Мене звати Імперія, і я — капітан власної долі. Самодостатня, вільна і непокірна, я завжди жила лише за своїми правилами. Ця книга — мої відверті мемуари, де час втрачає лінійність. Крізь роки, я збираю мозаїку свого життя, наче у бальзаківській «Людській комедії»:
В одній руці я тримаю чоловіка з патріархальними поглядами — як уособлення від транспортних магнатів до імператорів всесвіту.
У другій руці я тримаю Папу Римського, як уособлення релігії, де канони, так само як і НЛП та профайлінг, завжди правили світом за одними й тими ж лекалами.