1 790
Анотація до книги "Між двома подихами "
Еліан Грейс усе життя малював світ таким, яким він є. Поки не знайшов карту, яка показує світ, якого не існує. Окремі місця на ній збігаються з реальністю. І якщо вірити їй — за знайомими стінами ховається щось інше.
Щось дивовижне. Щось прекрасне.
І щось небезпечне. Крок за кроком Еліан наближається до відповіді. І до почуття, яке може змінити більше, ніж будь-яка карта. Бо іноді найважче — не знайти шлях. А зрозуміти, чи маєш ти право ним іти.
Щось дивовижне. Щось прекрасне.
І щось небезпечне. Крок за кроком Еліан наближається до відповіді. І до почуття, яке може змінити більше, ніж будь-яка карта. Бо іноді найважче — не знайти шлях. А зрозуміти, чи маєш ти право ним іти.
паралельний світнедосяжне коханнязолоті фантазії
Зміст книги: 34 глави
Останнє оновлення: вчора
89 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСхоже Ліарен знайшла щось цікаве)
Тетяна Арден, Щось таки знайшла. Як кажуть — "одна голова — добре, а дві ще краще" . Тож тепер окрім Еліана й Ніреї — Ліарен й Селіна) Дякую Вам за відгук ❣️❣️❣️
Паралельні світи це завжди цікаво. Гумор- класний бонус. Звичайно ж, лайк ❤️
Аліс Веро, Щиро дякую Вам за відгук ❣️
Додала до бібліотеки ❤️
Айрена Стея, Дякую Вам ❣️❤️❣️
Леді Маргарет щось дуже опікає Єліана)
Лана Нова, Надто))) Дякую Вам ❣️❤️❣️
Добре, що подруги повірили.
Лана Нова, До речі, вірять у дива не лише у казках)) Дякую, що читаєте✨❤️❤️❤️
От та мережа, яка все знає) І як раніше без неї жили)))
Лана Нова, О, так)) Дякую Вам ❣️❤️❣️
Куди приведе карта, що поєднала два світи таким дивним чином...
Лана Нова, ❤️✨❤️✨❤️
Дуже сподобалася атмосфера цього розділу. Здавалося б, майже нічого масштабного не відбувається, але текст усе одно тримає увагу. Особливо вдало вийшли ранкові діалоги за сніданком — вони живі, дотепні й дуже природні. Леді Маргарет вкотре показує свій характер, а її короткі запитання про плани Еліана звучать настільки невимушено, що мимоволі усміхаєшся. При цьому між рядками відчувається, що вона бачить набагато більше, ніж говорить уголос, і це додає сцені особливого шарму.
Не менш цікавою була друга половина розділу. Дорога Единбургом, внутрішні переживання Еліана та зустріч із МакЛаудом створюють приємне передчуття чогось важливого. Дуже сподобалися їхні діалоги — легкі, із гарним гумором і без відчуття награності. Особливо момент, коли фотограф більше хвилюється за свою камеру, ніж за самого Еліана. Завершення розділу теж вдалося: проявлення пластин інтригує, і тепер дуже хочеться дізнатися, чи справді на світлинах вдалося зафіксувати Нірею.
Віслон Веймер, Щиро дякую, Вадиме за відгук❣️✨
Успіхів вам ❤️
Анна Квітка, Щиро дякую ❣️❣️
Анотація чудова. Одразу хочеться поринути в історію) натхнення вам)
Люсія Фларен, Щиро дякую Вам за відгук ❣️
Бажаю успіхів книзі і багато вдячних читачів ❤️
Світлана Романюк, Щиро дякую Вам за побажання ❤️❣️♥️
Цікава книга, додаю у бібліотеку)))
Іванна Турецька, Дякую! Дуже приємно ♥️♥️♥️
Ооо, 22 розділ змусив понервувати! Подумала, що все - догралися) Окреме дякую, що не завершили розділ на словах "..але Еліан не з'явився.."!)))
Юлія Бор, Дякую Вам за відгук ❤️❣️❤️
Я аж захвилювалася, коли Еліан зник...
Лана Нова, ❣️❣️❣️
Згадала, як ми з братом у дитинстві чаклували над проявленням фотографій, тоді ще чорно-білих. Це реально була магія! Ванна кімната без світла лише з червоною лампою, що ледве підсвічувала, коробки з реактивами... Потім ті фотографії підвішували на прищіпку і сушили. Ванна кімната нагадувала лабораторію алхімика))) Дякую за чудову главу!
Ромул Шерідан, Цікаве було життя)))
Ооу, це так мило❤️ але я все чекала, що Нірея забуде прокрутити динамо-машину і вона залишиться у неї разом з картою, а наш картограф зникне і не зможе повернутися! Напружено однак))
Юлія Бор, А це б було небезпечно. Проте, вони ще експериметуватимуть. Дякую Вам за відгук ❣️❤️❣️
Така ніжність у спогадах про Нірею.
Класно показано, як наука для нього відійшла на другий план, і він уже просто по-людськи боїться, що вона про нього забуде. Ну такий він уже романтик, підкорює з перших секунд!
Мар Тен, Щиросердно дякую за відгук ❤️❤️❤️
Ця фішка з динамо-машиною. Ну це просто геніально! Я прямо сама переживала, щоб Еліан не заснув і світло не згасло. Його крутіння ручки через біль, суто на силі волі, щоб втримати реальність - це дуже потужно.
Мар Тен, Дякую Вам за відгук ❤️❤️❤️
❣️❣️❣️
Яна Тарасевич, Дякую ❤️✨❤️✨❤️
Згадую ті часи, коли ще не було смартфонів, тільки перші мильниці з'явилися. Як швидко все змінилося, а якщо років сто тому, то взагалі технології були примітивні. Динамо-машина... І як люди жили?.. ))) Гарний вислів: якщо вживати регулярно, втрачається цінність. Повністю згодна.
Лана Нова, Світ Ніреї більше утопічний ніж наш. Тому вона добре сказала. Дякую Вам за відгук ❤️❣️❤️
Оо, дочитала до романтіік) цікаво читається, хочеться перегорнути далі: "ну, ще один розділ і спати") хто ж та прекрасна леді?
Юлія Бор, О, так! Розумію)) Дякую Вам ❣️❤️❣️
З перших слів занурилася в магічну атмосферу альтернативної реальності. Я вражена вашим стилем, неймовірно!
Лана Нова, Дякую Вам ❤️❤️❤️
Оце машина! Дайте дві))
Юлія Бор, ☺️✨❤️✨
Оо, якщо довго дивишся в безодню - безодня починає дивитися у відповідь) що буде що буде! Вангую, точно щось знайде))
Юлія Бор, Авжеж ❤️ Дякую Вам за відгук ✨
Незвичний потраплянець.. чи поки що не потраплянець)
Юлія Бор, На межі))) Дякую Вам ❣️
Оце ви видали перший розділ, я наче сама ту карту вивчала! А потім ще й пішла гуглити як працює динамо-машина)) цікаво, дякую)
Юлія Бор, Вітаю Вас на сторінках цієї історії.✨❣️❣️❣️ Ну, тепер динамо можуть годинами давати енергію))
Ой, так прям і не знав, як правильно тлумачити)) *тут має бути смайл, який закочує очі*
Юлія Бор, Він скромний хлопець))) Дякую Вам за відгук ❣️❣️❣️
Розумію героя, якою б хорошою та красивою людина не була, якщо немає вогника, стосунки навряд чи складуться)
Ларія Ковальська, Саме так. І це дуже важливо. Дякую Вам ❣️❣️❣️
Цікаво, коли є вибір: хочеш, в один світ - хочеш, в інший)) Прочитала все наявне з захопленням. Подобається, як ви майстерно перемикаєтеся між світами. Гадаю, Нірея не проста дівчина з іншого світу))
Лана Нова, Ну, для Еліана — точно не проста. А от для свого світу — напевно так. Дякую Вам, що читали❤️❤️❤️
Дуже цікаво що це дивна карта потрапила до рук Еліана?
Ларія Ковальська, Дякую Вам за відгук ❤️❣️♥️
Неймовірно захопливий розділ! Мені дуже подобається, як ви вибудовуєте фентезійний світ. Контраст між Шотландією Еліана та світом Ніреї, розмови про динамо-машину, електрику та їхні дзеркальця - це звучить надзвичайно свіжо. Між героями відчувається чудова хімія, а діалог виходить легким та грайливим. Ілюстрації в тексті просто неймовірно доповнюють атмосферу!
Мар Тен, Дякую Вам за відгук ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою ₊˚⊹♡ ᓚ₍ ^. .^₎
Кіт Анатолій, Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою ✨ Успіхів, обкладинка дуже приваблює.
Куранда Валерія, Дякую Вам ❤️❤️ ❤️
Вітаю з новинкою! Нехай ця історія знайде тисячі відданих читачів, а кожна нова глава пишеться на одному диханні. Бажаю невичерпного натхнення, легкого пера та активних коментарів під кожною сторінкою! Легкого вам старту!
Панчук Лора, Щиро дякую Вам за такі сердечні побажання ❣️❣️❣️☀️
У цьому розділі дуже відчувається атмосфера пізнього вікторіанського Единбурга — затісного, трохи задушливого, наповненого таємницями й подвійним життям. Студія МакЛауда вийшла живою до дрібниць: запахи хімікатів, старе дерево, захаращеність, прихований архів за дверцятами шафи — усе це створює відчуття місця, де людина не просто працює, а ховає частину себе від світу. Особливо добре працює контраст між Еліаном і МакЛаудом. Один — стриманий, нервовий, майже одержимий своєю таємницею, інший — значно приземленіший, хитріший, людина, яка давно навчилася жити між пристойністю та напівлегальними речами. Їхній діалог звучить природно, без театральності, і через це дружба між ними відчувається справжньою.
Дуже сильною вийшла й емоція самого Еліана. Камера в його руках перестає бути просто предметом — вона стає майже доказом того, що він не божеволіє. І ця деталь із вагою дерев’яної скрині прекрасно передає його внутрішній стан: ніби фізична реальність речей допомагає йому не розсипатися від усіх дивностей навколо. А фінальна сцена з панянками додає тексту легкого напруження й живої людської незграбності. Еліан поруч із загадковими картами, маяками й містикою виглядає впевненим, але варто
Віслон Веймер, Дякую Вам, Вілсоне, за такий розлогий коментар. ✨❣️✨Я не написав оновлення, тож Ви прокоментували двічі. Натяк зрозумів. Випралюся))
Вітаю з новинкою, успіхів книзі. Візуали - гарні♥️
Лана Сетман, Дякую Вам ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! Шаленого успіху книзі!❤️
Юлія Куліш, О! Дуже дякую Вам ❣️❣️❣️
Чудові ілюстрації до розділів, дуже доповнюють композицію)
Мар Тен, Дякую ❤️
Тут дуже приємно читається атмосфера старого Единбурга. Оцей туман, фотостудія, запах хімікатів, дерев’яна камера - все дає відчуття такого готичного пригодницького роману, трохи навіть вайбів молодого Шерлока або Лавкрафта, але м’якше й більш “живе”. І МакЛауд вийшов класний. Не просто функція для сюжету “дати камеру”, а людина зі своїм мутним заробітком, хитрістю і почуттям гумору. Через це сцена не суха. Особливо добре зайшов момент про “я нічого не бачив, ти нічого не питатимеш”. Нормально відчувається дорослий світ з подвійною мораллю.
Ще сподобалось, як ти показуєш Еліана. Він не типовий крутий герой, а такий трохи дивакуватий, занурений у свої карти й теорії. І через це його збентеження біля жінок виглядає навіть милим, а не крінжовим. Бо він реально більше хвилюється через карту й маяк, ніж через флірт. Це робить його впізнаваним. І сцена в кінці з панянками дуже явно натякає, що далі одна з них ще з’явиться. Особливо ця старша в зеленому - вона прям одразу заходить у кадр як персонаж “із проблемами для героя”.
Віслон Веймер, Дуже дякую за такий розгорнутий відгук. Насправді, ті панянки — куртизанки. Їм хоч кого б затягти в тенета. Головне, щоб платив.))
Вітаю) успіхів книзі та натхнення автору)
Tanya New, Щиро дякую ❣️❤️❣️
Дуже цікавий останній розділ, чекаю на продовження)
Ромул Шерідан, ♥️
Тут уже прям відчувається інший рівень атмосфери. Дуже сильний початок саме через деталі: туман, газові ліхтарі, мокра бруківка, цей запах вугілля і моря. Воно не виглядає “декорацією”, місто реально дихає. І Еліан добре вписується в цю картинку. Мені сподобалось, що він не типовий “геніальний дослідник” з пафосом, а трохи дивний, трохи замкнений, живіший. Оцей момент про те, що він не міг зрозуміти, яка саме краса йому потрібна, дуже людський вийшов. Не в лоб, а акуратно.
Карта взагалі найсильніше місце глави. Особливо те, що вона не одразу починає “магічити”, а спершу просто дратує його логіку. Через це фінал працює набагато краще. І сцена з динамо-машиною класна, бо додає світу відчуття старої наукової романтики. Я прям бачу цього чоловіка в тиші бібліотеки, як він крутить ручку, а світло мерехтить над картою. Дуже кіношно. І ще круто, що тінь не стала якимось дешевим скримером. Вона мигнула і зникла, через що стає тільки страшніше.
Віслон Веймер, Дуже дякую за такий теплий, змістовний відгук ❣️❣️❣️
Додала до бібліотеки. Початок наче цікавий. Успіху книзі.
Helena, Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю вас з новинкою!)
Мар Тен, Дякую ❣️❤️❣️
Вітаю з новим проєктом, хай він буде вдалим і принесе массу задоволення
Ріна Март, 100%☺️❣️
Вітаю з новинкою))) Успізу книзі)))❤️
Ніка Цвітан, Дякую ❣️❤️❣️
Вітаю з новинкою! Нехай книга злетить у топи, збере море вподобайок і коментарів!
Стейсі Мур, Щиро дякую ❤️❤️❤️
❤️ Дуже гарно)
Хельга Сонячна, Дякую ❤️❣️❤️
Вітаю з новинкою!
Тетяна Степанкевич, Дякую ❤️❣️❤️
Вітаю з новинкою! ❤️❤️❤️
Анна Потій, Щиро дякую ❣️❣️❣️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати