Розділ 14. Рукодуп

Не гріх і з глузду з’їхати від вражень на новому місці. Адже потрапили у незвичайний світ, бо царство те належало мормонам! В самій столиці опинилися у них! Вони не палять цигарки та не вживають чай, алкоголь і каву. Цураються любих напоїв, які у собі містять кофеїн, включаючи солодку воду: Пепсі, Кока-колу, тощо. Ретельно розглядають склад солодкої газованої води. Колись мормонів засудили за багатошлюбність, то хитруни знайшли лазівку і успішно оминають заборону. Живуть комуною дружини з чоловіком, а офіційно він одружений лиш на одній із них. Як має народитися дитина, то голова сімейства розводиться з теперішньою жінкою і укладає новий шлюб десь ближче до пологів благовірної. Технічно, ніхто з них не порушує закон. Живуть всі діти з батьком, зі своїми матерями. Під одним дахом може назбиратися отих сестричок та братів, на власну школу, або дитсадок. Ото чудово-весело живеться у комуні!

Ми чули про якісь дикі випадки у віддалених куточках штату, де неповнолітніх підлітків-дівчаток насильно віддають заміж за зрілих мужиків. Від цих історій аж ставали коси дибом. Бо бідна полонянка не втече! Поліція, суди – навколо всі мормони! Не вирватись! Що не роби, але нещасну все ж таки знайдуть і повернуть у гарем до чоловіка.

За вірою вони неначе християни, але їх не лякає перспектива нескінченних адських мук. Бо Пекло - це лише тимчасова в’язниця, адже навіть пропащі душі врешті-решт теж попадають в Рай. Просвітницька діяльність у мормонів неймовірна, вищого гатунку. Поставлена реально на потік! У всі куточки світу на два роки відправляють молодь, щоби донесли їхню віру до віддалених країн. У церкві до ідеї місіонерства підходять вкрай серйозно. Збирають хлопців та дівчат у спеціальні табори, де майбутні проповідники вивчають іноземні мови. Методика настільки швидка та ефективна, що люди кажуть, нібито геть ЦРУ своїх до них на курси посилає. Бажає перейняти навички у видатних церковних вчителів.

В долині серед гір, поодаль від людей осіли перші пращури мормонів. З тих пір і розросталось їхнє царство в якому панували тиша й благодать. Варилися у власному соку, нікого не чіпали… Аж тут фортуна внесла у розмірене життя маленьку корективу - приперлись ми у гості і почали «двіж».

Сімейні розповзлися по околицям, адже у нас пріоритети: майданчик для дітей, відстань до школи, легкий доступ до продуктових магазинів. А от Богдану байдуже, ще не знайшов супутницю життя і поки не попався у тенети ласолюбки, яка би потім смакувала  чоловічими мізками. То одинак у місті оселився, у висотці, але не сам. За побажанням долі і доктор Грег те місце теж облюбував. Сусідом став начальник, адже співпав під’їзд будинку, навіть поверх! Хіба що вхід в його квартиру трохи далі - хороми зняв, по коридору за кутом. І це для Боді вже перетворилося на пільгу. Хоча би Мурчик не стане цілодобово мозолити очі!

Напевно доктор Грег пронюхав щось, чого не знали інші. Він не зривав родину з місця, переїхавши один. Кумедно це. Чудово вміє заробляти гроші, а от у веденні хазяйства повний невіглас. Цікаво, як він виживе? Оскільки з висоти наук рутина сірих побутових справ не гідна уваги провідного мислителя.  А тут світилу мрій все ж доведеться спуститися з небес на нашу грішну землю, аби знайти собі-голодному хоч що-небудь погризти.

Занадто добре знаючи про побутову неспроможність чоловіка, разом із Мурчиком приїхала й дружина. Ото вже Мамця в нього пробивна! За пару днів обставила квартиру. Купила нові меблі, посуд, чайник та каструлі. Напакувала під зав’язку холодильник, нещасний від продуктів вже тріщить. Наготувавши страв на кілька тижнів, розклала по контейнерам те все і заморозила. Навіть інструкції лишила, як потім має любий гріти й їсти, коли великий вчений раптом зголоднів. Владнавши справи, Мамця заявила голові родини:

– Вези мене в Лас-Вегас, Мурчику!

– Авжеж-авжеж! Рушаємо! - той задоволено розплився у широкій посмішці, бо й сам захотів полоскотати нерви у шикарному казино.

Обоє зразу й чухнули у те гріховне місто, яке ніколи не спить, цілодобово розважаючи народ.

Поки вони там веселилися, то мешканців будинку муштрували. Богдан жалівся нам, що задовбався бігати на вулицю через примхи помилкової пожежної тривоги. Дурна сигналізація спрацьовує по кілька раз на ніч! Під блимання та верески сирен, а їх навіть глухий почує, евакуація - спускаються помешканці сходинами униз. Побігав Бодя трохи, постовбичив на подвір’ї, а потім плюнув на такі розваги. Став затикати вуха пробками і заривати голову під гору подушок. Нещасний намагався безтурботно спати, водночас проклинаючи сигналізацію за сказ.

Тож поки доктор Грег шукав забави у Лас-Вегасі, він пропустив пожежне тренування. Дружина-Мамця повернулася додому, а чоловік залишився хазяйнувати сам. І тут сирена серед ночі загула, мов, горимо, тривога! Великий вчений з переляку ледь припадок не схопив. Побіг до Боді, по-сусідськи гупає у двері: “Куди нам бігти?!” - галасує в паніці начальник. Друг з ліжка піднімається, йде відчиняти, а на порозі Мурчик: квадратні очі, побліднілий, аж трясе!

– Куди нам бігти?! - питає втілення самого Фобоса.

– Вам? Сходинами донизу і на вулицю. Може туди іще хтось вийде, - спокійний, наче слон, відповів приятель.

– А ти?!

– А я йду далі спати. Набігався вже вдосталь. І без пожежі ця сигналізація спрацьовує весь час.

На цьому Бодя двері зачиняє і падає у ліжко, де зариває голову у купу подушок. А доктор Грег евакуюється з будинку. Все відповідно протоколу - чекає у безпеці, коли усе ж таки відміниться тривога і можна буде повертатися назад. Стовбичив на подвір’ї серед ночі, аж замерз. Постійно скаржився комусь по телефону. Підняв на вуха рятувальні служби і зрештою пересварився з ними усіма. Настільки надокучував дзвінками і виносив мізки, що повністю дістав. Як тільки-но сигналізація затихла, вони самі почали телефонували панікеру, аби повідомити: “Сер! Будинок у безпеці, спокійно повертайтеся! Добраніч!”