Розділ 23. Техаська одіссея

Присутність іноземців на території військового підприємства викликала у високого начальства додаткові клопоти. А щоби потенційні шпигуни не «злили» таємниці технологій виробництва зброї, то вихід інородців в інтернет проходив через фільтри-сервери. При найменшій підозрі на заборонену активність вони відразу блокували доступ. Хоча ті електронні поліцаї працювали і бездумно, проте занадто заповзято. Вбачаючи у наших діях вірогідний злочин, паскудники обмежували у світовій мережі майже все підряд.

Якось під час обідньої перерви Богдан вирішив пошукати у онлайн-магазинах прозору захисну плівку для своєї автівки. Ідея непогана, бо гострі камінці на швидкісній дорозі залишають глибокі подряпини на фарбі. Але веселі виробники продукції назвали свій товар «бюстгальтер для машини», і корпоративні фільтри побачили у цьому нездоровий прояв хтивості людини. Кожного разу, коли мій друг курсором мишки натискав на посилання, цікавлячись якістю матеріалу «ліфчика» для милої душі залізної коханки – відразу наражався на конфуз. Замість сторінки з відгуками покупців, він отримував автоматично згенеровані сухі високоморальні напоумлення. Мовляв, це любострасний сайт! Сумнівний еротичний контент забороняється до споживання на роботі. Про непристойний інцидент обов’язково повідомлять відділ кадрів. Нехай любитель блуду начувається! Хай кається, бо покарання йде!

Богдан подивився на водограй корпоративного божевілля, та й плюнув на затію, залишивши чотириколісну подругу сором’язливо бігати оголеною. Так буде краще, бо що з них взяти? Коли у серверів замість мізків одні давно згорілі мікросхеми! Та й у високого начальства, схоже, електронна голова! От саме через них ми мало що могли знайти у інтернеті. Куди не підемо – комп’ютери-наглядачі як не вбачають нецензурщину якусь, то звинувачують у збоченні оті придуркуваті вертухаї. 

А щоби кляті іноземці не намулювали шляхетним босам очі, аристократичне панство задумало позбавитись від інженерів-чужаків. Та не звільнити, нехай народ на інтелектуальній панщині працює. Кортіло вислати засланців якомога далі від виробництва зброї. Найкраще – взагалі аж в інший штат у вигнання. Знайшовши дядька з Індії, який  пообіцяв уміло керувати, адміністративні генії погнали нас до нього у Техас. Перед початком релокації до центру барбекю, ковбоїв та родео майбутнім переселенцям дозволили злітати, так би мовити «на місце», і підшукати щось пристойне для оселі. Гурт інженерів доручив Богдану і мені знайти помешкання для цілого кагалу. Звичайно ж у вояж відправився і Мурчик.

Прибули ввечері. Аеропорт колиски астронавтики Америки зустрів гостей спекотною задухою. Для кількох днів перебування у мегаполісі друг рентував автівку. Рятуючись від паркого пекла увімкнули кондиціонер. Епічна помилка! Лобове скло машини відразу запітніло. Хоча і намагалися протерти, але все одно їхали неначе у тумані. Тож довелося майже навпомацки добиратися до готелю. Там на своїх підлеглих вже очікував квітучий доктор Грег. Відмінно знаючи про побутову неспроможність чоловіка, на допомогу Мурчику пригналася його хазяйновита дружина. Хто-хто, але оця діяльна леді без сумніву пристроїть у гарненькому помешканні покинутий на самоті двигун науки.

Ми всі разом, напхавшись у машину боса, поїхали вечеряти, а заодно й відсвяткувати радість зустрічі щасливого подружжя. У світлі ліхтарів нічного мегаполісу доктор Грег мчав уперед на орендованій пекельній колісниці. Паплюжачи дорогою невмілих водіїв Техасу, він намагався розгледіти бодай що-небудь через молочне від вологи скло. Начальник у нас ще той джигіт! Гасає сам, а іншим дорікає: “Швидко їдеш!” Вмикає «поворотники» за кілометр до цілі і суне прямо спокійнісінько собі. Коли вже задні врешті-решт звикають до сигналів і думають, що неуважний просто вимкнути забув, азербайджанський гонщик раптом всіх дивує! Адже зненацька робить запланований маневр!

Гарячі гени суперництва засіли глибоко у підсвідомості кавказця. У імпульсивного джигіта щось у мізках перемикає, коли він бачить обрис попередньої автівки. Нараз спрацьовують приховані інстинкти у вигляді сверблячки те «корито» обігнати, бо справжній чоловік не може плентатись за кимось у хвості! Свавільний дух змагання не милує ні пересічних водіїв, ані знайомих. Повинні ж люди знати переможця і уяснити хто тут найперший серед всіх!

Ось нещодавно, ми з дружиною святкували на природі день народження доньки. Зібрали гостей біля свого будинку і щоб не пертися занадто довгим караваном, наша компанія щільненько «втрамбувалася», залишивши десь половину машин відпочивати на парковці. Доктора Грега теж запросили розділити радість. Прибувши, він не горів бажанням розлучатися з автівкою. Натомість, бос заманював до себе у «карету». Мовляв, давайте я якихось подорожніх повезу. Із міркувань самозбереження бажаючих пронестися з начальником у «тарантасі» не знайшлося. Та він за пасажирами не дуже й сумував. Ми повсідалися у заздалегідь заправлені автівки і рушили до гірського каньйону для ігор та гулянь. Я повів колону до місця відпочинку. Шеф їхав слідом у порожньому «ридвані», а ще двійко автівок вже за ним. І тут на трасі чоловіку щось «стріляє» у голову, і він береться обганяти! Якийсь час ми їдемо врівень з Мурчиком. Здивовані такою поведінкою. Не знаємо, що коїться? А витівник цвіте і посміхається. Ще й радісно махає у вікно долонею: “Привіт!” 

Та це лише початок гонок! Джигіт завзято натискає на педаль газу. Двигун реве, і ось з помпезністю й тріумфом доктор Грег веде наш караван у невідомість!

– Куди «Сусанін» їде? – риторично запитав Богдан, який сидів поруч зі мною у автівці.

– Напевно сказ напав! Ніколи ж Мурчик у каньйоні не бував! – з квадратними очима другу відповів, – Але ця автострада веде аж у Лас-Вегас!