Особисте життя Джона R.

Олена Мисак

03.12.2025, 21:23:30

Дуже теплий і важливий для подальшої історії розділ, бо Джон нарешті дозволив собі розслабитися. P. S. Сподіваюсь, ви не засмутилися через коментарі певних людей.

Марина Мелтон

03.12.2025, 06:24:47

"вишкірила великі жовті зуби"; "стукаючи по кафелю кігтями"? Якщо українською то "кахель" ну і почуття гумору у вас щодо епітетів))) . "Мя'ке черевце" - "м'яке". "розстІлила" постіль. "розстЕлила". "нетерпеливиться" - "нетерпиться". у ваших героїв якась спецефічна мова? Дуже важки читати текст. Таких слів безліч. З вашим твором дуже важко розлабити мізки та насолодитися читанням. Постійно потрібно напружуватися та задумуватися. Сам сюжет не поганий. Цікаво дізнатися історію Джона... але. Вам потрібно якнайшвидше зробити вичитку та редагування всього тексту. Там і опечаток достатньо. Такий текст виснажує сильніше, ніж поганий сюжет. А з сюжетом у вас якраз все впорядку. Хороший би вийшов фільм і я залюбки подивилася! Успіхів вам та натхнення.

Марина Мелтон

03.12.2025, 05:42:48

У другій главі натрапила на таке речення опису жінки: "двадцятилітньою повненькою особою - жінку років тридцяти двох..".- це як розуміти?)) я перечитала кілька разів і так не зрозуміла скільки їй років!

Я так розумію, судячи з контексту та епіграфа, що Джон живе із лялькою і озвучує усе сам за неї? Цікавий доволі такий персонаж він. Кожна дрібничка у його поведіні та звичках яскраво вимальовує загальний портрет та образ персонажа, навколо якого складаються певні події в його житті.

Марина Мелтон

03.12.2025, 04:48:59

Перше враження... читати доволі важко із-за об'ємних описів усього. Абсолюто усього. Іноді забуваєшся про що йшла мова на початку. По суті, у цілій главі на три сторінки відбулося мало подій. Щодо ситуації у супермаркеті - варто було б дізнатися інформацію про цінову політику у тій країні де живе ваш ГГ, а саме у Лондоні. А не опиратися на український досвід обслуговування клієнтів. Сервіс та політика дуже різняться і такої ситуації ви там точно б не зустріли. далі по тексту, здається сторінка 2 першої главиу кінці незрозуміле слово, можливо ви забули дописати: "мо'... І кілька разів слово "Істи". Сподіваюся це якась опечатка, бо "Їсти" якщо що.

Світлана Бонд

01.12.2025, 11:52:47

Боже, Лорі так подобається знущатися над Джоном. Навіть не до неї зверталися, а вона лізе. Але все одно цікаво за цим спостерігати. А для мами він завжди буде маленьким хлопчиком. Досі його на вулицю виганяє, щоб свіжим повітрям подихав))

Цікавий початок. За столом такі діалоги живі, ніби я там разом з ними сиділа. І історія у Джона реалістична. У нього були довгі невдалі стосунки і не все так добре в житті. Дуже виходить йому співпереживати.

Світлана Бонд

01.12.2025, 11:05:26

Ніккі, звісно, цікавий персонаж, але як же багато він говорить. Особливо коли Джон їв. Звісно, там шматок у горло не полізе. Але я сподіваюся, що мрія Ніккі одного разу забудеться... Хоча, блін, ще й посперечатися з ним довелося. Двісті баксів?? Тепер не хочу, щоб збувалося.

Світлана Бонд

01.12.2025, 10:56:10

Відразу ж стільки затишних і життєвих деталей. Цікаві роздуми головного героя.
А ось про те, що він передумав брати масло через його ціну, а потім на нього всі витріщалися, так реалістично прописано. Аж самій ніяково стало.
Люсіль у нього така мовчазна... цікаво хоч щось почути від неї

Ніка Цвітан

01.12.2025, 09:39:20

Розділ 15. Початок розділу пронизаний внутрішнім монологом Джона, який намагається переконати себе у правильності своїх дій. Його бажання "не муляти їй очі" через інцидент із шампанським призводить до абсурдної "жертви" — прокидатися на півгодини раніше. Особливо вдало звучить його категоричне заперечення "я не збираюся її переслідувати!", що лише підкреслює, наскільки він боїться, що саме так Бріджит сприйме його дії. На мій погляд, це чудово демонструє його емоційну незрілість.
Чудово прописані деталі, щоб посилити відчуття самотності та нервозності Джона. "Порожній хол", "лякаюче гучні кроки", створюють відчуття ізольованої порожнечі, в якій тривога героя лунає ще гучніше.
Найкращою подією, як на мене, цього розділу, є м'який, короткий, делікатний дотик губ Бріджіт до його щоки.
Джон, який досі активно обмірковував, як уникнути Бріджит і контролювати ситуацію тепер розгублений. Він не може ані відповісти, ані навіть сформулювати прощальну фразу. Його зовнішній світ обвалився від цього невеликого жесту. Читаю далі.

Світлана Бонд

01.12.2025, 11:44:47

Сумно було читати про стосунки Джона з колишньою. Нічого не виходило... в результаті дружина перегоріла. Він ніби й тягнувся до неї, намагався зав'язати розмову, а вона вже нічого не хотіла.
А потім така новина. Капець! З іншим вийшло. Ну тоді треба її відпускати(( може хоч вона щаслива буде

Світлана Бонд

01.12.2025, 11:31:56

У мами і Теда там своя атмосфера. Погрожувати таким тільки за те, що йому ставлять пюре з горошку і спаржі це сильно ахаха. Сподіваюся, порожні погрози.
Боже, скільки подій)) Джон вже з життям прощався, а тут так легко зміг здолати пса.
А Лорі... туалетний папір став останньою краплею. Дійсно, як це терпіти? Забавні такі, всі зі своїми тарганами

Віталій Козаченко

01.12.2025, 08:32:46

Марафон Діани Козловської
4.Особливої уваги заслуговує багатогранність образу головного героя. Джон Ройстон — це не просто "нудний бухгалтер", а людина, чия вразливість і біль прописані з вражаючою глибиною та чесністю. Читач неминуче занурюється у його болісні спогади про колишній шлюб, де розкривається тема зради, самозасудження та пошуку власної гідності. Ці флешбеки, викликані кількома необережними словами матері, є справжнім емоційним ядром глави. Вони пояснюють його нинішню скутість та нерішучість. Ми бачимо, наскільки важко Джону було прийняти свою роль "слабака" у минулому і наскільки нестерпною є його теперішня самотність. Автор демонструє тонке розуміння людської психології, показуючи, що травма може впливати на поведінку героя через роки. Це робить Джона Ройстона надзвичайно живим, автентичним і близьким персонажем, за чиєю подальшою долею хочеться стежити, сподіваючись, що він знайде вихід зі свого емоційного глухого кута.

Ніка Цвітан

01.12.2025, 09:15:57

Привіт з марафону.
Вирішила написати коментарі до прочитаних останніх з опублікованих розділів, оскільки попередні розділи книги читала в попередньому марафоні. В мене навіть виникло таке відчуття, що зустрілася зі старим знайомим.
Розділ 14. Дуже детально прописаний стан людини, яка не наважується вийти зі звичного "кокона". Його лякають можливі зміни, лякають можливі реакції знайомих, навіть реакції організму лякають. Дзвінок зведеної сестри спонукає Джона до роздумів, до аналізу.
Дуже гарно прописано деталі інтер'єру, одягу, емоцій та переживань, що дозволяє легко "включитися" в історію. Читаю далі. ❤️❤️❤️

Ніка Цвітан

01.12.2025, 10:19:33

Розділ 16. перша половина розділу розкриває, що у Бріджіт є важка сторінка життя. Щось я таке підозрювала.
У другій частині розділу ми повертаємось до Джона. Джон визнає, що "втрачає рівновагу". Ця рівновага була його роками вибудуваною системою захисту, заснованою на філософії "жити у відсіку одного дня".
Його дрібні щоденні кроки та занурення у "світ обрахунків" були не просто рутиною, а способом заповнити "вузьку смужку часу", щоб не залишилося місця "ні для страхів, ні для великих питань".
Несподіваний і неконтрольований жест Бріджит - поцілунок створив емоційну прогалину, яку рутина більше не може заповнити. Його мозок, позбавлений цієї "рівноваги", починає ставити ті самі "великі питання," яких він так старанно уникав. Бажаю вам, Дано, натхнення та успіху. До книги ще загаляну.

Віталій Козаченко

01.12.2025, 08:30:50

Марафон Діани Козловської
3.Читаючи цю главу, неможливо не відзначити, наскільки майстерно автор поєднує їдкий гумор із глибоким психологізмом. Сцена приїзду Джона на ферму сповнена такого впізнаваного дискомфорту: від набридливого таксиста та спеки до натягнутих сімейних обіймів. Саме в цих деталях, як-от опис "термоядерної суміші запахів" на фермі чи комічно-трагічний інцидент у душовій із величезним догом Артуром, розкривається неабиякий талант оповідача. Джон Ройстон викликає щире співчуття, адже його бажання тиші та спокою постійно стикається з іронічною жорстокістю навколишнього світу, представленого Лорі та ексцентричною Оґастою. Цей контраст створює неймовірну динаміку і тримає читача в постійній напрузі, змушуючи з нетерпінням очікувати, який абсурд чи незручність спіткає героя далі. Автор з легкістю перетворює звичайний сімейний візит на поле бою між чутливим інтелігентом і безцеремонним південним колоритом. Це дійсно захоплююче читання.

Віталій Козаченко

01.12.2025, 08:29:50

Марафон Діани Козловської
2.Другий розділ майстерно передає відчуття тісноти й незручності — не лише фізичної, у переповненому автобусі, а й внутрішньої, яку переживає Джон. Авторка показує героя в його типовому середовищі: сором’язливого, трохи розгубленого, надто вразливого до хаосу довкола. Контраст між ним і Ніккі виписано особливо виразно: один уникає конфліктів і надмірної уваги, другий — самовпевнений, нахабний і поверховий. Поява Бріджіт додає тексту легкої інтриги: її образ неначе виблискує спокоєм та внутрішньою силою, що різко контрастує з поведінкою інших персонажів. Водночас авторка вдало підмічає дрібні деталі буденності, які роблять сцену правдоподібною та живою. Через реакції Джона розкривається його глибока потреба у приватності й стабільності, а також невміння протистояти нав’язливим людям. Атмосфера розділу — трішки кумедна, трішки гіркувата, щиро людська. Це створює відчуття, що попереду — цікава історія про внутрішній світ тихої, але непростої людини.

Віталій Козаченко

01.12.2025, 08:28:42

Вітаю! Марафон Діани Козловської
1.Перший розділ знайомить нас із Джоном Ройстоном — тихим, тривожним чоловіком, для якого зовнішній світ здається надто гучним, різким і вимогливим. Через дрібні деталі автор майстерно показує його соціальну незграбність і постійну внутрішню напругу, що проявляється навіть у найбуденніших ситуаціях — поїздці в автобусі, покупці продуктів чи коротких розмовах із колегами. Контраст між хаотичним простором поза домом та атмосферою затишку в його помешканні підкреслює, наскільки для Джона важлива передбачуваність і контроль. Саме тому поява Люсіль — мовчазної, ідеалізованої партнерки-ляльки — стає центральною і водночас делікатною нотою розділу. Автор подає цю деталь не як шок, а як природну частину життя головного героя, підкреслюючи його глибоку потребу в безпеці, прийнятті й теплі, яке він не здатен знайти серед людей. Усе це створює тихий, майже кінематографічний настрій, в якому буденність перетворюється на ключ до розуміння крихкого внутрішнього світу Джона та передчуття, що його опора на ритуали й ілюзії не може бути непорушною назавжди.

Олена Мисак

24.11.2025, 17:16:03

Прочитала все, тому можу написати більш розгорнутий відгук. Це не просто історія про самотню людину, яка вирішила якимось способом розбавити свою самотність. Це історія про глибоко травмовану людину через певні дії близьких. Це видно в певних ситуаціях: йому навіть важко прийняти, що хтось може просто захотіти з ним спілкуватися. Тому це дуже глибокий твір.
P. S. Мене не бентежить повільний виклад розділів — якщо історія того варта, можна чекати навіть пів року.

Олена Мисак

23.11.2025, 17:10:59

Додала у бібліотеку.

Ася Рей

18.11.2025, 14:11:00

О, ця історія з неправильним цінником на олію — класика! І касирка з "твердокам'яним обличчям", яка викликає охоронця на дрібницю! Який же це іспанський сором!
Бідний Джон. Я так співчуваю його флегматичному обуренню. Дякую за емоції, було дуже смішно!

Ева Роман

18.11.2025, 11:01:14

Отже, несанкціонований оральний дотик)))) Чи казала я вам вже і чи не забули ви, що шалено надихаєте мене своїм спокійно-витонченим стилем? Врівноважує, наче бесіда з психотерапевтом, хоча мені аж свербить увірватися і зчинити якійсь брутальний безлад у сюжеті.

Ісса Белла

07.11.2025, 21:05:24

Я почала читати і це те, що люди називають: вау.
Мене захопило. Дуже.

Люмен Белл

31.10.2025, 12:08:23

Загалом книга має доволі цікавий посил. У світі, де кожен вважає за потрібне вказати на твоє помилки, розказати що робити, коли одружуватися і де жити - простіше завести мовчазного компаньйона. Я побачила так одну з граней твору.
Джон суперечлива особистість. Комусь стане його шкода (мені), хтось подумає от дурень. Але він живий. Сподіваюсь, він знайде сили відкрити хоча б шпаринку в своїй душі, щоб впустити туди світло життя.
Бажаю автору подальшого розвитку та зростання! Натхнення розвивати такі цікаві та незвичні теми!

Люмен Белл

31.10.2025, 12:01:31

Сімейка у Джона ще те пекельне випробування. І так було ясно, що якісь питання є до психічного стану Джона, але мені справді стало шкода його. Його спогади, те, який він був з колишньою, його печаль після розлучення. Він же був зовсім іншою людиною, але життєві труднощі звалились одна за одною. Зважаючи на те, як пішла дружина - я б не винила Джона в тому, що він завів собі таку партнерку. Коли кохання не просто йде, а не втрачає людяність і не може нормально попрощатися, хоча б з поваги до людини з якою прожила багато років - можна й справді лишитися з мовчазним співрозмовником. Принаймні, Люсіль ніколи не образить так Джона. А наша психіка шукає найтихіше місце для відновлення.

Люмен Белл

31.10.2025, 11:15:20

Ого, такого я не очікувала... Люсіль ще той сюрприз. Але дуже цікаво, як сам герой роздумує про те, що не він забував класти пульт в кишеню дивану. Тобто, він і справді думає, що вона жива. Такого я ще не читала, якщо чесно. Це справді цікава тема про різні вподобання різних людей, які ховаються за зачиненими дверима їхнього дому. Мені здається, що було б дуже не звично показати розповідь від обличчя самого Джона. Піднята глибока тема, яка часто в суспільстві засуджується, і можна було б поглянути на це з середини самого героя. Але це тільки моя думка. Я просто не пишу від імені автора, тому люблю пряммй ефір з голови героя.

Люмен Белл

31.10.2025, 11:03:33

Стиль оповіді дуже цікавий. В мене наче в голові звучить спокійний закадровий голос, як в кращих американських серіалах. Цей голос веде розповідь, наче читає щоденник. І це насправді колоритно. Єдине, що особисто для мене важкувато - занадто довгі речення. Вони не дають перевести подих тому самому диктору.

Люмен Белл

31.10.2025, 11:24:39

Здається мені, що Джон хотів би колись вибратись із шкаралупи своєї невпевненості, але він занадто боїться. Можливо саме тиша в нього вдома допомагає йому триматись на плану в буремному світі незрозумілого життя? Чи можливо саме Люсіль тримає його в зоні комфорту і не дає йому зробити крок? Я так розумію, ніхто не знає про їхні стосунки. І мені щиро стало шкода Джона, коли він згадав про візит. Отже він має поїхати сам...

Люмен Белл

31.10.2025, 11:06:10

Складається враження, що Джон такий собі інтроверт. Він дуже турбується про дрібниці, намагаєтьчя слідувати чіткому плану, навіть в магазині. Список витрат, чітка структура розрахунку наштовхує на думку, що все не просто так. Думаю в його житті є певні причини, чому він такий замкнутий. Ще цікаво, яка ж в нього кохана

Айрін Айс

30.10.2025, 08:49:27

Історія викликає суперечливі відчуття, однак чим глибше поринаєш у текст і його ритм, тим сильніше він затягує.
Зізнаюся, спочатку читати було трохи важкувато, але згодом, коли відкриваються нові таємниці й дрібниці, текст стає справді захопливим.
Історія неординарна, нешаблонна, а тому цікава :)
Бажаю автору успіхів, натхнення та багато вдячних читачів!

Айрін Айс

30.10.2025, 08:43:47

Нова знайома (подруга сестри) — дуже цікава особистість. Сподіваюся, їй вдасться витягти Джона з тих бар’єрів, які він вибудував навколо себе.
Момент у душі вийшов кумедним — він додав гумору й трохи розрядив напружену атмосферу.

Айрін Айс

30.10.2025, 08:40:06

Історія з колишньою — це ще одна причина невпевненості та самотності Джона. Мені стало його шкода, але іноді так трапляється в житті. Залишається лише пережити свій біль, набратися сміливості й упевнено крокувати вперед, вірячи, що попереду чекає щось краще.

Айрін Айс

30.10.2025, 07:47:05

Автор гарно передав відчуття та емоції героя під час перебування в публічних місцях і взаємодії з іншими людьми. Відчуваються і ніяковіння, і внутрішнє тремтіння, і невпевненість героя, а подекуди навіть відчай та безвихідь.
Поява нового персонажа пожвавила текст, а ситуація із закладом показала, що герой зовсім не відстоює власні кордони — йому легше просто плисти за течією, ніж протидіяти їй.
Не збагну, чи це лише невпевненість і певні комплекси, чи ще й безхарактерність?
Хочу, аби Бріджіт вплинула на трансформацію героя — буде цікаво за цим спостерігати.

Айрін Айс

30.10.2025, 08:28:26

Автору вдалося спантеличити й зробити неочікуваний поворот. Стали більш зрозумілими вчинки, мотиви та характер героя. Тепер я зрозуміла, чому він такий, який є. Тут усе зіграло свою роль — і його тихий, покладистий характер, і те, що він інтроверт, а також надмірна опіка матері.
Вона часом забуває, що син виріс і що ставлення до нього варто змінити. Інколи вона й досі поводиться з ним, як із необізнаним, нетямущим малям. Та ще й зведена сестричка — “подаруночок” той іще!
Деякі теми, які порушували герої за столом, були неприпустимими щодо головного героя, особливо — при сторонній людині.

Айрін Айс

30.10.2025, 08:21:43

Третій розділ значно об’ємніший за попередній, і візуально це для мене було справжньою катастрофою — я зазвичай очікую приблизно однакові за обсягом розділи. Так читати легше, та й сприймається прочитане теж простіше.
Однак я була приємно здивована тим, що сторінка за сторінкою — і розділ закінчився. Він виявився цікавим, наповненим інтригою, спогадами та роз’ясненнями, викладеними не сухим текстом, а між розмовами та внутрішніми переживаннями героїв.

Айрін Айс

30.10.2025, 07:06:14

Таємниця виявилася очікуваною, адже на початку подані цитати з підказкою, чи навіть, я б сказала, з відгадкою.
Сам герой викликає в мене незрозумілі відчуття — я ще не розібралася, чи до вподоби він мені.
Він нетовариський, місцями надто прискіпливий, одинак, і, здається, це йому навіть подобається. Його повністю влаштовує подружка, яка є зараз… і це трохи насторожує. Адже його спілкування обмежується роботою, а вдома — лише нею (тобто, по суті, самим собою).
І тут я задумалася: чи не має він якихось психологічних травм? Можливо, щось із дитинства? Або ж пов’язане з матір’ю чи якоюсь жінкою/дівчиною?Може, колись хтось із нього насміхався чи відшив його залицяння — і це залишило відбиток на його чоловічій самовпевненості...
А може, він просто боїться жінок, а зі своєю, м-м-м, “дівчиною” відчуває себе значущим і не самотнім.
Може навіть статися, що герой — цнотливий?

Айрін Айс

30.10.2025, 06:55:04

Мені сподобалися описи — яскраві, продумані, такі, що допомагають краще уявити все, що оточує героя, і пізнати його самого. Однак у певний момент здалося, що їх забагато — стає трохи нуднувато. До того ж подекуди абзаци занадто великі, і це психологічно та візуально тисне на мене як на читачку.
Атмосфера в першому розділі рівна, а хотілося б хоч одного емоційного сплеску. Сподіваюся, щось незвичне й більш насичене емоціями буде далі, бо поки навіть наявність уже викритої таємниці не викликала “вау”-ефекту.

Айрін Айс

30.10.2025, 06:47:52

Анотація мені сподобалася — коротко, лаконічно, по суті тексту і до того ж із згадкою про таємницю героя. Це влучно, адже хочеться дізнатися, що то за таємниця така.
Однак обкладинка мені незрозуміла й дещо невідповідна анотації, тому відверто не зацікавила. До того ж тропи, можливо, й влучно характеризують твір, однак не додадуть йому популярності. Мені здається треба подумати ще над презентацією книги, аби більше зацікавити читача. Ні в якому разі не хочу образити просто коли обираю книжку для читання то це є перше на що я дивлюся.

Еларен Веш

26.10.2025, 15:01:02

Заявлені розділи прочитані. Стиль автора нагадує мені британський класичний стиль, який я дуже люблю. Описи детальні, персонажі продумані, історія цікава. Та на мою суб'єктивну думку, текст занадто рівний, як для роману. Усі моменти подаються в одному тоні й це трішки нуднувато.Ні в якому разі не хочу образити автора, та мені не вистачало сплеску емоцій.
Думаю такий стиль повискування ідеально підійшов би детективу. Якщо автор коли-небудь вирішить написати у цьому жанрі, я буду перша хто його прочитає, такі детальні описи та емоційна рівність чудово вписуються в жанр.
Автору бажаю натхнення та успіху. Дякую за історію)))

Еларен Веш

26.10.2025, 13:29:28

Ретельні описи переносять мене у твір, даючи змогу відчути його настрій.
Не вперше помічаю, як Джон порівнює персонажів з акторами. Це тільки моє припущення, та думаю автор цим хотів підкреслити, що головний герой дуже багато часу проводить саме за переглядом фільмів.
Дивне відчуття, стосунки Джона з матір'ю наче і не близькі, та відчуття наче вона ставиться до нього не як до дорослого чоловіка. Але я можу помилятися. Читаю далі, думаю там я знайду відповідь на питання.

Антоніна Шевченко

25.10.2025, 01:12:47

Сцена в душі - супер. Реготала). Джон проти пса.
Дочитавши третій розділ до кінця засмутилась. Джон, з його тонкою натурою, чутливістю все життя обертається серед жінок сильніших за нього. Принаймні морально. Він навіть не розуміє значення слова - чоловік і за чоловіком, як за стіною. Мати зі стриманою любов'ю до сина, дружина, яка взяла в партнери, бо їй було зручно, зведена сестра - судячи з усього полюбляє влаштувати чоловіку емоційні гойдалки, подружка сестри, то взагалі... Без коментарів.
І ніхто не розуміє його тонку натуру, ніхто не дав йому відчуття, що він потрібен просто так, тому що він є. Він не отримав того поштовху, що він-чоловік, має бути головним, має бути мудрим, має бути міцним, сильным і впевненим у собі.
Дякую, за цікавий виклад історії. Обов'язково дочитаю, забрала в бібліотеку! Серденько від мене!
Наснаги, успіхів і натхнення!!!

Еларен Веш

24.10.2025, 21:45:29

Такий спокійний ритм життя гг, спочатку будоражила незнайомка, а потім колега. Бідний Джон, його тонка натура була заплямована, відвертими розмовами. В моїй уяві вималювався його образ.Такий собі середньо статистичний чоловічок, замкнутий інтроверт, без друзів, але з особливим коханням.)) Цікаво, знайдеться та хто зможе посунути цю мовчазну кохану?))))

Еларен Веш

24.10.2025, 22:03:08

Цікаво, Люсіль з'явилася через його самотність, чи це зручне кохання? Я вже встигла помітити наскільки йому важко коли порушують його кордони, навіть коли це просто розмова. Його це неймовірно хвилює і втомлює. Та чимось нова співробітниця його зацікавила, певно через те ,що відшила ловеласа, який так дратує Джона))

Еларен Веш

24.10.2025, 21:26:25

Ця книга своїм стилем нагадує стару школу. Це ті твори які важкувато починати читати, та вони поступову огортають тебе описами, атмосферою, персонажами. І от ти вже не можеш відірвати погляду від рядків на яких не видно літер, лише історію як кадри фільму.Я принципову не читаю анотації, для мене спойлери - зло, у будь-якому вигляді. Тому я довго не могла зрозуміти, до чого тут ляльки))))) Тепер я заінтригована.

Антоніна Шевченко

24.10.2025, 17:08:17

Боже, як Джон ніяковіє від самих думок про Бріджит). Це так мило. Дорослий чоловік в стані підлітка. Ховається за пальмою.
А відчуття тріумфу, коли Бріджит відшила Ніккі).
Джон явно боїться живих жінок)))

Антоніна Шевченко

24.10.2025, 17:04:55

Джон настільки чутлива людина, що інколи починаю за нього перейматись як за маленьку дитину. Але сцена в автобусі з товстуном-це перлинка. Сміялась, уявляючи, як бідного Джона пересмикувало від його посмішок.
Щось мені взагалі не подобається цей коллега-Ніккі. Рідкісний тип неприємних чоловіків. Реакція на нього у Джона, зрозуміла)

Антоніна Шевченко

24.10.2025, 00:13:48

Силіконова лялька... Інтригує. А я думаю, де це він таку покірну Люсіль знайшов? Головне, що йому комфортно) . Щось мені підказує, що далі буде цікавіше). Викладення роману деталізоване, легке. Гарно сприймається. Читаю далі)

Антоніна Шевченко

23.10.2025, 23:38:16

Вітаю. Почала читати. Опис головного героя настільки детальний, що навіть не дочитавши перший розділ, візуалізувала його. Високий, симпатичний, але і одночасно зкований і соромиться свого зросту-горбиться. Людина замкнута, дуже шанує свої особисті кордони і свій комфорт. Цікаво, що його спонукало так замкнутись у собі???
Читаю далі)

Ньюбі Райтер

19.08.2025, 22:12:08

Вітаннячка з марафону! Вау! Інтригуючий початок! Про таємницю Джона тут спойлерити не буду, але була дуже здивована таким неочікуваним поворотом. Загалом пишете цікаво, детально описуючи персонажів. Єдина ремарочка - я на початку твору трішки в цих описах загубилася. Але потім все стало на свої місця. Натхнення Вам на нові розділи!

Ірина Скрипник

31.07.2025, 21:32:35

О, то була нова? І як я це пропустила тільки? Чекаю тепер одинадцяту!

Марія Енріх

26.07.2025, 15:22:26

Спойлерити не буду — це потрібно читати й відчувати самостійно.Але скажу відверто: це справжній ВАУ!