У тридцять п’ять Ірина дізнається, що перші дванадцять днів життя її звали Мартою. Коли вона жартома виконує старий родинний обряд на Щедрий вечір, у київському дворі з’являється жінка з її обличчям — і називає її забутим ім’ям.
Спочатку двійниця лише повторює чужі спогади. Потім починає приходити туди, де Ірина ще не встигла побувати, говорити з її чоловіком, приймати її рішення і займати місце в житті, яке мало належати Ірині.
Щоб зрозуміти, ким є Марта — Долею, від якої колись намагалися втекти, чи чимось значно страшнішим, — Ірині доведеться повернутися до давнього сімейного обряду, вікна, через яке немовля колись «продали», і до питання, на яке немає безпечної відповіді:
якщо твоє непрожите життя стало окремою людиною — чи маєш ти право змусити її зникнути?