3 378
Анотація до книги "Особисте життя Джона R."
Головний герой Джон – звичайна людина, самотня у великому місті, він робить усе, аби не привертати зайвої уваги, але в нього є таємниця, викриття якої може зламати йому життя...
самотністьгуморофісний роман
“Історія є дуже життєвою, затишною іронічною. Це книжка про звичайних людей без супергеройства, але з великим серцем. Мені дуже зайшло!”
“Набридли мачо і гарячі хлопці? Тоді ця історія — для вас. Тут звичайний чоловік, Джон, зі своїми проблемами просто намагається жити.”
Зміст книги: 30 глав
Останнє оновлення: 26 верес.
143 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУсім, хто цікавиться – візуали тут:
https://booknet.ua/blogs/post/406580
❤️❤️❤️
Розмови Джона з Люсіль — окреме задоволення. Кіт як єдиний спокійний острівець у цьому хаосі. Відчувається справжня теплота.
Гончарчик Мілана, ✨❤️✨
Лорі влетіла в його життя, як торнадо, і це смішно й трохи болісно одночасно. Обожнюю, як авторка показує його внутрішній жах від того, що звичний порядок зруйновано. Дуже живо.
Гончарчик Мілана, Дякую! Це таке "розворушення" облаштованого життя)
Джон такий милий у своїй ніяковості ❤️ Особливо сцена в ресторані, коли він намагається замовити фритату і червоніє. Відчувається, наскільки йому складно, і водночас хочеться його підтримати.
Гончарчик Мілана, Йой, ну можна зрозуміти – людина років двадцять не ходила до подібних закладів, та ще й з жінкою) Плюс його характер) Рада, що ви це відчули!
Круто розкрито персонажа Джон. В нього дуже великий внутрішній світ, який гарно описаний.Родичі його відверто не зважають — він їх ніби й боїться трохи. Взагалі, чоловіки в цій історії якісь дещо безхребетні, на тлі яскравих жінок. Але сам Джон — добрий, щирий, як дитина. Він викликає дуже світлі почуття.
Гончарчик Мілана, Дякую за відгук! ☀️ Джон дійсно побоюється надмірної чужої енергії, такий вже характер, а родичі звикли, що він "надто тихий") Цікаве ваше спостереження щодо жіноцтва)
Рецензія тут: https://booknet.ua/blogs/post/450994
рецензія за марафоном: https://booknet.ua/blogs/post/449784
Вень Чжулун, Дякую!
Повернулася, нарешті, до нашого Джона. Як ви тонко все відчуваєте. Іноді людина, дійсно, кричить або мовчить лише тому, що їй і в голову не може прийти думка- поговорити про те, що її бентежить. Мені радісно, що між Джоном і Бріджіт утворився теплий зв'язок. Що вона поступово виводить його із безвиході, а він выводить її з її страждань, які вона тримає тільки для себе. У мене великі сподівання)
Ольга Инка, Ох, як же приємно читати такі слова! ❤️ Дякую вам! Мені здається, іноді найважче — навіть не розповісти про те, що тебе бентежить, а спершу усвідомити, що про це взагалі можна
комусь розповісти.
А щодо великих сподівань… Ох, тепер я
відчуваю відповідальність! ☺️❤️
Сподіваюся, наше товариство вас не розчарує.))
6. ні дня без сюрприза! от і зведена сестричка "обрадувала") цікаво, що далі буде...
Вень Чжулун, Ну вона така) Вся у власній кризі)
6. капець, як обоє ніяковіють... але це так мило)))
Вень Чжулун, Рада, що вам подобається)
6. батьки Бріджит ті ще майстри художньо виносити мозок. Ну і класика всіх часів і народів про внуків і цокаючий годинник...
Вень Чжулун, Ну а що ж, батьки вже знають, що час летить швидко, тоді як діти вірять, що все життя ще попереду... Матір Джона теж не полишає надії))
5. бідний Джон, вже навіть відвик від спілкування з живою людиною!..
Вень Чжулун, О так... Це ж треба стільки всього й водночас в голові тримати, щоб не втрапити) Ну, він так вважає)
5. мда, офіс в них для особистого життя зовсім непридатний - але Ніккі надто багато про себе думає!
Вень Чжулун, Так і є))
4. поїздка у бідного Джона явно не задалась!
Вень Чжулун, Ну він надто близько до серця все сприймає)
3. Життєва історія! Джон постійно плив по течії - як склалось, так і склалось, хтось за нього все вирішив - він змирився, а після стількох років шлюбу, де була якщо не любов то принаймні звичка до людини, починати все заново дуже складно...
Вень Чжулун, Є таке...
2. Ніккі той ще нахаба) в кожному колективі є такий "перший хлопець на селі", який вважає, що будь-яка нова дама прийшла в офіс виключно для того, щоб потішити його самолюбство)
Вень Чжулун, О так, саме як такого "типового", майже карикатурного його й починала писати)
1. Ох, бідося-бідося Джон! Добре влаштувався, нічого не скажеш - начебто і особисте життя є, і ніхто не сперечається і не вимагає перемкнути теелвізор на турецькі серіали ))))
Вень Чжулун, Ахах, влучно)
Відгук на книгу Відгук на книгу - БлогМарко Левчук https://share.google/C56cdLAGKG51J4Yrc. Звісно я прочитав вже більше. І планую далі. Книга легка, затишна. Саме те, що потрібно зараз в наші часи.
Марко Левчук, Дякую, біжу читати! Дуже рада, що вам сподобалося! ⭐⭐⭐☀️
Як інтроверт я його розумію. Родичі то завжди проблема. Коли вони вирішують в тебе зупинитися.
Марко Левчук, О так, коли ще й щиро не бачать проблеми) Типу "ачотакова?")
Ще до 4 го розділу. Досить оригінальний гумор. Проте я не зрозумів чому Бен не впізнав брата дружини. Вони що геть не бачилися?
Марко Левчук, Лорі донька вітчима, Теда, від першого шлюбу, до того, як він побрався з матір'ю Джона)
5 розділ. Ну тепер зрозуміло хто така Люсіль. ))). А от до Бриджіт він точно не байдужий
Марко Левчук, "Для здоров'я"))
Розділ 4. Ну, що ж ... Здається між Джоном і Огастою виникла хімія хоча вони самі собі в цьому не зізнаються.і не дивно.
Марко Левчук, Ахах, "все складно")
Розділ 3. Мені подобається як авторка поступово розкриває характер героя через побутові дрібниці і взаємодію з іншими членами сім'ї. Також цікаве минуле героя. Не дивно, що він став таким мізантропом.
Марко Левчук, Ну так, причини він мав... Кожен насправді по-своєму реагує...
Я радий що знайшов вашу книгу завдяки марафону Елан Чунту. Зазвичай не люблю ці марфони. Дуже все цікаво розгортається. Повільно але не нудно. Ви поступово знайомите з героєм, його життям і вподобаннями через ситуації. Подобається як ви протиставите його Ніккі. І звісно мені цікаво хто ж така Люсіль.
Марко Левчук, Дякую за такий відгук! ☺️
Мені особливо приємно, що ви відзначили темп оповіді – хотілося, щоб читач знайомився з Джоном не через авторські пояснення, а саме через його вчинки, звички й реакції на різні ситуації.
Я напевно надто підозрілий але Люсіль надто дивна якась. Перший розділ зацікавив. Подобається стиль. Колоритний але не нудний. Хочеться дізнатися що ж буде далі.
Марко Левчук, Таки так) Тільки власні нерви намарне, а той так нічого й не зрозуміє)
Якась в мене підозра що його дружина вигадана.
Марко Левчук, Незабаром все стане ясно)
мої вітання. я у вас
Марко Левчук, Дякую за увагу)✨✨
Читаю перед сном, щоб набратися позитиву. незважаючи на бідного Джона. Ситуації, у які ви ставите героя, настільки правдиві й комічні водночас, що сміх і співчуття йдуть паралельно. Бріджіт. Також самотня. У героя хоч Люс є. Лорі-це за гранню безцеремонності. Але воно таке є. Скільки завгодно. Дякую за емоції. Читаємо далі)
Ольга Инка, Ой, ну це просто бальзам на душу автора! ❤️ Дякую вам! ☺️
"Сміх і співчуття йдуть паралельно" — це,
мабуть, найточніше, що можна було
сказати про Джона. Бо я його люблю,
але іноді сама думаю: ну що ж ти так,
хлопче?)
А Бріджіт ви дуже тонко відчули. Вона
теж самотня, просто в неї ця самотність
зовсім інакше проявляється. Ну а Лорі…
Тут навіть нема чого додати, і мені справді приємно, що цей персонаж чіпляє) Але цікаво, чи не зміниться ваша думка про неї з часом? Було б цікаво дізнатися)
Дякую, що читаєте! ❤️
Фріді зрозуміти можна. Джона жаль. Пле це життя.
Невеличка деталь: покинула ставші непотрібними позиції. Ставші не наше. Краще: покинула позиції, які стали (вважала) непотрібними. Як завгодно, тільки без "ставші". Це, здається, розділ 3. Читаємо далі.
Ольга Инка, Дякую за коментар! ✨✨Прийму до уваги!
Кумедний герой. Цікаво, як зміниться його життя? Адже зміниться?
Ольга Инка, Так, поступово наставатимуть зміни, так от як він їх прийме і чи прийме взагалі – інша справа... Цікава буде ваша думка)
Це дуже глибоко насправді ,але цікаво скільки він буде тікати.❤️
Олена Мисак, Дякую за відповідь! Сподіваюся, фінал вас не розчарує! ❤️
Книга вже в бібліотеці
Дуже хочу прочитати. Буду шукати час))
Аліс Веро, Дякую за увагу) Цікаво було б дізнатися вашу думку!✨✨
Джон так забавно шаріється від Оґасти ☺️ А ще інколи йому можна позаздрити, для щастя йому достатньо себе самого, а не натовп інших людей❤️
Уляна, ✨❤️✨
Завжди було цікаво, як себе відчувають інтроверти. І образом Джона ви максимально це передали. Щодо взаємодія його з Люсі, ну тут взагалі мене порвало. Але чомусь його колеги мене дратують. Загалом книга залишає приємне бажання продовжити читати її)
Уляна, Дякую за такий відгук! ❤️ Особливо тішить, що вдалося передати Джона саме таким, яким я його задумувала. А щодо Люсіль — дуже рада,
що їхня взаємодія вас так зачепила) Ну а колеги… не буду поки що нічого казати, але, здається, у них є всі шанси й надалі випробовувати ваше терпіння)
Прочитала перший розділ, обкладинка давала одне очікування, але суть книги більше вразила. Ви мені по стилю написання нагадали Полу Гоукінз❤️❤️❤️
Уляна, Дякую, сподіваюся, вам сподобається) ❤️❤️❤️
Нарешті поговорили !❤️
Олена Мисак, Я сама вже не могла дочекатися) Дякую за коментар! ❤️
Хтось ревнує.♥️
Олена Мисак, Є таке) Дякую) ❤️
Старт покладено хоч мінімальна розмова.♥️
Олена Мисак, О так) У Джона таки є прогрес від перших розділів))
Бідненький. Як він витримає такий тиск... аби голодом себе ще не заморив)
Олена Родан, ))
З нагоди марафону "Від автора до автора" Ірини Бібік
Я прочитав перші п'ять розділів, і я ледве зміг відірватися - дуже захоплюючий твір, тут вас ніби переносить до героїв і ви нічого не бачите окрім тексту)) У книзі чудово передається атмосфера боротьби гамірливого світу і мушлі самотнього полохливого та зляканого чоловіка, і цю боротьбу він веде сам, дистанціюючись від намагань контакту. У книзі передається атмосфера "марного життя", де головний герой (на його думку) майже нічого не досяг, і це змушує задуматися над власним життям.
Дуже рекомендую усім читачам))
Кіт Піксель, Дякую)
Мені навіть шкода персонажа стало. Жив собі спокійно, працював, а прочитала останні розділи( без попередніх) так у нього там так весело, що аж занадто.
А взагалі це дуже цікава психологічна книга. Мені сподобалося, що історія зосереджена на його внутрішньому стані і світосприйнятті. І ще те, що історія складається з дрібниць і робить її справжньою. Цікаво спостерігати за цим персонажем і людьми, які його оточують.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Дякую за відгук!
Саме те, що їм треба, буде весело.
Олена Мисак, Йой, там цілий спектр емоцій має бути) Дякую за увагу! ❤️
Мені вже його шкода — жодного промінчика радості.
Олена Мисак, Буде, буде – головне, аби був здатний прийняти) Дякую за коментар!
Ахаха, у нього навіть запій на диво інтелігентний, пʼє бурбон, як Ален Делон, була така стара пісня. Але як людина, яка багато спілкувалася з різними залежними на різних стадіях інтоксикації, можу зауважити, що на третій день запою зазвичай людина не рухається і не розмовляє активно без добрячої добавки. Він мав би не припиняти пити, щоб залишатися в достатньо рухливому стані і бодай якісь рішення сприймати. А ще в них все тремтить й вони пітніють.
Лана Нова, ✨✨
В рамках марафону "Від автора до автора" від Ірини Бібік хочу поділитись своїми враженнями від цієї книги:
Початок одразу занурює у внутрішній світ Джона. Як психолог я бачу тут точне відтворення тривожності та соціальної незграбності: навіть буденні ситуації — автобус, покупки, короткі розмови — стають для нього випробуванням. Це зачепило мене тим, що герой виглядає живим і правдивим.
Мене вразив контраст між Джоном і Ніккі. Один уникає конфліктів, інший — демонстративний і поверховий. Це зіткнення двох моделей поведінки виглядає дуже реалістично. Поява Бріджіт додає інтриги й балансує хаос.
Третя глава показує, як навіть сімейний візит може стати полем бою для людини з високою чутливістю. Джон прагне тиші, але стикається з іронічною жорстокістю світу — від таксиста до родичів. Авторка майстерно показує руйнування його «мушлі».
Флешбеки про колишній шлюб стають емоційним ядром твору. Вони пояснюють теперішню нерішучість і самотність Джона. Я бачу тут точне відображення травми: вона не зникає, а впливає на поведінку роками.
Побутові деталі — порожній хол, гучні кроки — стають символами його самотності. А невеликий жест Бріджіт руйнує його систему захисту.
Настя ДЖан, Дякую за відгук, дуже цікаво було побачити твір з точки зору фахівця! ✨❤️✨
Думаю, Джон і так достатньо себе покарав. І те, що він збирався зробити, для мене вже є перемогою.
Олена Мисак, Щиро дякую за увагу! Там іще у блозі візуали розділу)
В межах марафону Ірини Скрипник читала далі, бо вже знайомилась із цим твором раніше. Тому напишу загальні враження.
Загалом твір можна охарактеризувати як психологічно насичену романтичну історію про внутрішній злам, прийняття власних почуттів і перший крок до емоційної відкритості, до роботи над собою, змін. Він зацікавлює атмосферою, глибиною переживань.
Твір справляє враження глибокого психологічного роману, в якому основний акцент зроблено не на подіях, а на внутрішніх станах персонажів. Автор майстерно занурює читача у світ переживань Джона, показуючи боротьбу між логікою й почуттям, запереченням і підсвідомим потягом.
Цікавим художнім прийомом є використання побутових деталей — килим, холодний душ, рахування овець. Вони не лише створюють атмосферу, а й відображають психологічний стан героя: спробу втекти від себе, переключитися, втримати контроль. Простір оселі фактично стає віддзеркаленням його тривоги.
агалом твір вирізняється емоційною глибиною, які поєднані з іронічними нотками, м’яким стилем і вмінням передати складність людських почуттів. ✨♥️✨
Ніка Цвітан, Дякую)
Дякую за гарну історію! Приїхала додому голодна, по вуха в стресі і в грязюці, бо в нас весна й дощі вже третій день. І все закинула, взяла миску їжі і сіла читати. Дуже гарно відволіклася
Ева Роман, Дякую, що ділитеся враженнями!) Бо взагалі у мене є улюблений вираз, що й Шекспіра не
читають так, як він написав, тож
приймаю, що кожен бачить сенси з
висоти власного досвіду. Мені
просто було цікаво, чи вдалося загалом передати задум – тож ви дуже мене заспокоїли, дякую)
Нарешті сюжет, який може трапитися будь з ким) А в житті так багато непередбачуваних сюжетів❤️❤️❤️
Яна Тарасевич, Дякую) ❤️❤️❤️
Ну, її теж можна зрозуміти, але все-таки він був з нею справжнім.
Олена Мисак, Дякую за коментар! Намагалася не зробити їх "картонними".
Ну, водночас і шкода Джона, а з іншого — зрозуміла її реакція. Але я впевнена, вони помиряться, бо все, що треба, — щиро поговорити.
Dana N, ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати