Мамина містична наука

Протягом усього свого свідомого життя я несла в собі приховану думку, яка не залишала мене ні під час студентських буднів у медичному інституті, ні серед щоденних життєвих турбот. Я постійно, з якоюсь глибокою, бальзаківською прискіпливістю ловила себе на відчутті, що зі мною щось не те. Це було внутрішнє усвідомлення власної інакшості: я чітко бачила, що я просто не така, як інші жінки навколо мене. Мої подруги жили зрозумілими, земними категоріями, їхні емоції піддавалися повсякденній логіці, тоді як у моєму єстві дрімали сили зовсім іншого порядку. Розум марно намагався знайти цьому пояснення, але внутрішній голос невблаганно шепотів, що моя чутливість виходить далеко за межі звичної норми.

Але усвідомлення наступного додавало значно  сильнішої вагомості.  Справжня містика ховалася набагато глибше — у моїй власній крові, у таємничих, нерозгаданих законах спадковості.

У цей момент у моїй пам'яті яскравим спалахом виринули розповіді моєї власної матері. Вона не була жінкою  суворого характеру, ні. Але протягом багатьох років вона з особливим, дивовижним натхненням любила повторювати одну й ту саму річ. Мама буквально вихвалялася перед близькими своїм унікальним незбагненним даром: кому б вона що не побажала, які б слова чи щирі передчуття не злітали з її губ у хвилини сильного емоційного напруження — усе це невідворотно, до найдрібніших деталей збувалося в реальному житті. Вона ділилася цим феноменом із якимось особливим захопленням, наче сама дивувалася тому, що її думки мають здатність матеріалізуватися й перекроювати чужі долі.

    Оноре де Бальзак, який присвятив сотні сторінок препаруванню людських характерів, назвав би цей стан вищим ступенем морального марнославства, коли людина відчуває у своїх руках невидиму, але абсолютну владу над чужими траєкторіями долі. Це було те саме шляхетне упоєння своєю унікальністю, що виявляється не у накопиченні матеріальних багатств, а у володінні словом, яке здатне пробивати стіни часу й підкорювати собі обставини. Кожна її інтонація, кожен спогад про збудовані нею пророцтва були просякнуті цією тихою, але беззастережною величчю переможця над буденністю. Я слухала її з особливою уважністю і запам'ятовувала кожну деталь її розповідей. Її абсолютна, спокійна впевненість у своїх словах не залишала мені жодних сумнівів: моя мама — особлива.

  Проте, слухаючи ці дивовижні родинні хроніки в юності, мій аналітичний розум все ж таки шукав приховану тріщину. Сама мама, вимовляючи свої пророцтва у хвилини душевного піднесення, не могла знайти матеріальних доказів свого тріумфу; вона просто віддавала свої слова простору і не могла знати напевно, чи збудеться її воля на глухих, невидимих дорогах чужих життів, чи ні. Вона жила чистим передчуттям, вірою у свою винятковість. Але доля, яка явно товаришує з Михайлом Булгаковим і обожнює вишукані, страшні сеанси чорної магії з їх повним викриттям, вирішила влаштувати для мене жорстокий і безкомпромісний іспит. Простір звів мене з обставинами так, що я на власні очі, з нищенною точністю побачила, як її слова стають матеріальною живою реальністю.

То був епізод, від якого в повітрі чітко запахло потойбічним маревом. Колись у серці моєї матері народилася колосальна, випалююча образа на одного чоловіка. Образа жінки — це завжди готовий концентрований настій для майбутнього чаклунства, і мама, засліплена цим болем, подумки вирекла йому невідворотний вирок. Вона побажала, щоб його юна прекрасна дружина, якою він так пишався і яку вважав своїм головним життєвим трофеєм, втратила будь-яку людську подобу, зламалася всередині й пішла по руках. Вона залишилася впевненою у своїй силі, але фізично не могла знати фіналу, не могла бачити результату й не мала жодного уявлення, де і коли цей вирок наздожене свою жертву.

Свідком виконання цієї каральної магії судилося стати саме мені. Через деякий час доля, яка веде нас абсолютно несповідними шляхами, привела мене в будинок до цієї самої людини. І те, що відкрилося моєму погляду, занурило мене в стан такого дикого шоку, що навколишні стіни кімнати вмить втратили свою твердість.

Прямо на моїх очах, у напівтемряві кімнати, розгортався сюжет, гідний балу у Воланда. Ця молода дружина, підкоряючись якомусь сліпому руйнівному внутрішньому дурману, повністю втратила контроль над собою. Прямо на моїх очах молоді хлопці затискали її по черзі, безсоромно й грубо користуючись її раптовим безвільним падінням. Це відбувалося в якійсь страшній, майже гіпнотичній послідовності, і в кожному русі цих тіл, у самому повітрі, що раптом стало надто важким, я виразно, до дрібного тремтіння в хребті відчула присутність Диявола. То був його тріумфуючий подих — подих сили, яка прийшла забрати борг за материнською квитанцією.

  Мій розум лікаря і чиста дівоча душа зіткнулися з чимось настільки фізіологічно і морально викривленим, що в ту ж сікунду мене паралізував колосальний нищівний шок. Бальзак назвав би цей стан повним заціпенінням морального почуття перед обличчям соціальної та людської гнилі, коли під кришталевою оболонкою цивілізованого світу раптово відкривається брудна смердюча вигрібна яма людських вад. Це був шок аналітика, який побачив, як людина заживо перетворюється на безвільну істоту, розтерзану найнижчими тваринними інстинктами.

Слідом за цим заціпенінням у мої крила ввімкнулася така гостра фізична огида, від якої нудило кожну клітину мого організму. У стилі Булгакова це відчуття малювалося як раптовий нестерпний дотик до мерзенного  потойбіччя. Мене почало вивертати від цієї  гидоти, від безвільного порожнього погляду цієї жінки, яка втратила свою гордість. Це була огида містичного порядку — наче я випадково заглянула у шпарину пекельних кулуарів і побачила, як дрібні, паскудні біси крутять свій потворний танок на попелі людської гідності. Хотілося негайно вимити очі, вимити пам'ять, змити з себе цей  задушливий запах. В кожному русі цих тіл, у самому повітрі, що раптом стало нестерпним, я виразно, до оніміння в кінчиках пальців відчула присутність Диявола. То був його чистий сардонічний подих — подих сили, яка прийшла забрати борг за материнською квитанцією, безжально розтоптавши чуже життя заради виконання одного слова.