Розділ 25. Ковбойські авантюри

Після повернення додому ми почали готуватися до переїзду. Аж гай шумів! Так на роботі трударі згортали тестове обладнання і маркували кабелі, щоб потім було легше те все під’єднати на новому місці. Тим часом вдома теж почали пакувати речі. Як знали: ніхто не викинув старі коробки, а просто склали. Зробивши пласкими, їх розпихали по кутках. Тепер дістали ті скарби і стали наповнювати власними пожитками. От нібито нічого зайвого нема, але таки зуміли посеред кімнати збудувати гірку із манаток. Хтозна-коли нажили ту Говерлу з коробок! Та звідкіля ж взялося стільки барахла? І де воно весь час ховалося у хаті? Суцільна містика суспільного життя! Так глянути – всі ніби й небагаті!

Не стали нічого нового вигадувати, а скористалися вже добре відпрацьованою схемою. Замовивши у складчину причіп, позносили до нього все своє майно. Для економії контракт з перевізником оформили як «на одну родину», але у фурі залишалось повно місця. Геть запросили доктора Грега взяти участь у нашому махлярстві. Він як-не-як буде сусідом у Техасі, тож краще інженерам не паскудити стосунки з керівництвом. Та й нібито у боса і речей не дуже є…

Все габаритне завантажили у трейлер і відпустили мандрувати на спекотний Південь. А саме необхідне взяли у дорогу, нафарширувавши ним в автівці і багажник, і салон. Воно поїхало по-панськи, з хазяями, пишаючись нагодою подорожувати з шиком до майбутньої оселі. Тож вранці, повернувши клерку у рент-офісі ключі від орендованих квартир, пустилися шукати щастя у ковбоїв. Запланували скористатися можливістю, щоб поєднати наш вояж з дозвіллям, перетворивши сіру релокацію на дороге турне. Так і зробили. Маршрут проклали через національний парк чудес природи «Арчес», де серед марсіанських краєвидів височіє величезна арка. Поглянувши на викрутаси річки Колорадо у Великому каньйоні, відверто дивувалися: хто вигриз широченну яму у землі?! Відвідали відоме на весь світ містечко Розуелл. Там повно шанувальників інопланетних рас. Уфологів напевно більше за туристів. Є повно шахраїв, які довірливим частини зорельотів продають.

Техас зустрів спекотними просторами. Куди не глянь – безкрайня площина. На уздоріжжі голо: ні деревця, ані якогось кущика – кругом одна поросла клаптями трава. І ось на обрії почали виростати хмарочоси мегаполісу. Ми наближалися до славнозвісної Колиски Астронавтики, яка не сильно-то й чекала на гостей. Адже велика чорна хмара набурмосилась над нею, погрожуючи зливою й потопом для людей. Здавалося, сама природа каже, що чужим не рада. Мовляв, куди ви претеся, анумо повертайтеся назад! Куди «назад»?! Мормонське керівництво так зраділо, коли забрало потенційних шпигунів від таємниць військових технологій. Бо кляті іноземці були там неначе кістка в горлі! А як поїхали, начальство наказало у замках змінити код. Тепер у нас одна дорога: хлющ, ураган, чи повінь – потроху звикнемо до субтропічних примх.

От пощастило прибути напередодні свята! День Незалежності! У «Королівських Фермах» пастухи вже повтікали з офісу. Тож довелося тимчасово оселитися в готелі, нудьгуючи, аж поки ті ковбої після пишного гуляння не присунуть на роботу. Марудитися у кімнаті… Бо чисто все зачинено довкола! А тут ще й дощ полив! Рясний, неначе небеса прорвало! Так вже вшановують, що геть нема куди піти! 

 Той зайвий день тягнувся вічністю! Нарешті він минув, підмочений природою національний вихідний. Насилу пережили! А вранці поспішили на завоювання «Королівських Ферм». Якщо місцеві ледацюжки не прийшли, то візьмемо облогом. Митарство у готелях аж засіло в печінки! Ми тільки в двері офісу, а там вже доктор Грег з дружиною! Ти бач, який! Встиг першим за кагал! Сидить веселий, бо йому апартаменти оформляють. Бос «відхватив» хороми з гаражем! Це для безпеки Мурчика дарує додатковий бонус. Начальник сяяв, уявляючи, як він по-царськи у «кареті» заїжджає в дім і персональним ходом потрапляє у палати… А поки мрійник у думках витав, його дружина слідкувала, щоб хитрі клерки не вписали забаганок у контракт. Вона у цих ділах розумна й тямовита. Там схоже, бойовита жіночка у них в родині сильна стать!

Побачивши у офісі гурт іноземців, які ричать з акцентом наче леви, трудяжки з переляку взялися квапливо готувати документи для прибулої орди. Настільки енергійно пастухи на «Королівських Фермах» ще не працювали! Від свят вчорашніх ще не відійшли, проте на всіх парах строчили на папері, аби-но тільки ті гучні загарбники пішли! Всіх заселивши, геть зачинили двері, відпочивали від несвоєчасної юрби. Навіть дозволили припаркувати фуру: нехай стоїть біля паркану два-три дні.

Зателефонувавши перевізникам, ми пішли оглядати орендовані «хороми». Ми-то з Богданом вже раніше бачили зразки апартаментів, куди клієнтів водять на екскурсію для «сватання» житла. А от колеги нам повірили «на слово»! Погодившись всліпу, вони ризикували взяти «у мішку кота». Здається, що ніхто зі співробітників не шкодував про легковажний вибір. Як перше враження, так і наступне – позитивні. Ніхто не скаржився і навіть не кривився!

– Дивіться, ящірка! Там ящірка сидить на дереві! – галасували діти, вказуючи на ядучо-жовту істоту серед листя. Раділи нібито батьки завели «кишкомотів» у маленький зоопарк. Тоді ми ще не знали, як той зоопарк заскакує у хату! Бо живності у хащах аж кишить!

Приїхала машина з колективним барахлом. Наша орава зразу взялася до роботи. Спекотно, парко, чоло заливає піт, весь одяг мокрий неначе просто у вбранні скупалися у річці. Немає де сховатися від пекла надворі! Геть у тіні підстерігає ад, хоч і без сонця, та все одно гаряча задуха доймає. Снували як мурахи і нарешті подолали той причіп. Порозбирали речі по пустопорожніх норах. Відходимо від трудового дня, обличчя кольору достиглих помідорів, на очі наповзає пелена… Та раптом Мурчик «ощасливлює» підлеглих: