Розділ 18. Рятівні каракулі

Вчепившись у кермо автівки, перебирав у голові різноманітні плани, але нічого путнього не мав. От як потрапити у хату без ключа? Завбачливий романтик позачиняв всі вікна та й поїхав. Замок виламувати - теж не варіант. Бо ще заарештують. Якби-то з офісом домовитись, аби впустили у квартиру. Вони-то точно двері відімкнуть. У випадку аварії майстри повинні не чекати квартирантів, а мати змогу і без них потрапити всередину оселі. Тож десь повинні бути запасні ключі.

Ото з рент-офісу відразу й розпочали. Заходимо всі троє до приміщення. Я вказую клерку на Нармін і намагаюся пояснити, що до Шахіна прилетіли дружина з дочкою, але щасливчика немає вдома. Він за кордоном, у відрядженні застряг, тому й не встиг повернутися до прибуття родини. От не повезло! Але ж ці люди десь повинні ночувати… 

Тиснув на жалість, хоча й сам усвідомлював, як воно дико збоку виглядає! Присунула нікому невідома публіка і заявляє: “Відчиніть квартиру!” Бо бачте, гості там збираються самі хазяйнувати, поки господаря десь носить по світах!” Мою сумну тираду слухачі сприймали з абсолютною байдужістю, аж поки я не став просити відімкнути двері. Тут у писак адміністрації зробився справжній шок:

– Ви вимагаєте від нас впустити сторонніх у чужу оселю? - з квадратними очима перепитав один із них.

– Чому це зразу «вимагаєте»? Я сподіваюся ви допоможете родині. І не чужі вони! Як хочете, то навіть документи перевірте. Там має бути прізвище те ж саме, що і у Шахіна!

Нарміна демонструє свій закордонний паспорт. Але фамілії в очах бюрократії різні, бо у дружини довша - наприкінці у неї додаткове «а». Авжеж! Для типових американців не існує чоловічих та жіночих прізвищ. Коли Шахін - Мамедов, то і дружина має бути не Мамедова, а так само як і чоловік - Мамедов! Інакше станеться в родинних документах кавардак і потім клопотом завалить аж по вуха! Ондо у Льошки та ж історія! Спокійно вчилися у різних класах спиногризи, і раптом розлетілася по школі новина. Мовляв, вони не просто учні, а рідні брат з сестрою, кровні! У дівчинки те диво наробила зайва буква «а».

Клерки рент-офісу знайшли неспівпадіння прізвищ дуже підозрілим. Подумали, що ми зухвалі шахраї. Тоді вже взялися за мене, почали насідати. Хто? Звідки? Ану давай, показуй документ!

– У вас живу! Та гляньте на адресу! - поліз до гаманця і дістав своє посвідчення водія.

– Ми перевіримо.

– Будь ласка! - на той момент вже відчував, що мають нас ось-ось прогнати в шию.

Одна із співробітниць щезає за дверима з водійськими правами у руках. За декілька хвилин вона повертається з контрактом на оренду апартменту Шахіна.

– Це ваш підпис? - тицяє пальцем у мої карлючки на папері.

– Так! На той момент Мамедов ще не мав особистого коду соціальних служб, тож довелося все оформити на себе.

– Ну-у у такому випадку це нібито законно, - задумливо відповідає жіночка, - Ви просите допомогти потрапити не до чужої, а до власної квартири. Я маю право відчинити двері. У нас є майстер-ключ.

– От добре! Дякую! - на радощах ледь не скакав до стелі, хто ж знав, що підпис виручить мене?!

Звичайно ж валькуваті офісні писаки не рвалися кудись там пертися заради відмикання хати. Я визвався позбавити їх неприємних клопотів. Мовляв, навіщо обтяжувати зайнятих людей? Самі управимось!

– Не вздумайте робити дублікат! - наказав клерк вручаючи майстер-ключ.

– Миттю поверну! - з очима вдячності пообіцяв йому.

Ми вийшли з офісу щасливі-прещасливі. Без жодних труднощів відчинили двері та потрапили до лігвища самотнього Шахіна. Немає слів - видовище сумне. Джигіт ліниво дім свій обживав. Залишивши Нармін з дочкою вивчати холодильник у барлозі голови сімейства, помчав робити дублікат ключа. Підозрюю, в апартмент-комплексі ним можна відімкнути не одну квартиру. Тож недарма приставка «майстер», щось на зразок «загальний», «головний». 

Моє свавілля не боролося з сумлінням, а навпаки - вони пливли в одному руслі. Хтозна, коли той Марко Поло повернеться із відрядження додому? І що? Не замикати двері весь цей час?! Та я й не обіцяв, що дубліката не робитиму. Сказав лише: “Миттєво поверну!” Дотримав слово! Встиг до закриття рент-офісу: оригінал віддав, а копію залишив для Нарміни.

Поки гасав, неначе очманілий, дружина Шахіна зробила ревізію оселі чоловіка і склала перелік необхідних продуктів. На відміну від свого благовірного у жінки був багатий кулінарний досвід. Отже, владнавши справу з ключем від хати, ми всі разом поїхали поповнити запаси провізії.

– Та чим він харчувався? Нічого не знайшла окрім яєць, курятини та макарон, - дивувалася вона, спостерігаючи різноманіття їжі у магазині.

– Напевно підписав угоду з птахофермою, - віджартувався я, адже життя потроху почало відновлювати барви.

Купили все, що треба і повернулися до холостяцької барлоги. Залишивши приїжджих обживати лігвище джигіта, пообіцяв навідатися завтра. Може потрібно щось. На всякий випадок дав номер телефону, і врешті-решт посунув до своєї хати. Замучений, неначе запрягли та змусили орати ціле поле. Вже ледве ворушив копитами.

Вдома розповів коханій про минулий день і пожалівся на романтичні витівки колеги. Обоє посміялися. Я трішечки віджив і попросив прийняти Нармін у своє жіноче коло. Вони ж там краще знають про тонкощі мистецтва виживання без чоловіків, бо ми до пізньої зорі стирчимо на роботі. Ото й розкажуть і покажуть тропи та шляхи, навчать, як добиратись по околиці не маючи машини.