Мій травневий план був бездоганним: море, тиша, переклади для французів. Але сестра поїхала, залишивши двох галасливих племінників і 35 кілограмів чистої ентропії — лабрадора Батона. ​Один стрибок собаки крізь паркан, і рідкісні помідори сусіда перетворилися на гербарій. Артем це нестерпно спокійний учитель біології, якого не дратують ані дим на моїй кухні, ані підліткові витівки. ​Щоб не збожеволіти, ми укладаємо пакт: я підтягую його доньку з французької, він рятує наш побут від краху. Жодної романтики, суто розрахунок. Але чому мій залізний контроль летить шкереберть щоразу, коли Артем дивиться на мене з цією своєю тихою посмішкою?