Розділ 28. Водійські епопеї

Сезон похолодань, який у місцевого народу називається зимою швиденько збіг, неначе краплі у струмку. Природа увімкнула нагрівальні елементи, готуючись до запікання публіки у пеклі. А як інакше зрозуміти ці ненормальні жарти, коли на вулиці лише початок лютого, але тутешні люди вже поскидали теплий одяг! Вони спокійно роздяглися та й лазять у футболках, блузках, сукнях… І це все на початку року! А влітку точно запалає вогняна геєна, і філіал чистилища піде аж восени на спад!

Але найбільшу спеку наш чоловічий гурт відчув ще навесні, коли турботливі та милі благовірні раптово забажали сісти за кермо. Дружини нібито таємно змовилися проти загарбництва автівок представниками сильної статі. Сказали, що самим скрізь їздити бажаннячко прийшло! Наводили залізні аргументи: “Щоранку кожен їде на роботу у своїй автівці, і там вона до вечора стоїть. Навіщо це? Скооперуйтеся, а біля хати хоч одну залиште! Ми б діточок кудись звозили, чи за продуктами, чи може щось іще…”

Таки завербували молодиці чолов’яг азартно ризикнути, взявши участь у водійській епопеї. Спочатку гурт загітованих дружинами панів послав гінця до офісу автоінспекції за необхідними книжками. Вони підручники для підготовки безкоштовно роздають, але коли наш представник набрав на всю ораву купу дармових видань – інспектори подумали, що злодій хоче обікрасти установу. Отримавши навчальні матеріали, майбутні завойовниці місцевих автострад взялися за студіювання правил дорожнього руху. Закони загалом по всій Америці одні, але у кожному із штатів є свої нюанси.

На щастя, у Техасі не питають, де там водій опанував свій хист. Хоч вивчив самотужки – їм абсолютно все одно! Аби здав тести на знання дорожніх правил та показав загальні навички у вправності з кермом. Теорію завчити – це невелика хитрість! Раз плюнути, бо правила легкі. Там знаків трохи більше за десяток, і всі вони до примітивності прості. А для найбільш кмітливих асів-шоферів їх ще й на вулиці підписують, що кожен означає. Якщо забув, ледащо, то візьми та прочитай!

Кому потрібна автошкола, коли ми водимо машини вже не перший рік? Ми самостійно навчимо своїх дружин, аби то тільки витримали нерви! Наш чоловічий розум ні на хвилину не сумнівався у спроможності жінок засвоїти теорію. Зазначу, що передчуття не підмануло. Хазяйки-розумашки вистудіювали правила Техасу назубок. І швидко так! Ото хотілося діяльним молодицям на дорогу! А далі практика пішла… 

Обізнаності у таємницях чарів під капотом тут на екзаменах ніхто не вимагає. Лише потрібно розпізнати, де кермо, колеса, гальма, а також відати, як увімкнути фари. Іншими словами – загальна інформація про внутрощі автівки. Знайомство з керуванням «бричкою» розпочали подалі від людських очей. Знайшли покинуту парковку, то саме там спочатку й тренувалися стажерки. А кожен із чоловіків для підстраховки поруч, на передньому сидінні, вовтузився неначе на голках… От де реально заднє місце припікало!

У кожного свій шлях до здобуття посвідчення простого водія. Можливо, він тернистий, але обов’язково з присмаком комізму. Під час навчань у Льошки трапився курйоз. Його дружина вже набила руку на пустій парковці, під керівництвом чоловіка практикантка аж до нудоти накаталася по затишних завулках та безлюдних вуличках… І ось нарешті  вкрай вибагливий інструктор дозволив виїжджати на дорогу до машин. Все нібито нормально і стажерка вивчила маршрут, не перший день «намотують численні кола» у автівці. Молодка цупко чавить соки із керма, а поруч, на передньому сидінні, Льошка, нервово зиркає, пильнуючи стан руху навкруги машини.

– Тату! Куди ми їдемо? – цікавиться змаруджений від подорожі син (урвитель товкся ззаду, бо не виходило на когось залишити).

– Ти краще запитай у матері, вона нас всіх везе, – спокійним голосом відповідає батько.

– Мамо, куди ми їдемо? – шоферку донімає спиногриз.

– Додому, котику, додому! – дитині весело пояснює спітніла від напруги молодиця за кермом.

– Наш поворот додому ми вже проїхали, – без жодної емоції вставляє «п’ять копійок» Льошка, – тепер тобі одній відомий наш подальший шлях.

Студентка гаркнула: “Чого ж не попередив!” Від люті на «розумника» вона вже була ладна вигнати паршивого інструктора з салону. Від сварки врятувало тільки те, що чоловіка теж тягнуло до оселі. Він припинив свій цирк, сказав, де розвернутися і показав зворотний шлях розгубленій стажерці.

Але кумедний епізод у Льошкиній родині – це просто дружній жарт театру вищих сил. Потішну ситуацію затьмарює анекдотизм епічного випадку, яким планети вшанували наш фартовий рід! Свою дорогу до водійських прав моя майбутня повелителька залізного коня розпочала ще в штаті, де кишать мормони. Спочатку справи йшли без жодних перешкод. Поїздили з дружиною удвох, кохана нібито вже звикла до автівки. Для набуття шоферських навичок знайшли чудове місце – парковку біля офісу автоінспекції. Вдень біля контори людно, бо колоритна публіка здає екзамени: теорію та практику водіння. Майбутніх гонщиків ніхто на вулиці відразу не пускає. Нема чого в околиці лякати весь народ! Адже під час проходження жорсткої процедури тестування трапляється чимало каверзних пригод. Для демонстрації майстерності Шумахерів побудували поруч невеличкий імітатор міста з дорогами та перехрестями, є світлофори, знаки та «кишені» паралельної парковки (от більшість саме «валиться» на них). 

Працівники інспекції доволі підозріло ставляться до документів з інших штатів. Навіть коли з посвідченням прийшов, то сильно не радій! Вони позубоскалять! Хоча й не виженуть поїздити з інструктором по манівцях уявного «містечка», але бланк тесту з правил руху неодмінно всучать. Мовляв, давай, не гонорися, а складай!