нема над чим пізніше посміятись!
Вітаю з новинкою! Успіхів!
Лана Рей, Дякую!
Вітаю з новинкою ☻♥☘︎
Кіт Анатолій, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати